"Попіл Клааса стукає в моє серце". Як покарати винних у трагедії малайзійського "Боїнга"

17 липня виповнився рік, як неподалік Тореза було збито Boeing-777 Malaysia Airlines, що виконував рейс MH17 Амстердам-Куала-Лумпур.

Базуючись на перехопленнях розмов бойовиків, запису в "ВКонтакте" Ігоря Гіркіна (Стрєлкова), опитуваннях свідків, відео з району катастрофи, знімках із супутників, журналісти та експерти, що проводили численні незалежні розслідування, дійшли висновку: причиною загибелі 298 людей була ракета класу "земля-повітря", випущена із ЗРК "Бук".

Визнають це і в Москві, хоча Слідчий комітет Росії продовжує стверджувати, що "Боїнг" уражений ракетою "повітря-повітря" "неросійського виробництва". На Заході і в Україні доводять, що MH17 був збитий російською зенітно-ракетною установкою зі Сніжного, а в РФ наполягають, що це зробили з території, підконтрольної українському уряду.

Для родичів жертв - німців, голландців, малайзійців, австралійців - важливо, щоб винні в трагедії MH17 були не тільки встановлені, а й покарані: "Попіл Клааса стукає в моє серце!" Це важливо і нам, українцям. Тому що літак збили над територією України. Тому що Кремль звинувачує в цьому українських громадян. Тому що публіка в Росії сміється й називає "геніальним" жарт Михайла Задорнова, який "схохмив": "Малайзійський "Боїнг" упав тому, що був важчий за повітря"…

Але, за інформацією DT.UA, проект звіту, підготовлений Радою безпеки Нідерландів (Dutch Safety Board, DSB) і розісланий представникам Малайзії, України, Росії, США, Великобританії та Австралії, не дає чіткої відповіді на запитання "Хто збив MH17?".

Не буде її, швидше за все, і в остаточному варіанті звіту, очікуваному в жовтні. Чому? Тому що це не входить у сферу компетенції голландського відомства, яке займається технічним боком розслідування. Головне завдання DSB - не шукати винних, а визначити причини катастрофи літака і встановити, чи виконувалися всі заходи безпеки рейсу MH17.

Втім, за інформацією DT.UA, у попередньому звіті йдеться про район, із якого було випущено ракету. Зважаючи на все, це й послужило підставою для джерела CNN стверджувати, що MH17 збили "проросійські повстанці". За словами цього ж джерела, у документі міститься критика дій компанії Malaysia Airlines, яка не врахувала застережень, і її літаки продовжували літати над небезпечною зоною.

Не виключено, що в доповіді будуть дані оцінки і діям України стосовно забезпечення безпеки польотів. Українська влада не пересунула повітряний коридор для цивільної авіації і не підняли висоту польотів. Але в Києва є всі шанси довести, що він діяв відповідно до правил: у жодному збройному конфлікті, схожому на війну на Сході, небо повністю не перекривалося. Тим більше що українська влада закривала маршрути на тих висотах, де працювала наша авіація.

Збирає докази для відповіді на запитання "Хто збив MH17?" та "Кому належить ця зброя?" Об'єднана команда слідчих (Joint Investigation Team, JIT), до якої входять представники п'яти країн - Малайзії, України, Нідерландів, Бельгії та Австралії. Ця група саме й проводить кримінальне розслідування трагедії, його результату слід очікувати наприкінці 2015 р. - на початку 2016 р. Нагадаємо, що в Україні ця авіакатастрофа кваліфікується як терористичний акт.

Оскільки учасники JIT представляють національні правоохоронні органи, задля неупередженого процесу розслідування і посилення його легітимності ці ж п'ять країн вирішили звернутися до Ради Безпеки ООН з пропозицією створити Міжнародний кримінальний трибунал.

За словами прес-секретаря Генпрокуратури Нідерландів Вім де Брюна, за підсумками кримінального розслідування причин катастрофи малайзійського "Боїнга" може бути висунуто обвинувачення у вбивстві та воєнних злочинах. "Ми не очікували, що так далеко зайдемо (у розслідуванні. - Ред.)", - сказав В. де Брюн в інтерв'ю британській газеті The Daily Telegraph.

Тому всі п'ять країн мають підстави стверджувати: цей злочин становить загрозу як цивільній авіації, так і міжнародному миру та безпеці. А отже, питання створення трибуналу перебуває у сфері компетенції Ради Безпеки ООН.

У минулому РБ ООН уже створювала Міжнародні трибунали - щодо колишньої Югославії (1993 р.) та Руанди (1994 р.). Їх засновували для судового переслідування осіб, відповідальних за злочини проти людяності, воєнні злочини, геноцид.

"П'ятірка" підготувала проект статуту Міжнародного трибуналу і, за словами очільника українського зовнішньополітичного відомства Павла Клімкіна, він уже переданий на розгляд членів РБ ООН. "Досягнуто домовленості, що наступного тижня ми працюватимемо з проектом резолюції і проектом статуту на міністерському рівні", - повідомив глава МЗС України.

