Бережена корова

Поділитися
Бережена корова
Жоден харчовий продукт не потрапить до країн єврозони, якщо в Україні не функціонуватиме єдиний контролюючий орган, що гарантуватиме якість і безпечність харчових продуктів.

Береженого Бог береже… Та для більшої певності Всевишній приставив до нас лікарів, а до живності - ветеринарів. Такий патронат цілком виправданий: здорова тварина, безпечні та якісні харчові продукти - здорова і нація.

Ми часто згадуємо про ветеринарних лікарів? Здебільшого при чергових непорозуміннях з експортом українських харчів, або когось покусала скажена собака, чи на їх професійне свято, якщо не забудемо. За межею нашої цікавості і допитливості залишаються буденні проблеми такої інституції, як Державна ветеринарна та фітосанітарна служба, і власне функціонування цієї системи.

Пам'ятаю представлення Володимира Горжеєва у 1997 р. першим заступником голови тоді ще Державного департаменту ветеринарної медицини. Збігав час, змінювалося керівництво держави й аграрного відомства, а Горжеєв товкся на цьому "перший заст." аж до червня 2012 р. Одні казали - не доріс, другі - немає "лапи"… Посада голови Держветфітослужби - головного державного інспектора ветеринарної медицини України мало що змінила у житті Володимира Михайловича, який після закінчення сільгоспакадемії беззмінно "вариться" у ветеринарному казані. Хіба що подвоїла-потроїла відповідальність за епізоотичне благополуччя у державі, нашу з вами безпеку.

Усе - в одному

- Володимире Михайловичу, нашу розмову можна було би розпочати з недавньої, передтравневої, підозри Росії у присутності сальмонели і лістери у курятині чотирьох наших компаній. І цілком слушно запитати вас: а де ж були українські ветеринари? Чи згадати про минулорічний спалах африканської чуми свиней у Комишуватці Приморського району Запорізької області, про туберкульоз корів, лейкоз, сказ… І повторити: а де ж наші ветлікарі?

Але замість заяложених запитань, до яких повернемося пізніше, все-таки перейду до первинного - законодавчого поля діяльності очолюваної вами інституції. Два роки тому президент указом реорганізував Державний комітет ветеринарної медицини у Державну ветеринарну та фітосанітарну службу, поклавши на нове формування державний, ветеринарно-санітарний контроль і нагляд також у сфері харчових продуктів. Отже, ви відібрали у Міністерства охорони здоров'я "хліб" у частині функціонування санітарно-епідеміологічної служби. І стало,
як у тій рекламі: усе - в одному!

Проте за два роки півтори тисячі лікарів санепідемстанцій, які поповнили штат Держветфітослужби, так і не приступили до своїх прямих обов'язків. Тобто ви реально не замінили санепідемслужби. Причина банальна: низька виконавська дисципліна. У розвиток президентського указу не було розроблено цілої низки законодавчих документів - змін до діючих законів, постанов. Чи довго ще у цій сфері триватиме двовладдя?

- Я не називав би це дуумвіратом. До остаточного розмежування функцій між Держветфітослужбою і Міністерством охорони здоров'я остання наразі контролює готові харчові продукти.

Усе поставить на свої місця закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності харчових продуктів", проект якого ми підготували. Він передбачає і перехідний період, упродовж якого наша служба плавно перебере на себе функції МОЗ, без будь-яких потрясінь.

До речі, цей законопроект ми подавали до Верховної Ради ще восени 2012 р. Але, на жаль, через "простій" законодавчого органу він не дійшов навіть до першого читання. Згоден, закон непростий. Ставлення до нього неоднозначне не лише у відомствах, а й серед депутатського корпусу, суспільства. Але це світова практика: єдиний компетентний державний орган контролює харчові продукти. Від лану і ферми - до столу споживача. Манірна Англія до подібного закону і системи визрівала довгих дев'ять років.

