А король — голий!

Згідно зі Стратегією розвитку Львівської області до 2015 року, головним пріоритетом Львівщини є підтримка сталого економічного та підприємницького розвитку. Цей напрям справді вважався досить успішним. Край лідирував за кількістю підприємців на 10 тис. населення. Нині, за даними Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва (Аналітичний звіт про стан і перспективи розвитку малого та середнього підприємництва в Україні), Львівщина за цим показником навіть не входить до першої десятки. Занепад демонструє й виробнича сфера: лише за січень-квітень ц.р. спад виробництва становив 6%. За таких умов, здавалося б, обласна програма підтримки малого і середнього бізнесу на 2013-2015 рр. повинна стати "проривом у підприємництві".

Проте нещодавно представлений депутатам Львівської обласної ради 41-сторінковий (як і за минулий період) проект регіональної Програми розвитку малого і середнього підприємництва у Львівській області на 2013-2015 рр. на такий документ зовсім не тягнув. Ще на етапі розгляду програми в комісіях деякі депутати відзначали її декларативний характер. "Це не практична допомога бізнесу, а, радше, теоретична", - зазначив депутат Львівської обласної ради Олесь Старовойт. Утім, попри критику, депутати профільної комісії таки затвердили Програму зі словами: "Програма недосконала, проте дозволяє отримати з Державного бюджету хоч якісь кошти на розвиток підприємництва". Загалом, на ці цілі проектом Програми передбачено виділити 500 тис. грн.

Друкування буклетів

Значно різкіше про проект програми відгукнулися у Комітеті підприємців Львівщини. Зокрема, Ярослав Рущишин назвав програму "відмивочними статтями". Більшість її положень передбачають друкування буклетів (у час Інтернету!), проведення семінарів, відзначення переможців тощо. Комітет підприємців пропонував виключити з проекту програми з півтора десятка пунктів і підпунктів, які нічого бізнесові не дають. Зокрема, це стосувалося таких положень як: формування сприятливого середовища для малого підприємництва, проведення щорічного Міжнародного економічного форуму, створення нових робочих місць у сфері малого та середнього бізнесу шляхом надання одноразової виплати допомоги з безробіття для започаткування власного бізнесу та ряду інших.

На думку підприємців, програма містить багато заходів, які стосуються інших програм. Тоді як методика її написання передбачає неприпустимість дублювання заходів регіональної та інших програм, що одночасно впроваджуються в регіоні і мають незалежне фінансування. У такому разі документ не буде ефективним і матиме виключно формальний характер. Крім того, жодною мірою не можуть бути "заходом" виконання норм закону або переписані посадові інструкції працівників управління чи відділу місцевих державних адміністрацій.

Досить хорошим інструментом двостороннього зв'язку між владою і бізнесом, вважають підприємці, були дорадчі ради, що існували за попередніх голів ОДА. Завдяки їм вдалося зняти тертя між митницею, ДПІ, польським консульством. Але за двох останніх голів ОДА ці інструменти вже не діють. "Тепер нас намагаються не помічати. Комітет підприємців надіслав свої пропозиції до розробників програми підтримки бізнесу - Департаменту економіки, але влада навіть не відреагувала", - зазначив Я. Рущишин.

В аналізі підприємницького середовища, на жаль, немає опертя на соціологічні дослідження, які б показали незмінну упродовж останніх років проблему для підприємництва - корупцію. Це ганебне явище не знайшло відображення і у SWOT-аналізі, а тому висновки і цілі програми - викривлені, а заходи жодним чином не передбачають його подолання, що робить програму неефективною у досягненні основної мети. Виходячи з цього та з метою надання документові програмно-цільового характеру, Комітет підприємців пропонує додати до програми розвитку підприємництва низку заходів. Ось лише декілька з них:

"…Забезпечення доступу суб'єктів малого і середнього підприємництва до майнових баз даних;

створення комп'ютерної мережі і забезпечення доступу суб'єктів підприємництва до ділової інформації (про ресурсну і товарну бази, постачальників товарів та послуг, джерела і умови кредитування, потенційних інвесторів, комунальне майно, вільні нежитлові та виробничі площі, комерційні пропозиції великих та середніх підприємств).

Забезпечити підписання договорів між центральними органами виконавчої влади та Єдиним дозвільним офісом з метою отримання всіх дозвільних документів підприємцями Львівської області за посередництва Єдиного дозвільного офісу. Зокрема, максимально розширити перелік процедур, щодо яких запроваджується "декларативний принцип".

"Є два варіанти зміни ситуації, - зазначає Олесь Старовойт. - Перший - закласти серйозні гроші з бюджету на компенсацію ставок за кредитами і таким чином допомогти започаткуванню суспільно важливих бізнес-проектів. Наприклад, утилізацію сміття чи електричних батарейок. Другий - налагодити якісну співпрацю депутатів і бізнесу й таким чином розробити програму та закласти там гроші громади, які б дозволили отримати державне співфінансування й іноземні гранти. Треба, щоб хтось цим займався. Нині через пасивність депутатів місцеві програми не наповнені реальним змістом".

Декларативна підтримка
і місцевий інтерес

"Проблема не в розробниках регіональних програм, а в державній політиці, - каже експерт з інвестиційного аналізу в управлінні активами, екс-радник з економічних питань голови Львівської облради Олег Доскач. - Дивіться, як роблять у світі. Для того, щоб розпочати бізнес у США, підприємець може отримати безвідсоткову позику на п'ять років. Він може працювати у пріоритетних для регіону напрямах і взагалі бути звільненим державою від оподаткування. Це реальні пільги. Їх можна отримати автоматично за лічені дні, а не завдяки протекції чиновників. Займайся, роби. В Україні такого немає в принципі".

Але навіть там, де в Україні законодавство ніби надає пільги підприємцям, як наприклад, для ІТ-сфери, бізнес не може скористатися ними. Не вигідно.

"В Україні сьогодні немає чіткого бачення державної підтримки розвитку малого і середнього бізнесу, а державні кошти витрачаються неефективно, - стверджує голова Львівського обласного об'єднання організацій роботодавців Іван Ривак. - Їх виділення - це корупційні схеми".

По приклади далеко ходити не треба. Ось уже кілька років поспіль уряд реалізує програму підтримки звільнених із вугільної галузі працівників. Для цього щороку з Державного бюджету в регіони, де наявні вугільні шахти, скеровуються чималі кошти. На думку урядовців, це має знімати соціальну напругу в зазначених регіонах, стимулювати розвиток підприємництва. Лише у 2011 р., згідно зі ст. 28 Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік", на ці потреби спрямовано 360,0 млн грн. Однак на Львівщині ці кошти не дійшли до шахтарів. 14,84 млн грн. шахтарських грошей конкурсна комісія з оцінки бізнес-планів підприємств вирішила "подарувати" підприємствам Львова, Мостиського та Перемишлянського районів, які до видобутку вугілля не мають жодного стосунку. Червоноград і Радехів їх не отримали. Як наслідок, кошти скеровувалися на ті напрями, в яких стимулювання не було потрібне: транспорт, хлібопекарська промисловість. Тобто - потрапили у чиїсь приватні кишені.

Бізнесу складно отримати державні замовлення, зате для іноземців діє "зелена вулиця". Яскравий приклад цього - проведення торік в Україні Чемпіонату Європи з футболу. Зокрема, дороги ремонтували не українські будівельники, ці замовлення дісталися турецьким, македонським та іншим фірмам. Отже, прибутки залишились не в Україні.

"Мало працює на економіку держави, на підприємництво, як це є в більшості європейських країн, і банківська система, - вважає Іван Ривак. - Вкладати кошти у виробництво сьогодні невигідно. Тому чимало підприємців призупинили виробництво, а кошти поклали на депозит".

Найбільш болюча проблема для місцевих виробників - відсутність ринку збуту продукції. Влада неспроможна захистити власний ринок. Вітчизняні супермаркети налагодили співпрацю з міжнародними компаніями. Тому навіть якщо український виробник випустить хорошу продукцію, він не зможе її там продати. Чи слід дивуватися, що сьогодні в Україні реалізується близько 70-80% товарів імпортного походження. Наприклад, торік на ринку України було лише 20% вітчизняної шкільної форми, а загалом імпорт іноземної продукції перевищив експорт на 15 млрд дол.

Основний чинник, який одночасно оцінюється і як такий, що стримує, і як такий, що стимулює розвиток підприємництва, - політика держави. Причина очевидна: декларована орієнтація на підтримку малого та середнього бізнесу не відповідає політиці органів влади на місцях. Актуальною ця теза залишається й досі.