Бідняки заплатять за жебраків

Більш як половина українців, не враховуючи пенсіонерів, є учасниками соціальних програм, 40% сукупного доходу громадян становлять трансферти на пільги, допомоги та субсидії (дані проекту "Ціна держави").

Держбюджет нагадує касу взаємодопомоги. І кількість тих, хто здає в неї кошти, скорочується, а кількість одержувачів зростає. Чергова хвиля підвищення вартості газу неминуче збільшить кількість одержувачів субсидій, а отже, на держскарбницю й платників податків ляже нове додаткове навантаження. Та чи здатний бюджет її витримати?

Справедливою ціною за макроекономічну стабільність стало зниження темпів зростання бюджетних доходів: слідом за уповільненням темпів інфляції і девальвації скоротилися й надходження, оскільки інших факторів їх зростання торік не було. У цьому світлі нездійсненною виглядає обіцянка "агресивного підвищення соцстандартів" віце-прем'єр-міністра Розенка. Нові тарифи каменем опустяться на плечі тих, хто не може претендувати на субсидії, а сама їх система з тимчасового заходу плавно перетворюється на постійне "благо". При цьому вона зовсім не мотивує громадян, які беруть у ній участь, до енергозбереження та економії, заводячи в глухий кут реформування галузі.

З 1 травня ц.р. тарифи на газ було вкотре переглянуто та доведено до єдиної ціни 6,879 грн/кубометр. Міністр енергетики Ігор Насалик навіть підбадьорив українців, пообіцявши, що ті, хто має газові лічильники, одержать платіжки зі зниженою на 5–6% його вартістю. Говорив міністр лише про тих споживачів, які раніше платили повний тариф 7,188 грн/кубометр, і вартість для них знижується не на 5–6%, а на 4% із "хвостиком". Та й таких "щасливчиків" (2-а й 3-я категорії споживачів) у країні відносно небагато - близько 5,5 млн домогосподарств, і споживають вони, за даними "Нафтогазу", лише 9–10% блакитного палива. Решта 90% газу продавалися населенню за пільговою вартістю 3,6 грн/кубометр при споживанні до 1200 кубометрів протягом практично всього минулого опалювального сезону, тобто для них ціна зросте майже удвічі. Йдеться про родини, що потрапляють у першу категорію і використовують газ для приготування їжі, нагрівання води й опалення. Таких домогосподарств в Україні близько 7,4 млн, і їх слова Насалика не втішили.

Підсолодити пігулку уряд вирішив перевіреним способом - збільшивши кількість родин, що одержують субсидії. За прогнозами, вона зросте у півтора разу. І якщо торік ми дивувалися тому, що 5,5 млн домогосподарств одержують субсидії від держави, то цього року їхня кількість сягне 8 млн. За даними Держстату, кількість домогосподарств, які звернулися по субсидії, у першому кварталі 2016-го вже зросла порівняно з аналогічним торішнім періодом в 3,5 разу. Субсидії одержують майже 35% усіх домогосподарств України, у містах кількість їх одержувачів перевищує 70% сімей. Зростає і розмір виплат - середня субсидія на одне домогосподарство в березні 2016 р. збільшилася порівняно з аналогічним періодом минулого року в 4,4 разу. У жовтні 2015-го середня субсидія становила 321 грн, у березні
2016-го вона вже досягла 1196 грн, впритул наблизившись до розміру мінімальної пенсії.

При цьому кількість субсидій, які видаються готівкою для придбання скрапленого газу, твердого й рідкого палива, мізерно мала. Якщо, говорячи про субсидії в цілому, ми оперуємо мільярдами, то готівкою готові видавати мільйони: за три квартали 2015-го субсидовані сім'ї одержали 556 млн грн, за перший квартал 2016-го - 181,9 млн. І зростання тут не таке вражаюче, як у безготівкової допомоги від держави. У жовтні 2015 р. середній розмір готівкової субсидії становив 1379 грн, у березні 2016-го - 1419 грн. Зате при загальному зростанні кількості одержувачів субсидій збільшується кількість відмов у наданні саме готівкової допомоги громадянам. Так, у 2015 р. субсидії готівкою призначалися 77% тих, що звернувся, а в 2016-му- уже 52,3%. Очевидно, що держава не просто прагне допомогти громадянам, а зацікавлена саме в безготівковій допомозі, а не у видачі живих грошей.

Це лише підтверджує вже описану нами схему, придуману урядом Яценюка, що й дозволяє не скорочувати державних дотацій в енергетику, а переспрямовувати їх з допомогою субсидій для населення, адже кінцевим одержувачем безготівкових субсидій усе одно є енергетичні компанії, а не кінцеві споживачі. Проте збільшення кількості одержувачів субсидій і зростання самих виплат змушують замислитися про майбутню кризу в соціальній сфері.

В уряді упевнені, що додаткові 5,3 млрд грн на субсидії цього року знайдуться, а загальна сума в 40 млрд не дуже обтяжить український бюджет, тож його дефіцит не перевищить погоджених із МВФ 3,7% ВВП. Але статистика свідчить про протилежне. Незважаючи на зростання цін на основні статті українського експорту, яке спостерігається на зовнішніх ринках, темпи підвищення доходів загального фонду у квітні були на 14% нижчими від торішніх показників, причому тенденція їх уповільнення фіксується із січня. У березні бюджет одержав майже 72 млрд грн, що на 9,6% перевищує торішній аналог, тоді як у лютому приріст становив 16,2%, а в січні - 32,7%.

Уповільнення зростання доходів - наслідок зниження темпів інфляції та скорочення нерегулярних доходів, що відзначалися 2015-го (наприклад, через скасування плати на користування радіочастотним ресурсом). Зниження бюджетних надходжень було очікуваним багатьма фахівцями, але не Мінфіном.

До речі, видаткова частина держбюджету за перший квартал уже зросла на 27% (проти перших трьох місяців 2015-го) - свою лепту внесло обслуговування держборгу. Багато економістів уже ставлять під сумнів виконання бюджету, а ще ж зростання видатків на субсидії в даних першого кварталу не враховано. Якщо дивитися на бюджетні показники, то упевнене зростання без поправок на інфляцію демонструє тільки рента за користування надрами. Теоретично вона могла б стати джерелом дотування, якби не систематичні спроби енергетичного лобі цю ренту знизити.

Газодобувачі єдині в думці, що податкове навантаження на цю сферу в Україні занадто високе - понад 20%, тоді як у Європі середнє навантаження на виручку газодобувних компаній не перевищує 11%. Справді, галузь капіталомістка, потребує стабільних і значних (2–3 млрд дол. на рік) інвестицій в інфраструктуру й технології. Зниження ренти могло б вивільнити ресурс, необхідний компаніям для нарощування видобутку. Але якщо ми знизимо ренту, надходження до бюджету також знизяться, а зростаючі видатки на субсидування населення доведеться покривати за рахунок інших джерел, знайти які начебто й ніде. Виходить, що через таке переливання держкоштів з пустого в порожнє нинішня система субсидування фактично гальмує розвиток газодобувної галузі. Та головне, що й сама система субсидій за крок від глухого кута.

Субсидіарний глухий кут

"У 2015 р. українці оплатили 20,5 млрд грн за газ і 13,8 млрд - за опалення й гаряче водопостачання. Отже, разом сума оплати живими грошима у 2015 р. становила 34,3 млрд. Крім цього, 2015-го майже 22 млрд грн пішло з бюджету на покриття різниці між ринковою ціною газу та ціною його реалізації НАКом для житлово-комунальних підприємств. Усього в бюджеті-2015 на субсидії було передбачено 25 млрд грн, - пояснив DT.UA експерт "Економічного дискусійного клубу" Олег Пендзін. - Це те, що було, але й не таке ще буде. Україна на потреби населення й підприємств житлово-комунального господарства споживає близько 18 млрд кубометрів газу. Рішенням уряду встановлено єдину для всіх ціну на газ у розмірі 6879 грн за тисячу кубометрів. Тобто загальна сума за спожитий усіма категоріями побутових споживачів газ становитиме 123 млрд грн. У бюджеті на 2016 р. на субсидії передбачено 34 млрд. Різницю, або 89 млрд грн, цього року слід сплатити живими грошима, тобто на 54,7 млрд більше, ніж торік. Простіше кажучи, кожна сім'я з чотирьох осіб додатково до своїх комунальних платежів має платити близько 600–800 грн щомісяця".

І якщо виходити з цих розрахунків, то навіть сумнівного з погляду виконання збільшення субсидій і близько не вистачить для того, щоб українські родини змогли розрахуватися з державою.

За даними Держстату, тарифи на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива 2015-го зросли загалом удвічі й майже на 25% - станом на квітень поточного року. Середні нарахування за комунальні послуги в березні 2016-го порівняно з березнем 2015-го збільшилися на 39%, а порівняно з аналогом 2014-го - на 84%. Разом з тим до кінця поточного року споживачі ще не раз здивуються рахункам у своїх платіжках.

Так, з 1 вересня 2016-го для побутових споживачів укотре підвищаться тарифи на електроенергію - у середньому на 26%. А внаслідок збільшення ціни природного газу підскочать і тарифи на опалення та гарячу воду.

Так, рівень оплати населенням комуналки за перший квартал 2016-го становив 87,8%, а у два попередні роки не опускався нижче 90%. Загалом сума заборгованості населення з оплати житлово-комунальних послуг скорочується, щоправда, за рахунок у тому числі списання боргів минулих періодів, уточнень або перерахунку. Водночас порівняно з даними на кінець 2015 р. заборгованість з оплати електроенергії збільшилася на 8,7% і становила у березні 2016-го 2,9 млрд грн. І, попри анонсовану підтримку громадян у вигляді надання їм субсидій, ці дані є попереджувальним дзвіночком про необхідність терміново вжити заходів із підвищення реальних доходів громадян.

Будь-яке, планове чи ні, підвищення соцстандартів в Україні давно схоже на глузування. 1 травня соціальні стандарти "підвищили" на 6% і ще на 10% планують підвищити 1 грудня. Таким чином, розмір мінімальної заробітної плати до кінця року збільшиться до 1600 грн, пенсії - до 1250 грн. Розмір середніх нарахувань за ЖК-послуги зараз становить близько 850 грн, а в опалювальний сезон перевалить за тисячу. Люди, які живуть на мінімальні зарплати й пенсії і мають украй низьку платоспроможність, оформлять субсидії - за них заплатить держава. А точніше, ті її жителі, які на субсидії не претендують. Їхня платоспроможність вища, вони могли б підігрівати попит, але витрачатимуться на податки та комуналку.

Чи пропонує держава цим громадянам щось натомість? Поліпшення житлово-комунальних умов? Реальні програми підвищення енергоефективності? Скасування непотрібної дозвільної документації? Розстрочки на покупку лічильників і енергозберігаючих котлів? Навіть купивши двотарифний лічильник (що рахує електроенергію в нічний час за пільговим тарифом), його не можна поставити, не пройшовши сім кіл бюрократичного пекла. Навіть знайшовши 3–4 тис. грн на лічильник опалення, його не можна встановити в багатоквартирному будинку старої побудови (а таких більшість), якщо не отримано згоди всіх мешканців під'їзду і тільки якщо створене ОСББ. Навіть справно платячи за комунальні послуги, дізнатися, що входить у встановлений тариф, неможливо. Подібний примус громадян до оплати фактичної відсутності реформ енергетичного сектора - це вже навіть не цинізмом називається, а якось інакше.

Бігом від реформ

"Сьогодні у нас немає цивілізованого механізму субсидування. Діючі моделі, на мою думку, гірші, ніж дотування "Нафтогазу", яке постійно здійснювалося до 2015 р. Це просто роздача бюджетних коштів, - вважає експерт з питань енергетики Інституту суспільно-економічних досліджень Оксана Короткевич. - Усю цю систему треба змінювати. І не тільки модель надання субсидій на житлово-комунальні послуги. Реформа енергетичних субсидій потребує супутніх заходів в інших галузях. Промисловість і бізнес потребують впровадження заходів для енергоефективності, інвестицій в інфраструктуру, програм перенавчання фахівців. Банківська система повинна будувати фінансову інфраструктуру для монетизації пільг і відкривати кредитні лінії для проектів енергоефективності для малого й середнього бізнесу. Транспортна галузь має вдосконалювати систему громадського транспорту, знаходити альтернативні способи вантажоперевезень (залізничні й водні шляхи), підтримувати приватний громадський транспорт у перехідний період. Соціальна галузь потребує вдосконалення пенсійного й медичного страхування, підвищення мінімальної зарплати, підтримки малозабезпечених верств населення. Усе це має координуватися макроекономічною політикою, а саме - управлінням інфляцією, посиленням ринкових процесів і стимулюванням конкуренції".

Експерт зазначає, що лише субсидуванням населення питання не обмежується. За оцінками ОЕСР, рівень енергетичних субсидій в Україні становив 14 млрд дол. у 2013 р., 17 млрд - у 2014-му і 7 млрд дол. - у 2015-му.

Причому, за методологією ОЕСР, енергетичні субсидії - це не тільки цільові субсидії на житлово-комунальні послуги для малозабезпечених верств населення. Це поняття значно ширше і включає як прямі бюджетні трансферти виробникам і споживачам енергетичних ресурсів, так і податкові пільги, перехресне субсидування в електроенергетиці та інші механізми державної підтримки. Для порівняння, у 2015 р. було витрачено 19 млрд грн на цільові субсидії для домогосподарств, тоді як загальна сума прямих і непрямих енергетичних субсидій становила 153 млрд. За своєю суттю існуюча раніше система компенсації ціни газу для споживачів - це теж субсидування. І ми змінили лише обкладинку, не помінявши змісту. У плюсі залишилися лише вітчизняні газодобувачі, яким ціну не дуже якісного газу дотягнули до імпортної, а системою субсидій забезпечили безперебійну й 100-відсоткову оплату товару.

За рахунок держави субсидуються не тільки пенсіонери, не спроможні заплатити за газ. Ми оплачуємо і покриття збитків компаній - постачальників енергоресурсів і комунальних послуг. Досі ще субсидуємо збиткові державні шахти. Дотепер субсидуємо споживання електроенергії пільговим категоріям за рахунок промисловості, залізничного транспорту й державних установ. Та ще й у таких обсягах, що ці три категорії споживачів у середньому переплачують за електроенергію на 26%.

Джерелом покриття всього цього є держбюджет. Замість того, щоб ці кошти спрямувати на школи, лікарні й хоч якось реально компенсувати катастрофічне падіння рівня життя населення, ми витрачаємо їх на дотації для "Нафтогазу", видобувних компаній і заходи з одержання субсидій.

Напевно, слід говорити про те, що до встановлення ринкової ціни на газ непогано було б створити сам ринок газу. І якщо ми говоримо про енергетичну незалежність, то першочерговим завданням для держави має бути підвищення енергоефективності не лише на словах. А будь-які програми допомоги незаможним повинні стимулювати не приховування доходів заради одержання субсидії, а (доведеться нагадати) ощадливе використання енергоресурсів, перехід на альтернативні види палива, покупку енергозберігаючої техніки…

"Діюча система субсидій не створює стимулів для економії. Одержувачам субсидій практично байдуже, яка ціна - за них платить держава. Так, ми позбулися подвійного ціноутворення, забрали "субсидію" у заможних громадян, але принципово системи мотивації заощаджувати для одержувачів субсидій не змінили. Зараз про це вже говорять не тільки вітчизняні експерти, а й експерти МВФ. Ця думка звучала і на зустрічі з чиновниками фонду у Вашингтоні, і під час їхнього нинішнього візиту. Експерти наполягають на тому, що просто переходу до єдиної ціни недостатньо, важливий подальший перехід до більш ощадливого використання енергоносіїв, - розповів DT.UA нардеп Павло Різаненко (у минулому фахівець E&Y і керівник відділу фінконсалтингу ІБ "Ренесанс Капітал"). - Доти, доки люди не почнуть одержувати живі гроші й можливість ці гроші витратити на інші потреби, у них немає стимулу заощаджувати. Необхідна так звана монетизація. Робиться це просто. Створюється спеціальний рахунок, на який малозабезпечена родина отримує кошти від держави. Скорочуючи споживання, родина може ці гроші залишити собі, адже допомогу вона одержить як малозабезпечена, не будучи прив'язаною до того, скільки відсотків від доходу домогосподарства витрачається на комунальні послуги. Окремо сам же Мінфін і Мінсоцполітики ведуть велику роботу з верифікації одержувачів соцвиплат. Є все необхідне для переходу до монетизованих виплат".

Держенергоефективність відзвітувала, що після підвищення тарифів на газ населення масово почало брати кредити на здійснення заходів з енергозбереження. З січня по травень ц.р. - на 323 млн грн, у тому числі з 4 по 10 травня - на 84 млн. Нібито це красномовно свідчить про те, що поступово змінюється і свідомість людей у плані енергоспоживання. Порівняйте ці цифри з необхідними на виплати субсидій 40 млрд і 80 млрд, на які збільшаться витрати українців на комунальні платежі 2016-го. Діюча система не змінює принципово ставлення до проблеми. Серед тих одиниць, які брали кредити на енергоефективне обладнання, одержувачів субсидій менше 10%. Ця категорія не зацікавлена ні в утепленні, ні в економії.

Без системи субсидій обійтися було б складно, необхідно було згладити не лише різке підвищення цін, а й тотальне збідніння населення внаслідок девальвації та інфляції, але замикатися на цьому етапі - шкідництво. Ми ні на йоту не знижуємо тиску на бюджет, не сприяємо економії й енергоефективності, ідемо не до реформи енергосектора, а від неї. Але головне - роздаємо щедрі обіцянки допомоги й підтримки, яких не зможемо виконати.