Як втратити Крим правовим шляхом

Спочатку — про одну успішну маніпуляцію. ЗМІ вже кілька тижнів вводять громадськість в оману, повідомляючи новину про те, що в Окружному суді Сімферополя розглядається позов про: скасування українського статусу Криму, скасування конституції АРК, повернення Криму до складу Росії тощо. Сенсація калькується зазвичай із повідомлень РІА «Новый регион», який день у день твердить: Окружний адміністративний суд Сімферополя розглядає позов координатора Народного фронту «Севастополь—Крым—Россия» Валерія Подьячого «про скасування Конституції АРК 1998 року і ухвалення Декларації про возз’єднання Криму з Росією». На вудку впіймалися навіть народні депутати від «Народної самооборони», які зажадали від СБУ порушити кримінальну справу за зазіхання на територіальну цілісність України і заборонити діяльність Народного фронту. Втім, у заяві легко вгадується стиль Геннадія Москаля, котрий має всі підстави нині нагадувати Службі, чим і ким насправді вона мусить займатися.

Тож у чому суть позову? Валерій Подьячий повідомляє «ДТ», що, на його думку, голова ВР Криму Анатолій Гриценко порушив Закон України «Про звернення громадян». А саме: адресоване голові парламенту звернення Подьячого не було винесене на розгляд сесії, а було направлене в юридичний відділ секретаріату ВР, який і дав відповідь заявникові. Тому мета звернення до суду, каже координатор Народного фронту, змусити А.Гриценка винести на розгляд сесії його звернення, позаяк питання, в ньому порушені, можна розглянути лише колегіально на сесії ВР АРК і тільки цей орган може ухвалити стосовно них рішення.

Тепер про суть звернення пана Подьячого, направленого ним голові ВР автономії ще 24 липня цього року. Координатор Народного фронту вважає, що чинна Конституція Криму суперечить результатам загальнокримського референдуму 20 січня 1991 року, на якому кримчани голосували за відновлення кримської автономії як суб’єкта Союзного договору. І у зв’язку з цим вимагає, щоб ВР Криму припинила бездіяльність і скасувала конституцію.

Для цього пропонує в установленому порядку внести до порядку денного і розглянути на сесії ВР Криму питання про зміну і доповнення до Конституції Криму, якими вимагає визнати недійсною конституцію АРК як таку, що ухвалена з порушенням норм міжнародного права. Наступний крок — у встановленому порядку внести до порядку денного і розглянути на сесії ВР Криму питання про ухвалення Декларації про возз’єднання Криму з Росією. Далі — ухвалити звернення до президентів, урядів і парламентів РФ і України «з вимогою негайного початку переговорів про повернення Криму під юрисдикцію Російської Федерації». І «пікантний соус» — звернутися до прокуратури Криму з вимогою притягнення до відповідальності посадовців ВР автономії, котрі «ухиляються від виконання посадових обов’язків і протидіють розгляду зазначених питань».

У відповідь на своє звернення В.Подьячий отримав листа від заступника начальника юридичного управління секретаріату ВР В.Шевель. Оприлюднена офіційна відповідь містить таке роз’яснення: «Скасування Конституції АРК є можливим у разі ухвалення ВР АРК відповідного нормативного акта… Таким чином, у разі, якщо Ви вважаєте за необхідне внести на розгляд Верховної Ради АРК проект нормативно-правового акта щодо порушуваних Вами питань, Вам необхідно подати такий проект особі, котра має право внесення проектів нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим».

Лідери Народного фронту заявили, що дана відповідь підтверджує правильність обраного ними шляху, і їхня «безстрокова правозахисна акція «Україна без Криму» не позбавлена сенсу і в перспективі має всі шанси на успіх, тобто на повернення Криму і Севастополя під юрисдикцію РФ правовим шляхом». Залишилося тільки винести питання на розгляд сесії (для цього і потрібна судова спонука голови ВР) і загнати проросійську більшість кримських парламентаріїв у глухий кут поставленим руба питанням.

Тут попутно вирішуються і прагматичні політичні завдання. Народний фронт «Севастополь—Крым—Россия» — організація маргінальна. На «російському» полі Криму конкуренція жорстка. В останні роки голоси ностальгуючих за Великою Батьківщиною громадян перетекли до Партії регіонів, яка має більшість у ВР Криму і прийняла під своє крило партію «Русский блок». Боротьба ведеться не лише за голоси виборців, а й за підтримку Кремля та Москви, які надають допомогу співвітчизникам через федеральну програму і столичний фонд «Москва—Крым». Допомога, звісно ж, іде громадським організаціям, які, за чистим збігом, або очолюють, або контролюють політики. І скандальні розбірки кількох фронтів, «русских» і «российских» громад Криму і Севастополя, із періодичною участю кримських комуністів щодо підтримки з Москви вже кілька років веселять політичних опонентів цих сил. У даному разі, безперечно, звернення до суду Валерія Подьячого відчутно б’є по декларованій кримськими регіоналами проросійськості. «Їм сьогодні треба не вишиковуватися в чергу на присвоєння лаврів «батьків-засновників» кримської державності, а сховатися й сидіти тихо, тому що прості жителі півострова завжди вважатимуть їх зрадниками і негідниками, — заявляв Подьячий на прес-конференції. — Саме ці діячі бездарно здали Конституцію Республіки Крим від 6 травня 1992 року, яка давала можливість кримчанам вирішувати всі зовнішньополітичні питання самостійно і надавала кримськотатарській і російській мовам права державних».

Провокація, звісно, дотепна. Особливо з юридичного погляду. Чия ідея? Валерій Подьячий стверджує, що автор — екс-мер Бахчисарая Віталій Курбатов: «Він дуже грамотний і досвідчений юрист. І ми два з половиною роки продумували це питання». Якщо це так, то панові Курбатову треба негайно присвоїти звання заслуженого юриста України. Адже придуманий план і особливо його версії дозволяють розкрити недоліки і вади чинного законодавства і всі недоробки законодавців у питанні забезпечення захисту від загрози безпеці і територіальній цілісності України. Яку легко може забезпечити рішення адміністративного суду.

Кримський спікер зробив заяву, суть якої, так само як і оманливу помилку, поділяють багато людей. «Це абсурдно і наївно, щоб адміністративний суд міста Сімферополя ухвалив рішення про зміну територіальних меж держави Україна за позовом маргінальних організацій, — цитує Анатолія Гриценка офіційне кримське агентство КІА. — Є законодавча база, що передбачає такі питання, — це загальноукраїнський референдум, який потрібно провести відповідно до українського законодавства та Конституції України. Решта — це найчистішої води популізм і бажання окремих політичних сил взяти участь у майбутній виборчій кампанії до Верховної Ради Криму, не більше того».

На жаль, спікер, здається, теж перебуває в невіданні щодо змісту позову. Коли ж відкинути створену з допомогою ЗМІ маніпуляцію з підміною суті, то приходимо до висновків протилежних. Нагадаємо, що Конституція АРК ухвалюється ВР автономії і затверджується ВР України простою більшістю голосів від конституційного складу парламенту країни. І недавно Конституційний суд підтвердив: ухвалення Конституції Криму — виключне право ВР автономії. До цього рішення, яке підтверджує, по суті, Конституційність обмеження законодавчих прав президента, Кабміну і ВР України та 450 народних депутатів із даного питання, ми ще повернемося. Зараз важливо зафіксувати початок ланцюжка: постанова ВР Криму, якою ухвалюється Конституція АРК. І тут пан Подьячий (чи хто завгодно) може піти у своїх судових позовах і далі, але скоротити шлях до мети.

Отже, відповідно до Конституції України, права та свободи людини і громадянина захищаються судом. І, відповідно до статті 55, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Тому, коли людина вважає, що її права порушені органами держвлади або органами місцевого самоврядування, вона має право звернутися по захист своїх прав у адміністративний суд. «Таким чином, будь-яке рішення ВР автономії, зокрема й Конституція, що на момент її ухвалення ВР Криму є не законом, а підзаконним актом, може бути оскаржене в адміністративному суді, — пояснює народний депутат України й екс-прокурор автономії Віктор Шемчук. — Далі, звісно, йде довга низка судових рішень. Однак конституція Криму є вразливою на момент свого ухвалення, і постанова про її ухвалення може бути легко скасована рішенням окружного адміністративного суду».

Приводи до звернення в суд викладені... у самій конституції Криму. Це, по суті, усі її відмітні повноваження і права жителів даної території. «Наприклад, Конституція АРК гарантує, що офіційні документи, які встановлюють особу громадянина, виконуються трьома мовами — державною, російською і, за бажання, кримськотатарською, — каже Віктор Шемчук. — Будь-який кримський вірменин чи болгарин може сказати: чому тільки три мови? Я як громадянин України мушу мати рівні права, а вони порушені. Далі, якщо брати горезвісне повноваження автономії про додаткове узгодження при призначенні на посаду керівників силових відомств. У жодній іншій області України цього нема — узгоджувати призначення аж до начальника райвідділу міліції з головою обласної ради. Це означає, що претендент на цю посаду зіштовхується з перешкоджанням у професійній діяльності і порушенням права на працю. І так можна пройтися по всій Конституції, включаючи повноваження про економічну самостійність».

Скажемо більше — оскаржити в адміністративному суді постанову про ухвалення Конституції АРК може навіть негромадянин України. Читаємо ще раз статтю 55 Конституції України: «кожному гарантується право на оскарження в суді...». Хто такий «кожен», роз’яснив Конституційний суд: під «кожним» розуміється громадянин України, іноземець або особа без громадянства. Тобто, приміром, пан Лужков або пан Жириновський можуть легально приїхати до Криму, зареєструватися в готелі, набувши таким чином адресність, і подати позов у суд. Щодо готелю — це вже із судового досвіду. Так, соратники відомого Макса Курочкіна «прописалися» в Алушті, аби подати у місцевий суд позов щодо приналежності дніпропетровського ринку «Озерка».