Для Києва, як і для інших учасників JIT, створення класичного Міжнародного трибуналу рішенням РБ ООН означає не тільки максимальну легітимацію механізму притягнення до відповідальності. Це також накладає і певні зобов'язання на країни, які входять до Організації Об'єднаних Націй. Зокрема і в питанні видачі громадян, винних у трагедії.

Росія - сьогодні єдина країна, котра виступає категорично проти створення трибуналу. Володимир Путін назвав пропозиції створити трибунал "передчасними" й "контрпродуктивними". Представник Росії в РБ ООН Віталій Чуркін вважає, що пропозиція створити Міжнародний трибунал "далеко виходить за межі розумного", і вона безперспективна. На його думку, Раді Безпеки ООН у цьому питанні "нічого робити". Заодно Москва постійно обвинувачує українських військових у тому, що це вони збили MH17.

Аргументи російської дипломатії, м'яко кажучи, видаються силуваними. Наприклад, заступник керівника російського МЗС Геннадій Гатілов заявив, що Росію в принципі не влаштовує ідея створення трибуналу для кримінального переслідування відповідальних за збитий Boeing-777, оскільки розслідування цього інциденту ще не завершене, і прецедентів створення таких органів не було.

Але історія свідчить про протилежне: у жодному випадку на момент створення міжнародного трибуналу розслідування не було завершене. І це логічно, оскільки трибунал передбачається як політично нейтральний інструмент, а його створення буде ще проблематичнішим, коли слідчі точно визначать обвинувачуваних.

Своєю чергою, В.Чуркін запевняє, що такі інциденти з літаками траплялися й раніше, але ніякі міжнародні трибунали після цього не створювалися. Представник Росії в РБ ООН також вважає, що не можна враховувати досвід трибуналів щодо війни в Югославії та геноциду в Руанді, це, "швидше, відлякує".

Нарешті, росіяни звинувачують країни, які беруть участь в JIT, у відсутності "чистоти розслідування". Одночасно В.Чуркін заявляє, що російські експерти відсторонені від розслідування катастрофи малайзійського лайнера.

Ставлення Москви до ідеї Міжнародного трибуналу свідчить, що російська влада ніколи не погодиться на його створення. Хоча сама позиція росіян наводить міжнародну спільноту тільки на одну думку: на злодієві й шапка горить. Питання в тому, на які кроки піде Росія, щоб не допустити створення трибуналу. Виходячи із "законів жанру", російська дипломатія може спробувати зібрати більшість у РБ ООН, щоб "торпедувати" пропозицію "п'ятірки".

Якщо подивитися на склад РБ ООН, то з 15 її постійних і непостійних членів 7 - Ангола, Венесуела, Китай, Нігерія, Росія, Руанда і Чад - країни, котрі мають у своїй історії або драматичні збройні конфлікти, або авторитарний стиль управління. На цьому й грає російська дипломатія. Але якщо в неї не вийде зібрати більшість, тоді РФ муситиме застосувати право вето. Так, як вона вже зробила це на початку липня, заблокувавши проект резолюції РБ ООН про визнання масового вбивства мусульман у Сребрениці геноцидом.

Тоді 10 членів Ради Безпеки ООН схвалили документ, запропонований Великобританією. Ще чотири країни - Китай, Нігерія, Ангола і Венесуела - утрималися від голосування. Але голова російської делегації В.Чуркін заявив: прийняття цього проекту резолюції контрпродуктивне й загрожує загостренням ситуації в Боснії і Герцеговині, оскільки в цій країні немає консенсусу з питання різанини в Сребрениці.

Висновок з історії з резолюцією щодо Сребрениці може бути один: Росія боїться кримінальної відповідальності своїх громадян, які брали участь у конфліктах на території колишньої Югославії і, цілком імовірно, причетні до скоєних там злочинів. Адже той-таки Ігор Гіркін воював на початку 90-х на Балканах на боці сербів.

18 родин, чиї рідні загинули внаслідок катастрофи малайзійського "Боїнга", вже подали позов проти колишнього командира бойовиків Ігоря Гіркіна на загальну суму 900 млн дол. до суду американського Чикаго. Як повідомляє The Telegraph, у документі сказано, що І.Гіркін діяв "із благословення" Кремля, коли його підлеглі збили літак.

І мало хто вірить у випадковий збіг, коли в липні Конституційний суд РФ оголосив, що російське законодавство має пріоритет над рішеннями Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Хоча інтерпретація, як вважають російські експерти, стосуватиметься рішень міжнародних судів, а не тільки ЄСПЛ. У тому числі і в питанні видачі російських громадян.

Застосування Росією вето для блокування створення Міжнародного трибуналу обернеться для Кремля черговими серйозними репутаційними втратами. Але що родичам жертв зі збитого авіалайнера іміджева дискредитація Росії, коли на свободі люди, котрі розпорядилися таємно транспортувати "Бук" (не "макарова", не "калашникова" й не білу вантажівку з гранатами) на територію іншої держави, котрі віддавали наказ і натискали на кнопки ЗРК? Та й що для Москви репутація після анексії Криму та розв'язання війни на Сході, коли Кремль ігнорує міжнародне право і створює для внутрішнього споживача паралельну реальність?

