Декларування систематичне, але не загальне

Поділитися
Хоч як дивно, революційних змін (порівняно з чинним порядком) не відбулося. Він лише еволюційно розширюється і поглиблюється з метою посилення нагляду над неправедними громадянами.

Міністерство доходів і зборів винесло на публічне обговорення Концепцію реформи декларування особистих доходів. Перше враження - здоровий глузд у внутрішній аналітичній дискусії взяв гору. Декларування не стало тотальним (для всіх і кожного), але передбачає бути систематичним (для тих, хто цього заслуговує). Хоч як дивно, революційних змін (порівняно з чинним порядком) не відбулося. Він лише еволюційно розширюється і поглиблюється з метою посилення нагляду над неправедними громадянами.

На сьогодні концепцію сформульовано тезисно, з базовими віхами розвитку. Є думка, що зроблено це свідомо, для збереження свободи практичних дій. Бо автори вітчизняних програм давно засвоїли неоднозначність застосування "струнких теорій" або "міжнародного досвіду" до банальної психології своїх співгромадян. Завжди краще не прописувати, до чого ми прийдемо на прикінцевих етапах. Ще краще - мати на увазі. Про всяк випадок наголосимо, що курсивом у даному тексті виділено прямі запозичення з "Концепції реформи декларування доходів громадян". А все інше прочитано між рядків.

АБО несуть
значні витрати…

Перше серйозне зауваження. Концепція так і не визначає, на що ж ми робимо ставку в стратегічній перспективі: довіряємо своїм громадянам, які самостійно враховуватимуть свої доходи і сплачуватимуть з них податки, чи залишаємо відповідальність на "податкових агентах" (підприємствах), які такі доходи виплачують з одночасним стягненням податків.

Концепція фактично зберігає нинішній підхід в адмініструванні: людям не довіряємо, а тому стягуватимуть податок відразу "податкові агенти". Громадяни додатково звітуватимуть за підсумками року: щодо тих податків, які не пройшли через "податкових агентів", і, про всяк випадок, - для перехресного контролю відомостей. Тобто фразу "Зберігається існуючий механізм надання інформації податковими агентами та уповноваженими особами (наприклад нотаріусами)" насправді слід читати так: вірити у свідомість наших громадян у найближчій перспективі немає ніяких підстав.

Спасибі відомчій аналітичній думці, що декларування так і не стало загальним. Зберігається поріг доходів (120 мінімальних заробітних плат, на сьогодні - 156120 грн) з рук "податкових агентів", нижче за який громадяни декларації не подають. Тобто ми не стали з профілактичною метою "перехресного контролю" ганяти в податкову пенсіонерів і студентів. Хоча перспективу "розширення кола осіб, які залучаються до процедури обов'язкового декларування", закладено. Будемо сподіватися, що наступний намір концепції "вести цілеспрямовану профілактичну роботу з багатими людьми" все-таки пересилить бажання познайомити всіх і кожного з місцем розташування "центрів обслуговування платників податків".

На сьогодні перевагу віддано першочерговій взаємодії з "групами ризику" (які отримують невраховані доходи). У концепції це коло окреслено так: або отримують великі доходи, або розпоряджаються значною власністю (нерухомість, земля, підприємницькі активи), або мають значні витрати, або беруть на себе значні фінансові зобов'язання. Підкреслимо, що при виділенні використовується саме критерій "АБО". Іншими словами, демонструєш солідний рівень життя - прошу показати доходи.

Методи контролю. Світовий досвід показує, що: 1) декларація неефективна без перевірки зазначених у ній відомостей; 2) у цьому випадку найефективніший метод контролю - порівняння доходів і витрат. За всіма цими напрямами передбачаються певні нововведення. Хоча з такими ж багатозначними умовчаннями.

З наміром чи без

На цей час практикується метод заповнення підсумкової річної декларації про доходи "втемну" (на свій страх і ризик). Людина з пам'яті називає власні доходи. Податкова служба визначає те саме за даними "податкових агентів". Не зійшлося на перехресному контролі? Отут ми й змусимо вас за все відповісти. У більшості випадків - без поділу на приховування доходів "з наміром" чи "без наміру" (через звичайну забудькуватість або брак податкових знань). За кордоном від подібного механічного підходу поступово відмовляються. Бо основний принцип правового виховання полягає в тому, що кара має наздоганяти тільки за умисно вчинене. Проте у нас "впровадження процедури попереднього заповнення декларації" передбачається лише на завершальному третьому етапі проекту. Хоча вже зараз у розвинених країнах податкова служба надсилає відразу бланк декларації, заздалегідь заповнений за даними "податкових агентів". За цілковитої згоди й відсутності додаткових доходів декларацію залишається тільки підписати. Або доповнити й доплатити. Але є ризик, бо чесно вказувати власні доходи, якщо природним порядком під державний контроль вони не потрапили, аж ніяк не відповідає вітчизняній психології. У більшості випадків "і так зійде". Тому з подібною "грою у відкриту" ми поки що зачекаємо. До накопичення реального практичного досвіду.

На жаль, зовсім нічого не сказано про приведення до єдиного виду декларації про доходи звичайних громадян та аналогічної декларації державних службовців. А диявол, як відомо, криється в деталях двох паралельно існуючих світів. У підсумку - тут перевіряємо, тут не перевіряємо, а тут щось "випадково загубилося" - трошки не так прописана інструкція.

Зате критерій "порівняння доходів і витрат" - це наше все. "Як доповнення до декларування доходів… здійснюється декларування майна, коштів і фінансових зобов'язань (позик, кредитів, інших зобов'язань), причому як в Україні, так і за кордоном". З єдиним можливим перспективним послабленням: активи, що підлягають обов'язковій реєстрації в українських реєстрах, ураховуватимуться автоматично. Імовірно, через зазначену процедуру "попереднього заповнення декларації", а тому не раніше того ж таки третього етапу.

Та найбільш грізне нововведення - систематичність. При вступі у процедуру обов'язкового декларування громадянин подає "разову форму" про свої статки (на кшталт амністії за минулі гріхи і неможливість надалі посилатися на "бабусину спадщину"). А далі - річні декларації з обов'язковою наступністю даних. І навіть за можливого повернення в коло "простих смертних" (з мінімальними доходами з рук "податкових агентів") змушений буде за старою пам'яттю ще три роки подавати декларації як колишня заможна людина. Виходячи з припущення, що "не могло ж усе його багатство так просто зникнути"… Напевно, логічно. Причому навіть звичний строк давності (три роки) для податкових гріхів у цьому випадку не діє. Ні, за більш давні періоди вас не оштрафують. Але оскільки з останніми актуальними роками постійно підтримується накопичувальна наступність, пояснення походження активів усе ж таки доведеться надати.

Кара небесна

"Зобов'язати платника податків зберігати документи, що підтверджують зведені показники обов'язкового декларування". Проглядається заділ на майбутнє, коли доходи від купівлі-продажу активів ураховуватимуться, нарешті, як різниця між ціною продажу і підтвердженими витратами на їх придбання. А не як зараз - у формі помірного відсотка від оціночної вартості.

"У разі неможливості пояснити розбіжності між доходами і витратами податковий орган має право нарахувати податкове зобов'язання від суми подібної розбіжності із застосуванням штрафних санкцій, передбачених чинним законодавством". Поки що - благі фіскальні наміри. З оновленого порядку декларування зовсім не випливає "презумпція винуватості", та ще з ухваленням рішення в позасудовому порядку. Щоб провести подібний алгоритм через законодавчий орган, фіскальному відомству доведеться добряче піднапружитися зі своєю пробивною логікою.

"Удосконалення процедури стягнення податкового боргу". Тут фіскальна аналітика потрапила в самісіньку точку. На сьогодні в рідній вітчизні не стільки проблема людині щось нарахувати, скільки проблема її знайти й стягнути щось за старі гріхи. Бо в цілій низці випадків не залишається нічого за душею (див. банківську кредитну практику). Але за наявності супутнього "декларування майна, активів і коштів" тут уже сам Бог велів помістити все це в податкову заставу. Ще й райдужна фіскальна мрія: "щоб податкове повідомлення було відразу виконавчим документом" (додатково до суду не звертатися). Це вже з практики законотворчості: попроси в законодавця більше - може, щось і залишать.

Майже закінчили з тим, що написано між рядків. Тепер про те, що написано прямим текстом. Як і раніше, самостійна подача річної декларації про доходи є обов'язковою, якщо доходи було отримано не через "податкових агентів" (тобто не могли бути зафіксовані третьою "уповноваженою" особою і з них не утримані податки "податковим агентом"). Нововведення в тому, що тепер у декларації мають бути вказані абсолютно всі доходи, "незалежно від джерел походження, неоподатковувані в тому числі" (див., наприклад, банківські депозити). З логікою все гаразд: якщо ведеться безперервний нагляд за фінансовим станом людини, жодні кошти не можуть з'являтися з нізвідки або зникати в нікуди. Але як сильно все це розходиться з нинішнім вітчизняним менталітетом! Це ж яких зусиль треба докласти у формі "підвищення рівня податкової культури (масово-роз'яснювальна робота, освітні програми, індивідуальні консультації в сервісних центрах тощо)", щоб звести все це до єдиного підходу...

Підкинуто "цукерку" для платника податків у вигляді можливих "нових вилучень з оподатковуваного доходу (можливі варіанти - оренда житла, утримання дітей у дошкільних навчальних закладах на додачу до вже існуючих витрат на медичні цілі та освіту)". Заплановано навіть "розширення способів сплати (через термінали, в іноземній валюті з-за кордону, інші варіанти)". Зате повністю відсутні думки з приводу спільного ведення господарства в такому "базовому осередку суспільства", як сім'я. У багатьох закордонних країнах особистий дохід (а також вилучення з нього) закономірно перераховуються до рівня "на домогосподарство". І тільки ми продовжуємо страждати на "несамовитий індивідуалізм".

При цьому наш податок на доходи фізичних осіб залишається за своєю суттю "податком з обороту" (з валового доходу), тоді як у прогресивному своєму викладі він має ставати податком на "зростання добробуту". Тобто з бази оподаткування мають бути вилучені всі витрати, пов'язані зі звичайним підтриманням людини в нормальному життєвому процесі. Чи то шляхом призначення адекватного неоподатковуваного "прожиткового мінімуму", чи то шляхом відрахування з бази оподаткування за застереженими статтями витрат.

Великі платники податків - фізичні особи

Щодо заходів, які нині відбуваються. Абсолютно переконані в дієвості "розширення процедури використання Міністерством доходів і зборів інформації реєстрів, які ведуться всередині країни (земля, нерухомість, транспортні засоби, цінні папери)". У єдиній вертикалі нам усе до снаги. Зате зовсім не впевнені в надійності "регулярного обміну міжнародною податковою інформацією щодо елементів декларування шляхом приєднання до міжнародних конвенцій і підписання двосторонніх угод". Тут уже наскільки країну поважають, настільки все це й виконується.

Зате цілком упевнені у створенні чергового "підрозділу для роботи з великими платниками податків - фізичними особами" (за аналогією з великими промисловими підприємствами). З олігархами в нас завжди була розмова особлива. Навіть на фізичному рівні.

* * *

Насправді як альтернативу викладеним міркуванням було б непогано побачити якісь "Науково-практичні рекомендації...". На кшталт того шеститомника, який з'явився після виходу у світ Податкового кодексу. Під авторством заслужених докторів і професорів від економіки. І нехай три томи містять цитати з самого Податкового кодексу. Зате під ними спостерігаються спроби осмислити те, що відбувається. Нехай дуже несміливо й запопадливо, аби, не приведи Господи, не ввійти в суперечність із провідною лінією чи законодавчою владою, але все-таки спроба помізкувати, звідки все це взялося й заради якої благої мети зроблено. Не гріх розпочинати обговорення будь-якої концепції саме з цього.

Коментар експерта

Данило ГЕТМАНЦЕВ, доктор юридичних наук, професор

Концепція реформи декларування особистих доходів є компромісом. Компромісом між таємними прагненнями чиновників державного апарату Міндоходів щодо декларування всіх і вся доходів українських громадян і здоровим глуздом. Але не тим, який міг би опустити податківців на грішну землю для проведення реформування цивілізовано й м'яко, а тим, що нагадує про наслідки для фіскалів повідомити громадській думці про їхні потаємні задуми.

І вже вказаних нижче чотирьох пунктів достатньо для того, щоб повернутися до істотного перегляду запропонованої концепції.

1. Декларуванню пропонують піддати не тільки доходи громадян, а й їхні зобов'язання і майно! Раніше такий порядок діяв тільки щодо державних службовців. Імовірно, будучи під враженням від відомого твору Джорджа Орвелла, прагнучи знати все, що стосується статків українських громадян, сучасне Міністерство достатку вирішило зобов'язати українців декларувати і витрати, і доходи, і все оподатковуване ним майно. З погляду державного чиновника, імовірно, це справедливо, а з погляду громадянина?

2. Друге нововведення, прямо пов'язане з першим, стосується так званої разової декларації, яку громадянин подає вперше і в якій фіксує все своє майно на певну дату. Не секрет, що майно більшості українських громадян придбане на, м'яко кажучи, не задекларовані доходи. Тому є історичні й ментальні передумови. Що буде з таким задекларованим майном? За логікою речей, подача такої декларації має супроводжуватися сплатою невеликої ставки податку й податковою амністією, тобто звільненням платника від зобов'язання зі сплати податку та відповідальності за його несплату. Але в концепції про це ні слова, і це наштовхує на думку, що держава все-таки тішить себе надією провести перевірку своєчасності й повноти сплати податку з усіх задекларованих за разовою декларацією сум.

3. Використовуючи черговий зручний привід, податкова служба намагається реалізувати свою рожеву мрію кінця 90-х - застосувати непрямий метод визначення податкового зобов'язання! Із цим категорично не можна погодитися. Страшно собі уявити, на що може перетворитися подібний інструмент, вкладений у вмілі й творчі руки вітчизняного фіскала. Сьогоднішні художества з намальованими "від стелі" цифрами в актах перевірок здадуться дитячим белькотом.

4. Концепцією пропонується відійти від судового порядку стягнення податкового боргу з фізичних осіб. У п. 7 податкове повідомлення, винесене на підставі декларації платника, є виконавчим документом. Сьогодні податківці повинні не тільки отримати рішення суду, а й через суд указати те майно, на яке звертається стягнення податкового боргу. Таким чином, одну з небагатьох дієвих гарантій дотримання прав платників податків пропонується скасувати.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі