Юрій Федоренко: «Законодавчий вакуум, який призвів до афери «Еліти-Центру», — це проблема держави, а не приватного інвестора...»

Поділитися
Інвестувати чи ні? От у чому питання. Приміром, автор цієї публікації не ризикнув би сьогодні вкладати кошти в українські новобудови, вірячи примарним обіцянкам забудовника.

Інвестувати чи ні? От у чому питання. Приміром, автор цієї публікації не ризикнув би сьогодні вкладати кошти в українські новобудови, вірячи примарним обіцянкам забудовника. Річ навіть не в тому, що ринок давно перегрітий і сподіватися на вчорашні надприбутки вже не доводиться, що можна натрапити на поворот цінової тенденції назад і зазнати серйозних збитків. Найголовніше — ризик не отримати оплачену квартиру як був, так і залишається високим. Навіть викриття афери групи компаній «Еліта-Центр» не порушило солодкого сну чиновників. Відтоді минуло вже півтора року, а люди, котрі вкладають свої гроші в котловани, навряд чи можуть сподіватися на захист держави від недобросовісних забудовників. Адже відтоді нічого принципово не змінилося. Хіба що в ЗМІ дедалі частіше з’являється інформація про шахрайство на первинному ринку нерухомості. Українські «еліти» множаться, упевнений і Юрій Федоренко, голова правління громадської організації «Центр правозахисту», учасниками якої є понад 1000 із 1759 громадян, постраждалих від афери групи компаній «Еліта-Центр». І без втручання держави процес цього «розмноження» може набути лавиноподібного характеру…

«Неінвестиційні» ризики

— Юрію Олександровичу, після всього, що трапилося, ви б ризикнули сьогодні інвестувати гроші в будівництво житла?

— А в чому ризик? У тому, що закони не працюють? Що держчиновники, замість того, аби забезпечувати конституційні права громадян, «кришують» бандитів? Ризики людей, які інвестували свої кошти в житло, були лише в тому, що ціни могли піднятися або впасти, але захист приватних інвестицій — прямий обов’язок держави. Це європейський стандарт. Україна підписала низку документів, де чітко сказано, що права людини захищаються всією силою закону. Держава має турбуватися про наявність і дотримання відповідної законодавчої бази. Ні для кого не секрет, що через нестачу житла в Україні купівля одно-, двокімнатних квартир відбувається ще на етапі котловану. Відповідно, у розв’язанні проблеми «Еліти-Центру» зацікавлені всі жителі України — якщо не будуть впроваджені чіткі обмежувальні норми, не почне працювати контрольна функція держави, то в країні буде не 30, а 300 «еліт» різного масштабу. Від таких неприємностей ніхто не застрахований.

Подивіться, протягом двох років дев’ять компаній групи «Еліта-Центр», отримавши 11 шикарних земельних ділянок у столиці, почали будувати. У нас є старі «відписки» (на той час вони називалися листами) секретаря Київради, прокуратури, СБУ, МВС, у яких говорилося, що ніяких порушень з боку цих компаній не існує. Тоді яким чином російський аферист одержав український паспорт?.. Його охороняли бійці українських державних охоронних служб. Протягом двох років ніхто не перевіряв інкасацію величезних грошових сум, проводилися валютообмінні операції без відповідних дозволів. При цьому у вечірніх телевізійних репортажах уся країна могла спостерігати, як колишній мер Києва відвідує будівництва. Про що мали думати люди? Про те, що всі відповідальні працівники вводять їх в оману?

Як, приміром, компанія-аферист могла пройти тендер на забудову 2,5 га території Жовтневої лікарні м.Києва? Невже замість того, щоб вивчати документи, відповідальні особи, крім купюр хабара, нічого не хотіли бачити? Ніяких сумнівів не могло бути в тому, що компанія, яку міська влада визнала переможцем конкурсу, якій створювався режим найбільшого сприяння, здійснить забудову виділених ділянок. По-моєму, сприяння пройдисвітам на всіх рівнях у наявності.

Ділянки були ваші — стали наші?

— Але якщо є ділянки, недобудовані будинки, отже, можна побудувати і квартири?

— Крім 11 земельних ділянок, які належали групі компаній «Еліта-Центр», існує ще 19 ділянок, виділених рішенням сесії міськради від 2 березня 2006 року для розв’язання проблеми потерпілих.

— На них буде споруджено житло для 1759 людей, офіційно визнаних МВС потерпілими?

— Якби ж так. Згодом було проведено інвестиційний конкурс, яким передбачалося, що компанія—забудовник ділянок передасть 25% зведеного житла київській міській громаді, зокрема і для потреб потерпілих від афери.

— І скільки відсотків ваших?

— От про це ж і йдеться. Точніше, про відсутність будь-якої правової визначеності. Замість того, щоб реально вирішувати проблему, влада стверджує, що її провину не визнано ні в кримінальному, ні в адміністративному процесі, тому вона не несе ніякої відповідальності перед потерпілими.

— Яка влада мається на увазі?

— Міська, звісно. Хоча документи, які є у нашому розпорядженні, з правового погляду чітко й однозначно вказують на вину міськадміністрації в тому, що ця афера сталася в місті Києві.

Ні квартир, ні гарантій…

— Але ж не раз оприлюднювалася інформація про те, що жертвам афери вже мало не видають квартири...

— Ми б дуже хотіли мати принаймні чітку інформацію, що на конкретній ділянці одержать квартири стільки-то людей і щоб це було зафіксовано документально. Але замість цього міська влада намагається маніпулювати свідомістю киян, говорячи, що проблема «Еліти-Центру» уже вирішена або близька до розв’язання, нібито люди підписують договори. На сьогоднішній день люди не лише не одержали документів на квартиру, а й не можуть одержати ліжко в гуртожитку. Я маю на увазі понад 200 осіб, які в результаті афери втратили дах над головою і були змушені подати заяву для проживання в гуртожитку. Некияни, котрі продали своє житло й інвестували в столицю України, не можуть навіть дістати київську реєстрацію в паспорті. Їм пропонують зареєструватися і жити в столичному бомжатнику. Поки в гуртожитки змогли влаштуватися тільки 17 потерпілих, хоча я точно знаю: в багатьох гуртожитках Києва є вільні місця. Мер Черновецький заявив, що ці люди живуть у гуртожитках безкоштовно, проте це неправда. Вони сплачують сповна, так само, як кожний житель Києва або навіть більше. Люди не отримали не лише квартир, але й гарантій їхнього одержання. Влада діє суто поза правовим полем.

Та й раніше вона не зробила нічого, аби таких компаній, як «Еліта-Центр», не виникало. Через те, що державна влада не змогла створити закони і здійснювати контроль над ними, ми маємо правовий колапс у країні. «Еліта» була попередженням усім законодавчим і виконавчим органам влади про біду, про проблему, яку треба вирішувати. Але чиновники намагалися приховати цю проблему. У результаті налічується вже близько 30 подібних афер, хоча і з меншими масштабами. І немає підстав говорити, що ця лавина зупиниться. Тому самі потерпілі, крім захисту своїх прав, узяли на себе і вирішення завдання зі створення умов для попередження подібних афер. Висновки мають робити всі, починаючи від президента, котрий стверджує, що Україна йде в Європу, де права кожної людини захищені. Коли в Конституції записані права людей, то відсутність законів, що їх забезпечують, це проблема не потерпілих, а держави. Держава зобов’язана створити механізм захисту людей, які вже потрапили у таку біду, і ухвалити ряд законодавчих норм, що не допускають подібних афер у майбутньому. У нас натомість потерпілих намагаються зробити крайніми, називаючи їх буржуями. А це спроба перенести відповідальність з винної сторони на сторону, яка визнається правою всіма нормами міжнародного права.

Поділяй і пануй

— Проте ж якось проблема вирішується?

— Замість того, щоб її вирішувати, міська влада намагається вкинути скандальну тему, яка б призвела до розколу серед потерпілих, поділила їх на багатих і бідних, на киян і некиян, порядних і ні... Так само роблять політики, коли намагаються розділити країну на кілька таборів, у яких би вони могли стати лідерами і встановлювали правила гри. Такий принцип цілком неприйнятний для розв’язання проблем.

Нова міська влада сказала так: ми не будемо піклуватися про багатих, постараємося вирішити проблему тільки малозабезпечених, котрі втратили все і залишилися на вулиці.

— Тобто вибірково?

— Це надія на те, що люди, відстоюючи своє право, судитимуться між собою, а не з державою.

— Отже, вам пропонують самим вирішувати, хто з вас бідніший?

— Але, відповідно до Конституції, чиновники не можуть докоряти ні тому, хто купив однокімнатну, ні тому, хто придбав чотирикімнатну квартири. Закон захищає кожного громадянина і обов’язок чиновника захистити кожну внесену копійку. А якщо є запитання до потерпілих з боку правоохоронних органів, наприклад, щодо «чистоти» грошей, то для цього існує закон про відмивання брудних грошей. Але до жодного з потерпілих таких претензій висунуто не було. І це не функція міської влади ділити людей на багатих і бідних. Її завдання — місцеве самоврядування, виконання ухвалених законів і Конституції.

— Вас таки поділили. Наскільки я знаю, існує ще одна організація, подібна вашій.

— Ні подібних організацій більше. Річ у тім, що спочатку, крім загальної організації, до якої входить близько 2/3 потерпілих і котру мені випала честь на даному етапі очолити, є ще будинкові. Таких як мінімум три. Було створено кілька організацій зі спорудження будинків шляхом створення житлових кооперативів. А мерією було вкинуто інформацію, що є організація, якій дарована (інакше не можу сказати) функція визначати, хто багатий, а хто бідний, хто буде в черзі, а кого викреслити. Саме стосовно цієї організації влада заявляє, що вона готова йти на діалог, що готова прийняти якийсь урізаний список до 300 людей, яким вона надасть житло. Таким способом нас намагаються зіштовхнути одне з одним.

Міська влада намагається посварити постраждалих «Еліти» і з киянами. Мовляв, замість того, щоб видати житло черговикам, ми надамо його «елітникам», а займаючись зведенням житла для потерпілих, ми змушені гальмувати будівництво соціальних об’єктів. Міська влада не вважає себе винною, хоча цивільним відповідачем на всю суму завданих збитків у кримінальній справі «Еліти» є КМДА. У рамках слідства були встановлені факти, в яких чітко простежується відповідальність конкретних посадових осіб міста. Тепер основне завдання слідства — з’ясовування цих фактів і доведення справи до логічного завершення, тобто держструктура буде визнана винною у скоєнні цієї афери. Є провина — є і відповідальність. І в рамках цієї відповідальності міськадміністрація має визнатися стороною, яка візьме на себе відповідальність за вирішення проблеми кожного «елітника».

Обіцяти не означає одружитися

— Чого конкретно ви хочете від держави?

— Нас улаштовували б прозорі умови конкурсу на вибір компанії-забудовника для наявних будівельних майданчиків, чітко встановлений термін проведення самого конкурсу і список, відповідно до якого надаватиметься житло. Друга спроба КМДА змусити самих потерпілих визначити черговість одержання житла на вигляд цілком моральна, але на ділі вона зіштовхує лобами потерпілих і знімає відповідальність із місцевої влади. Адже не розроблено критеріїв і механізмів упорядкування списку черговиків.

Громадська організація «Центр правозахисту» вимагає закріплення за потерпілими «Еліти» конкретного житла, яке будується на виділених ділянках. А також створення списку потерпілих, який би міг бути перевірений кожним черговиком або контролюючим органом. Коли міська влада говорить, що вирішення проблеми «Еліти» вона може розпочати з 300 осіб, ми готові піти на це. Та коли вона збирається вирішити питання тільки 300 із 1759 потерпілих, то ні на які переговори з такою владою ми не підемо. Має бути чіткий механізм визначення черговості кожного постраждалого. Причому контроль за виконанням такого рішення Київради має бути покладений на опозиційні партії ради.

Що ж відбувається в реальності? Жодний із потерпілих не може сказати, що він одержить квартиру певною площею, на конкретній ділянці, на такому от поверсі певного будинку. Адже правових відносин немає з жодним із забудовником. Зате в наявності спроби скасувати рішення сесії від 2 березня 2006 року, яким нам виділялися ділянки. Це не правовий шлях розв’язання проблеми, а спроба перерозподілити чуже. На 14 ділянках (за даними мерії) дозволене будівництво житлових будинків, але жодного документа з цього приводу на наші запити ніхто не надав. Відповідно до рішення, ухваленого на сесії 2 березня 2006 року, уповноваженим з проведення конкурсу призначене Київське інвестиційне агентство. Фактично ж конкурс проводила сама КМДА, не маючи на те жодних повноважень. Учасником конкурсу, по суті, була усього одна, хоча й шанована, компанія — «Київміськбуд». Ніяких ринкових умов не пропонувалося. Ніяких обов’язків у цієї компанії перед потерпілими немає, тому передача їй ділянок — це не розв’язання проблеми «Еліти». Тим більше що готується продаж акцій ХК «Київміськбуд».

Тому на початку жовтня ГО «Центр правозахисту» шляхом збирання підписів киян вимагав винесення на сесію Київради і питання «Еліти», і питання про відставку секретаря Київради Олеся Довгого. Відповідно до статуту, влада має 60 днів для розгляду цих питань у комітетах і обов’язкового винесення їх на сесію міськради.

— Як часто ви спілкуєтеся з місцевою владою, наприклад, із мером Києва?

— З мером я бачився у квітні 2006 року, коли він намагався вкинути в суспільство конфліктну ідею, мовляв, одержать квартири тільки обрані, тобто найбільш малозабезпечені. Відтоді всі наші спроби запросити міського голову для зустрічі з потерпілими наражаються на небажання і відмову. Коли держава піклується про злиденних, це правильно, але це ж не означає стимулювання бідності. Люди, які потрапили в аферу, заробили свої гроші і вклали їх у купівлю квартири. Це небідні люди. Вони повірили державі і місту. Держава захищає інтереси іноземних інвесторів, але нічого не хоче зробити для захисту внутрішнього інвестора, хоча це основна рушійна сила економіки. Жодна західна компанія не вклала б гроші на нульовому циклі будівництва.

— Потерпілі продовжують оплачувати кредити в банках, узяті для інвестування?

— Багато банків пішли назустріч — тіло кредиту поки що не повертається, а оплачується 0,1—2,0% річних за узяту суму. Але є рідкісні випадки, коли сплачувати доводиться цілком. До речі, за словами мера, одним із критеріїв одержання житла постраждалими буде наявність банківського кредиту. Хіба це справедливо? Ми що, захищаємо банківський капітал чи постраждалих від афери?

Активи Волконського і Ко

— Яка доля заарештованих активів Волконського і Ко?

— На сьогоднішній день Волконський затриманий у Швейцарії. Ще один фігурант афери, Шестак, перебуває в міжнародному розшуку. Але призвідників афери (людей, які стояли за нею) поки що не викрито. Створилася цікава ситуація. Волконський — колишній працівник МВС Росії, вигнаний звідти з ганьбою при порушенні кримінальної справи. І цей аферист з’являється в Україні, одержує український паспорт, у нього в розпорядженні виявляється близько 10 млн. дол. Таку суму перевезти через кордон досить складно. Швидше за все, гроші йому надала якась серйозна фігура, яка стояла біля витоків створення «Еліти».

На сьогоднішній день є дві кримінальні справи ще стосовно двох фігурантів афери. У рамках розслідування однієї з них ми подали клопотання з проханням порушити кримінальні справи щодо касирів і інкасатора, котрий без необхідних документів щовечора одержував до двох коробок із грошима нібито для здавання в банк. У рамках розслідування кримінальної справи були заарештовані власність і активи компанії і людей, причетних до афери. Правда, нині частину активів намагаються вивести, домагаючись зняття арештів через різні суди Києва. Нами також було подане клопотання про арешт 2,5 га землі на території Жовтневої лікарні, що належала компанії з групи «Еліта-Центр». Було подано клопотання про арешт понад 21 га землі в Києво-Святошинському районі, придбаних на цивільну дружину Волконського, а також клопотання про заборону будь-яких дій з акціями ХК «Київміськбуд» до моменту, поки проблема закріплення потерпілих за конкретними об’єктами не буде вирішена. Проводимо ще ряд заходів, спрямованих на захист інтересів потерпілих. Сподіваємося на допомогу МВС, СБУ, прокуратури, яким ми надаємо усі відомі нам дані. Просимо їх виявити громадянську мужність у захисті інтересів потерпілих, тому що за рік з моменту розкриття афери завдяки потуранню окремих осіб, котрі обіймають високі посади, більша частина активів через незаконні і навіть договірні рішення судів були виведені з-під арештів. Так, заарештована квартира Волконського за відсутності нотаріального договору була начебто передана одній із потерпілих. На жаль, ми дізнаємося про зняття арештів і перепродаж того або іншого об’єкта через півроку після того, як це сталося. Але про всі факти такої непорядності нотаріусів, суддів, чиновників ми повідомляємо правоохоронним органам і уповноваженим службам.

Знаємо, наприклад, що нині намагаються перепродати недобудований будинок на вул. Отто Шмідта 34-42, заарештований в 2006 році. Одна з компаній намагається забрати його за борги, зачепившись за те, що арешт було накладено тільки на земельну ділянку і на пальове поле. Зрозуміло, це шахрайська угода, але правоохоронні органи поки на це не реагують. Чекають, напевно, коли вся країна перетвориться на величезну «Еліту-Центр»…

Довідка

Громадська організація «Центр правозахисту» створена в 2006 році. Її учасниками стали понад 1000 громадян, які постраждали від афери групи компаній «Еліта-Центр». Основне завдання організації — захист прав кожного потерпілого від афери «Еліти-Центру» і недопущення подібних афер у майбутньому.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі