"Поразка — це перемога". Кремль створює альтернативну реальність навколо гаазького процесу "Україна проти Росії"

Росія живе в епоху двоємислія. Як і Внутрішня партія в орвеллівській Океанії, Кремль і його пропагандисти заперечують очевидні факти і створюють фейкову реальність, де "правда - це брехня", а "мир - це війна".

Сказане стосується і процесу "Україна проти Росії", навколо якого росіяни плетуть сіть із правди й брехні, створюючи "альтернативні факти".

У Гаазі Київ обвинувачує РФ в порушенні двох міжнародних конвенцій: про боротьбу з фінансуванням тероризму та про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. "Юридична матерія справи, яка розглядається в Міжнародному суді ООН, складна. І, щоб пояснити її не юристам, а звичайним людям, треба спрощувати. На стадії адаптації з'являються можливості для маніпуляцій та спекуляцій", - пояснює у розмові з DT.UA юрист-міжнародник Микола Гнатовський.

Прикладом стратегії "з ніг на голову", яку використовує Кремль, слугують багатократні коментарі російським МЗС рішення Міжнародного суду ООН щодо тимчасових заходів.

По-перше, російські дипломати запевняють: МС ООН "визнав, що претензії України до Росії за Конвенцією про боротьбу з фінансуванням тероризму безпідставні".

По-друге, у МЗС РФ стверджують, що суд не підтримав заяв української сторони про "агресію", "окупацію" Криму як таких, що не стосуються суті розгляду".

По-третє, у Москві запевняють: у Гаазі не підтримали "тезу українського позову про те, що Росія нібито "проводить політику стирання культурної ідентичності української і кримськотатарської громад".

По-четверте, підлеглі Лаврова кажуть, що "в тексті рішення суду немає жодного слова про "репресії", "переслідування" тощо з боку Росії стосовно кримських татар і українців, котрі проживають у Криму, як і про вимогу "скасувати заборону Меджлісу кримськотатарського народу".

Отже, суд "не підтримав", "не вважає", "не вимагав"… Таке враження, що у Києві й Москві читали різні рішення. Але твердження представників російського МЗС далекі від реалій. Літературно висловлюючись, російські дипломати - "соврамші".

Нагадаємо, що в середині квітня Міжнародний суд ООН не оголошував свого рішення по суті справи, а лише визнав свою первинну юрисдикцію за обома конвенціями. Беручи до уваги те, що суд уперше приймав рішення щодо Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, а також те, що судді часто консервативні та вкрай обережні, вже саме це рішення МС ООН слід записати у графу українських досягнень.

Росіяни мають рацію: не всі прохання України суд задовольнив. Але, відмовляючи Києву в тимчасових заходах у рамках Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, він водночас не поставив під сумнів факт поставок Росією зброї бойовикам. МС ООН забракнуло доказів того, що факт цих поставок зброї та атаки на цивільних осіб і об'єкти об'єднані єдиним наміром і, відповідно, підпадають під дію Конвенції.

Що ж стосується рішення про тимчасові заходи в рамках Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, то суд дійшов висновку: "кримські татари та етнічні українці в Криму залишаються уразливими".

При цьому МС ООН, по-перше, зобов'язав Росію утриматися від обмежень стосовно кримських татар на представництво власних інтересів, включно з відновленням діяльності Меджлісу. По-друге, вирішив, що Москва повинна забезпечити навчання українською мовою в Криму. По-третє, закликав Україну й Росію утриматися від дій, які могли б призвести до поглиблення спору.

Нарешті, підкреслимо: попри багатократні твердження росіян, українська сторона ніколи не ставила перед Міжнародним судом ООН питання про агресію Росії та окупацію нею Криму. Причина - це не підпадає під дію конвенцій, що розглядаються, і тому не є компетенцією суду.

"Реакція російського МЗС - це елемент дворівневої стратегії Росії. Перший рівень - суто юридичний. Він спрямований на те, аби спростувати аргументи України в МС ООН і довести, що суд не має юрисдикції розглядати справу за двома конвенціями. Інакше кажучи, росіяни намагаються повторити грузинський сценарій, коли суд визнав свою первинну юрисдикцію у справі "Грузія проти Росії" у рамках Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, але пізніше прийняв рішення, що не має юрисдикції у цій справі. Другий рівень - публічний: дискредитація позиції України і спотворення позиції МС ООН в інтересах Росії", - зазначив у розмові з DT.UA постійний представник України при Раді Європи Дмитро Кулеба.

