Податки, які не вбивають

Принизлива залежність від утисків податківців, яка перейшла у цілковите свавілля за часів Януковича, стала однією з головних причин, що вивели на Майдан бізнесменів. На жаль, доводиться констатувати, що перемога революції поки що небагато змінила в методах роботи податкових органів, не кажучи вже про саму систему. Хіба що на зміну спробам силою загнати підприємства на "майданчики" (де можна було частково уникнути податків, поділившись із Сім'єю) прийшов терор з метою наповнити бюджет за будь-яку ціну. На жаль, це навряд чи вдасться зробити навіть драконівськими методами. А от остаточно добити малий і середній бізнес, який пережив кризу

2008-го, Януковича, Майдан і девальвацію, цілком реально. Тому без кардинальної реформи податкової системи загалом нас очікують подальший спад, зростання корупції та монополізації. Певну надію дає, однак, те, що, на відміну від попередніх спроб, за цю реформу всерйоз взявся не лише уряд, а й громадський сектор.

Соціально відповідальний бізнес уже давно готовий платити податки. Однак в Україні, на відміну не тільки від розвинених країн, але й від більшої частини решти світу, опитані підприємці й керівники підприємств стабільно називають адміністрування податків серйознішою перешкодою для бізнесу, ніж їхні ставки (теж, до речі кажучи, дуже чималі для небагатої країни). І якщо загальне податкове навантаження значно знизити навряд чи вдасться (це окреме й дуже непросте завдання, пов'язане зі скороченням видатків бюджету), то треба принаймні зробити так, щоб податки збиралися просто, спокійно і передбачувано, без нервів і перевірок; а підприємець більше не залежав від волі чиновника. Податковий інспектор з "начальника" і "вершителя доль", що вирішує, наприклад, які операції можна, а які - не можна віднести на витрати, має перетворитися на простого контролера, який перевіряє, якщо буде потреба, тільки наявність і реальність документації. І, звісно ж, без будь-якого плану з надходжень і, тим більше, штрафів.

У свою чергу, весь бізнес має бути поставлений у досить вільні, але гранично жорсткі рамки, що не передбачають формальних чи неформальних привілеїв для будь-кого. Потрібно дозволити як завгодно мінімізувати свої зобов'язання в рамках закону, усі різночитання мають трактуватися на користь платника, але вже там, де треба платити, не повинно залишатися лазівок, не пов'язаних з очевидним криміналом, який легко виявити. Враховуючи, що зібраних у такий спосіб коштів має бути не менше, ніж зараз, це означає, що нинішнім "дійним коровам", особливо середньому бізнесу, стане значно легше дихати; а от комусь іншому доведеться і розщедритися, щоправда, в обмін на стабільність і передбачуваність.

Та чи реально це? Одного разу в нашій історії такий підхід уже спрацював - коли запровадили спрощену систему для малого бізнесу і підприємців-фізосіб. Нагадаю, тоді вона не була в жодному разі пільговою, навпаки, надходження від "спрощенців" збільшилися порівняно з тим, що вони платили на загальній системі. Є надія, яка переходить у впевненість, що подібний підхід може спрацювати й зараз. Загальну концепцію реформи, яка дала б змогу всіх цих результатів досягти, було розроблено ще кілька років тому. Вона вже була детально викладена в DT.UA (див. "Податковий рай" у вітчизняному курені?", DT.UA №35 від 5 жовтня 2012 р.) і одержала подальше продовження і розвиток у роботі групи "Реанімаційного пакета реформ" (РПР). У результаті концепція реформи набула багато в чому практичних обрисів.

Її основні пункти:

1. ПДВ пропонується зберегти, але модифікувати для того, щоб прибрати основні проблеми з адмініструванням і поліпшити збирання.

Проти цього податку виступає чимало "практиків". Їх можна зрозуміти: перед очима відразу постають відкоти за відшкодування при експорті (ну, або розкрадання з бюджету з допомогою фіктивних схем, дивлячись з якого боку "практик" зустрічався з проблемою); причіпки до накладних з метою занизити податковий кредит (відповідно, нереальна кількість перевірок, які доводиться проводити, щоб виконати план) і т.ін. "Уже краще податок з обороту!" - хором в унісон кричать обидві сторони. Це питання досить докладно розписане у тій самій вищезгаданій статті й уже стало предметом детального аналізу в рамках роботи групи РПР. Реальний спосіб, як зробити "ПДВ з людським обличчям" в Україні, буде запропонований в одній із найближчих публікацій DT.UA.

Додамо лише, що в податку з обороту, який значно спрощує життя бухгалтерам, виникають дуже серйозні проблеми в контексті створення стимулів для економіки. Але ж ринковий її (економіки) варіант дає колосальну перевагу в продуктивності саме за рахунок взаємовигідного ("ринкового") обміну, який забезпечує умови для спеціалізації та реалізації підприємницького таланту. Обкладаючи податком кожен акт такого обміну, як пропонують прибічники податку з обороту, можна, звичайно, дуже спростити нарахування податків і при цьому навіть у перший рік зібрати потрібний обсяг. Але тільки ціною придушення ринку як такого. Тому такий варіант було відкинуто, а іншої реальної альтернативи ПДВ як головному бюджетоутворюючому податку не видно: податок з кінцевих продажів, навіть якби його можна було запровадити, не забезпечить і половини сьогоднішніх надходжень від ПДВ, але при цьому вб'є дрібний бізнес, або виявиться вже зовсім неефективним сам.

2. Єдиний соціальний внесок (ЄСВ) пропонується скоротити вдвічі, а втрату надходжень компенсувати почасти за рахунок економії бюджетних коштів (завдяки боротьбі з їх розкраданням), почасти за рахунок інших податків.

Проблема ЄСВ не лише в "конвертах" як таких. Як уже доводилося писати ("Обтяжлива спадщина-2: обід без ложки", DT.UA №27 від 10 серпня
2012 р.), Україна поки що має певні конкурентні переваги в галузі інновацій. Але вони склалися історично тільки завдяки штучному розвитку в радянський період і можуть швидко зникнути, що й відбувається, на жаль. А держава ще й обкладає головне джерело цих переваг - висококваліфіковану, а отже, високооплачувану працю - величезним податком! Однак спроби його скоротити наштовхуються на проблему компенсації: ЄСВ дає понад 160 млрд грн надходжень, більше, ніж ПДВ і податок на прибуток (без урахування переплат), разом узяті, тож втрата половини цієї суми здатна утопити бюджет.

Утім, насправді йдеться не про 80, а про 50 з невеликим мільярдів (або й менше), бо близько третини сумарного фонду заробітної плати припадає на бюджетні установи і державні підприємства. Усе, що вони недоплатять по лінії ЄСВ, у першому випадку дасть рівно таку саму економію бюджетних видатків, а в другому - може бути з повним правом стягнуто до бюджету як додатковий прибуток; в обох випадках з подальшим спрямуванням зекономлених сум прямо до Пенсійного фонду. Основну частину компенсації недонадходжень, що залишилися, покликаний забезпечити модернізований податок на прибуток. Фактично це означатиме перенесення частини навантаження з праці на капітал.

Пенсійний фонд при цьому пропонується влити в бюджет, оскільки вже очевидно, що якщо працюючих менше, ніж пенсіонерів, солідарна система не може сама себе фінансувати. Тому настав час перестати сором'язливо називати податок на зарплату "внеском" і намагатися утримувати пенсіонерів за рахунок праці їхніх нащадків; замість цього варто хоча б частково перенести цей вантаж на той основний капітал, який за рахунок цих самих пенсіонерів свого часу формувався. До речі, при цьому можна різко скоротити масштаби "зарплат у конвертах" не лише за рахунок зменшення ставки податку, а й завдяки позитивній мотивації: якщо довести до працівників, що на кожну гривню пенсійного внеску держава офіційна доплачує (умовно) 50 копійок, то кількість бажаючих одержувати "білу" зарплату може суттєво додатися, і це частково перекриє втрати, тим більше що при цьому з легалізованих доходів буде сплачено податок на доходи фізичних осіб. От тільки ніхто не може передбачити, скільки вдасться в такий спосіб одержати. Відповідно, у своїх (поки що попередніх) розрахунках ми виходимо з гіршого і вважаємо детінізацію "бонусом".

3. Від податку на прибуток пропонується залишити податок на розподілений прибуток (тобто все, що (ре)інвестується в бізнес, свій або чужий, - не обкладається!). Зате як мінімальний поріг запроваджується податок на основний капітал, за прикладом Мексики, як описано у вищезгаданій статті. Це дасть можливість назавжди відійти від контролю витрат і надходжень, скасувати податковий облік, при цьому закривши одним махом усі діри - від зловживання спрощеною системою до махінацій з офшорами. Такий підхід, звичайно, викликає багато запитань, відповіді на які - у найближчих публікаціях DT.UA.

4. Рентні платежі й акцизи встановлюються на такому рівні, що дозволяє забезпечити максимальні надходження, крім акцизу на автомобілі, який давно час скасувати, замінивши його податком на майно. Зате скасовуються всілякі держмита і збори при купівлі-продажу (крім власне плати за оформлення як адміністративної послуги) разом з усіма іншими потугами оподаткувати кожне апчхи.

5. Податок на доходи фізичних осіб пропонується стягувати за ставкою 15%, тобто знову відійти від прогресивного оподаткування, яке в наших умовах перекладає навантаження не так на багатих, як на середній клас. "Соціальній справедливості" швидше відповідає оподаткування не кожної людини окремо, а сім'ї (домогосподарства) з неоподатковуваним мінімумом у розмірі прожиткового для всіх у цій сім'ї. Крім того, доходом не повинні вважатися надходження від продажу особистого майна, адже це просто переведення своєї власності з однієї форми в іншу.

На цей час найдальше вдалося просунутися в розумінні деталей механізму ПДВ, який відповідав би описаним вище критеріям. Але ентузіазм активістів у комбінації із зацікавленістю уряду і частини депутатів, а також, будемо сподіватися, і нового президента - можуть творити дива. От тільки чи всі доживуть до кращих часів?