Чи відкриє Росія кримський фронт?

Поки деякі українські експерти й ЗМІ усе ще переймаються запитанням, чи не є "фейком" опублікований у DT.UA документ під назвою "Про комплекс заходів щодо залучення України в євразійський інтеграційний процес", і рясно цитують його авторів, варто було б уважно подивитися, як цей план втілюється в життя. Бо, переконавшись у неефективності застосування одних заходів, план цілком можна скорегувати. Адже замість витратних інформаційних бомб набагато більший результат, зокрема й у вигляді відлуння в пропагандистському плані, може принести вибух справжньої - навіть іржавої "лимонки", але в потрібному місці й у потрібний час.

Те, що "Комплекс заходів" (за всієї його кульгавої якості виконання, що може бути пояснено дефіцитом часу і сталою тематичною монополією кола його авторів) - документ робочий, можна завважити не тільки за зведеннями торговельної війни Росії проти України. Будь-яка людина, котра далека від великої політики й бізнесу, але цікавиться новинами, не може не помітити, що на неї з кожним днем дедалі більше падає мультимедійного контенту з фокусом, виставленим згаданим планом. Заточеність випусків "Новини новин", роликів "Наступ Глазьєва-Медведчука", "Глазьєв. Удар по ЄС із Криму" або з Фроловим - викривальником "Євросодому" - просто зубодробильна, якість - відверто халтурна, але продуктивність (як і у випадку з текстами В.Медведчука по темі) - просто стахановська, явно розрахована на створення великого інформаційного рейваху. При цьому, якщо уважно послухати, що і як говорить про євроінтеграцію України й невдячних українських олігархів радник президента Росії Сергій Глазьєв, то здасться, що він подеколи дослівно читає текст "Комплексу заходів".

Підтримка мережі організацій російських співвітчизників, проведення конференцій, круглих столів і особлива увага - молоді? Будь ласка, 9 серпня в культурному центрі "Дом Москвы" в Севастополі відбувся круглий стіл "Молодь Криму в євразійських інтеграційних процесах", на якому новопризначений Генеральний консул Росії в Сімферополі Вячеслав Свєтличний, по суті, повідомив про зміну пріоритетів у підтримці Москвою проросійських організацій у Криму. Сказавши спасибі старшому поколінню їхніх лідерів, яким "не вдалося домогтися виконання завдань щодо консолідації та об'єднання" співвітчизників, генконсул заявив: "Тепер у нас нове завдання - щоб ці організації працювали більш злагоджено й скоординовано. У цьому плані ми дивимося з надією на молодь, молоді організації, молодих лідерів". І запропонував уже восени провести "міждержавну молодіжну конференцію" в Криму, організаційні й фінансові складові якої Росія візьме на себе.

У тексті "Комплексу заходів", у розділі "Заходи щодо посилення залежності української економіки від Росії" окремим пунктом значиться створення російсько-української Корпорації розвитку Криму - для того, щоб надалі створювати такі самі корпорації з участю російського капіталу і в інших регіонах України. Особливу цікавість викликає та обставина, що, як випливає з документа, попередню роботу зі створення такої корпорації в Криму вже нібито пророблено: "Відповідно до концепції цього проекту, який пророблявся з ВЕБом і Головою Радміну Автономної Республіки Крим, дана Корпорація могла б бути створена Урядом Криму й ВЕБом із внесенням першим земельних ресурсів, а другим - відповідного капіталу. Українська сторона провела необхідну для реалізації цього проекту консолідацію земельних ресурсів".

Сергій Глазьєв може ще багато разів відхрещуватися від авторства цього документа, але будь-яка людина, котра здатна забити в пошуковик його прізвище й словосполучення "корпорація розвитку Криму", може впевнитися, що з ідеєю створити інститут розвитку Криму й однойменної корпорації Сергій Юрійович безуспішно гасає по півострову вже три роки. Причому востаннє це було не так давно - під час виборів-2012, коли академік Глазьєв дійшов, що називається, "до самих до окраїн" Криму - до селища Мирний біля озера Донузлав, мер якого, Олег Парасків, балотувався в народні депутати від Партії регіонів. В інтерв'ю "Евпаторийской здравнице", ілюстрованому фото з рукостисканням тоді вже радника президента РФ Глазьєва й кандидата Парасківа, академік повідомив: "Я і мої колеги з Національної академії наук України намагаємося втілити проект організації Інституту розвитку Криму, і чому б йому не виникнути в Мирному? У рамках проекту планується створити науково-дослідний інститут і корпорацію для залучення довгострокових інвестицій, передусім - для створення сучасної інфраструктури, дорожнього будівництва, розвитку курорту".

За два роки до цієї кампанії, влітку 2010 р., Сергій Глазьєв також був запрошений урядом Василя Джарти для участі в розробці Стратегії розвитку Криму до 2020 р., і про це багато писали. Але в результаті стратегію розробляли інші автори - на чолі з Андрієм Єрмолаєвим. А академік Глазьєв її жорстко критикував. Як бачиться, здебільшого за те, що документ не враховує інтересів Росії. Автори стратегії, на думку Глазьєва, "ігнорують оголошені президентом України наміри про участь у формуванні Єдиного економічного простору з Росією, Білорусією та Казахстаном, у рамках якого для економіки Криму відкриваються додаткові можливості як у розвитку торгівлі, так й в залученні інвестицій".

Те, що в "Комплексі заходів" щодо Корпорації розвитку Криму бажане видається за дійсне, DT.UA повідомив і прем'єр Криму Анатолій Могильов.

"Документ про залучення України в євразійський інтеграційний процес, що набув широкого розголосу, в частині, де згадується Крим, - це вінегрет, який складається з усіляких проектів, фантазій та окремих реальних фактів. І найголовніше, чийогось бажання видати за дійсне те, чого не існує", - каже голова РМ Криму.

А.Могильов нагадує, що в 2010 р. уряд Криму справді вів інтенсивні переговори в різних напрямах, що пов'язані з пошуком перспективних інвесторів. "Такі переговори велися, зокрема, і з "Внешэкономбанком", і з багатьма іншими російськими й зарубіжними банками та компаніями. Була взаємна зацікавленість, але ці наміри залишилися нереалізованими й завмерли на стадії попередніх переговорів. Жодної опрацьованої концепції створення російсько-української корпорації розвитку Криму немає", - повідомив DT.UA Анатолій Могильов.

Словом, приписка, як казали в радянські часи, вийшла. Навіщо? У принципі, версію вже хтось озвучив: документ схожий на попередній - щоб одержати фінансування, а потім ґрунтовно доопрацьовувати. Однак халтурне виконання "Комплексу заходів" в жодному разі не ставить під сумнів саму автентичність документа - життя, як бачимо, підтверджує це за кожним пунктом і загалом. До того ж при розгортанні процесу цілком можливі корективи, викликані різними чинниками - від внутрішньоукраїнських до геополітичних, і з похибкою на адекватність виконавців.

Сумнівів у тому, що під час виборів-2015 Крим знову, як два й півтора десятиліття тому, відчуватиме присутність у кампанії "кандидата від Росії", навіть за відсутності його як такого, ні в кого немає. Питання тільки в тому, в чому вона полягатиме? Зрозуміло, що гра проти Януковича "на пониження" на південному сході країни, тобто в базових регіонах, найбільш смачною може бути в Криму. І тому, що Крим особливо чутливий до російської теми, і тому, що Янукович тут уже зіграв сам проти себе, не виконавши жодної "проросійської" обіцянки й відсторонивши місцеву еліту від управління автономією.

"За роки президентства Януковича було порушено право представників кримської еліти займати ключові позиції. Це стосується всіх більш-менш вирішальних посад у виконавчій владі, розпоряджання бюджетними потоками, можливості вирішення бізнес-питань, дистанціювання від земельних "дерибанів" і впливу на місцеві ради. Кримська бізнес- і політична еліта, по суті, нічого не набула, але втратила. Рівень мотивації в необхідності повторного переобрання Януковича фактично відсутній", - розмірковує один з представників команди кримської влади.

Однак у те, що в Януковича може бути альтернатива для кримського виборця, а тим більше, що це - Віктор Медведчук, ніхто не повірить, вважає політолог Андрій Никифоров. "Кримське "російське" поле настільки зачищене під Януковича, що на ньому навряд чи щось нове може з'явитися й прижитися за півтора року до виборів. Те, як російська карта розігруватиметься в 2015 року, дуже багато в чому залежить від результатів листопада - підпише Україна договір про асоціацію з ЄС чи ні. І я не думаю, що буде швидкоплинна війна Росії за Україну, за результат 2015 року. Скоріш за все, відбувається вибудовування політики "вдолгую". Але гра йде - інакше, що робить пан Медведчук на політичному полі? У нього, звісно, є особисті амбіції, але це виглядає несерйозно для Москви".

Є й інші думки: мовляв, фактор Медведчука, полягає не в ньому самому, а в ступені відторгнення, яке викликає Янукович. За внутрішніми вимірами самого штабу ПР, рівень довіри до Януковича в групі пенсіонерів півострова становив 45%. Жителі Південного Сходу можуть проголосувати за Медведчука як за єдиного, хто відповідає їхній ідеологічній матриці, тим самим зруйнувавши монополію безальтернативного Януковича в його базових регіонах.