Відтак, ми повністю відповідатимемо за дотриманням сівозмін, контролюватимемо, яке насіння кладуть у ґрунт і чим обробляють рослини, щоби потім не знаходити "апендикси" засобів захисту рослин у готових харчових продуктах. Друга ланка - тваринництво, зі своєю діагностикою, вакцинацією, мільйонними пробами для лабораторних досліджень, якістю кормів, сировиною (м'ясо, молоко, яйця і т.ін.), у який спосіб її отримують, у яких умовах зберігають і переробляють, включно до готової продукції на прилавку.

Здоров'я людина - понад усе! Генетика генетикою, але життя людини на 80% залежить від безпеки та якості того, що вона споживає. Харчі продовжують або вкорочують наш вік…

Ще одне. Інспектори генерального директорату Єврокомісії з охорони здоров'я та захисту прав споживачів (САНКО) чітко заявили нам: жоден харчовий продукт не потрапить до країн єврозони, якщо в Україні не функціонуватиме єдиний контролюючий орган, що гарантуватиме якість і безпечність харчових продуктів.

- Нещодавно делегація нашого МінАП презентувала у Брюсселі повну готовність агропромислового сектора до виходу на європейський подіум у рамках зони вільної торгівлі. Отже, по правді, ще не готові?

- У сегменті готових харчових продуктів - ні. Доки не виконаємо вимоги ЄС щодо єдиного органу, про який я говорив.

- Які ще прогалини у діяльності Держветфітослужби треба "залатати" законодавчо?

- Сьогодні галузь передусім керується законами про ветеринарну медицину і про безпечність та якість харчових продуктів. До речі, закон про ветмедицину - один із перших законів незалежної України, ухвалений у 1992 р.

Зрозуміло, час вносив певні корективи у нашу діяльність. Змінювався і наш основоположний закон - про ветеринарну медицину. "Омолоджувався" він у 1996 р., 2001-му і 2005-му. Останній раз - у зв'язку зі вступом України до СОТ. Він гармонізований зі світовими стандартами.

Серед нагальних зазначу законопроекти "Про внесення змін до деяких законів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру, які повинні одержувати оператори ринку харчових продуктів", "Про корми", "Про побічні продукти тваринного походження, що не призначені для споживання людьми", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ідентифікації та реєстрації тварин"…

Скажімо, раніше жодним чином не регулювалося питання кормів: хто, як і чим годує худобу? А це - важлива складова здоров'я тварини, а відтак, і нашого. Що ми знаємо про побічні продукти тваринного походження, що не призначені для споживання людини? До слова, на птахофабриках нагромаджується сила-силенна відходів. Це і технологічний падіж, і нутрощі, пір'я, кігті… Їх треба утилізувати.

Більш того, є особливо небезпечні хвороби тварин, такі як спонгіформна енцефалопатія. Спершу ми повинні переробити трупи цих тварин на м'ясо-кісткове борошно, а останнє - знешкодити. Не згодувати тваринам, не закопати у землю, а спалити у спеціальних печах, бо пріон спонгіформної енцефалопатії гине лише після 2,5 години за температури 124°С під тиском 1,5 атмосфери. Ця хвороба, починаючи із 1999 р., прокотилася по всій Європі: України не зачепила.

- Ви хочете сказати, що у разі прийняття перелічених законопроектів Держветфітослужба стане ідеальною і в країні настане благоденствіє?

- Я хочу сказати, що ми не тупцюємо на місці, а динамічно розвиваємося врівень із вимогами часу. Починали із головного управління зі штатом 19 чоловік, потім "подорослішали" до департаменту, згодом - до комітету. Із нього "зросли" до Дежветфітослужби. Якщо у 1999 р. ми говорили виключно про хвороби тварин, то сьогодні наш ареал значно ширший: безпека сировини, готових харчових продуктів, благополуччя тварин - те, що на Заході називають welfare.

Окрім центрального органу виконавчої влади, у кожній області функціонує головне управління. До 2001 р. ці підрозділи перебували у складі облдержадміністрацій у кількості п'ять-шість чоловік. На сьогодні це - 30–35 спеціалістів із прямим підпорядкуванням Держветфітослужбі.

Більш того, нам вдалося створити районні управління ветеринарної медицини, яких раніше взагалі не було. А до цього роль головного осередку виконували районні ветлікарні. Що це дало? Теперішній районний ветлікар - державний службовець. Тобто, окрім фахових обов'язків, він несе відповідальність ще й за законом про державну службу.

В Україні по периметру кордону діє шість регіональних служб. Маємо навіть власну карантинну міліцію. До речі, єдину у світі…

- Із пістолетами?

- Офіцер карантинної міліції нічим не відрізняється від колеги з Міністерства внутрішніх справ. Окрім одного - він на додачу ще й ветеринарний лікар.

Коли за кордоном спалахують епізоотії, влада залучає до боротьби з ними збройні сили, поліцію, рятувальників, які на практиці не знають, що робити. А за інфекційних хвороб і згаяна хвилина може стати фатальною.

Так от, за вертикаллю державного управління і оперативністю наша служба, за визнанням Міжнародного епізоотичного бюро, є взірцем для всіх країн.

Чумна свиня

- А чи такими злагодженими, оперативними були дії ваших, Володимире Михайловичу, підрозділів під час минулорічного спалаху африканської чуми свиней (АЧС) у селі Комишуватка Приморського району Запорізької області?

- Хворобу виявили 31 липня у приватному секторі. Одразу відібрали проби на аналіз у регіональну лабораторію та столичний Інститут лабораторної діагностики. Діагноз АЧС підтвердився менш як за півдоби. В авральному порядку зібралися члени державних надзвичайних протиепізоотичних комісій при Приморській райдержадміністрації та Запорізькій облдержадміністрації. Вони розробили план заходів щодо ліквідації та локалізації спалаху інфекції, визначили межі епізоотичного осередку. Перша загрозлива зона - у радіусі 10 км, друга охопила територію глибиною до 150 км від епізоотичного осередку.

Моментально перекрили автошляхи. Працівники карантинної міліції оглядали багаж водіїв і пасажирів усіх транспортних засобів, чи не провозять м'ясо, сало. Перевели свиноферми на закритий режим роботи, обмежили контакт поголів'я зі свійськими тваринами - собаками, котами, на великих комплексах запровадили обов'язкове переодягання, вимушену дезінфекцію.

У Комишуватці ветеринарні працівники провели стемпінг-аут (умертвіння та спалювання)
208 голів свиней, дезінфекцію, дезінсекцію та дератизацію. За знищене поголів'я населенню оперативно виплатили з державного бюджету компенсацію у розмірі 277 тис. грн. А загалом на ліквідацію витратили 2,2 млн грн. Від постановки діагнозу і до спалення напалмом свиней у траншеї півтора метри завглибшки не минуло й доби.

Обстежили майже 150 тис. селянських обійсть, оглянули 244 тис. голів свиней і констатували: тварини клінічно здорові. І наприкінці грудня 2012 р. після закінчення комплексу оздоровчих і профілактичних заходів у с. Комишуватка та обох загрозливих зонах зняли карантин з неблагополучного пункту, а також скасували обмеження щодо торгівлі свининою та іншими продуктами свинарства на ринках у другій загрозливій зоні (150 км).

Регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду торік в областях загрозливої зони щодо можливого занесення збудника АЧС перевірили понад 2 млн транспортних засобів, і майже всі вони були продезінфіковані, вилучили більш як 6 тис. кг продуктів тваринного походження.

Зазвичай за таких хвороб, як АЧС, карантинні обмеження поширюються на всю територію держави. Я особисто оперативно поінформував про надзвичайну подію колег із Росії та Білорусі, детально розповів про вжиті заходи. І сусіди не поставили заслін нашій свинині, за винятком проблемної Запорізької області. Це - свідчення величезної довіри і поваги до української ветслужби.

- Гаразд! Але ж Україна - не Африка, де мухи доїдають дітей. Звідки у країні, благополучній в епізоотичному сенсі, раптом спалахнула "африканка"?

- Найвірогідніше, АЧС потрапила на нашу територію, як ми кажемо, на колесах. Сталося це у розпал курортного сезону. А Бердянськ, Одеса, Крим - улюблене місце відпочинку багатьох росіян. Тому в "людні" періоди, окрім перевірок на кордоні, ми виставляємо додаткові пости карантинної міліції. Але за такого напливу туристів стався той одиничний випадок, коли потай провезли шматок сала. У санаторії шкурка чи його рештки потрапили в об'їдки, останні згодували свині і - маємо!