Тому й постає запитання: якими ще засобами країни, котрі звернулися до РБ ООН з пропозицією створити Міжнародний трибунал, можуть добитися справедливості, якщо Росія скористається правом вето? Чи є у "п'ятірки" план "Б"?

Історія різних міжнародних судових інстанцій демонструє: крім класичних трибуналів стосовно колишньої Югославії та Руанди, були ще й "гібридні" трибунали, створені на основі угод ООН і конкретної держави. Наприклад, у 2007 р. ООН і Ліваном спільно був створений Спеціальний трибунал для встановлення винних у вбивстві колишнього ліванського прем'єр-міністра Рафіка Харірі та притягнення їх до кримінальної відповідальності.

У 2003 р. був заснований Надзвичайний трибунал Камбоджі: заснований за підтримки ООН, він вів обвинувальні справи щодо чотирьох найвищих керівників "червоних кхмерів". У 2002 р. з'явився Спеціальний суд у Сьєрра-Леоне: він був створений спільно урядом цієї західноафриканської країни та ООН для переслідування в судовому порядку осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права і національного законодавства.

Ці та інші міжнародні суди мають безліч особливостей. Як різняться між собою й авіакатастрофи. Наприклад, коли в 1988 р. американський ракетний крейсер Vincennes збив над Перською затокою іранський пасажирський літак A300B2-203 авіакомпанії Iran Air, Іран подав позов до США в Міжнародний суд ООН з вимогою компенсувати збитки та визнати Сполучені Штати винними в порушенні конвенцій про міжнародні повітряні перевезення. У 1996 р. між Вашингтоном і Тегераном було підписано мирову угоду, після чого справу припинили.

Але історія зі збитим іранським авіалайнером не може слугувати прикладом. Як відзначають юристи, там були інші обставини. Зокрема, було зрозуміло, хто збивав пасажирський літак. На відміну від ситуації з рейсом MH17, де треба знайти винних і довести їхню вину. Суд же, на відміну від міжнародного трибуналу, не має слідчих функцій.

Президент комітету Ради Європи з питань запобігання катуванням та нелюдському поводженню Микола Гнатовський звернув увагу DT.UA на два прецеденти - Спеціальний трибунал щодо Лівану, а також на процес у "справі Локербі".

Спеціальний трибунал щодо Лівану цікавий тим, що розглядає терористичний акт: на думку більшості юристів, теракти - це сфера національного кримінального права, а не міжнародного. Крім того, це був "гібридний" трибунал: Рада Безпеки ООН затвердила угоду між ООН і Ліваном. Для Києва цей прецедент цікавий ще й тим, що за вбивством Рафіка Харірі стояли спецслужби Сирії.

Що стосується процесу у "справі Локербі", то для України та інших країн, зацікавлених у неупередженому розслідуванні, цей прецедент важливий, оскільки йдеться про літак. Нагадаємо, що 21 грудня 1988 р. над шотландським містом Локербі з допомогою вибухівки семтекс було знищено Boeing-747-121 авіакомпанії Pan American. Загинуло 270 людей.

Слідство встановило, що бомбу заклали два лівійці, співробітники спецслужб Лівійської Джамахірії. Після відмови Муамара Каддафі видати підозрюваних РБ ООН запровадила санкції проти Лівії.У 1999 р. лідер Джамахірії погодився видати співвітчизників за умови, що суд відбудеться на нейтральній території. Відтак, суд проходив у Нідерландах, на території колишньої американської військової бази Camp Zeist, але діяв за шотландськими законами, тобто в рамках національної юрисдикції.

У ситуації, коли розслідування трагедії рейсу MH17 має неодмінно привести до судового розгляду, Росія всіляко гальмуватиме ідею "гібридного" трибуналу (створення якого вона також може заблокувати) і підштовхуватиме країни до варіанту "національний суд на нейтральній території". Кремлю це вигідніше, оскільки дає російській дипломатії більше можливостей для того, щоб узяти під сумнів легітимність національного суду у справі MH17 і дискредитувати його результати.

Залишається запитання, як поводитиметься Росія в ситуації, коли результати розслідування трагедії рейсу MH17 вкажуть на потенційних винуватців. Який із можливих варіантів - Міжнародний трибунал, створений за рішенням РБ ООН, "гібридний" трибунал чи розгляд справи в національних судах країн, котрі мають юрисдикцію з цієї справи (насамперед України), - буде "до душі" Російській Федерації? Чи визнає Кремль котрийсь із цих варіантів легітимним, а відповідні судові рішення - такими, що підлягають виконанню? Навіть якщо вони стосуватимуться російських громадян.

Вибір за Кремлем. Але для Росії політична розплата прийде не через роки будь-якого з судів, а після публікації офіційного звіту DSB, в якому буде чітко сказано про місце пуску ракети.