Сексуальне виховання: ЧАСУ Є ДО 14 РОКІВ

У сім'ї всі взаємопов'язані. Немає проблеми, пов'язаної з батьками чи дитиною окремо, адже близькі люди перебувають в одному емоційному полі. І щоразу, коли щось відчувають дорослі, це відчувають і діти.

Як реагувати на дитячу цікавість до сексу? Що робити батькам або вихователеві в садочку, коли вони бачать дитячу мастурбацію? Чому восьми­річним-дев'ятирічним хлопчикам і дів­чаткам важливо знати про менструацію і полюцію? Про це та інше розповідає психолог Світлана РОЙЗ.

Спокій - передусім

- Якось зателефонувала збентежена вихователька з дитсадка: "Світ­лано, діти під час тихого часу мастур­бують! Що робити?", - почала свою розповідь Світлана Ройз. - У цьому віці немає сексуальності, а є чуттєвість і бажання близькості. Дитина в дитячому садку може робити "це", коли сумує за батьками, знімає напругу. Що повинна була зробити вихователька? Підійти до дитини, погладити, дати в руку іграшку. Але в жодному разі не кричати: "Ану негайно покладіть руки на ковдру!", як вона зробила. Нічого не можна забрати, нічого не давши натомість. Якщо ми забрали в дитини свою присутність, то залишмо няню, бабусю. Забрали ручку - даймо іграшку. Наше завдання в такі моменти - перефокусувати увагу дитини.

Іноді малюки, які довго не можуть заснути, після такого, так би мовити, "сексуального експерименту" плавно входять у сон. Це - ні погано, ні добре. Доведено, що мастурбація не шкодить, якщо вона не надмірна. А якщо надмірна (по кілька разів на день), тоді виснажується нервова система. Проте коли помічаємо це в дитини, незалежно від її віку, то найперше - зберігаймо спокій. Бо коли в наших очах огида й страх, у малечі створюється враження, що з нею щось не так.

Як не настрахати

- Дитина з'являється на світ із великим запасом сексуальної енергії, адже вона створена завдяки сексуальному досвіду, - веде далі Світ­лана Ройз. - Важливо зрозуміти, що ми закладаємо в дитині можливість близькості у віці до двох років! Те, як потім людина виходитиме на контакт із чоловіками й жінками, закладається до двох років. У психології це називається встановлення прив'я­за­ності. І це відбувається тоді, коли дитині забезпечено фізичний контакт. Що більше ми пригортаємо й пестимо дитину, то більше легкості в сексуальних стосунках вона матиме потім.

Не секрет, що є чимало дорослих, які не терплять доторків або не дозволяють цілувати себе в губи. Ця "нелюбов" теж закладається у віці до двох років. Загалом маємо знати, що до семи років людина повністю сформована. Але до 14 є можливість щось змінити. Саме до 14 років - це фаза повного дозрівання людини. Відтак вона несе по життю все, що накопичила до цього віку, - усі сценарії, сюжети, сигнали… Психолог згадала пацієнтку, яка постійно скаржилася на грибкове захворювання. Воно виникало щоразу, коли в її житі з'являвся чоловік. Виявилося, що коли їй було п'ять чи шість років, а це вік сексуального експериментування, вона була на канікулах у бабусі й гралася з хлопчиком у лікаря. Неважко уявити, як це відбувалося… Застукавши дітей, бабуся відлупцювала онуку й накричала: "Нікому не можна давати себе чіпати!". Спрацю­вала програма, яка згодом щоразу творила сценарій: коли в жінки з'являвся чоловік, щоб її не "чіпали", тіло послужливо "пропонувало" захворювання…

- Дорослим варто пам'ятати, що дитина розвивається і пізнає світ через гру, - каже пані Ройз. - Треба розмовляти з нею про безпеку, захища­ти, не страхаючи. Що серйозніша тема, то легше про неї маємо говорити.

Навіщо знати терміни

- Вік чотири-шість років у психології називається фазою "Едіпо­вого комплексу" і "комплексу Елект­ри". У сучасних діток вона починається раніше: коли дівчинка обнімає тата і каже: "Я вийду заміж тільки за тебе!". Або коли хлопчик те саме каже мамі, намагається її поцілувати, підглянути за нею. У цей час діти хочуть зрозуміти, чим мама відрізняється від тата, запитують: "А що в тата?", "А що в мене?". Розповісти про це допоможуть книжки: є серія "Звідки я взявся", яку розробили педагоги й психологи. Уже з двох до чотирьох років дитина повинна знати, як називаються її статеві органи.

Психолог радить говорити про це спокійно, бо лише надмірна увага дорослих робить тему сексуальності особливою. Можна сказати: "Ось у тебе є руки, на них - пальчики, зап'ястя, а також є місця, які називають інтимними". Вводимо таке поняття, бо в цьому віці дитина може показувати інтимні місця іншим людям. Тому кажемо, що їх можна показувати лише мамі й татові. І що сімейна назва - така, а є доросла, серйозна назва - член/пеніс, вагіна/вульва. Дитині потрібна правдива інформація, вона повинна знати правильні назви частин тіла, бо це всього лише терміни.

Згадуємо про себе

- Починаючи з чотирирічного віку дітей, не варто ходити перед ними оголеними, - радить психолог. - Але якщо малеча побачить вас у білизні чи топлес, нічого страшного, у неї просто буде більше поваги до тіла. Краще, коли діти побачать його вдома, ніж у підлітковому віці підглядатимуть у туалеті.

"Едіпів комплекс" або "комплекс Електри" - це час, коли закладається перше усвідомлення чуттєвості й сексуальності, і дитина перебуває в прямому контакті із сексуальною енергією батьків. Перший чоловік у житті дівчинки - тато. Перша жінка в житті хлопчика - мама. Дитина пізнає псевдопотяг. Тому в цей час між мамою і татом мають бути гармонійні й міцні сексуальні стосунки. Бо коли діти дорослішають, то підсвідомо починають вклинюватися між батьками.

- Приміром, дівчинка не даватиме себе пригортати, запитуватиме тата: "Чому маму поцілував, а мене ні?". І може ставати жорсткою, - роз'яснює Світлана Ройз. - Насправ­ді це просто зароджуються нові жіночі риси. Тоді тато повинен сказати дівчинці: "Ти - моя кохана доня, а мама - кохана дружина". У цей час дорослим саме час згадати про стосунки "чоловік-дружина". Якщо стосунки між дорослими міцні, то сім'ї нічого не загрожує. А інакше в сім'ї творяться пари: тато-доця, мама-синок. Коли такі діти виростуть, їм буде складно побудувати особисте життя.

Вчимося кричати

- Після чотирьох років перестаємо разом купати різностатевих дітей. Якщо сплять в одній кімнаті, розділяємо ліжка і вдягаємо у піжами. Протягом "Едіпового" віку, що триває до десяти років, між одностатевими дітьми напруги не виникає. Пам'ятайте, що вони розвиваються, пізнають світ через гру, їм цікаво все досліджувати. Тому можна чути поміж дітей: "Покажи, що в тебе, я покажу, що в мене". Важливо, аби до цього моменту ви ввели поняття інтимних частин тіла, яких чужим торкатися зась. Якщо ви застаєте дітей за грою "в лікаря", то саме тоді, коли хочеться вбити сусідського хлопчика, глибоко вдихаємо й фокусуємо увагу на чомусь іншому. Розуміємо, що настав час застерегти: хоч усі люди хороші, але є й такі, які роблять іншим боляче. Мусимо говорити про безпеку й педофілію. Маємо захистити дітей не страхаючи. Бо можна так налякати, що взагалі не спілкуватиметься з дорослими! Можна сказа­ти:"Коли до тебе підходить чоловік і пропонує кудись піти, щось показати - одразу кричи!". Ми не вчимо наших дітей кричати, навпаки, щоразу наказуємо замовкнути. А треба нав­чати просити про допомогу.

Говоримо на рівні очей

У шкільному віці в дитини збільшується оточення й кількість інформації. У цей час треба готуватися до підліткового віку.

- Важливо, щоб діти не втратили довіри до батьків, бо коли в дитини є страх, і вона не може поговорити про це з батьками, їй складно, - каже Світлана Ройз. - Коли ставить запитання, а батько відповідає "виростеш - зрозумієш" або висміює чи знецінює запитання, то це її бентежить. Щоразу, коли дитина намагається вийти на контакт із дорослими, а вони її ігнорують, це - сигнал відсторонення. Чесніше сказати: "Вибач, дитино, я зараз така/такий втомлена/втомлений!". Якщо ми пояснюємо свою поведінку, дитину це не травмує. А інакше в неї виникає думка, що вона нікому не потрібна. Крім цього, пані Світлана зауважила: діти й дорослі різні на зріст. І коли хтось дивиться на тебе звисока - це прес, навіть якщо промовляє добрі слова. Будь-яку розмову на серйозну тему маємо вести на рівні очей.

Хлопчикам - про дівчаток
і навпаки

Дитина росте, її тіло змінюється. Полюції в хлопчиків трапляються в 10-11 років, менструації починаються і в 9-річних дівчаток. У цей час батьки повинні навчити їх користуватися гігієнічними засобами.

- Крім цього, треба розповідати хлопчикам про те, що відбувається з дівчатками і навпаки, - додає пані Ройз. - Бо потім, коли вони переходять у підлітковий вік, від незнання й невігластва хлопчики сміються з дівчаток. А якщо розповісти, що це фізіологічний процес, то вони зрозуміють, що тіло таким чином готується до дорослості. Маємо пояснити, що час від часу у хлопчиків відбувається ерекція, і що це може статися будь-де, навіть біля дошки. Ми говоримо про це, хоча самі підлітки про таке мало запитують. Добре обрати момент, коли відповідна тема саме висвітлюється по телевізору. Ідеально, якщо про полюцію розкаже тато або авторитетний чоловік - друг сімейства. Або беремо книжку й разом досліджуємо. Усі подібні розмови мають відбуватися ніби між іншим. "О, до речі, сьогодні по радіо почула, а ми про це ще не говорили...". Що менш нав'язлива розмова, то краще вона сприймається.

Чому важливо сказати "ні"

У підлітковому віці мусимо дитині пояснити такі поняття, як любов і симпатія. Бо вона закохується і вважає, що це любов на все життя. А якщо так, то все має бути по-дорослому…

- Питання презервативів з'яв­ля­ється набагато раніше, ніж ми думаємо, - завершує Світлана Ройз. - Треба пояснити: дитина з'яв­ляється тоді, коли в батьків стільки любові, що вони готові нею поділитися. Але бувають моменти, коли батьки не готові, тоді вони використовують презервативи. Покажіть презерватив дитині, котрій від семи до 12 років, якщо вона запитає про це. А підліток уже повинен знати і про хвороби, які передаються статевим шляхом, і що можна завагітніти. Коли дитина фокусує увагу на авторитетних дітях, починає вважати, що те, що роблять усі, маю робити і я, тоді можемо сказати, що людина, яка тебе по-справжньому любить, не робитиме того, до чого ти не готова. Вчимо дитину казати "ні".