Чому у комишуватській історії простежується "російський слід"? Якщо поглянути на карту Російської Федерації, то такі регіони, як Тверська область і Південний федеральний округ (Краснодарський край із Ставропольським), виглядають як решето. Оці плями - вогнища АЧС. Хвороба окупувала територію протяжністю понад 3,8 тис. км.

Чим небезпечна АЧС? Не для людини, ні, для свиней. Немає вакцини! Єдиний спосіб боротьби: втикаєте в епіцентр лиха циркуль і обводите коло радіусом 10 км. Свиней, що є у ньому, знищують за комишуватським "сценарієм".

Так от, Росія спалила вже 600 тис. свиней, збитки становили майже 2 млрд дол. Починаючи із 2007 р. там сталося 430 випадків поширення АЧС. Лише з початку нинішнього року зафіксовано 26. Динаміка невтішна! У Росії вже сформувалися цілі ендемічні зони, де мешкають дикі кабани, що є носіями вірусу АЧС. Хворим вепрам, щоб перетнути кордон, віза не потрібна.

Звісно, ми постійно проводимо моніторинг прикордонних територій. Ввели обов'язкове правило: всіх відстріляних мисливцями кабанів у Луганській, Харківській, Донецькій, Сумській, Полтавській і Чернівецькій областях досліджуємо на наявність збудника африканської чуми. На рік це близько 2,5 тис. проб. Ми не а змозі відгородитися китайським муром, а можемо лише контролювати, щоби чимскоріше виявити, не приведи Господи, хворобу і миттєво локалізувати.

Чому росіяни не можуть здолати "африканку"? Та тому, що там, на відміну від нас, дії відомств неузгоджені, відсутня пряма вертикаль державного управління. Одне - інспектує, друге - лікує… Якщо Росія і розпочне тотальну війну проти АЧС, на це піде п'ять-вісім років.

Сказ скаженим
не загроза

- У них - "африканка", у нас інша болячка - сказ. Он у Полтаві скажений пес пошматував 35 чоловік. Шукали чотириногого "маніяка" спеціалісти ветмедицини, співробітники територіального управління МНС, міліція… Та найголовніше, в обласному центрі забракло вакцин проти сказу для покусаних людей. Медики змушені були звернутися за ін'єкціями до дніпропетровських колег. І це при тому, що у таких випадках дорога кожна хвилина…

- Це для людей не знайшлося! Ми ж боремося зі сказом тварин. У кожному районі завжди є резерв вакцин проти тих же сказу, сибірки, хвороби Ньюкасла, класичної чуми свиней…

Скажу прямо: боротися зі сказом дуже важко. На території України майже 30 видів тварин є носіями сказу. Навіть кажани… За цією хворобою як епізоотолог спостерігаю давно. Пам'ятаю часи, коли Європа була прошита сказом так само рясно, як Росія "африканкою". Що зробив Євросоюз? Виділив значні кошти на оральну імунізацію диких тварин. Простіше: по всій території розкидали приманки, які переривали ланцюжок передачі вірусу від тварини до тварини. Як результат цілеспрямованої роботи - Франція, Швейцарія та Угорщина практично звільнилися від сказу.

Так, метод не з дешевих. Років шість тому ми також імунізували проти сказу 16 областей. Спочатку розкладали приманку вручну. Але через суб'єктивний людський чинник довелося залучити авіацію. За спеціальною програмою, через певний інтервал гелікоптером розкидали приманку у місцях дислокації червоних лисиць - основних переносників сказу.

- На що народ невдоволено загув: тут самим м'яса не вистачає, а вони з жиру бісяться - годують ним лисиць. І ви, по суті, боротьбу зі сказом згорнули?

- Ні! Але для масштабної імунізації катастрофічно бракує коштів. На проведення всіх протиепізоотичних заходів нам виділяють щороку десь 90 млн грн. Першочергове завдання - боротьба з туберкульозом та іншими зоонозами. Тому передусім фінансуємо державні біофабрики для виробництва біопрепаратів. Щоб убезпечитися від хвороби Ньюкасла, оскільки птахівництво в Україні дуже розвинене, потрібні препарати. Замовляємо… Додайте вакцини для щеплення усього поголів'я проти сибірки, проти сказу - для домашніх тварин. Причому останнє - безплатно. Мізерного залишку коштів вистачає на чотири-п'ять областей.

Під час мого звіту у Кабінеті міністрів влітку 2012 р. прем'єр-міністр поцікавився: скільки потрібно коштів, щоб оздоровити територію України від сказу? Відповів: 160 млн грн. Прийняли рішення: при формуванні бюджету на 2013 р. закласти зазначену суму для ліквідації сказу. Але, на жаль, Мінфін не врахував колегіальної думки.

- Пошкодував? А чи лічив Мінфін, скільки людей на рік звертаються до медиків з укусами? У що обходиться бюджету 10-денний лікарняний, ліжко-місце у лікарні, вакцина, яку корисною для людини не назвеш? Та, зрештою, що важливіше: зекономити сотні мільйонів чи вберегти і так поріділу націю?!

- Ручаюся: ті кошти окупилися б сповна. Коли ми почали боротися зі сказом у Луганській області, тоді було зареєстровано 160 неблагополучних пунктів. Під натиском профілактичних заходів хвороба почала відступати. Он Європа завдяки державницькому підходу майже звільнилася від сказу.

Більше того, щоб унеможливити міграцію сказу з України, ЄС виділив Польщі чималі кошти. І поляки на західному кордоні створили буферну зону, заглибившись на 70 км на нашу територію, оберігаючи у такий спосіб свою.

Турбулентний туберкульоз

- Судячи зі статистики, Україна позбулася таких хвороб, як бруцельоз, сибірка, чума свиней… Чи можна згадувати у минулому часі і туберкульоз великої рогатої худоби, який найбільше дошкуляв тваринництву?

- Якщо у 1970 р. було зареєстровано 883 неблагополучні пункти, то нинішнього - лише один, і той ліквідували. Ви скажете: ну і що в цій динаміці надлюдського?

Для того, щоб оголосити територію України вільною від туберкульозу, який не завжди і виліковується, треба щороку прищеплювати п'ятимільйонному поголів'ю великої рогатої худоби туберкулін. Десять років тому розробили вітчизняний препарат, налагодили його виробництво. Це надзвичайно важливий алерген, який готують із мікобактерій туберкульозу. Його специфічність у тому, що він не реагує на інші збудники.

Дехто засумнівався у його ефективності. Для зіставлення провели у господарствах дослідження вітчизняного туберкуліну і російського, курського виробництва. Наш за всіма характеристиками виявився кращим.

Так, ми спекалися цієї хвороби у тваринному середовищі. Але… Хоч Україна і прогресує у боротьбі з туберкульозом серед населення, все-таки носіїв палички Коха, котрі контактують із тваринами, ще доволі багато. Тому, за логікою, приспів час оберігати худобу від… людини. Це раніше були профогляди, флюорографія, тубдиспансери... А нині? Тому не зарікатимуся, бо фактори ризику - заразитися тварині від людини - дуже високі.

Корова
із "сережками"

- Що важливіше: біометричні паспорти для людей чи тварин? Ідентифікація худоби - це епізоотичне благополуччя, якість і безпечність харчових продуктів, що вкрай важливо для держави, виробників та споживачів. Не лише на рідних теренах, а і на європейських і світових просторах. Чи ризикне імпортер годувати співвітчизників українським м'ясом, якщо бичок чи кабанчик безпаспортний? Ніхто не відає: коли і проти чого його вакцинували? Та й чи кололи взагалі…

- Без ідентифікації та реєстрації і племінна справа кульгає, тому і контрастні розбіжності у загальнодержавному балансі м'яса. Від точного обліку сільськогосподарських тварин залежить і те, а скільки ж вакцин нам треба виробити.

Про ідентифікацію говорили давно. Потім від балачок перейшли до діла. Улітку 2002 р. створили навіть державне підприємство "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин". Але ветеринарна служба до новоствореного підрозділу не мала жодного стосунку, а відтак, і впливу на нього. Оскільки агентство підпорядковувалося безпосередньо міністру, тому й перевірити достовірність даних, якими оперувало керівництво, було вкрай складно.

Власне, недосконала діяльність агентства оголилася, коли згідно з указом президента Держветфітослужбі делегували повноваження і в частині ідентифікації, реєстрації, оформлення та видачі ідентифікаційних документів.

- Проревізували діяльність попереднього керівництва і що виявили?

- База даних ідентифікованої худоби не відповідала реальному стану у тваринництві. Реєстр постійно не оновлювався, неможливо було простежити рух тварини: пішла вона на забій, загинула чи її продали. За будь-якого із трьох варіантів її слід було видалити із бази даних. Одне слово, база була вкрай недосконалою.

Довелося робити по-новому подвірний перепис худоби, на що пішло півроку. Систематизували центральний та обласні реєстри, які тепер працюють у режимі онлайн. Уперше за останні роки привели у відповідність базу даних Єдиного державного реєстру тварин до наявної кількості виявленого під час інвентаризації ідентифікованого поголів'я.

- Свіжу статистику озвучите? Скільки корів, свиней ходять із бирками у вухах?

- Велика рогата худоба і свинопоголів'я ідентифіковані в усіх агроформуваннях - юридичних осіб. У приватному секторі більше половини корів також занесені до реєстру. До свиней ще руки не дійшли…

- А міністерські клерки нахваляються, що цього року вже обліковуватимуть овець і кіз… От прудкі! Що раніше стримувало темпи ідентифікації живності у селян? Зависокі ціни на послуги, які лягали на плечі Івана з Марією. Одна бирка вкупі із коров'ячим "паспортом" - 113 грн! От і чули ветлікарі на селянських подвір'ях: "Да пошлі ви всє!.."

- У вас застарілі дані… Тепер Іван з Марією, як ви кажете, за первинну ідентифікацію ВРХ сплачують 24,8 грн, свині - 22. Найвищі розцінки - 33,5 грн - за порідного коня. Дешевше обійдеться реєстрація і для підприємців: від 20 до 38 грн.

- З власної кишені чи за рахунок бюджету?

- Ми пропонували останній варіант, через механізм державної фінансової підтримки. Ідентифіковано худобу - отримуєш спеціальну бюджетну дотацію на утримання та збереження молодняку великої рогатої худоби. Залежно від ваги та віку - від 250 до 1000 грн. У 2012 р. таку допомогу одержали близько 340 тис. селян за збереження ними 509 тис. голів молодняку ВРХ.

Правда, опоненти розцінили це як додаткове навантаження на бюджет. Дехто вчепився за модне слово "дерегуляція", але це вкрай важлива справа для держави.

- Як на мене, то ідентифікація та реєстрація поголів'я у приватному секторі має здійснюватися за рахунок бюджету. Я чи держава передусім повинна перейматися проблемами епізоотичного благополуччя, безпечних та якісних харчових продуктів? Нехай розщедрюється!

Більше того, селянські подвір'я - постачальники майже 80% молока і 60% - м'яса. Тому від добровільної ідентифікації худоби для цієї категорії населення слід чимскоріш перейти до обов'язкової. Але, знову ж таки, за бюджетний кошт.

- На жаль, останнім часом ми фіксуємо чимало випадків збуту на ринках неякісної продукції від тварин, які уникли щеплення та ветеринарних досліджень. Фахівці державних лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи, котрі працюють на продовольчих ринках, ставлять заслін таким небезпечним продуктам. Проте ризик залишається, бо в країні й досі функціонують стихійні ринки, де реалізують м'ясну продукцію без жодних дозвільних документів, які засвідчували б її якість і безпечність.

Інспектори з ЄС сказали прямо: доки не запровадите обов'язкової ідентифікації для фізичних осіб - селян, про експорт продукції яловичини до Євросоюзу не може бути й мови. Навіть до Росії...

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі