Світлана Арбузова: "Нові "досягнення" МОН — лише імітація боротьби з фальсифікацією і плагіатом"

Поділитися
Світлана Арбузова:  "Нові "досягнення" МОН — лише імітація  боротьби з фальсифікацією і плагіатом"
Група "Диссергейт" напередодні Нового року "нагородила" псевдовчених, які найбільше "відзначилися". Досить примітно, що в номінації "Фальсифікатор року" опинилися переважно представники медичної науки (перші місця в рейтингу дісталися члену НАЗЯВО членкору НАМНУ О.Волосовцю і ректорові ОНМУ академіку НАМНУ В.Запорожану).

Минулий 2016 рік запам'ятається низкою резонансних подій на ниві науки і освіти, серед яких є знакові.

Так, зі складу Національної академії наук України виключено радника президента РФ українофоба Сергія Глазьєва (був іноземним членом НАНУ з лютого 2009 р.). Цей безпрецедентний випадок, як вважають в академічному середовищі, має послужити фундаментальною засадою для очищення від усього, що прибилося до справжньої науки за переломний період. Хотілося б сподіватися…

Минулого року сформувався потужний громадський протест проти засилля плагіату й лженауки. Каталізатором протестної енергії наукової громадськості став оприлюднений на початку минулого року факт масштабного плагіату (і псевдонауки) у докторській дисертації, підручнику й інших "наукових" публікаціях завкафедрою філософії КНУКіМ Катерини Кириленко, дружини віце-прем'єра В'ячеслава Кириленка. Потім спалахнув багатосерійний плагіатний скандал, "героями" якого виявилося багато наукових керівників, чиновників від науки і освіти, ректорів, а також члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) - органу, покликаного боротися з плагіатом. У науковому співтоваристві відреагували на всю цю новітню "батрахоміомахію" сплеском гротескного гумору. Група "Диссергейт" напередодні Нового року "нагородила" псевдовчених, які найбільше "відзначилися". За результатами народного голосування у Фейсбуку, абсолютним переможцем у номінації "Плагіатор року" стала Катерина Кириленко. Титул "Посіпака року" заслужила міністр освіти і науки Лілія Гриневич. Досить примітно, що в номінації "Фальсифікатор року" опинилися переважно представники медичної науки (перші місця в рейтингу дісталися члену НАЗЯВО членкору НАМНУ О.Волосовцю і ректорові ОНМУ академіку НАМНУ В.Запорожану). Серед номінантів і дисертантка В.Запорожана - В.Євдокимова, яку за міністрування С.Квіта позбавили ступеня доктора меднаук за тотальний плагіат у її дисертації.

У той самий час спливла ще одна цікава історія - з іншою дисертанткою з Одеського медуніверситету. 18 листопада 2016 р. з'явився дивний документ, на який мало хто звернув увагу, - наказ №1390 Міністерства освіти і науки. Згідно із цим наказом (уперше в історії атестації наукових кадрів!) МОН зобов'язаний видати диплом кандидата медичних наук дисертантці Одеського національного медичного університету (ОНМУ) Р.Ромак на підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду.

Про історію з дисертацією згаданої здобувачки, про фальсифікації в наукових дослідженнях, про лженауку й імітацію боротьби з нею ми розмовляємо з відомим фахівцем у галузі медичної генетики - заступником голови експертної ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт у галузі профілактичних, медико-біологічних і фармацевтичних наук МОН України членкором НАМН України Світланою Арбузовою.

Судний МОН

- Світлано Борисівно, наскільки мені відомо, ви були одним з перших експертів, які оцінювали роботу дисертантки з Одеського медичного університету.

- Кандидатська дисертація Раїси Петрівни Ромак "Удосконалення діагностики і прогнозування проліферативних захворювань молочної залози шляхом оцінювання стану метилування генів DDK4 і GSR" за спеціальністю 03.00.15 "генетика" (науковий керівник - академік НАМНУ Валерій Запорожан) надійшла мені на експертизу влітку 2014 року і справила дуже дивне враження. З одного боку, дуже грубі помилки, відсутність у роботі не тільки наукової новизни і практичної значимості, а й здорового глузду. Проте дисертацію була успішно захищена на засіданні спеціалізованої вченої ради в ОНМУ, серед членів якої, щоправда, не було жодного доктора наук за спеціальністю "генетика". Тобто було порушення пункту 2.5. "Положення про спеціалізовану вчену раду".

