"Якщо після повалення Януковича виробництво спирту не подвоїлося, значить, як крали, так і крадуть"

Такою гострою фразою, винесеною в заголовок, охарактеризував стан справ у спиртовій галузі України досить авторитетний експерт, знавець ринку спирту і спиртних напоїв, спиртовик у третьому поколінні з 40-річним стажем Роман Будник.

Боротьба з корупцією чи підкилимна гризня
за грошові потоки?

Необхідність у зустрічі з експертом виникла через конфліктну ситуацію, що склалася на Житомирському лікеро-горілчаному заводі. Він перебуває у віданні ДУСі - Держуправління справами. У складі цього держпідприємства не лише власне лікеро-горілчаний завод, але на правах цеху ще й виробник сировини - Чуднівський спиртзавод.

Одного дощового травневого дня ДУСя надіслала на підприємство нового директора. Його на завод просто не пустили. Колектив заводу вийшов на територію і почав скандувати: "Банду геть!". Потім, відповідно до закону юрби, жіноча частина колективу почала заводитися і впадати в істерію. Видані жінками-мітингувальницями децибели били по барабанних перетинках усіх навколо. За огорожею заводу, на міському тротуарі, журналісти клацали фотоапаратами, а найняті невідомо ким "братки" із засаленими ланцюжками на шиях чіплялися до них. Викликаний наряд міліції, не помічаючи "братків", старанно все документував... Загалом, класично організовані масові виступи, при яких учасники достоту не знають, за що виступають, але готові життя віддати "за це", плюс "тітушки", які довели свою ефективність і яким байдуже, хто правий, хто винуватий, аби тільки побільше хаосу й бабла...

«Братки» відслідковують ситуацію

Як пояснив начальник юридичного відділу підприємства Ігор Христюк, підприємство хочуть приватизувати, а новопризначений директор саме й має підготувати завод до продажу. Проте колектив вважає, що Житомирський лікеро-горілчаний повинен залишатися в держвласності. Загалом стало зрозуміло, що під килимовими доріжками адміністрації президента та урядових установ точиться гризня за контроль над підприємством і грошовими потоками, які воно продукує.

А 20 травня в.о. голови адміністрації президента України Сергій Пашинський (житомирянин, між іншим) зробив заяву, що стосується майна ДУСі, у тому числі й Житомирського лікеро-горілчаного. "На сьогодні ми готуємо указ про приватизацію тих підприємств, які не мають стосунку до функціонування інституту президента України", - повідомив він.

За словами керівника АП, завдяки таким заходам, буде ліквідовано корупційні схеми, які давали змогу підприємствам отримувати прихований прибуток. "Ми абсолютно чітко розуміємо і погоджуємося з думкою суспільства, що Держуправління справами не має бути корупційною годівницею, не має бути тією тіньовою схемою, яка забезпечує корупцію в нашій державі", - наголосив він. Як приклад такої "годівниці" С.Пашинський навів діяльність Житомирського лікеро-горілчаного заводу.

"Які там інвестиції?! Звичайно ж, дерибан!"

Та хто ж знає всю правду про ситуацію в спиртовій галузі? Звісно, він - Роман Будник. Бо хто ж іще?

Роману Буднику добре за п'ятдесят, але він пройшов Майдан від і до без поправок на вік. Роман Петрович невисокий і сухорлявий, але манера триматися і говорити вказує на те, що є в ньому внутрішній стрижень, сила духу і компетентність. Він не намагався нав'язати журналісту свою точку зору, а просто оперував цифрами. Красномовними цифрами.

- Романе Петровичу, для чого в ДУСі затіяли перетворення на заводі?

