Кооперація не завдяки, а всупереч

Про важливість створення, а подекуди відновлення системи обслуговуючої кооперації на селі відомо навіть нефахівцям. Незаперечним є важливе економічне значення кооперативів - забезпечувати зайнятість сільського населення, збільшувати доходи селян і, врешті-решт, підтримувати продовольчу безпеку держави. Саме це завдання за роки незалежності так і не було реалізоване.

Прикарпаття - один із лідерів у створенні та розвитку системи обслуговуючої кооперації в Україні. Нині в Івано-Франківській області діє 71 кооператив. Це кооперативи різних видів, насамперед - заготівельно-збутові та багатофункціональні. Але розвиток обслуговуючої кооперації іде нелегкими шляхами.

Утім, слід зауважити, що законодавча база для обслуговуючої кооперації хоч і з великими потугами, але стає сприятливішою. В листопаді минулого року Верховна Рада ухвалила нову редакцію закону "Про сільськогосподарську кооперацію", який відносить кооперативи, що обслуговують лише своїх членів, до неприбуткових організацій. Кооперативи отримують дотацію з фонду зайнятості на створення робочих місць для незайнятого населення. Для дітей працівників агропромислового комплексу, в тому числі кооперативів, держава частково оплачує вартість путівок на оздоровлення та відпочинок улітку. Та досвід Івано-Франківщини показує, що кооперація в Україні поки розвивається скоріш не завдяки, а всупереч обставинам.

У деяких населених пунктах базу радянських спеціалізованих господарств, необхідну для сучасної кооперації, вдалося зберегти завдяки тому, що там працювали далекоглядні керівники.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив (СОК) "Агроторговий дім "Івано-Франківськнасіння" у місті Тисмениці виник з обласної насіннєвої станції. Членами кооперативу стали працівники цієї організації, а також селянські та фермерські господарства. Кооператив давно спеціалізується на заготівлі і переробці насіння зернових культур, цукрових буряків, картоплі, овочів, а тепер залучає сільгоспвиробників іншого району для вирощування багаторічних трав. Збережено колишню виробничу базу - територію, складську техніку, потужні автоваги. Проте це сталося завдяки вмілому керівництву кооперативу, який обходиться без державної підтримки щодо придбання техніки й устаткування. Інші схожі організації, на жаль, розвиваються гірше.

У сусідньому, Галицькому районі, пасічники торік створили СОК "Бджоландія". Але власних пасік та деякого обладнання для повноцінного розвитку кооперативу явно недостатньо. Тим часом, заступник голови цієї організації Віктор Білаш з міста Галича створив вулик у вигляді піраміди Хеопса, який допомагає зберегти людині здоров'я і молодість, адже сила і біоенергетика бджіл, що живуть у ньому, здатна лікувати. Досвідчений пасічник сподівається придбати із залученням державних коштів ще й нуклеусні вулики, в яких можна використовувати біоенергетику бджіл та проводити сеанси бджолотерапії.

Труднощі відчуває і голова кооперативу Володимир Тутка, який господарює неподалік, у селі Різдвяни. Він обладнав власний лікувальний вулик, а ще - має пересувний вагон, щоб виїжджати з ним на медозбір. Та ось проблема - для посіву медоносних культур конче потрібен трактор, причіп, культиваторний плуг. І знов усе впирається у державну підтримку, точніше - її істотне скорочення, що стримує розвиток обслуговуючої кооперації.

Рогатинський район на Прикарпатті - один із найбільш успішних у цій сфері. Тут діє сім кооперативів. Досвід їхньої роботи особливий тим, що декілька з них, як, наприклад, "Сад" (c. Підгороддя) та "Агро - Пуків" (с. Пуків) спромоглися самотужки придбати обладнання для зберігання і переробки овочів. А великий молочарський кооператив "Економ" у селі Чесники має холодильне обладнання, сепаратор та деякий інший інвентар і вже готовий поставляти екологічно чисте молоко до районної лікарні й у дитсадки.

Однак на прикладі цього аграрного району добре видно, як скорочення державної фінансової підтримки боляче б'є по розвитку кооперативної справи. Кооператив "Липівський", що спеціалізується на вирощуванні картоплі, діє тривалий час. Нині в ньому об'єднані 132 особистих селянських господарства не тільки з материнського села Липівки, а й сусідніх cіл. Але техніку для кооперативу збирали усім миром. Коштом перших членів закупили трактор і картоплекопалку, обприскувач, косарку, але 2009 року держава допомогла істотно - за її фінансової підтримки придбали ще більше одиниць техніки: трактор з причепом, дискову борону, сівалку, картоплесаджалку, культиватор - загалом на суму понад 200 тисяч грн. Міжнародний благодійний фонд "Добробут громад", окрім насіння і коштів для закупівлі біопрепаратів та екодобрив, профінансував половину вартості картоплекомбайна і картоплекопалки. Кооператив зміцнив позиції. Однак йому досі бракує сортувальної машини, а це - збільшує витрати робочої сили і коштів для цієї операції. Немає й техніки для очищення зерна. Саме тому чималу його частину змушені продавати за низькими цінами.

Державна підтримка обслуговуючої кооперації розпочалася ще в 2009 році. Тоді Кабмін прийняв цільову програму розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до 2015 року. Було розроблено схему підтримки - держава фінансує 90% вартості техніки та обладнання, а кооператив попередньо оплачує виробникові 10% і сплачує ПДВ. Цей принцип діє досі, і не викликає заперечень ні в членів кооперативів, ні аграріїв-управлінців.

Гостре занепокоєння провокує розмір державної підтримки. Адже коли на старті програми 2009 року було виділено лише 35 млн грн із передбачених у стабілізаційному фонді держбюджету 90 млн грн, то у 2012-му - аж 5 млн грн. З останньої суми Івано-Франківська область отримала менш ніж 300 тисяч гривень, тоді як кооперативи готові придбати техніку на суму, удев'ятеро більшу, - 27 млн грн. Звучить, ніби курям на сміх: У 2011 році фінансовою підтримкою з боку держави скористалися чотири кооперативи, а торік аж... один.

Учорашні політичні опоненти загальноукраїнського масштабу, на жаль, не стали сумлінними учнями попередників. Тож обласна влада вирішила: годі чекати мізерних коштів із центру. І у 2012 році було впроваджено регіональну програму підтримки обслуговуючих кооперативів. Але знову не пощастило: незначні кошти - в межах 200 тисяч гривень - для насіннєвих господарств вдалося надати лише цього року.

Начальник Департаменту агропромислового розвитку Івано-Франківської облдержадміністрації Іван Андріїшин не пропонує чогось нереального: "Насамперед, суми державної фінансової підтримки для обслуговуючих кооперативів повинні бути значно більшими, ніж тепер. І потрібно надавати кошти на початку року, а не наприкінці, коли складно їх освоїти. Для кооперативів області актуальним є будівництво сховищ для зберігання овочів і фруктів, що стримувало б сезонні стрибки цін".

Парадоксальне явище - посадовцям центральних органів влади відомо, як динамічно розвивається обслуговуюча кооперація в західних державах, особливо в США. Там кооперативи мають великі переробні потужності, навіть виробляють біопаливо, володіють мережами автозаправних станцій. Українські чиновники та законодавці усіляко заявляють про перспективи обслуговуючої кооперації, дещо поліпшують законодавчу базу, а з другого боку, пригнічують колективні форми господарювання, зменшуючи фінансову підтримку. Та невже кооперативи, так і не розвинувшись, тихо загинуть під фанфарами влади? А нові села завоюють агрохолдинги, великі трейдери, які, взявши в оренду сотні тисяч гектарів землі, не перейматимуться питаннями створення робочих місць, підвищенням добробуту місцевих громад?