З іншого боку, дисертацію написала людина, яка ніколи не мала стосунку до цієї спеціальності і, як з'ясувалося з її відповідей на запитання (її запросили на засідання експертної ради МОН), не має елементарних знань у галузі генетики, якими має володіти школяр. Пам'ятається, під час співбесіди одеські експерти запротестували: "Ви ставите важкі запитання". Тоді я запитала, чим мітоз відрізняється від мейозу, в чому різниця між алелями і генотипом. Виявилося, здобувачка й на ці запитання не змогла відповісти. Все це було описано у відгуку на роботу і занотовано у протоколі засідання. Цікавий факт: мій відгук якимось чином зник з дисертаційної справи. Але залишився протокол, у якому все детально зафіксовано. За результатами обговорення експертна рада рекомендувала: "Зважаючи на те, що робота по суті є молекулярно-генетичною, доцільно провести додаткову експертизу в Інституті молекулярної біології і генетики НАНУ".

Попри рекомендацію експертної ради, МОН надсилає роботу Р.Ромак до Харківського спеціалізованого медико-генетичного центру (ХСМГЦ) і швидко отримує позитивний відгук. Але, очевидно, у поспіху не врахували кількох важливих моментів, що призвело до низки порушень нормативних документів. Пунктом 26 "Порядку присудження наукових ступенів" передбачено, що МОН може надсилати дисертації й атестаційну справу для додаткового розгляду (колективного рецензування) до іншої спеціалізованої ради, вищого навчального закладу або наукової установи. ХСМГЦ не має повноважень, делегованих МОН для проведення додаткового розгляду дисертацій. Крім того, його директор проф. О.Гречаніна раніше вже давала повністю позитивний відгук на автореферат цієї дисертації, тобто рецензія за визначенням не могла містити серйозних зауважень. Слід наголосити, що в проф. О.Гречаніної та її співробітників 2013 року вже виявляли порушення пп. 30 і 40 вимог нормативно-правових актів щодо питань атестації наукових кадрів.

- У багатьох склалося враження,
що МОН часто направляє роботу на додаткову експертизу туди, звідки напевне отримає потрібний відгук.

-На жаль, припущення небезпідставне. Більше того, останнім часом таке відбувається постійно: або зовсім не надсилають на повторне рецензування, або надсилають туди, куди вважають за потрібне, попри рішення експертної ради, або ж МОН повністю ігнорує свої ж нормативні документи, як це було у справі Р.Ромак. На які тільки хитрощі не йдуть! У справі Р.Ромак брали до уваги й листи захисників з Одеси з неправдивою інформацією про її публікації з німецькими вченими. Слід сказати, що, якщо в академіка В.Запорожана і його дисертантки В.Євдокимової у публікаціях були плагіат і фальсифікація, то з дисертанткою Р.Ромак пішли далі - придумали й неіснуючі публікації в іноземному журналі. І при цьому вони знаходять захисників у МОН. Наскільки мені відомо, першим помічником у цій справі, як і в багатьох інших, була заступник директора департаменту атестації кадрів (на той момент директор департаменту) С.Криштоф. Саме вона робила спроби швидко провести повторне голосування експертної ради і позбутися принципового експерта. Я змушена була звернутися до міністра С.Квіта. Після цього призначили повторну додаткову експертизу в Інституті молекулярної біології і генетики НАН України - провідній науковій установі в галузі генетики, де виконується багато медичних досліджень, зокрема у сфері злоякісних новоутворень. За результатами колективного рецензування робота Р.Ромак дістала вкрай негативну оцінку.

На засіданні Атестаційної колегії МОН 28.04.2015 р. одностайно проголосували за скасування рішення спецради Одеського НМУ про присудження Р.Ромак наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю "генетика".

- Здобувачка оскаржила рішення Атестаційної колегії?

-Так, і для розгляду її апеляції створили Апеляційну комісію на чолі з академіком НАН України С.Комісаренком, яка 30 березня 2016 р. підписала висновок, що апеляція Р.Ромак не містить аргументів по суті виявлених недоліків і зауважень, і підтвердила рішення Атестаційної колегії від 28.04.2015 р.