Реакція російської дипломатії на розпорядження МС ООН демонструє, що, яким би не було рішення суду, Кремль інтерпретуватиме його на свою користь. Політика постправди передбачає маніпулятивні коментарі, розраховані на публічний російський (і не тільки) простір, барвисте шоу з емоційним і псевдоаргументованим запереченням очевидних фактів. Як, наприклад, стосовно рішення суду про відновлення діяльності Меджлісу.

Не виключено, що такі шоу росіяни влаштовуватимуть і на відкритих засіданнях суду. Принаймні під час проміжних усних слухань щодо тимчасових заходів члени делегації РФ аргументували свої виступи брехливими доказами, придуманими пропагандистами з Russia Today. Але на закритих слуханнях росіяни коректною, в'їдливою, сухою юридичною мовою відстоюватимуть свою позицію.

Тактика, обрана в суді російською делегацією з допомогою професійних іноземних юридичних радників, грамотна. Граючи на юридичних нюансах і тонкощах, росіяни запевнятимуть суд, що причиною подій на Сході України став "силовий переворот", що на Сході точиться "громадянська війна".

Очевидно, що стосовно Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму ключовий аргумент російської сторони - відсутність наміру фінансувати тероризм. Росіяни також і далі запевнятимуть суд: оскільки в Україні ситуація збройного конфлікту, тут необхідно застосовувати виключно міжнародне гуманітарне право, зокрема чотири Женевські конвенції про захист жертв війни (1949) і протоколи до них, а не Конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму.

Що стосується Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, то в Гаазі росіяни запевнятимуть суддів, що після "возз'єднання" Криму з Росією, на півострові з правами людини все чудово, а виявлені порушення - одиночного характеру. Що це саме Україна, а не Росія десятиліттями пригноблювала і дискримінувала кримських татар. Що Меджліс - не репрезентативний орган кримськотатарського народу, є й інші представницькі організації кримських татар.

Судова тактика Кремля має шанси виявитися досить ефективною, оскільки в деяких суддів є велика спокуса піти за грузинським сценарієм і не розглядати справу по суті. Але якщо МС ООН прийме рішення про свою юрисдикцію у справі "Україна проти Росії" за двома чи однією конвенцією, то на етапі розгляду справи по суті росіяни продовжуватимуть запевняти суд у безглуздості українських обвинувачень. Тому Києву слід докласти всіх зусиль, аби на підставі фактів і доказів переконати суд у своїй правоті.

Дуже важливо для української позиції в МС ООН, що комітет міністрів Ради Європи (КМРЄ) прийняв окреме рішення щодо Криму, в якому визнав відповідальність Росії за порушення прав людини на півострові, попри те, що він юридично залишається територією України. "Рішення КМРЄ, нарівні з резолюцією Генасамблеї ООН про ситуацію з правами людини в Криму, посилює позицію України в МС ООН", - зазначає Дмитро Кулеба.

Після прийняття МС ООН рішення щодо тимчасових заходів одне з ключових питань - чи виконуватиме Москва це розпорядження суду? В Україні сумніваються: висока ймовірність того, що повноцінного виконання їх не буде і Кремль, швидше за все, піде на застосування всіляких трюків. Зокрема й демонстративно відкриваючи кілька українських класів та створюючи фейковий Меджліс.

Але, як вважає М.Гнатовський, "невиконання тимчасових заходів може мати для Росії серйозні юридичні наслідки у подальшому розгляді справи". Для прикладу юрист-міжнародник згадує справу братів ЛаГранд: США не виконали розпорядження МС ООН про зупинку рішення американського суду про смертний вирок братам і стратили їх. "Суд встановив порушення США своїх зобов'язань. Зрештою, Сполучені Штати програли справу, порушену Німеччиною", - зазначив Микола Гнатовський.

Утім, публічна стратегія Кремля така, що будь-яке рішення Міжнародного суду ООН подаватиметься як перемога Росії. Адже логіка двоємислія передбачає: "поразка - це перемога", а "чорне - це біле". А для того, щоб донести цю думку до своїх громадян, політичних, фінансових і технічних можливостей у російської влади цілком достатньо.