Два німці

30 січня 1933 р. Адольф Гітлер був призначений рейхсканцлером Німеччини. Предводитель нацистів, автор "Mein Kampf", що відкрито висловлював територіальні претензії до сусідів, не приховував своєї ненависті до євреїв, популіст і реваншист - і він же глава найбільшої парламентської фракції, улюбленець жінок, вождь мільйонів… Як таке могло статися у великій європейській країні?..

Прийшовши до влади легальним шляхом, через демократичні процедури, Гітлер дуже швидко поклав край самій демократії - узурпував владу, запровадив цензуру, заборонив інші партії, крім нацистської, відправив незгодних у концтабори.

Того ж 1933 р. штурмовики спалили всі книжки Ремарка. Романи "Три товариші", "На Західному фронті без змін", які принесли письменникові світову славу, оголосили "зрадницькою літературою", що очорняє пам'ять про німецьких героїв Першої світової війни.

Ще в 1931 г. Ремарка номінували на Нобелівську премію з літератури, однак впливовий "Союз німецьких офіцерів" зміг натиснути на Нобелівський комітет, стверджуючи, що роман "На Західному фронті без змін" ображає почуття німецьких солдатів…

Але ж сам Еріх Марія Ремарк і був тим німецьким солдатом, героєм роману, що воював, як і Гітлер, у Першій світовій війні і, як і Гітлер, був поранений на цій війні! Дві людини, як і мільйони інших німецьких чоловіків та жінок, пройшли через цю війну, здобули один і той самий досвід, але по-різному його інтерпретували й по-різному використали.

Ремарк став антивоєнним письменником; його герої - чесні, вільні люди, що зневажають рабів і засуджують насильство над особистістю. Адольф Гітлер став фюрером Німеччини; його штурмовики й есесівці не знали жалю до ворогів нації; його піддані не сумнівалися в його політиці. Рабське, невільне існування в Тисячолітньому Рейху компенсувалося економічними успіхами та перемогами на фронтах.

У цьому й був секрет успіху Гітлера: він експлуатував відчуття національного приниження німців після поразки у Першій світовій війні; поставив під рушницю ветеранські організації, які жили очікуванням реваншу; пообіцяв німцям достаток, славу, гордість - усе те, чого не міг обіцяти їм Ремарк…

Так і в нинішній Україні. Голосу розуму майже не чути. Ображене відчуття національної гідності після втрати Криму та окупації Донбасу рухає пасіонаріями, багато яких уже пройшли через АТО і здобули бойовий досвід. Жадібність "еліт", безпорадність влади, економічний колапс, неймовірний розрив між бідними і багатими озлоблюють небайдужі серця.

Як і в Німеччині тридцятих років минулого століття, в Україні вже довгий час немає справжніх національних лідерів, немає чесної політики й немає чесних виборів. Благодатний ґрунт для приходу до влади авантюристів і пройдисвітів - новоявлених фюрерів нації. Для них - чим гірше, тим краще: на праведних емоціях людей легко будувати "новий порядок".

Солодкі промови біснуватого Адольфа обернулися десятками мільйонів трупів на полях Другої світової війни, мільйонами, закатованими в таборах смерті. Гітлер наклав на себе руки 30 квітня 1945 р. Еріх Марія Ремарк помер 25 вересня 1975 р. у вільній, демократичній Європі, яку, зокрема, побудували і його книжки, що вчили людей думати.