ВІН ПІДПИСУВАВ ЛИСТ ТУРЕЦЬКОМУ СУЛТАНУ

Володимир Овдін 8 вересня 2000, 00:00

Читайте також

Ніколи село Капулівка Нікопольського району на Дніпропетровщині не бачило такої кількості славетних гостей. Сюди, на скіфський курган під назвою «Сторожова могила», з’їхалося кілька тисяч людей з усієї країни й з-за кордону. Тут 21 серпня, в присутності українських, донських, калмицьких козаків, депутатів Верховної Ради, перших керівників Дніпропетровської області, гостей з Росії, США та Швейцарії і, зрозуміло, представників духівництва на чолі з архієпископом Дніпропетровським і Криворізьким УПЦ Київського патріархату владикою Андріаном, знайшла спокій душа легендарного отамана Івана Сірка.

Історія не зберегла для нас року та місця народження Івана Дмитровича Сірка. Відомо лише, що народився він у родині шляхтича на Поділлі. Вже за життя кошовий отаман Війська Запорізького став легендою. Володіючи незаперечним талантом полководця, Іван Сірко здійснив близько 60 військових походів, у яких не зазнав жодної значної поразки. Під прапорами Богдана Хмельницького отаман брав участь у морському поході на Трапезунд, у франко-іспанській війні та взятті 1646 року фортеці Дюнкерк. Чимало натерпівся від славетного отамана та його війська турецький султан, який чинив воєнні вторгнення в Україну й Росію. Відомо, що ім’ям легендарного полководця підписаний знаменитий лист турецькому султану Мухаммеду IV, а сам процес складання листа зображений на відомій картині Іллі Рєпіна.

Турки й татари називали Сірка Семиголовим драконом. 1672 року славетного кошового отамана заарештували за хибним доносом (це таке близьке нащадкам. — В.О.) полтавського полковника Жученка. До того ж, російський цар пригадав давнє знайомство Сірка зі Степаном Разіним і заслав вільного козака в Сибір. Але загроза нового наступу турків на Росію та Польщу повернула Іванові Сіркові свободу.

Повертаючись у 1679 році з походу проти турків, Іван Сірко занедужав, а 1 серпня 1680 року серце великого сина українського народу перестало битися. Ховали отамана всім Військом Запорізьким Низовим. Авторитет Івана Сірка був настільки великий, що й після смерті його ім’я наводило жах на ворогів. За однією з легенд, після смерті кошового отамана козаки возили труну з його тілом у воєнні походи. А пізніше виносили праву руку полководця наперед війська, після чого незмінно здобували перемоги.

Могила Івана Сірка зазнала шкоди ще 1709 року під час знищення Чортомлицької Січі. Тоді її вберегли місцеві жителі. Потім із покоління в покоління за останнім притулком отамана доглядали родини Михайла Нелепи, Миколи Мазая, Івана Саламахи, Леоніда Бурди. 1734 року на могилі з’явилася надгробна плита. 1909 р. ділянку землі, де був похований кошовий отаман, викупив Яворницький, а 1956 року тут встановили бронзове погруддя. Через 11 років, коли води Каховського водосховища затопили місце початкового поховання отамана, останки його перепоховали в курган, а череп передали в Інститут антропології АН СРСР для проведення пластичної реконструкції зовнішності кошового отамана. Чимало часу минуло, поки українські та російські вчені встановили автентичність черепа І.Сірка. На основі антропологічної реконструкції майстри-ливарі виготовили нове бронзове погруддя. Дивовижно, але фінансувати перезахоронення довелося Дніпропетровській облдержадміністрації, яка виділила на цю шляхетну справу з бюджету 150 тис. гривень. Треба віддати належне Нікополю та його районним керівникам, котрі зуміли залучити позабюджетні кошти. Інших джерел фінансування не знайшлося, хоча претендентів на якусь особливу роль у цьому перезахороненні вистачало. Можливо, тому так скупо висвітлювали цю подію республіканські електронні та друковані ЗМІ?

Щодо усипальниці отамана, то офіційний Київ і досі мовчить. Хоча постанову про її спорудження ухвалено вісім років тому...

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 26.59
EUR 28.96