Андрій Клименко, економічний експерт і автор не однієї програми розвитку Криму, вважає, що все набагато серйозніше, а інформаційні війни й ігри технологів на темах мови й любові до Росії - нині не найголовніше, бо, за великим рахунком, у цьому плані Росія вже програла Україну.

"Виросло й вступило в політичне життя країни нове покоління, яке не знає, що таке Радянський Союз, у якого немає ностальгії за Росією-матінкою, і на цьому вже не можна грати. Ще кілька років тому на одному з круглих столів у Лівадії я спостерігав справжній шок у російських колег. Бо за даними опитувань молоді з приводу вивчення української мови, твердих "відмовників" було всього відсотків 15, інші різною мірою, але вважають, що державну треба знати. А от нинішня торговельна війна або жорстка ситуація з рибалками на Азові різко обрушують проросійські настрої. Тому, якщо не відбудеться якихось серйозних подій, Росія зазнає найжорстокішої поразки, і жодна Вірменія в Митному союзі не врятує".

Поки що методи Кремля, витягнуті з "Комплексу заходів" призвели до прямо протилежних результатів. У Києві переконані: "Якщо Путін не змінить команду, відповідальну за Україну, то втратить її остаточно. Змінити "стратегів", звичайно, можна. Наприклад, призвавши Суркова. Але "панський" тон і гидливо закопилену губу Москва в діалозі з Києвом змінити, схоже, не в змозі. Тому яка різниця, хто продовжуватиме робити головну помилку?

Можна припустити, що якби не було гострої конфліктної ситуації в Сирії, то всі зусилля російської державної машини нині були б спрямовані на Україну напередодні підписання договору про асоціацію з ЄС. Це дає час для того, щоб іще до підписання договору розглянути й уголос заявити про можливі нехороші сценарії, які можуть застосовуватися й у центрі яких завжди вимальовується Крим, вважає Андрій Клименко.

"Зрозуміло, що жодні "українські вибори", жодні медвечуки й навіть КПУ "російської" погоди вже не зроблять - їхній поїзд пішов. Але вони муситимуть відпрацьовувати свої програмні завдання, пам'ятаючи про наступні вибори, а поки що створювати потрібне інформаційне тло. Що в такій ситуації залишається? Я б не виключав не тільки провокації, а й диверсії та інших акцій підривного характеру, причому саме в Криму", - каже експерт.

Чинники для простих і результативних сценаріїв, які можуть підірвати ситуацію й "покликати" Росію на допомогу й захист своїх громадян, багато разів прописувалися, але нині їх по-новому варто проговорювати вголос: базування ЧФ Росії та наявність підґрунтя для міжнаціональних/релігійних заворушень.

Особливість базування Чорноморського флоту значно полегшує завдання для підривного сценарію, говорять експерти й неодноразово писали ми: на відміну від заведеного у світі порядку розміщення іноземних баз, російський флот не локалізований. Його підрозділи розкидані по всьому півострову - Севастополь, Сімферопольський і Бахчисарайський райони, Ленінський район (полігон "Опук"), Феодосія. Таким чином, першим кроком до забезпечення безпеки має бути локалізація підрозділів і, як каже А.Клименко, "суцільний паркан". Методи, які змусять російських військових згорнути свою присутність у різних місцях Криму, чітко передбачені угодами про ЧФ, що не мінялися після харківської пролонгації базування ЧФ. Нагадуємо, що відповідно до ст. 2 Угоди між урядами України і РФ щодо взаєморозрахунків, пов'язаних з поділом ЧФ і перебуванням на нашій території російського флоту, "після погашення Україною державного боргу перед Російською Федерацією орендна плата здійснюється Російською стороною прямими платежами". Президент Ющенко й прем'єри Янукович і Тимошенко цю можливість у колишні роки змарнували. Або на щось розміняли. Може, тепер президент Янукович у ситуації, що склалася, змінить свою позицію й використає за призначенням таку вигідну для України норму міжурядової угоди. (Для порівняння й сміху настільки "непід'ємної" для країни суми боргу можна взяти щомісячні розпили тендерів "Вуглепрому" або "Укравтодору".)

"Та "ідеальний" сценарій для вибуху ситуації в Криму - це поєднання чинників ЧФ й якихось релігійних екстремістів, котрих можна призначити з кримських мусульман, наприклад. Якась група диверсантів у "національних купальниках". Увесь світ повірить!" - упевнений Андрій Клименко, вважаючи, що з початком торговельної війни треба голосно називати речі своїми іменами, відпрацьовувати антисценарії й не чекати, поки відкриється "кримський фронт".