ЦІННОСТІ: КУЛЬТУРНІ І НЕ ЗОВСІМ

І. Шуригін 8 вересня 2000, 00:00

Читайте також

Вам коли-небудь доводилося бувати в Парижі чи Флоренції? Не доводилося! Гаразд. Ви можете піти на Хрещатик, стати обличчям до Бессарабського ринку й трохи повернути голову праворуч — там ви побачите колишню лікарню № 9, а до революції готель Пале-Руайяль, нині соромливо закриту парканом і щитами, які приховують занепад, але чудові фронтони, картуші й пілястри досі ще цілі. Не звертайте уваги на вбоге й ганебне вбрання самого будинку, додайте трохи уяви, й вам відкриється в поєднанні з романтичністю стилю ринку дивовижний куточок Франції чи Італії. Бракуватиме тільки мармурового фонтана з вигадливими звірами або німфами й кам’яною брущаткою.

Але не баріться, бо скоро цей флорентійський куточок просто перебудують: збережуть фасад, а над ним вимахають хмарочос зі скла та бетону. Справді, навіщо нам ця мізерія? Ми ж не Європа якась. Це в них там вовтузяться з усіляким мотлохом — усе намагаються свої прогнилі дворянські гнізда зберегти, навіть організовують мітинги протесту, як це було в Парижі, коли американці вирішили там забудувати центр своїми хмарочосами. А нам навіщо таке здалося? У нас і дворян давно немає.

Ми краще що-небудь нове «під старе» побудуємо, відтворимо, так би мовити, як, для прикладу, Михайлівську церкву, — воно надійніше буде. Можливо, років через сімдесят, пометушившись, забабахаємо точну копію того готелю, побудованого в стилі французького ренесансу, головне — плану його не загубити. Не перейматися ж ним нині?! Сьогодні вкрай потрібно закордонних інвесторів приголубити, у них грошей багато — нехай розважаються, будують тут хоч п’ятдесятиповерхового монстра, що ніяк не вписується в архітектурний стиль цього району. Втім, який-небудь видатний архітектор за пристойну винагороду, якщо буде бажання, доведе вам протилежне, підкреслить принципову необхідність нового супер-пупер проекту. А за радянських часів це легко робилося майже безплатно. Тому більшість наших міст і позбавлені якогось певного стилю.

Проте повернімося до наших баранів, тобто до того самого будинку, який має піднятися на недосяжну висоту. Невже він справді такий потрібний саме на цьому місці? Що це буде — діловий центр? Чи щось схоже на те? Але коли вже вкрай потрібно спотворити центр міста на американський копил, то, принаймні, серйозно не видозмінюючи вигляду історичної частини. А зібрати кошти на реставрацію Пале-Руайяля не так уже складно — досить запропонувати діловим співвітчизникам просту річ. Хочеш офіс або магазин у цьому будинку — виділи грошики на метраж, на який претендуєш. Дивися, чоловік десять-п’ятдесят і скинулися б на корисну справу.

Київ і так не може похвалитися великою кількістю стародавніх гарних будівель, що становлять цілісний ансамбль (як, скажімо, Відень, Прага чи Амстердам), а ми хочемо й цю дещицю знищити, тоді як перелічені вище й багато інших міст сумлінно зберігають те, що мають, хоча легко могли б пожертвувати десятками будинків для проектів на кшталт того, який планують реалізувати в нас. Але чомусь цього не роблять. Можливо, вони розуміють, що від збереження історичних пам’яток будуть у виграші всі: й численні туристи, яким, хоч як це дивно, старовина подобається більше, ніж новомодні коробки (такі самі вони можуть побачити й удома); і нащадки, чию подяку не варто недооцінювати, та й у самих сучасників культивується національна гордість за своє надбання й розвивається естетичне сприйняття — що саме по собі величезне благо. Японці, скажімо, це добре знають, тому й посідають одне з провідних місць у світі в галузі економіки.

Просто дивовижно, чому наші шановні чиновники цього не розуміють. Найвірогідніше, у них зовсім інші цінності. Проте треба було б звернути увагу на таку деталь: на всіх стародавніх будинках висять таблички з написом: «Історичний пам’ятник — охороняється законом». І, плануючи спотворити один із них, ми тим самим порушуємо закон, охороняти який зобов’язана держава! Певно, не всі закони в нас рівноцінні.

До речі, а чому б ізраїльській асоціації, що має намір реалізувати в Києві свій грандіозний проект, не втілити його в Єрусалимі, скажімо, де-небудь поруч із Храмом Гробу Господнього... Просто де-небудь у центрі цього древнього чудового міста, хоча Київ також стародавній. Цікаво, як би відреагували жителі і влада Єрусалима, коли б їм таке запропонували. Може, тому й не роблять цього господарі грошовитої асоціації. А в нас, як бачите, вельми просто. Чужі історичні пам’ятки їх не хвилюють — головне заробити гроші. Шкода тільки, що співвітчизників-владоможців це також не хвилює.

Зрештою, побачити якусь там архітектуру закордонного, причому застарілого, стилю можна й у Парижі, й у Венеції, а злидарям хіба не все одно, де випрошувати копійки — біля старого будинку чи нового. До того ж, В.І.Леніну зі свого п’єдесталу буде приємно милуватися такою монументальною спорудою — адже щось подібне малювала і його збуджена уява.

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 26.55
EUR 28.89