Не все пропало

Поділитися
Не все пропало
Це вже навіть не багатостраждальна Угода, а прямо якась зачарована. Після багатолітніх перипетій, коли, здавалося б, для набуття чинності Угодою про асоціацію Україна-ЄС залишилося всього кілька формальностей, неймовірний збіг безлічі обставин знову опустив перед нею шлагбаум - цього разу голландський.

Це вже навіть не багатостраждальна Угода, а прямо якась зачарована. Після багатолітніх перипетій, коли, здавалося б, для набуття чинності Угодою про асоціацію Україна-ЄС залишилося всього кілька формальностей, неймовірний збіг безлічі обставин знову опустив перед нею шлагбаум - цього разу голландський.

На консультативному референдумі в Нідерландах 6 квітня, який, за попередніми даними, відвідали тільки 32,2% громадян цієї країни, 61,1% виборців проголосували проти Угоди Україна-ЄС, і лише 38,1% - за. Із чотирьох можливих варіантів результату (референдум не відбувся через низьку явку; більшість тих, хто прийшов до урн, висловилися "за"; більшість - "проти", але з малим відривом; противники угоди перемагають із великою перевагою) ми отримали найгірший. Причому приголомшливої різниці у 23% ніхто не очікував ні в Україні, ні в Нідерландах (зате Путін, як і припускав глава нідерландського МЗС Б.Кундерс, напевно відкоркував шампанське). Останні опитування громадської думки трьох різних соціологічних компаній напередодні референдуму демонстрували відрив противників Угоди у 3, 7 і 13%.

Не дочікуючись дебатів у парламенті, прем'єр Нідерландів Марк Рютте відразу ж заявив на своїй сторінці у Facebook, що "коли результати референдуму залишаться такими, як сьогодні, то ми не можемо продовжити ратифікацію Угоди про асоціацію з Україною". "Проста ратифікація вже неможлива, - підтвердив і міністр закордонних справ Берт Кундерс в інтерв'ю "Європейській правді". - Так, більшість висловилася проти Угоди про асоціацію; так, нам доведеться реагувати на це, але я сподіваюся, що українці це зрозуміють".

Якщо чесно, то це дуже важко зрозуміти. Важко зрозуміти, чому долю надзвичайно важливого для 45-мільйонної європейської нації і вистражданого нею документа, вже ратифікованого всіма 28 (включно з нідерландським) парламентами країн ЄС, плюс Європарламент і Верховна Рада України, можна поставити під сумнів внаслідок консультативного референдуму, на якому проти Угоди висловилося менше 20% громадян Нідерландів, що становить 0,6% всіх жителів Євросоюзу.

"Тепер потрібні час і терпіння", - робить висновок Б.Кундерс. Але українці вже потратили на цю Угоду занадто багато часу, сил, терпіння, мужності, крові й життів.

П'ять років надзвичайно складних переговорів (21 раунд плюс ще 18 - щодо ЗВТ), 20 місяців очікування після парафування до Вільнюса під безпрецедентним тиском Москви, зрада Януковича, три зимових місяці на Майдані під європейськими прапорами, самопожертва Небесної сотні, розтягування підписання документа на два прийоми, перенесення на рік часового застосування угоди, пошуки та безглузді консультації з приводу "стурбованостей" Росії, півтора року ратифікації всіма країнами - членами ЄС, - і після всього цього нам знову пропонують "почекати" й"потерпіти"?

Сподіваюся, ситі громадяни благополучних і спокійних Нідерландів теж зрозуміють наші емоції й розчарування.

Та коли емоції вже вихлюпнуто, потрібен спокійний аналіз. Тому давайте розбиратися, що й чому сталося і чого за цим можна очікувати.

Спочатку ініціатива сатиричного блогу Geenstijl, групи громадян "Комітет громадян ЄС" та євроскептичного центру "Форум для демократії" оскаржити на референдумі ратифікацію угоди Україна-ЄС здавалася лише політичним епатажем і бажанням окремих голландських персонажів привернути до себе увагу широкої публіки та "потролити" Брюссель. Але коли цій компанії вдалося зібрати онлайн понад 400 тис. голосів замість 300 тис. потрібних, і Виборчій раді Нідерландів довелося призначити референдум, ситуація стала серйозною.

Спочатку побутувала думка, що Угоді з Україною банально не пощастило, й ініціатори референдуму її вибрали випадково: просто ратифікація Угоди стала першим законодавчим актом голландського парламенту після набрання чинності 1 липня 2015 р. новим законом про консультативний референдум. Однак напередодні референдуму його організатори визнали, що навмисне взяли під приціл українсько-європейський документ і для цього навіть організували перенесення його ратифікації в Сенаті. Верхня палата нідерландського законодавчого органу мала ратифікувати угоду
30 червня (і тоді вона не потрапила б під дію нового закону). Але організатори референдуму звернулися до двох партій - противників асоціації України з ЄС (Соціалістичної та Партії свободи) з проханням перенести на тиждень розгляд питання, в результаті завершення ратифікації угоди відбулася 7 липня, що забезпечило можливість винести її на референдум.

Чи додумалися голландські євроскептики до трюку з датами самостійно, чи їм підкинули ідею наші "російські друзі", котрі не полишають надій поховати Угоду України з ЄС, невідомо. Однак із самого початку більшість "аргументів" противників україно-європейської асоціації дивним чином збігалися з добре відомими нам російськими "страшилками". До речі, онлайн-голосів за проведення референдуму (зокрема, IР-адрес громадян, котрі висловили підтримку) ніхто не перевіряв, голландська влада вирішила, що це занадто марудне й витратне заняття…

І, взагалі, дії уряду Нідерландів із підготовки до референдуму можна оцінити як пасивні та мляві. Хтось пояснює це особливостями політичної культури голландців, хтось - обережністю перед майбутніми виборами правлячої коаліції, яка втрачає симпатії виборців. Але, на жаль, пасивність Амстердама Київ не мав можливості компенсувати власною активністю, незважаючи на те, що на кону стоїть Угода з Україною. Нідерландська сторона відразу чітко дала зрозуміти, що будь-яка агітація небажана, бо голландські виборці сприйматимуть її як тиск.

Зійшлися на тому, що українську точку зору до голландців доноситимуть переважно представники українського громадянського суспільства.

Спочатку була ідея "грати на зниження", тобто метою кампанії зробити низьку явку виборців (менше 30%), аби референдум був визнаний таким, що не відбувся. Але коли соцопитування показали, що поріг явки може бути подоланий, вирішили все-таки сконцентрувати свої зусилля на збільшенні кількості голосів "за". Сьогодні, звісно, вже безглуздо міркувати, "що було б, якби…" Але думка про те, що 6 квітня явка перевищила необхідний поріг лише на величину статистичної погрішності, і забезпечили її прихильники України, котрі саме мобілізувалися і щиро бажали їй допомогти, все-таки дряпає прикрою скалкою.

Проте лихо не без добра. За останні місяці голландці отримали можливість дізнатися про Україну й українців, мабуть, більше, ніж за попередні 25 років. Маючи мізерні фінанси та обмежені можливості проводити агітацію на чужій території, офіційний Київ, і переважно громадські активісти, змогли провести безпрецедентну в нашій історії креативну й дружну кампанію, яка дозволяє сподіватися, що не все ще в нас втрачено. І спасибі тим багатьом голландцям, які повірили в Україну і сказали їй "так".

Але з міфами, ірраціональними страхами, розумовими лінощами, байдужістю та егоїзмом боротися надзвичайно складно. Особливо коли привид популізму бродить по Європі. Друзі й знайомі, які повернулися з Нідерландів, свідчать, що багато освічених голландців, поспостерігавши й послухавши передреферендумні дискусії, шоковані ступенем поширення і рівнем впливу популізму в їхній рідній країні. Швидко вживані і легкотравні міфи, вміло підтасовані або притягнуті за вуха факти, майстерно зміщені акценти - ось сьогодні рецепт успіху на багатьох кампаніях більшості європейських країнах.

Переважна більшість нідерландців, які прийшли до урн сказати своє "ні" Угоді про асоціацію України з ЄС, не мали жодного уявлення про цей документ. Одних на дільницю привело накопичене роздратування та невдоволення Євросоюзом, інших - небажання бачити Україну членом ЄС, третіх - страх перед напливом мігрантів і ворожість до чужинців, які зазіхають на голландське благополуччя, четвертих - побоювання "розізлити Росію" або бажання відновити з нею business as usual.

Ось, згідно з опублікованим перед референдумом опитуванням, 9 основних аргументів, якими керувалися голландці, що планували сказати "ні":

59% - я не вірю Україні, зокрема, тому, що там занадто багато корупції;

34% - Угода стане першим кроком до членства України в ЄС;

31% - я не поділяю європейських цінностей;

30% - Угода невигідна економіці Нідерландів;

26% - Угода зашкодить відносинам Нідерландів і Росії;

23% - я противник Євросоюзу;

19% - через катастрофу рейсу МН17;

13% - Угода зашкодить відносинам України і Росії;

4% - бо політична партія, за яку я голосую, не підтримує Угоду.

Десяток аргументів прихильників асоціації України з ЄС такий:

49% - Угода полегшить торгівлю між Україною і Нідерландами;

41% - це вигідно для економіки Нідерландів;

33% - Україна стане сильнішою у протистоянні з Росією;

30% - Угода вигідна для економіки України;

30% - Україна стане ближчою до європейських цінностей;

24% - асоціація з ЄС допоможе боротися з корупцією в Україні;

18% - Євросоюз стане сильнішим у протидії Росії;

17% - бо цей документ уже схвалений ЄС і країнами - членами Євросоюзу;

12% - бо політична партія, за яку я голосую, підтримує Угоду;

3% - через катастрофу рейсу МН17.

Українцям це дуже важко зрозуміти, але катастрофа малайзійського "Боїнга" і загибель 193 підданих Королівства Нідерланди внаслідок пострілу російського "Бука" стала істотною причиною для багатьох голландців сказати Україні, що потерпає від російської агресії, не "так", а "ні". Чому? "Тому, що ви не закрили своє небо", - відповідають вони.

Ще одна несподіванка, цього разу для нас позитивна, - історія з украденими з голландського музею картинами, які опинилися згодом в Україні, на голосуванні, практично, не позначилася. А ось чинник корупції несподіваним не був. І хоча тривалий час у переліку основних причин для відмови Україні в ратифікації Угоди в жителів Нідерландів лідирувало побоювання, що наша країна може стати членом ЄС, - перед референдумом неприйняття української корупції стало тим чинником, котрий переважив. І дуже ймовірно, що "офшор-гейт" Порошенка, потужно вихлюпнувшись на шпальти і нідерландської преси, став саме тим чинником, який і додав добрий десяток відсотків голосів проти асоціації з нашою країною. Ми, безумовно, абсолютно поділяємо відразу голландців до такої виразки України, як корупція, і хочемо лише наголосити, що багато українських корупціонерів "оптимізують" свої податки саме в надзвичайно привабливій і зручній податковій юрисдикції Нідерландів…

Після того, як референдумні пристрасті вляглися, постає логічне запитання: "Що далі?" До голосування і українські, і нідерландські дипломати старанно уникали відповіді на це запитання, пропонуючи дочекатися офіційних результатів. Дехто натякав, що у разі невеликого розриву між "ні" і "так", не більше 10%, уряд Нідерландів зможе якось викрутитися, щось придумати, щоб і виборець задоволеним залишився, і Брюссель не обурився, і Україна не образилася. Що можна придумати, коли розрив 23%, щоб задовольнити всіх, сказати поки що важко.

Уряд Нідерландів опинився в пастці, і йому не позаздриш. Не зумівши (або не захотівши) переконати співвітчизників підтримати Асоціацію з Україною, він, очевидно, не може ігнорувати негативного результату з показником 61,1%, хоч референдум і був консультативним, - виборці не зрозуміють. До виборів менше року, рейтинги політичних противників зростають, а власні - падають. З іншого боку, навряд чи нинішньому проєвропейському уряду слід розраховувати на голоси тих, хто підтримав на референдумі точку зору затятих євроскептиків. Крім того, легітимувавши результати цього волевиявлення, уряд і парламент відчиняють скриньку Пандори, провокуючи популістів та політичних авантюристів вимагати винесення на референдум усе нових і нових законів. Проте представники навіть тих партій, котрі торік дружно проголосували в парламенті за ратифікацію Угоди з Україною, вже заявили, що не зможуть ігнорувати результати референдуму.

З Брюсселем Амстердаму також буде непросто. Там уже холодно "взяли до відома" результати голландського волевиявлення. Представник Єврокомісії М.Схінас передав, що президент ЄК Ж.-К. Юнкер "жалкує з приводу результатів референдуму", а також нагадав, що "згідно з національним законодавством Нідерландів, це консультативний референдум".

"Певні складнощі, котрі виникли через нідерландський референдум, будуть подолані, - впевнено запевнила канцлер Німеччини А.Меркель. - Нідерландська сторона знайде рішення, і треба цього дочекатися. Рішення буде вироблене спільно з інститутами ЄС".

Розмова Берліна і Брюсселя (та й Вашингтона, який також висловив розчарування результатами референдуму) з Амстердамом, зважаючи на все, буде жорсткою. Його ігри у пряму демократію можуть призвести, як попереджав ще на початку року Юнкер, до "великої континентальної кризи". Під серйозною загрозою опинилася не тільки солідарність Євросоюзу, а й його договороспроможність. Нідерланди примудрилися створити такий прецедент, над яким тепер доведеться ламати голови найкращим юридичним і політичним умам Європи.

Крім того, чужий приклад, як відомо, заразний. Успіх правих і лівих голландських популістів та євроскептиків цілком очікувано надихне на аналогічні "подвиги" і їхніх політичних побратимів в інших державах ЄС, що може викликати ланцюгову реакцію схожих референдумів і не на жарт розхитати Євросоюз (знову ж, на радість Кремлю).

Як не дивно, але в ситуації, що склалася, найменше нервувати слід Україні. По-перше, ніхто через голландський референдум не скасовуватиме Угоду й не починатиме переговори по новому колу. Нагадаємо, що її вже ратифікували всі держави ЄС і Європарламент. По-друге, оскільки Угода Україна-ЄС належить до так званих "змішаних" договорів, тобто її сторонами є і Євросоюз як єдине ціле, і кожна країна-член окремо, - значна частина угоди, зокрема про зону вільної торгівлі, належить до виключної компетенції ЄС, і рішення у цій частині документа ухвалює Брюссель. А він негайно заявив, що наслідків для часового застосування Угоди з Україною голландський референдум не матиме. Тобто і зона вільної торгівлі, і секторальна частина документа діятимуть і далі, причому і в Нідерландах теж.

Що ж стосується "політичної" частини Угоди, яка змушена все ще очікувати початку своєї імплементації, то вона, безумовно, для нас важлива. Але не настільки, як коли б у ній була позначена європейська перспектива України. Тому дуже вже засмучуватися не варто. Поки Амстердам із Брюсселем болісно думатимуть і палко сперечатимуться про те, як їм "розрулити" наслідки голландського референдуму, нам - "своє робить". Боротися з корупцією і офшорами або реформувати судову систему й прокуратуру можна і без Угоди. Були б бажання, політична воля та люди, ними наділені.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі