Навіщо "Газпром" дискредитує українські ПСГ

Як шляхетно: начебто російський "Газпром" вирішив "підтримати" "Нафтогаз України", тому переказав йому 1 млрд дол. за транзитні послуги. Мовляв, треба ж вам за якісь кошти закуповувати газ. Та й із нами, "Газпромом", розплатитися за контрактом. Треба... Чудово, що переказали мільярд, - це плата за транзит російського газу системою українських газопроводів до 1 січня 2015 р. Але ви й так повинні платити за транзит. І далеко не завжди дотримуєтеся всіх вимог так званого транзитного договору. Тому ваша шляхетність, "Газпром" і "Газпром експорт", - у рамках контракту з "Нафтогазом".

І не потрібно підносити це всьому світові як благодійність. Ні центика, ні копієчки, ні тим більше гривночки неврахованої в цих розрахунках "Газпрому" з "Нафтогазом України" - нема. І бути не може. "Газпром" платить, виходячи з власних розрахунків планованого обсягу транзиту газу через територію України. От і все. А там - життя покаже. Буде в Європі холодніше наступної зими, доведеться "Газпрому" збільшити обсяг транзиту і, відповідно, заплатити за невраховане й оперативне навантаження на українську газотранспортну систему (ГТС), яка в період пікових навантажень використовує ресурси газу зі своїх підземних сховищ (ПСГ). Зауважимо, використовує не ресурси "Газпрому". Але контрактні зобов'язання виконує і навіть допомагає росіянам, якщо того потребує ситуація.

Насамперед нагадаю: з моменту проголошення незалежності України газотранспортна система і всі пов'язані з нею об'єкти, включаючи підземні сховища газу, - власність народу України, який уповноважив Кабмін, а той, у свою чергу, уповноважив НАК "Нафтогаз України" працювати на благо України. У статутних документах, окрім іншого, значиться, що "Нафтогаз" має бути прибутковою компанією. Тобто приносити доход державі та її громадянам як опосередкованим співзасновникам.

Демонстративна недовіра "Газпрому" до "Нафтогазу" і "Укртрансгазу", який предметно займається не лише всією газотранспортною системою України, а й, зокрема, вітчизняними підземними сховищами газу, свідчить, на думку фахівців галузі, а також численних політиків в Україні та Європі загалом, якраз про наявність конфлікту інтересів українських і російських газотранспортників. Це якщо м'яко сказати. Тому що у "Газпрому", а точніше, у його дочірнього підприємства "Газпром експорт" є глобальне завдання - експансія і монополізація всіх можливих енергоринків. І, звісно ж, основне при цьому - максимальний прибуток. Чи в "Газпромі" не згодні з таким формулюванням? Просто називаємо речі своїми іменами. Якщо є конфлікт інтересів, то способи дискредитації конкурента, як свідчить бізнес-практика, на забаряться.

У "Газпрому" - по суті, своїх 25 ПСГ. Запас активного газу (який можна швидко вийняти) в газпромівських ПСГ становить, за різними оцінками, від 60 до 68 млрд кубометрів, 4,5 млрд з яких припадають на східноєвропейські країни. Тому, мабуть, "Газпром" заявляє про співволодіння або можливість безперешкодного доступу до підземних газосховищ в Австрії, Великобританії, Італії, Сербії, Латвії, Білорусі та Вірменії. Ну прямо половина Європи! Лише одна маленька, але суттєва деталь: загальний активний запас газу в ПСГ згаданих країн, на який може розраховувати "Газпром", порівняно з можливостями українських ПСГ невеликий - від 5 до 8 млрд кубометрів. Але "Газпром" цим фактом при за будь-якої зручної нагоди користується.

В України майже вдвічі менше підземних сховищ газу, ніж у "Газпрому", як за кількістю - 12 в "Укртрансгазу" і одне у "Чорноморнафтогазу", так і за активним обсягом зберігання - близько 32 млрд кубометрів газу в усіх сховищах. А от геостратегічне розташування - на кордонах Євросоюзу, фактично біля самісінького порогу покупців газпромівського газу... Цього в українських ПСГ не забрати. Хоч би як голова правління ВАТ "Газпром" Олексій Міллер вправлявся в красномовстві.

Тим більше що хоче того "Газпром" чи ні, а підземні сховища газу України є стабілізуючою ланкою в період підвищеного попиту в опалювальний сезон, тобто з жовтня по квітень (конкретніше - до синоптиків, бо зниження температури навколишнього середовища на градус за Цельсієм кожного разу потребує використання додаткового обсягу газу).

Передусім українські ГТС і "підземки" працюють на Україну (див. рис. 1). І жоден власник облгазів тому не завада - газотранспортна система працює в штатному режимі.

"Газпром" каже, що спокійно обходиться без українських "підземок" в останні роки. Формально - так. Як це відбувається неформально - дивіться вище.

Глава "Газпрому" О.Міллер запевняє, що них нема потреби зберігати газ в українських ПСГ. Припустимо. Припустимо навіть, що "Газпром" стане зберігати свій газ у Польщі. Там теж є ПСГ. Але їхній активний обсяг не відповідає піковому запиту - не можуть польські ПСГ, навіть якщо вони сьогодні під зав'язку заповнені газом, у годину "Ч" одномоментно рятувати своїх споживачів, та ще й дбати про "газпромівських".

"Цифру в один мільярд визначено простим підрахунком - сума до того виданого авансу і того строку, який залишався до 1 січня 2015 р., і прогнозованим на 2014 р. обсягом транзиту через територію України", - пояснив О.Міллер.

Раніше "Газпром" повідомляв, що надасть "Нафтогазу України" черговий аванс у розмірі 1 млрд дол., який піде... на закупівлю газу в українські підземні сховища, що дасть можливість забезпечити безперебійний транзит до Європи в осінньо-зимовий період.

З урахуванням цього платежу, підрахували в "Газпромі", загальна плата за транзит газу територією України становить 5,15 млрд дол., що дорівнює сумі оплати транзиту ще на півтора року вперед, тобто з початку 2012-го по кінець 2014 р.

Як відомо, строк перебування Віктора Януковича на посаді президента України закінчується на початку 2015 г.: 29 березня в країні мають відбутися чергові президентські вибори.

Це, мабуть, стримуючий чинник для "Газпрому" (читай - Кремля). Хоча з погляду міжнародного права та суб'єктів господарювання жодної різниці в тому, яким у 2015-му буде прізвище президента України, або ж глави "Нафтогазу", чи "Газпрому", чи словацького оператора газомережі Eustrim, як і польського оператора Gaz-System, немає.

Та повернімося до українських ПСГ. На сьогодні там міститься трохи більш як 7 млрд кубометрів (див. рис. 2). До закінчення сезону закачування буде, за скромними підрахунками, 14-17 млрд кубометрів активного газу.

Російський же "Газпром" запевняє, що для стабільної роботи української ГТС необхідно щонайменше 19 млрд кубометрів газу. Але, очевидно, недоговорює: такий мінімальний обсяг запасу в ПСГ необхідний... із урахуванням страховки експортних контрактів "Газпрому".

Хочеться вірити, що в цивілізованій Європі, куди прагне Україна та фактично своєю енергогалуззю вже є її складовою, контракти, у тому числі газові, укладаються не під когось, а тому що. І це насправді прозоро та зрозуміло. Усім. Тому що це вигідно й компаніям-постачальникам, і операторам ГТС, і насамперед споживачам. Ну змінили поляки топ-менеджерів свого газооператора Gaz-System (і не тільки), коли переконалися, що менеджмент неефективний (хоча який ефектний був!). То що, газ перестали поставляти газотранспортною системою Польщі, у тому числі до Європи? Чи перекрили газопоставки в Україну реверсним маршрутом? Нічого подібного, всі поставки природного газу відбуваються в рамках контрактів.

Інша річ, що "Газпром" продовжує наполягати на будівництві перемички між транзитними газопроводами, які проходять територією Польщі. І це не великий газпромівський проект Ямал-Європа-2 через територію Польщі, про який на недавніх зборах акціонерів ВАТ "Газпром" із упевненістю говорив О.Міллер. У цьому сенсі газпромівський караван рухається заданим маршрутом. Йдеться саме про скандальну перемичку по території Польщі, яку також обізвали Ямал-Європа-2. Як кажуть самі поляки, вона їм загалом-то не потрібна. Для них цей проект витратний та економічно неефективний - невиправдано дорого.

Та от маленька деталь: не Польща, так Євросоюз у такий спосіб, мабуть, прагне убезпечити себе на випадок, якщо "Газпром" і справді вирішить у якийсь момент перекрити Україні газовий вентиль. Січень 2009-го для європейців став жорстоким уроком. Але вони зробили відповідні висновки. За всієї бюрократичності євроструктур. Отже, я готова повірити в те, що європейці підіграють "Газпрому" у польській газоперемичці. Не хочеться тільки вірити, що в здійснюваному перерозподілі ресурсів (і не лише енергетичних) ми залишимося заручниками ситуації та обставин. Як європейських, так і газпромівських...