Розмірковування й заяви про те, що в адміністративному суді не може розглядатися позов із питання Конституції Криму, прямо впираються в ситуацію, яку мала країна з оскарженням указів президента про припинення повноважень ВР України. Кодекс адміністративного судочинства встановлює, що в судах загальної юрисдикції розглядаються питання законності, а не конституційності рішень. Проте чіткого розмежування того, що є питання конституційності, а що — законності, у законодавстві України немає. До того ж будь-який громадянин може звернутися в Конституційний суд зі зверненням і отримає у відповідь роз’яснення у вигляді тлумачення Конституції або закону. А право на конституційне представлення мають тільки президент, народні депутати і кількості не менше 45, Верховний суд, омбудсмен і ВР автономії. Оскільки ж чіткого розмежування законності і конституційності в Кодексі адміністративного судочинства немає, «кожен» піде в адміністративний суд. І приходить.

«Для того, щоб спровокувати ситуацію в Криму, досить одного Келеберди, — каже Віктор Шемчук. — Уявімо на хвилинку: у Криму знаходиться суддя, якому нічого втрачати і він є затятим прибічником Криму в Росії. І приймає рішення про скасування Конституції Криму або незаконність приєднання до України. І не треба роздавати паспорти. О десятій ранку буде рішення суду, а о дванадцятій — Держдума Росії прийматиме Крим із хлібом та сіллю. І те, що ВР Криму ухвалить рішення відповідно до рішення суду — не з галузі фантастики. Якщо є хороший режисер — заколот реальний».

Багато хто в Криму, включно з членами президії ВР, підозрює, що судова епопея (а дійство можна затягнути надовго, тримаючи тему належності Криму в розряді актуальних) затіяна не з ініціативи маргінального фронту. І ставлять її в один ряд із провокаційною ініціативою «Свободи» О.Тягнибока зі збору підписів за проведення референдуму про скасування автономії Криму. До речі, після провалу наміру пан Тягнибок може також звернутися в Окружний адміністративний суд Сімферополя і зажадати скасування постанови ВР автономії про прийняття Конституції. Ефект буде той самий, якщо це зроблять російські патріоти.

Отже, вразливість Конституції АРК (спокою у Криму і в Україні в цілому) закладена саме в повноваженнях ВР автономії її приймати. Ексклюзивно. Оскільки Конституцією України передбачено особливу процедуру прийняття Конституції Криму. ВР Криму, яка не має права законодавчої ініціативи, може подати на розгляд ВР України законопроект, прийнятий кримськими депутатами. При цьому ані президент, ані 450 народних депутатів, ані Кабмін не наділені правом ні подавати такий законопроект, ні пропонувати до розгляду зміни в чинну Конституцію автономії. Конституційний суд 18 вересня нинішнього року розглянув подання 50 народних депутатів щодо конституційності статті 3 Закону України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим» саме з приводу повноважень вносити зміни до Конституції автономії. КС визнав цю статтю закону такою, що відповідає Конституції України. При цьому без відповіді залишилися запитання: куди ж у такому випадку поділося конституційне право законодавчої ініціативи народних депутатів України (а також президента і КМ), і звідки воно взялося у ВР Криму?

Вихід із ситуації простий і логічний, вважає один з авторів подання в КС Віктор Шемчук: треба ліквідувати нелогічний і небезпечний дисбаланс повноважень. «По-перше, не треба боятися, щоби правом пропонувати зміни в Конституцію Криму були наділені всі суб’єкти законодавчої ініціативи. Але до їх числа має ввійти і ВР автономії. Консолідоване рішення ВР Криму щодо законопроектів України має бути прирівняне до права народного депутата або президента вносити зміни у кримську Конституцію.

З огляду на статус автономії, треба виписати спеціальну процедуру прийняття її Конституції. Наприклад: проект закону про Конституцію вносить ВР Криму з подальшим прийняттям у ВР України». Інакше кажучи, кримський парламент не приймає Конституцію, яку потім затверджує парламент України, а голосує за відповідний законопроект, який подається для розгляду у ВР України. Таким чином, «скасувати» Конституцію АРК в адміністративному суді вже буде неможливо.

І хто цим тепер займатиметься? — запитає читач і не матиме рації. Тому що грамотних і небайдужих до долі України й Криму набагато більше, ніж тих, хто нам заважає жити. Гадаю, кримський спікер Анатолій Гриценко теж до них належить, у мене є підстави вважати його державником. Тому його безглузду й остогидлу війну проти спроб удосконалити законодавство України щодо Криму час припинити. На порядок денний виходять серйозні питання. І тут не до хлоп’яцтва з відбиранням нагород і звань у тих, хто «замахується» на Конституцію. Розумніше сісти за стіл, думати спільно й напрацьовувати проекти змін до законодавства. І не треба применшувати роль маргіналів в історії. Вона багата прикладами світових потрясінь, коли невідомо хто в потрібному місці, в потрібний час створював передумову або виправдання для дій інших акторів чи ляльководів.