Накопичувальна пенсійна система — ключова соціально-економічна реформа

Чи можливо зробити життя на пенсії заможним? Чи осучаснення пенсій у рамках існуючої пенсійної системи - це повноцінна реформа або ж просто її косметичні зміни? Як забезпечити справедливий розподіл пенсій залежно від віку та розміру зарплати? Чи можливо Україні зменшити, а то й узагалі відмовитися від коштів МВФ, і як замінником цього ресурсу може стати накопичувальна пенсійна система?

Ця система має стати пріоритетною для уряду та парламенту, оскільки буде не просто черговим несистемним напівкроком, а ключовою соціально-економічною реформою України.

Сьогодні пенсію нижче 2000 грн отримує майже 9,5 млн людей - це 80% усіх пенсіонерів України. А якщо пенсія - єдине джерело доходу, йдеться про злиденність. Разом з цим діюча сьогодні пенсійна система є надзвичайно деструктивним елементом суспільних відносин, бо не забезпечує справедливого розміру пенсій залежно від стажу та розміру заробітної плати, в більшості випадків урівнюючи їх розмір.

З часом, під тиском демографічних тенденцій в українському суспільстві, ситуація погіршуватиметься. Вже сьогодні кожен працюючий утримує 1,1 пенсіонера, а через 10–20 років це співвідношення досягне показника 1,3–1,5. Це означає, що працююча частина населення утримуватиме дедалі більшу кількість пенсіонерів. Відтак, розмір пенсії із солідарної системи становитиме дедалі меншу й меншу частку від того заробітку, який мала людина, а її розмір буде близьким до прожиткового мінімуму для непрацездатних, тобто мінімальної пенсії (див. рис. 1).

Крім того, сьогоднішнє працююче покоління не є власником сплачуваних внесків, а утримує за їх рахунок нинішніх пенсіонерів. Відтак, існує недостатня мотивація працівників та їх роботодавців до сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ) і легалізації фонду оплати праці, що тінізує економіку та скорочує базу справляння ЄСВ і податків. Зважаючи на це, в українському суспільстві вже давно сформувався потужний суспільний запит на докорінні зміни в національній пенсійній системі, яка в існуючому вигляді не може повною мірою задовольнити його потреби, а у довгостроковій перспективі взагалі не зможе стати для літніх людей захистом від бідності.

Держава, разом із збереженням солідарної системи, потребує нової пенсійної політики, яка забезпечить комфортне життя людини при виході на пенсію. Політики, за якої рівень пенсії залежатиме не тільки від спроможності держави, а й від самої людини та від того, скільки людина самостійно зможе собі відкласти та примножити на майбутнє.

Сьогодні Україні необхідна комплексна реформа, ключовим елементом якої є запровадження обов'язкової накопичувальної пенсійної системи. Ця надважлива соціально-економічна реформа поєднує державні, приватні та суспільні інтереси і впроваджує революційні зміни у відносинах громадянина й держави: від "держава повинна мене забезпечити" до "я забезпечую собі комфортну старість за рахунок власних пенсійних накопичень!".

Критики відразу спробують заперечити можливість формування пенсійних накопичень за наявності дефіциту у солідарній пенсійній системі. Але це хибна позиція, оскільки впровадження системи обов'язкових пенсійних накопичень не передбачає відволікання коштів з існуючої системи поточних пенсійних виплат, які фінансуються за рахунок надходжень від ЄСВ і коштів державного бюджету. Кошти на старість кожен працівник буде накопичувати сам для себе, щомісяця відкладаючи у накопичувальній системі частину своєї заробітної плати (від 2 до 7%).

Накопичувальна система функціонуватиме паралельно із солідарною як механізм додаткових можливостей для людини і держави. Більш того, успішне інвестування акумульованих у ній коштів сприятиме економічному зростанню, появі нових робочих місць, а відтак, збільшенню доходів Пенсійного фонду. Тобто буде сприяти подоланню дефіциту солідарної системи.

Впровадження обов'язкової накопичувальної пенсійної системи забезпечить формування працівниками обов'язкових особистих пенсійних накопичень, за рахунок яких вони одержать додаткове до їх пенсій із солідарної системи джерело пенсійних виплат і зможуть поліпшити своє забезпечення у старості.

Правильність обраного шляху реформування пенсійної системи підтверджується і світовою практикою. Головним трендом у світі є побудова (розвиток) змішаних багаторівневих пенсійних систем, у рамках яких поєднуються складові, що взаємно доповнюють одна одну, компенсуючи притаманні їм недоліки: перший рівень - солідарна пенсійна система, другий і третій рівні - обов'язкова і добровільна недержавна накопичувальні пенсійні системи.

Найпоширенішою у світі є децентралізована модель обов'язкової накопичувальної пенсійної системи, тобто обов'язкові пенсійні накопичення (другого рівня) формуються у вибраних громадянами недержавних пенсійних фондах (третього рівня) разом із добровільними пенсійними заощадженнями.

Накопичувальні пенсійні фонди у світі є найкращим механізмом формування національних довгострокових фінансових заощаджень, тобто довгострокових інвестиційних ресурсів, які необхідні для здійснення якісних стрибків у соціально-економічному розвитку країн.

Проте очевидно, що повномасштабне запровадження передової світової практики за принципом аналогії в Україні не спрацює. Перш за все це спричинено загальною кризою недовіри громадян до банківської системи, не кажучи вже про недержавні фінансові інституції. Отже, відразу впроваджувати децентралізовану модель системи досить ризиковано, враховуючи слабкість недержавних пенсійних фондів, відсутність на фондовому ринку надійних інструментів для інвестування пенсійних накопичень (що не дає змоги мінімізувати інвестиційні ризики через диверсифікацію пенсійних активів - вкладення коштів відносно невеликими частинами за різними напрямами).

Саме тому на перехідному етапі ми повинні запропонувати такий механізм для людей, який гарантував би не лише стовідсоткове збереження відрахувань, а й ефективне їх примноження. Одним із варіантів може бути поетапне впровадження обов'язкової накопичувальної пенсійної системи. На першому етапі - впровадження централізованої системи, що сконцентрує пенсійні активи в Накопичувальному пенсійному фонді під державним контролем і управлінням (тобто у перехідний період держава візьме на себе всю відповідальність). На другому етапі відбудеться децентралізація системи та надання громадянам права обрати недержавний пенсійний фонд для подальшого формування в ньому обов'язкових і добровільних пенсійних накопичень.

Безумовно, необхідно надійно захистити пенсійні заощадження громадян від знецінення і нецільового використання. Зрештою, для людей саме це стане визначальним показником успішності чи провалу реформи.

Реальне забезпечення такого захисту передбачає організацію надійного фізичного зберігання та інвестування коштів, щоб за рахунок інвестиційного доходу як мінімум компенсувати їх інфляційне знецінення, витрати на зберігання, управління тощо.

На першому етапі, коли система перебуватиме під повним державним контролем та управлінням, як відповідні механізми пропонується забезпечити такий розподіл функцій і контрольних повноважень між урядом, Пенсійним фондом, Мінекономрозвитку, Мінфіном, іншими державними органами в обов'язковій накопичувальній системі, завдяки якому ніхто з них не зможе одноосібно розпоряджатися пенсійними накопиченнями, мати прямий доступ до них або уникати взаємного контролю.

Зберігатися обов'язкові пенсійні накопичення будуть у вибраному урядом державному банку-зберігачі, чиїм головним завданням, крім фізичного зберігання пенсійних активів, є контроль за відповідністю операцій із пенсійними активами умовам інвестиційної декларації цього фонду. Державою в особі Мінфіну гарантується збереження пенсійних заощаджень і їх захист від знецінення - кошти Накопичувального пенсійного фонду інвестуватимуться виключно у придбання передбачених його інвестиційною декларацією цільових облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) із гарантованою дохідністю не нижче рівня інфляції. Можливе і подальше цільове використання державою цих коштів, наприклад, реалізація великих інфраструктурних проектів, проектів у сфері "зеленої" енергетики, високих технологій тощо.

Накопичувальна система створить нові можливості і для вітчизняної економіки, адже пенсійні заощадження є унікальним джерелом найцінніших інвестиційних ресурсів - довгострокових. Саме їх залучення, інвестування таких довгих грошей може забезпечити реальну модернізацію країни та динамічне зростання економіки.

Через відсутність накопичувальної пенсійної системи лише за останні десять років економіка держави недоотримала майже 7 млрд дол. США, що більше за всі позики МВФ за аналогічний період. Натомість впровадження цієї системи дасть можливість у наступні десять років заощадити та залучити в економіку країни понад 420 млрд грн (понад 15,5 млрд дол. за нинішнім курсом) (див. рис. 2).

У рамках цієї системи сформується внутрішній довгостроковий інвестиційний ресурс, залучення якого в національну економіку дасть поштовх до економічного зростання та якісної модернізації країни. Буде досягнуто збільшення фонду оплати праці, доходів солідарної пенсійної системи (відповідно, подолання її дефіцитності й подальше підвищення пенсійних виплат), а також надходжень до державного бюджету, що стане ефектом від економічного зростання та легалізації доходів громадян, зумовленим появою персональної мотивації до накопичення власних пенсійних заощаджень.

Відповідну роботу з підготовки законопроекту щодо впровадження обов'язкової накопичувальної пенсійної системи з 1 січня 2018 р. уже розпочато. Ініціювання цієї реформи та реалізація всіх необхідних кроків для її успішного здійснення відбуваються в рамках повного циклу публічної політики: формування і презентація політичного порядку денного, проведення публічних консультацій із зацікавленими сторонами та експертами, формування зеленої книги проблем, а потім білої книги рішень. Лише після цього пишеться законопроект і подається до парламенту. Сподіваємося, що цей повний цикл обговорень допоможе нам отримати ту нову якість реформи, якої очікує суспільство.