- Вважаю, щоб роздерибанити. Приватизація? Житомирський лікеро-горілчаний завод нині приватизувати просто неможливо. Річ у тім, що у це підприємство входить на правах філії Чуднівський спиртовий завод, а спиртзаводи, відповідно до чинного законодавства, приватизації не підлягають. Отже, ці структури треба спочатку розділити на дві юрособи. Однак окремо взятий Житомирський лікеро-горілчаний без спиртзаводу навряд чи становить якийсь інтерес для інвестицій. Це - нуль без палички. Його ринок суто регіональний - одна Житомирська область, і втриматися такому підприємству на ринку, де є п'ять-сім дуже потужних гравців, буде складно. Житомирська горілка загалом непогана, але дуже хорошою вона не може бути апріорі, оскільки виробляється зі спирту лише одного виробника - свого ж підрозділу, а отже, відсутні конкуренція і необхідність поліпшувати якість.

З іншого боку, на думку мого співрозмовника, щоб контролювати лікеро-горілчаний завод, зовсім не обов'язково його приватизувати. Він може ще хоч сто років залишатися держпідприємством, проте приносити гроші в гаманець того, хто візьме його під опіку.

- Наприклад, ви посадили на завод свого керівника, - пояснює Роман Петрович, - поставляєте на підприємство тару, пробки, етикетки за максимальними цінами, а потім самі ж реалізуєте готову продукцію. При цьому заводу залишається грошей тільки на зарплату і забезпечення виробничого процесу, а весь прибуток потрапляє до вашого гаманця. Що стосується Житомирського лікеро-горілчаного, то на цьому підприємстві є прекрасні фахівці, і, можливо, тільки тому він якимось дивом виживав, коли розкрадалося все.

Далі мій співрозмовник коротко розповів про економіку горілчаного виробництва:

- Уявіть, що ми з вами купили пляшку горілки за 35 грн. У цій ціні приблизно 10 грн акцизу. Будь-який виробник горілки, перш ніж купити спирт на державному спиртзаводі, має сплатити акциз. Торік за 1000 декалітрів треба було заплатити 492 тис. грн. Якщо ж ви маєте доступ до лівого спирту, виходить, маєте шалені прибутки! Справді, у пляшці горілки, яку ми з вами купили, самого алкоголю лише на 3 грн. Рахуйте самі: донедавна літр спирту коштував 15 грн з ПДВ. З літра спирту виходить п'ять пляшок горілки. Ділимо 15 на 5… Ще
5 грн - вартість пляшки, пробки, етикетки, розливу. Ну, нехай ще витрати на шалену рекламу. І все одно залишається 10 грн прибутку. Це при нормальному, чесному бізнесі. А якщо з частини спирту акциз не сплачено? Тоді й сума акцизу опиняється у вашій кишені… От чому дуже цікаво мати власне виробництво спирту. У цьому разі проконтролювати, скільки його вироблено і скільки перетворено на ліву горілку, непросто. От чому Житомирському лікеро-горілчаному заводу так потрібен власний, внутрішній, виробник спирту, і от чому без своєї філії - Чуднівського спиртзаводу - це підприємство перетворюється на нуль без палички.

"Торік від спиртової галузі бюджет недоотримав 8 млрд грн податків і зборів"

І тут мій співрозмовник розповів найцікавіше:

- Торік тільки від спиртової галузі бюджет України недоотримав близько 8 млрд грн податків і зборів. І я готовий це довести. Так, чотири роки тому, до приходу Януковича до влади, в Україні вироблялося 30–32 млн декалітрів спирту. Принаймні так вважали аналітики податкової служби. З приходом команди Януковича було втрачено весь експорт спирту - зарубіжні покупці не бажали платити відкоти чиновникам, і зовнішній ринок було втрачено. Це - скорочення ринку і, відповідно, виробництва на 5–7 млн
декалітрів на рік, або на 50–
70 млн дол.

Таким чином, на внутрішній ринок мало надходити 25 млн декалітрів на рік. Однак торік спиртовики відзвітували лише про 15 млн. Запитання: куди поділося ще 10 млн декалітрів спирту? Ми що, стали споживати менше алкоголю? Ні. А це означає, що 10 млн декалітрів пішли в тінь. При розмірі акцизного збору близько 500 грн на декалітрі держбюджет недоотримав торік близько 5 млрд грн лише на одному акцизі! А якщо врахувати, що для виробництва лівого спирту потрібні ліве зерно, ліві енергоносії, ліва зарплата та інше, набіжить ще півтора-два мільярди.

Прийшла нова влада, яка заявила про намір боротися з корупцією. І якби виробництво спирту вийшло з тіні, то воно миттєво зросло б майже вдвічі. Цього не сталося в березні, цього не сталося у квітні. Що ж змінилося після Януковича?

- Змінилися лише претенденти на контроль над грошовими потоками у сфері виробництва алкоголю, - тоном старанного учня випалив автор цих рядків. - Кажуть, що той-таки Пашинський має намір взяти під контроль Житомирський лікеро-горілчаний…

- Це сказали ви, а я можу тільки підтвердити, що змінилися претенденти на контроль над грошовими потоками в спиртовій галузі, - резюмував Роман Будник.

Така, загалом, приватна думка, але досить інформованого експерта.

То хто ж і з ким
ділить Житомирський лікеро-горілчаний?

Хто ж, на думку Сергія Пашинського, протидіє зусиллям АП знайти Житомирському лікеро-горілчаному заводу гідного хазяїна? Виявляється, житомирський нардеп-мажоритарник (з фракції "Батьківщина") Геннадій Зубко і "корумповані ЗМІ". Це випливає із заяви С.Пашинського, зробленої під час брифінгу 20 травня. Цитую:

"Мені дуже сумно, що мій колега депутат Зубко, прикриваючись трудовим колективом, просто організував злочинну групу. Дуже просто взяти кілька людей, дати їм гроші, украдені у держави. Звичайно, дуже просто корумпувати засоби масової інформації. На жаль, така інформація у нас теж є…".

Які саме ЗМІ мав на увазі Сергій Володимирович, він не уточнив. Не уточнив він, і хто кому давав крадені гроші. Не сказав він також, і хто хоче купити Житомирський лікеро-горілчаний завод.

На думку ж народного депутата Геннадія Зубка, працівники побоюються за своє майбутнє. "Вони бояться, що коли це підприємство приватизують, його спіткає доля сусіднього заводу хлібопродуктів, який після приватизації закрили, а людей - звільнили", - повідомив він в інтерв'ю житомирському телеканалу. Депутат вважає, що Житомирський лікеро-горілчаний завод має залишитися державним, а якщо він не потрібен Держуправлінню справами, то його слід передати в Мінагрополітики або інше відомство.

Для довідки: Житомирський лікеро-горілчаний завод, точніше, його підрозділ - Чуднівський спиртзавод здатний виробити до 2 тис. декалітрів спирту на добу, або 60 тис. декалітрів на місяць. На власні потреби, тобто для виробництва алкогольних напоїв, Житомирський лікеро-горілчаний завод використовує 30–34 тис. декалітрів виробленого в Чуднові спирту на місяць.

Спирт з присмаком історії

Між іншим, Чуднівський спиртзавод був заснований у 1851 р. власником Чуднова-Волинського графом Генріхом Ржевусським - рідним братом дружини Оноре де Бальзака Евеліни Ганської та найбільшого кохання Олександра Пушкіна, видатної авантюристки першої половини позаминулого сторіччя Кароліни Собаньської (до неї також палав ніжними почуттями Адам Міцкевич). Але це вже зовсім інша історія…

Найновіша історія "приватизації" об'єктів ДУСі

Коли матеріал про передприватизаційно-рейдерскі перипетії Житомирського лікеро-горілчаного та Чуднівського спиртового заводів (Житомирська обл.) уже було зверстано, редакція DT.UA отримала документальні підтвердження значно більших апетитів ДУСі ("Державне управління справами") и її нинішніх управляючих.

У віданні ДУСі традиційно перебувало чимало прибуткових державних підприємств. Як їх використовували - окрема тема. Але фактом є те, що ці підприємства цілком рентабельні, а багато з них - узагалі дуже прибуткові. Навіщо ж Держуправління справами уже при новій, тим більше тимчасовій владі розстається з прибутковими об'єктами?

Як випливає з листа тимчасово виконуючого обов'язки керівника ДУСі Чернецького (див. фотокопію документа на сайті DT.UA) в Міністерство економічного розвитку і торгівлі України від 12 травня 2014 р., діє він "відповідно до пункту 3 доручення прем'єр-міністра України (Арсенія Яценюка. - Ред.) від 30 квітня 2014 р. №11502/2/1-14 до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2014 р.".

Іншими словами, вишукуючи кошти для наповнення бюджету, постмайданівський тимчасовий уряд усіма способами намагається закрити бюджетні діри. Формально - крок виправданий. Та чи доречний? По-перше, як уже показано вище на прикладі Житомирського лікеро-горілчаного заводу, багато підприємств, що не підлягають за законом приватизації та корпоратизації, якими управляє ДУСя, дуже навіть ласі шматочки. По-друге, щоб вони давали прибуток державі, їх не потрібно продавати поспіхом - вийде шеляг для бюджету. По-третє, менеджмент таких підприємств повинен бути практично підконтрольним державі, а не конкретному, тим більше в.о. чиновнику з тимчасового уряду. По-четверте, уряд Яценюка, як і апарат в.о. президента України, і тимчасовий голова АП Пашинський - люди тимчасові, до приходу та формування нової влади. Їхня справа - зберегти все цілісності до приходу змінників, а не торгувати (а тим паче скуповувати, якщо раптом надумали), роздержавлювати або корпоратизувати майно ДУСі.

Тим часом, тимчасовий в.о. керівника ДУСі пропонує виключити із списку об'єктів, що не підлягають приватизації, такі об'єкти держвласності, як Житомирський лікеро-горілчаний завод, Чуднівський спиртовий завод, Національний виставковий центр (колишня ВДНГ) у Голосіївському районі Києва, видавництво "Преса України", Міжнародний дитячий центр "Артек" (це, звісно, окрема тема).

Крім того, зі списку підприємств, що не можуть бути приватизовані, але можуть бути корпоратизовані, ДУСя пропонує виключити готельний комплекс "Дніпро" (що на розі Хрещатика та Європейської площі в Києві). Йшлося й про розташований поруч готель "Україна".

Цілком достойні підприємства, чи не так? І чому раптом їх знадобилося терміново готувати до приватизації? Може, щоб узаконити своє тимчасове право на ці об'єкти?

Колектив готельного комплексу "Дніпро" лихоманить уже не один тиждень. Та й новопризначений голова цього підприємства Л.Шостаковський, за словами членів трудового колективу, "принижував людську гідність", створював нервозну обстановку та за будь-якої нагоди погрожував звільненням.

Дійшло до того, що 19 травня 2014 р. трудовий колектив готельного комплексу "Дніпро" висловив недовіру новопризначеному керівникові Шостаковському.

До речі, запитання: навіщо було призначати 1 травня нового керівника готельного комплексу (того самого Шостаковського) лише за кілька тижнів до підготовки готелю "Дніпро" до приватизації? Щоб довести колектив до точки кипіння та під шумок зміни менеджменту змінити реального власника і контролера грошових потоків готельного комплексу "Дніпро"?

Трудовий колектив готельного комплексу "Дніпро" із закликом не дати довести підприємство до колапсу та з відповідною заявою звернувся до всіх вищих чиновників тимчасової влади, першими серед яких значаться в.о. президента О.Турчинов, в.о. голови АП С.Пашинський і тимчасовий керуючий ДУСі. Звернення адресоване також кільком кандидатам у президенти.

У цьому документі трудовий колектив готелю "Дніпро" зазначає, що саме "по вказівці в.о. голови АП С.Пашинського готель "Дніпро" та готель "Україна" готують до продажу. Колектив звертався в ДУС за допомогою у вирішенні питання, але за вказівкою С.Пашинського ДУС зупинив всі дії".

Чи дадуть в.о. АП С.Пашинський та тимчасовий керівник ДУСі відповідь не лише трудовому колективу готельного комплексу, а й усій країні, навіщо їм так терміново знадобилося виводити з держуправління цілком рентабельні підприємства?