- Однак суд опротестував рішення Апеляційної комісії. На яких підставах?

-Звернення до суду мотивоване, можливо, впевненістю керівника дисертантки, що все можна "порішати". Тому не доводиться дивуватися, що МОН не надав в Одеський окружний адміністративний суд жодного факту порушення нормативних документів, зокрема висновків Апеляційної комісії. У матеріалах судової справи має місце маніпуляція фактами.

Важливий момент: ця робота розглядалася відповідно до чинних на той час вимог Порядку присудження наукових ступенів (від 24.07.2013 р.). Згідно з п. 44 цього Порядку рішення Апеляційної комісії, затверджене Атестаційною колегією, є остаточним і оскарженню не підлягає.

- Тобто рішення Апеляційної комісії ухвалено ще до виходу постанови Кабміну (№567 від 27.07.2016 р.), з якої було вилучено норми про позбавлення наукових ступенів і розгляд апеляцій?

-Саме так. Про рішення суду я довідалася за два дні до засідання Атестаційної колегії, яке мало відбутися 29.09.2016 р. С.Криштоф з гордістю повідомила мені цю новину: мовляв, уже підготовлено відповідне рішення про виконання постанови Одеського окружного апеляційного суду від 06.07.2016 р.: "визнати протиправним і скасувати пункт 3 Наказу МОН від 28 квітня 2015 р. … і зобов'язати МОН видати Ромак Р.П. диплом про присудження наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю "генетика".

Розуміючи, що відбувається, ми з академіком Ганною Валентинівною Єльською звернулися до міністра
Л.Гриневич, яка, слід сказати, погодилася з викладеними фактами, зауваживши, що суд не може брати на себе повноваження міністерства. Ця зустріч відбулася за день до колегії МОН, у роботі якої ми з акад. Єльською взяли участь. Готуючись до колегії, я весь час задавала собі запитання: "Звідки таке нахабство, якщо в роботі написана відверта нісенітниця?" Наприклад, згідно з отриманими результатами, жінки Одеської області виявилися носіями мажорної мутації, властивої популяції Нігерії, Кенії й африканського населення США. І мені спало на думку, що керівник і дисертантка, імовірно, навіть не знають, що там написано. Я перевірила роботу на плагіат і - о жах! - результати "власних досліджень" списано практично повністю. Приклади тотального плагіату описано на сайті //false-science.ucoz.ua/ у статті, яку я назвала "Чи може бути соромно тим, у кого відсутня совість?".

Я також передала матеріали про плагіат Р.Ромак керівництву МОН у день колегії. Розуміючи, що їх не встигнуть прочитати до засідання Атестаційної колегії, зайшла до директора департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування А.Шевцова (у кабінеті була і його заступник С.Криштоф) і розповіла про виявлений плагіат. У своєму листі міністрові освіти і науки (А-4277 від 29.09.16 р.) я навела також перелік документів, яких МОН чомусь не надав суду (навіть висновку Апеляційної комісії!).

- І яка була реакція МОН на ці неспростовні факти?

-Як зберегти хорошу міну при поганій грі, в міністерстві не знали, але відкрито продемонструвати, що думки вчених можна ігнорувати, теж не змогли.

На Атестаційній колегії МОН 29.09.16 р. одноголосно ухвалили рішення: "Залишити в силі рішення колегії від 28 квітня 2015 року в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д41.600.02 про присудження Ромак Раїсі Петрівні наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 03.00.15 - "генетика" (відповідний наказ МОН від 29.09.16 р. №1166). На колегії також було вирішено звернутися до суду з матеріалами, які не були враховані при винесенні попередніх рішень, і встановленими фактами плагіату.

- А 18 листопада з'явився наказ МОН №1390, підписаний т.в.о. міністра освіти і науки В.Ковтунцем, який велить видати Р.Ромак диплом кандидата наук на підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду й згідно з вимогою державного виконавця.

-Про цей наказ я довідалася випадково. Готували його потайки, без розголосу.

- Академік Єльська на початку грудня спрямувала лист на ім'я міністра освіти і науки (див. на сайті)з пропозицією скасувати цей наказ. Вам відома реакція на цей лист?

-Ганна Валентинівна написала лист, який підписали також інші відомі вчені НАН України. Я, у свою чергу, звернулася до С.Комісаренка, повідомивши, що рішення Апеляційної комісії, яку він очолював, було зігнороване МОН і не враховане судом, а також надала йому матеріали доказів тотального плагіату в дисертації Р.Ромак. Академік Комісаренко порушив це питання на черговій колегії МОН
13 грудня 2016 р. Кілька днів тому він отримав відповідь від В.Ковтунця. У ній ідеться про те, що у зв'язку з нововиявленими обставинами (наявність у дисертації Р.Ромак текстових запозичень без посилань на джерела) МОН доручає голові Апеляційної комісії "надати на наступне засідання Атестаційної колегії пропозиції щодо дисертації Р.П.Ромак". Приблизно такого самого змісту була відповідь В.Ковтунця академіку Г. Єльській.

- Який, на вашу думку, може бути вихід із цієї абсурдної ситуації?

- Можливо, Л.Гриневич своєю рукою підпише новий наказ - про те, що наказ №1390 від 18.11.16 р. було видано помилково. З огляду на надані докази плагіату, можливо, МОН опротестує рішення суду. У своїй відповіді академіку Г.Єльській В.Ковтунець написав, що "подано скаргу на суддю".

- У науковому середовищі кажуть, що наказом №1390 міністр сама собі винесла вирок.

- На жаль, величезну репутаційну шкоду системі присвоєння наукових ступенів завдано не тільки цим наказом. Те, що сталося 27 липня, коли МОН підготував і подав на затвердження до КМУ проект постанови "Деякі питання діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти", у якій зникли пункти про позбавлення наукових ступенів і розгляд апеляцій з чинного Порядку присудження наукових ступенів, - небувала ганьба й абсолютний нонсенс. Скільки існуватиме таке безправ'я і коли запрацює ще остаточно не сформоване НАЗЯВО, невідомо. А тим часом фальсифікаторам/плагіаторам - "зелена вулиця"!

Фальсифікат, іще фальсифікат…

- Хоча офіційних даних поки що немає, експерти кажуть, що

за останнє півріччя кількість захистів докторських і кандидатських дисертацій збільшилася.

- Особливо з деяких спеціальностей. Положенню №567 від 27.07.16 р. передувала колегія МОН 1 липня
2016 р., коли було остаточно затверджено дисертацію К.Кириленко. Цілком зрозуміло, що громадськість пов'язала ці дві події, і виникли природні запитання: "Чи не дорого обійдеться Україні докторська Катерини Кириленко? Як могла Лілія Гриневич допустити таку безкарність у довіреній їй галузі?"

Та й без цієї гучної справи неподобства із присудженням наукових ступенів псевдовченим відбуваються майже на кожній колегії МОН. Перша колегія, яку вела Лілія Гриневич, ознаменувалася присудженням ступеня доктора медичних наук псевдовченому Е.Глазкову (він, до речі, був теж номінований на звання "Фальсифікатора року"). Деталі цієї історії я опублікувала на сайті false-science, назвавши статтю "МОН дає добро на плагіат і фальсифікацію".

Винятковий цинізм МОН продемонстрував на кожному етапі проходження справи Е.Глазкова, проігнорувавши і порушивши всі існуючі положення та допомагаючи цьому плагіатору отримати ступінь доктора наук. Щойно він отримав такий бажаний ступінь, відразу став ученим секретарем спеціалізованої вченої ради Луганського державного медичного університету (м. Рубіжне), і тепер на новій посаді зможе поділитися з дисертантами власним досвідом, як сфабрикувати роботу без жодного дослідження.

Неабиякий інтерес становить і відписка МОН у справі Е.Глазкова у вересні 2016 р., у якій заступник міністра - керівник апарату Р.Греба, перелічивши формально всі існуючі положення, які сам МОН і порушив, у своєму листі повідомив: "Процедуру позбавлення наукових ступенів визначено пунктом 41 Порядку присудження наукових ступенів". І це при тому, що саме Р.Греба і був одним з виконавців липневої постанови, завдяки якій зник цей пункт. Ви таке колись чули?

Далі - більше. З'явилися серйозні підозри, що в Луганському державному медичному університеті, який переїхав до Рубіжного, налагоджено потік захистів фальшивих дисертацій, і спецради складаються з "мертвих душ". При цьому вони спекулюють на "патріотизмі", "важких воєнних умовах", вимагаючи для себе послаблення. 1 грудня 2016 р. я відправила лист директорові департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації та ліцензування МОН А.Шевцову, у якому вказала: "Є вагомі підстави вважати, що у спецрадах має місце фальсифікація матеріалів щодо реєстраційної картки присутності членів ради та їх участі у засіданнях, виявлені недостовірна інформація щодо штатних працівників, суттєві відмінності у підписах та підробки у копіях трудових книжок членів ради, які були надіслані на вимоги експертної ради. Враховуючи вищезазначене, я прошу провести ретельну перевірку фактичної діяльності спецрад Д 29.600.02 та Д 29.600.03 Луганського державного медичного університету, запитати фонограми захистів та всю документацію атестаційного процесу за термін повноважень цих спецрад".

Як гадаєте, якою мала бути реакція міністерства, якщо хтось там турбується про репутацію вітчизняної науки? Щонайменше - призупинити всі захисти та затвердження дисертацій, захищених у цих радах, до з'ясування всіх обставин. Нічого подібного. Більше того, на останній Атестаційній колегії МОН 13 грудня 2016 року затвердили кандидатську дисертацію з Луганського медуніверситету -
І.Коробка. Цей "учений", який жодного дня не працював патфізіологом, захистив дисертацію за спеціальністю 14.03.04 "патологічна фізіологія". У документах зазначено, що він успішно закінчив аспірантуру, а насправді ніколи в ній не вчився! Кандидатський іспит з патфізіології в нього приймав уже знайомий нам плагіатор і фальсифікатор Е.Глазков. Робота І.Коробка не відповідає паспорту спеціальності, мала захищатися з судової медицини, є фрагментом науково-дослідної теми "Судово-медична оцінка давності ушкоджень шлунково-кишкового тракту". Робота не проходила апробації в науковому середовищі патофізіологів, і на автореферат дисертації не надійшло від них жодного відгуку. Можна тільки додати, що в роботі виявлено великі шматки переписаного дослівно чужого тексту, без посилань на першоджерела, і на захисті дисертації не було членів спецради, підписи яких стоять у протоколі.

Це волаючий випадок протизаконних дій МОН: усі члени експертної ради проголосували "проти", але на Атестаційній колегії дисертацію затвердили.

Складається враження, що МОН займається виключно відписками та захистом інтересів зловмисників, тоді як наукова громадськість і все суспільство чекають рішучих дій.

- Через експертну раду при МОН проходить багато дисертаційних робіт з медичної тематики. Цікаво, який серед них відсоток плагіату?

- Реальні цифри катастрофи невідомі. За приблизними загальними оцінками учених, частка плагіату становить від 10 до 30%, хтось називає 50% і більше. Думаю, відсоток значною мірою залежить від спеціальності. Я спробувала оцінити наявність запозичених частин у розділах власних досліджень серед обраних наосліп десяти дисертацій, які розглядалися на експертній раді МОН. У сімох з десяти було помічено різного розміру запозичення без посилань. І це тільки оцінювання "широким мазком", а не поглиблений аналіз. Через невеликий обсяг даних отриманий відсоток не може відображати реальну картину цієї ганьби.

- Світлано Борисівно, ви якось заявили, що фальсифікації і плагіат у дисертаційних роботах мають характер пандемії. Фальсифікат у медицині - це злочин. Страшно навіть уявити, що завтра оступінений псевдодоктор лікуватиме нас або наших близьких...

- Про масштаби плагіату в медичних дисертаціях - явищі, яке справді вже отримало назву "пандемія", я неодноразово доповідала на президії НАМН України і на атестаційних колегіях МОН. Але, крім плагіату, існують і численні приклади фальсифікації результатів. Їх розмаїття вражає - від дуже поширеної "легенької" маніпуляції даними для одержання "правильних" статистичних показників до витонченого шахрайства і злочинів, які у правовому суспільстві караються. Справді, фальсифікація і плагіат дуже часто йдуть поруч: підправляються чужі табличні дані на одну десяту або соту, змінюються кольори, форма й ракурс украдених зображень. Вільно функціонують фірми, які відкрито пропонують дисертацію "під ключ". Відомо, що наявність ступеня кандидата або доктора наук пов'язана з кар'єрним зростанням. Завдяки липовим ступеням з'являються люди зі штучно завищеною кваліфікацією. Згодна з вами, це особливо небезпечно в лавах лікарів, але також і вчителів, і є дуже небезпечним соціальним явищем у випадках, коли йдеться про високопосадовців держави.

- Для вибору оптимального методу лікування хвороби лікар збирає анамнез. На вашу думку, у чому причини плагіатної пандемії і як її подолати?

- Можна довго говорити про джерела цієї репутаційної кризи. Можливо, вона сягає корінням у важкі 1990-ті. Цілком очевидно, що сьогодні багато хто розглядає учений ступінь як феодальний титул.Основне джерело псевдонауки - брак знань, відсутність моральних якостей, амбіції. Це не просто пристановище маргіналів від науки. Маючи, як правило, неабиякі пробивні здібності, псевдовчені обіймають високі посади, рвуться до всіляких нагород, звань і влади. Дуже тут важить саме претензія. Можна сказати, що ступінь псевдонауковості визначається добутком двох співмножників: рівня невігластва і претензій.

Безумовно, потрібні зовсім інші вимоги до членів спеціалізованих та експертних рад. Є спецради, які треба закрити взагалі. Сформувалася спільнота "вчених", яким наука як така байдужа, спільнота, в якій встановилися традиції взаємного рецензування та опонування дисертацій. Збільшення легіону псевдовчених відбувається з дивовижною швидкістю. Нові власники наукових ступенів, не розуміючи навіть методології наукового дослідження, породжують собі подібних і, досягши критичної маси, відкривають нові спецради. Існує також серйозна проблема з журналами, у яких друкуються статті, оскільки в багатьох з них немає контролю якості публікацій і необхідних процедур рецензування. Усе це завдає величезної шкоди вітчизняній науці.

Зрозуміло, що виховувати повагу до чесного імені науки треба з дитинства, і починати слід з того, щоб навчити трудитися і прищепити фізичну відразу до брехні. Проблем багато, запущених, важких, вирішити які непросто.

Потрібно усвідомлювати, що однією з причин пандемії плагіату і фальсифікацій є те, що наукове співтовариство не оголошувало боротьби із цими огидними явищами, можливість процвітання яких забезпечує мовчазну згоду більшості. Дивлюся на величезну кількість переглядів на сайті //false-science.ucoz.ua/, десятки повідомлень особисто мені - мовляв, молодці, - а залишають коментар від свого імені або відкрито висловлюють думку - одиниці. Дуже важливо, щоб справжні вчені піднялися на захист репутації вітчизняної науки, щоб не одинаки боролися за академічну доброчесність, а інші думали, що хтось за них усе вирішить - і настане світле майбутнє. Оце мовчання вчених для мене - віддзеркалення пасивності інтелігенції на Сході України. А це небезпечно, бо недооцінка серйозності ситуації і боягузтво багато в чому визначили те, що сталося.

Учені з незаплямованою репутацією, а в нас їх чимало, повинні об'єднатися, назвати речі своїми іменами і разом очистити авгієві стайні. Важко, майже подвиг, але якщо болота не висушимо, - розумного, вічного не посіємо, точніше, воно не проросте. Ми стоїмо сьогодні перед вибором - між ризиком бути невгодним, мати різного ступеня проблеми/неприємності і реальним шансом допомогти вітчизняній науці очиститися.

Довідка

Світлана Борисівна Арбузова -член-кореспондент Національної академії медичних наук. Директор Східно-Українського спеціалізованого центру медичної генетики і пренатальної діагностики.

Голова проблемної комісії з медичної генетики МОЗ і НАМН України. Заступник голови експертної ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт із профілактичних, медико-біологічних і фармацевтичних наук МОН України. Голова комісії з питань боротьби із лженаукою та фальсифікацією наукових досліджень при президії НАМН України.

Уперше запропонувала і науково обґрунтувала теорію залучення мітохондріальної ДНК в етіологію хромосомних анеуплоїдій, зокрема синдрому Дауна. Розроблені професором Арбузовою стратегії пренатального скринінгу широко визнані як найбільш ефективні для профілактики вроджених і спадкових захворювань. Має публікації в авторитетних іноземних наукових виданнях - Science, Lancet, Journal of Fetal Medicine та ін.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі