«Адмірали» піщаних кар’єрів

Поділитися
Конкуренція за право монопольного видобутку піску протягом нинішнього року вийшла на межу, за якою вже прозирає банкрутство державного порту.

«Раніше люди гинули за метал, тепер - за пісок». Перший заступник начальника Євпаторійського порту Олег Нижник, філософствуючи, багато чого не договорює, але в цій метафорі - усе правда. Люди, дякувати богу, гинуть не в буквальному сенсі. А державний порт - буквально. Хоча, у світлі набрання чинності законом про торгові морпорти, його фінансова недуга цілком вписується в розуміння нинішньою владою державно-приватного партнерства - вибірково, надкушуючи в особливо поживних місцях. Решту - за борт. Разом з іншими законами.

Озеро Донузлав, хоч і оточене археологічними пам’ятками, до сакральних місць Криму не належить. Але воно має надпотужний магніт іншого роду - багато спокус, до яких чиновний люд особливо ласий, а тому стало пасткою для корупціонерів усіх рівнів.

У 2004-2006 роках «ДТ» неодноразово писало про спроби побудувати на озері Донузлав, де раніше розміщувалася велика база КЧФ, приватний порт для сипучих вантажів і нафтоперевалки. Порт вийшов би чудовим, - у цьому місці цілорічна навігація, але курортів Великої Євпаторії, яку з радянських часів називають дитячою оздоровницею, не стало б, - такий був однозначний висновок учених і місцевої влади. До числа ініціаторів будівництва порту входила й офшорна компанія Atlantik Caspian Resources pls, афілійована з особами та структурами, котрих потім стали називати «групою «РосУкрЕнерго». Те, чого не зміг Д.Фірташ при президентові Кучмі, зробив було президент Ющенко - видав указ про будівництво порту з участю приватного капіталу. Але під тиском громадськості, що об’єдналася, не зважаючи на партійність та етнічну приналежність, був змушений указ скасувати.

Проте озеро виявилося із золотим дном і без будівництва приватного порту. Доки мерія Євпаторії займалася розробкою програми розвитку всього Західного Криму, а вчені-екологи - проектом бальнеологічного курорту та національного парку «Кримські золоті піски», різко зріс попит на пісок будівельний, якого на дні Донузлава багато. Його там видобували ще з 60-х років - військові будівельники для власних потреб (у тому числі на будівництво військових містечок, а тепер - селищ Мирне і Новоозерне на березі озера), Євпаторійський морський порт - для потреб цивільних. А коли пішли військові й настав капіталізм, спецдозволи на його видобуток почали отримувати і приватні структури. Вже на початку 2000-х екологи забили на сполох: збільшення видобутку піску в Донузлаві - головна причина того, що море «з’їдає» унікальні лікувальні пляжі з «золотими» пісками органічного походження, а з піском із дна відкачується і все живе. Переконатися в останньому може будь-хто, подивившись на гори відсіву поруч із видобутим піском - рапани, мідії, крабики й навіть риба…

Проте, схоже, «у відсів» може потрапити і більша живність - Євпаторійський морський торговельний порт. Конкуренція за право монопольного видобутку піску протягом нинішнього року вийшла на межу, за якою вже прозирає банкрутство державного порту.

Аби було зрозуміло, за що точиться небачена раніше війна, озвучимо цифри вигідності піщаного бізнесу. Собівартість видобутку піску в Донузлаві - від шести до 11 гривень за тонну (у приватних структур теплоходи потужніші і собівартість майже в рази нижча, ніж у морпорту). Продається ж тонна піску по 140-160 гривень. Таку рентабельність навіть порівняти ні з чим - хіба з наркотиками, кажуть підприємці. Гроші з піску - основний дохід і для державного порту. У річному бюджеті Євпаторійського МТП доходи від видобутку і вантажопереробки піску становлять 80 відсотків. Точніше, становили. Якщо в першому півріччі 2011-го порт мав прибуток 1,2 млн. грн., то за цей самий період нинішнього - майже 2,2 млн. збитків. При тому що тільки в липні в Євпаторійський порт вдалося «завести» 19 поромів! Що ж відбувається?

Торік попит на донузлавський пісок різко зріс, причому за рахунок потреб Росії - на будівництво олімпійських об’єктів у Сочі. Ціни на пісок та гравій там спекулятивно злетіли майже удвічі, і опустити їх до середньоросійських вдалося лише після особистого розпорядження президента Медведєва, який, почувши доповідь кремлівських ревізорів, обурився: «Звідки такий піщаник, із Китаю його, чи що, возять?!».

Власне, тієї весни і почалася велика конкурентна війна за донузлавський пісок, у якій брали участь державний морпорт та три приватні компанії - дві з Севастополя й одна зі Скадовська, хоча «портом приписки» називалася Макіївка. На користь цієї версії свідчили: прецікавий договір, за яким фірмі легко міг відійти причал на Південній косі озера; і нахабство, з яким, не зважаючи на протести порту, звернення місцевої селищної ради (земля - громади) до правоохоронців та розголос у ЗМІ, було вирито величезну піскояму для перевалки піску, який потім везли в Сочі. Але найбільші поставки, за даними ЗМІ, виявилися в севастопольських структур, котрі входять до умовної групи компаній «Суеста», - сьогодні цю назву знають завдяки скандалу з видобутком піску біля берега Гурзуфа і в заповідному районі мису Фіолент (Севастополь).

Торік севастопольське видання «Гражданская оборона» опублікувало документи, за якими ТОВ «Київгідроінвест» (засновник фірми «Суеста») мало поставити в Сочі 600 тисяч тонн піску. Покупець серйозний: на сайті ТОВ «ПортТрейдІмпекс» повідомляється, що воно входить до групи компаній «Базовий елемент» Олега Дерипаски. Тоді Олексій Мазюк, відомий підприємець, який вважається основним співвласником групи компаній «Суеста» (частки у фірмах зареєстровані на дружину та інших родичів), підтверджував виданню поставки піску в Росію, конкретно - на олімпійські об’єкти. А на сьогодні фірми групи ЗАТ «Південна інвестиційна компанія», що володіє кар’єром на Донузлаві, і споріднене з нею ТОВ «Південекоресурс», якому належать теплоходи «Печора» та «Трофа», виявилися монополістами з видобутку піску на озері. Євпаторійський МТП і ще одне севастопольське ТОВ - «СендІнтерМарин» відомого бізнесмена Юлія Скуратівського, які також мають кар’єри в озері, видобутку не ведуть: прокуратура Криму, у рамках фактової кримінальної справи про незаконний видобуток піску, наклала арешт на судна - як на речові докази.

Але найголовніше - усім трьом підприємствам, котрі володіють кар’єрами в Донузлаві, у 2007 році Азово-Чорноморська екологічна інспекція тимчасово призупинила дозвіл на ведення видобутку - через виявлені порушення законодавства. І до їх усунення.

Однак, як неодноразово повідомляли контрольні органи й заявляли екологи, пісок видобувався, виходить - піратським способом. І не тільки тут. Тому «піскові справи» - досить вдалий привід до зміни начальника будь-якого кримського порту. Після заходу макіївської команди в Крим заарештовано начальника Євпаторійського морпорту Котельникова, який також був довіреною особою в цьому регіоні на президентських виборах Юлії Тимошенко. Відстебнути наручники, що ними ветерана спецслужб прикували до лікарняного ліжка в СІЗО, вдалося тільки з допомогою омбудсмена. Судове слідство стосовно епізоду з крадіжкою піску ще триває, а цього тижня кримінальну справу заведено на начальника Севастопольського порту - його підозрюють у заниженні тарифів на перевантаження піску.

Після усунення Котельникова в Євпаторійському морпорту змінилася ціла плеяда начальників. І кожного «приписували» до якоїсь фірми, що видобуває пісок і отримала фавор у своїй роботі. А кожну фірму - до високопоставлених товаришів у Києві й Москві. Оскільки піщаний бізнес, за свідченнями багатьох співрозмовників, тісно пов’язаний із військовою справою. Тому покровителями однієї конкуруючої структури називали адмірала Єжеля, а іншої - адмірала Комоєдова.

Хоча життєвий шлях Олексія Мазюка розмаїтий: тут і служба на ЧФ, і робота в держуправсправами президента часів І.Бакая, і зв’язок з А.Кінахом (інформація місцевих ЗМІ про це принаймні не спростовувалася), і громадська діяльність - є ціла плеяда ветеранських організацій. Отож бізнес виходить військово-морський.

Але повернімося до проблем порту. Його нинішнє керівництво стверджує, що всі роки заборони на видобуток тільки надавали послуги іншим підприємствам. За словами першого заступника начальника порту Олега Нижника, до березня 2010 року видобутком піску на кар’єрі «Південної інвестиційної компанії», на їхнє замовлення, займався порт - теплоходом «Ока» і баржею. «У 2010 році компанія, в особі своїх засновників, заснувала ТОВ «Південекоресурс», на баланс якого були придбані спочатку теплохід «Трофа», а потім теплохід «Печора». Це найпотужніші теплоходи, які на сьогодні є в Криму для видобутку піску: «Трофа» за один раз бере тисячу тонн, а «Печора» - близько трьох тисяч, - розповідає О.Нижник. - У березні вони перестали потребувати послуг порту. І коли вони придбали такі засоби видобутку, вони вирішили стати монополістами. Це яскраво почало проявлятися саме перед тим, як було прийнято закон про порти».

Наприкінці минулого року Євпаторійський морпорт прискорив оформлення документів, які дозволяють поновити дію дозволу на видобуток піску. І паралельно - напевно через чисту випадковість - починають розгортатися події, які ці дозволи блокують. Далі - у хронологічному порядку й із невеликими ремарками заступника начальника морпорту - пояснення керівника юридичної служби Анатолія Туйсузова.

У січні цього року прокуратура АРК порушила вже згадану кримінальну справу - за фактом незаконного видобутку піску в 2011 році, тобто попереднім керівництвом порту. Це стало підставою для арешту єдиного судна «Ока», яке було на той період у порту й заробляло на видобутку піску. Судно - орендоване, власник і екіпаж із п’яти осіб - громадяни Грузії, вже п’ять місяців, по суті, стережуть судно й зазнають збитків.

Два істотні моменти: кримінальна справа розслідується вже сім місяців, обвинувачення нікому не висунуто, слідчі дії, за словами А.Туйсузова, не проводяться. При цьому арешт судна як речдоку - за межами всіх кодексів. Бо, згідно зі статтею 41 Кодексу про торговельне мореплавання, судна можна заарештувати тільки за рішенням суду, а в цьому випадку була тільки постанова слідчого. Крім того, за словами капітана судна та керівництва порту, ніхто «речдоку» не оглядав, не описував і на відповідальне зберігання, відповідно до КПК, не передавав.

«Уже у квітні 2012 року нам видали всі погоджувальні документи, і порт мав право добувати пісок на законних підставах, розробляти свій кар’єр у Донузлаві. Однак «Південна інвестиційна компанія» один за одним подала три позови до адмінсуду про визнання рішення Азово-Чорноморської екоінспекції про скасування заборони 2007 року незаконним. Суд також раз у раз ухвалює рішення на користь компанії, причому з формальних причин.
8 серпня 2012 року адміністративний суд, не поінформувавши ні нас - порт, ні безпосередньо відповідача, проти якого подано позов - Азово-Чорноморську екологічну інспекцію, проводить судове засідання, виносить ухвалу: на забезпечення позову припиняє дію цього рішення», - каже Анатолій Туйсузов.

Та найцікавішим може виявитися інший процес - за позовом ЗАТ, поданим до Господарського суду: за даними компанії, порт із 2009-го до 2010 року незаконно заволодів піском у її кар’єрі, чим завдав шкоди на суму 32 млн. гривень!

По суті, порт обвинувачують у крадіжці піску - ситуація, аналогічна змісту кримінальної справи А.Котельникова. «У цьому випадку суд не мав права приймати цей позов до розгляду, бо це не господарський спір, - вважає Анатолій Туйсузов. - На той період між портом і «Південною інвестиційною компанією» жодних договірних відносин не було. Це питання суто кримінально-процесуального провадження. Треба було його вирішувати у прокуратурі або інших правоохоронних органах. Але, попри це, суд приймає позов до виконання».

Фактично порт залишається в підвішеному стані, кажуть його керівники, побоюючись накладення арешту на рахунки та майно. Весь цей час «Південна інвестиційна компанія» активно добуває пісок у Донузлаві. Теплоходи ходять як трамвайчики - один вийшов, інший зайшов. Щодня - документально підтверджує диспетчер порту. Навіть коли вночі їхній буксир не міг працювати з лоцманами, добувачам піску допомагали… військові моряки.

«Південекоресурс» домовляється з командуванням військової частини 2506, і воно виділяє БУК «Новоозерне», який належить військово-морській базі. Він спочатку почав підходити до наших причалів, щоб забирати лоцманів. Я заборонив їм безплатно підходити до наших причалів, бо в цьому випадку він виступає не в ролі військового корабля, а в ролі судна, що забезпечує комерційну діяльність, - розповідає головний диспетчер Євпаторійського морпорту Дмитро Дудчик. - Капітан БУКа відмовився підписувати наряди й почав швартуватися не до наших причалів, а куди зможе приткнутися. Там є маленький причал Держгідрографії, на Північній косі є маленький занедбаний причал на території порту. Коли ми звернулися до капітана, він сказав, що працює за планом бойової підготовки, а коли звернулися до оперативного чергового ВЧ-2506 із проханням роз’яснити ситуацію й надати нам інформацію, щоб ми могли звіритися, він сказав, що цієї інформації він надати нам не може. Виходить трохи дивна ситуація».

Десятки листів, які пише в усі інстанції керівництво порту, повільно ходять по колу. В них указується, що ЗАТ «Південна інвестиційна компанія» незаконно веде видобуток піску, оскільки заборона Азовсько-Чорноморської інспекції від травня 2007 року діє. Підтверджує це і лист нинішнього керівника інспекції О.Медведєва своєму начальникові - голові Держекоінспекції України П.Жилі. Там чітко сказано, що заборона діє й понині й ніким не оскаржувалася. А оскільки порушення тривають (тільки за травень-червень цього року видобуто незаконно 50 тисяч тонн піску), пропонується призупинити дію ліцензії, провести розрахунки збитків та ініціювати притягнення до кримінальної відповідальності.
DT.UA, маючи копію цього листа, датованого 13 липня, звернулося до начальника ДАЧЕІ Олега Медведєва із запитанням: чому компанія продовжує видобуток?

Відповідь приголомшила: за словами Медведєва, компанія має законні підстави для видобутку піску. Які? - «Після того як ми отримали погодження на перевірку, під час неї виявилося, що тимчасову заборону скасували ще в 2007 році», - сказав начальник ДАЧЕІ.

Виходить, що місяць тому начальник інспекції про це не знав?! І вимагав з усією суворістю… а потім знайшовся папірець п’ятирічної давності? Дуже хотілося б подивитися.

Олег Валерійович люб’язно пообіцяв надіслати електронною поштою. Ми ще кілька разів телефонували, щоб переконатися - до здачі статті в номер документи буде надіслано. Та, на жаль…

Але такий самий документ має бути як мінімум у двох фірм групи компаній «Суеста». З Олексієм Мазюком зв’язатися не вдалося. Телефон, який він раніше залишав авторові, не відповідав. За даними партнерів, він тепер у Москві. Уповноважений на спілкування з пресою менеджер групи компаній спочатку погодився надіслати копію документа, який скасовував іще в 2007 році заборону на видобуток піску, потім - привезти його в Сімферополь і передати особисто, під запис. Але в останній момент надіслав короткий текст і пропозицію приїхати в Севастополь. Цитуємо дослівно.

«Менеджер Групи компаній «Суеста» Сергій Должиков повідомив «Дзеркалу Тижня», що всі необхідні дозвільні документи для видобутку морського будівельного піску в озері Донузлав у Групи компаній є, і вони неодноразово пред’являлися зацікавленим структурам під час численних перевірок контролюючих і правоохоронних органів». За словами Должикова, жодна з них не знайшла в діяльності «Суести» ніяких порушень.

Та ми не єдині, хто не бачив заповітного документа. Його було витребувано також ухвалою Господарського суду, який розглядає позов на 32 мільйони. Однак замість відповідного рішення інспекції було надано листа від 05.06.2007 р. про погодження поновлення робіт.

Звичайно, враховуючи відсутність на цей момент перших осіб групи компаній «Суеста», які могли б дати відповіді на багато порушених у матеріалі питань, DT.UA залишає за власниками або керівниками компанії право на відповідь. Вважайте, що ми використали своє право на запитання. І поставили його не тільки їм!

А й Міністерству інфраструктури України, в чиєму віданні перебувають державні порти й чия позиція в цій ситуації досі не заявлена. Адже якщо мовчання й бездіяльність триватимуть, треба буде робити висновок, що держпідприємство штучно вганяють у борги й банкрутують з відома керівництва міністерства! І Кабміну загалом, бо йому, виходить, байдуже, що в бюджети всіх рівнів не повністю надходять податки, а в порту, який може приносити прибуток, грошей вистачає тільки на зарплату - на паливі вже заощаджують. Профком порту цього тижня надіслав звернення до президента. Не зміниться ситуація -страйкуватимуть, бо впевнені в підготовці рейдерського захоплення підприємства.

Цілком можливо, що члени Вищої ради юстиції та Вищої кваліфкомісії суддів, ознайомившись із творчістю кримських суддів, теж дійдуть такої думки й призначать перевірки надісланих їм скарг. І прокурори - від ГПУ до міжрайонної природоохоронної - всі як один встануть на захист інтересів держави…

Головне, час для рішучих дій влади настав якнайвідповідальніший - вибори. Тобто час звітувати.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі