І буде місто-парк

Оксана ЗАГАКАЙЛО 10 березня, 23:01
123
drda.org.ua

Читайте також

Українські науковці запропонували оригінальну технологію біоконверсії осадів стічних вод.

Мулові поля Бортницької станції аерації перевантажені більш ніж утричі, що загрожує виливом осадів стічних вод у річку Дніпро. 

Як відомо, з головної водної артерії України забезпечуються потреби у водопостачанні 70% населення країни. Отже, потрапляння нечистот у р. Дніпро може призвести до екологічної катастрофи. Згадаймо, зокрема, надзвичайну ситуацію на станції кілька років тому, що виникла через прорив дамби мулового поля. Аби уникнути небезпеки, ПАТ "АК "Київводоканал" реалізовує проект комплексної реконструкції очисних споруд із залученням кредиту Японії. Проектом передбачено спалювати мул. Натомість українські науковці пропонують альтернативу — енергоощадну технологію компостування осадів і виробництво органо-мінеральних добрив для зеленого ландшафтного будівництва.

Раніше мули Бортницької станції аерації також утилізовували як добрива. Але 1985 року cанепідемслужба заборонила цей вид використання осадів через виявлення в їхньому вмісті важких металів. Відтоді осади складують на мулових полях, і нині їхня площа сягає близько 300 га. Фактично це відкритий біохімічний реактор, що виділяє в навколишнє середовище метан, діоксид вуглецю, аміак, сірководень. Від неприємного запаху страждає населення усього Дарницького району, а це десята частина киян і жителів довколишніх сіл. Через надлишкове складування осадів (на сьогодні — понад 10 млн куб. м за проектної потужності 3 млн куб. м) час від часу відбувається вилив осаду з полів на прилеглі території. Якщо витік станеться у р. Дніпро, то наслідків екологічної катастрофи зазнають 20 млн жителів України.

"Київводоканал" із залученням кредитних коштів Японії проводить роботи з комплексної реконструкції Бортницької станції аерації. За проектом мул передбачено спалювати. Пропонований метод подається як єдино можливе рішення для утилізації осадів стічних вод через їхні великі об'єми.

У розділі "Оцінка впливів на навколишнє середовище" проекту читаємо, що після спалювання передбачається три стадії обробки димових газів. Отримана зола може бути використана як інгредієнт для виробництва цементу, асфальтової суміші та бетонних виробів. А от тверді відходи з фільтра доочистки планують складувати у спеціально призначених місцях, оскільки вони містять певні хімічні речовини і тому не підлягають утилізації.

 

Але, крім того, що впровадження цієї технології потребує значних ресурсів, у результаті утворюються ще й нові, непридатні для переробки відходи.

Фахівці інституту "Укрводпроект", Інституту біоорганічної хімії і нафтохімії НАНУ, Національного університету біоресурсів і природокористування України, Київського національного університету ім. Тараса Шевченка пропонують для утилізації осадів стічних вод Бортницької станції аерації альтернативну технологію, що вже успішно пройшла апробацію в Запоріжжі. Науковці доводять доцільність переробки мулу методом компостування, наголошуючи на високій удобрювальній цінності осадів стічних вод. 

Спалювання — оптимальний варіант для утилізації твердих відходів, однак для вологих мулових осадів абсолютно непридатний, пояснюють фахівці. Згідно з розрахунками, в цінах 2008 року витрати на утилізацію спалюванням твердих відходів становили понад 80 грн. на тонну. Для вологих опадів ця цифра суттєво вища. Зрозуміло, що всі ці витрати ляжуть додатковим тягарем на нинішні тарифи на електроенергію та водовідведення. При цьому залишається комплекс проблем, що їх спричиняють забруднення повітря, багаті на абіогенні домішки сухі відходи тощо. Зберігання відходів також обходиться дорого — 50 грн. за тонну (в цінах 2008 р.), а крім того, призводить до незворотного забруднення як відведених під сховища, так і прилеглих територій, що назавжди виводяться з господарського обігу і стають практично непридатними для життя. А тим часом компостування, запевняють автори, потребує невеликих витрат (у межах 9 грн. за тонну), проводиться на невеликій технологічній території, не спричиняє викиду токсичних газів в атмосферу і, що істотно, забезпечує отримання значної кількості цінного гумусу, придатного для використання в ландшафтному дизайні. 

"За вмістом поживних речовин, доступних рослинам, мул не поступається традиційним органічним добривам, — зазначає кандидат хімічних наук технолог Костянтин Чеботько. — З іншого боку, осади є токсично та епідеміологічно небезпечними. Адже надходження до міської каналізаційної мережі промислових стоків спричиняє наявність у мулі сполук хрому, ціанідів, фенолів тощо. У стоках містяться патогенні мікроорганізми. 

Двадцять років тому ми поставили собі завдання вирішити епідеміологічну і токсикологічну проблеми при переробці стоків і в результаті отримати сировину для добрива. Цього можна досягнути методом компостування, тобто процесом біотермічного розкладу органічних речовин осадів, що відбувається під дією аеробних мікроорганізмів. Для забезпечення життєдіяльності мікроорганізмів до компостної суміші слід вводити водопоглинальні та вуглецевмісні компоненти-наповнювачі. Оскільки ми розробляли технологію для КП "Водоканал Запоріжжя", то як органічний наповнювач вирішили використати відходи Запорізького дріжджового заводу — дармову сировину лігнін. Ці накопичені відходи, до речі, запоріжцям також потрібно утилізовувати, бо вони періодично загоряються. Так-от, при компостуванні мулу з лігніном у компостах зменшується вміст важких металів та інших шкідливих домішок. Додавши ще фосфогіпс, у результаті отримали органо-мінеральне добриво, на вигляд схоже на чорнозем, без неприємного запаху, яке мало відрізняється від мулу за агрохімічним потенціалом. 

У разі застосування цієї технології на Бортницькій станції аерації доцільно було б як наповнювач використовувати, наприклад, опале листя, гілля дерев і тим самим очищувати від них місто.

Найефективніше, ми вважаємо, використовувати це добриво у зеленому ландшафтному будівництві. Генеральним планом забудови завжди передбачається створення зеленої зони. Останнім часом в Україні поширилася практика зведення житлових масивів на піщаних територіях. Оскільки штучний субстрат не відповідає спадковим біологічним властивостям рослин, то для їх безпроблемного росту потрібні великі обсяги родючого ґрунту. Це призводить до збільшення вартості зеленого будівництва. Тому як замінник рекомендуються органомінеральні добрива.

У Запоріжжі до реалізації проекту долучився "Зеленбуд". Cубстратом було закріплено гектари пісків, на яких зведено житловий масив для 70 тисяч мешканців. Також насадили алею, дерева вже доволі великі. Чесно кажучи, ми задоволені результатами впровадження технології", — підсумовує Костянтин Чеботько.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
5 коментарів
  • Anton Oleksijovych 24 марта, 02:08 Главная идея автора "изобретения": удобрять токсичным илом не сельхоз. угодия, а городские парки, где не растут продукты питания. Листья в таких парках, также желательно не сжигать. :) Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Viktor Vyshnevskyi 17 марта, 09:30 Андрей, если "Ил смешивают с листьями и прочим мусором, и концентрация тяжелых металлов в полученной смеси меньше, чем в самом иле", то я могу сходу придумать еще более простую технологию - смешивать ил с грунтом прям на месте применения, вжжжжух - и концентрация тяжелых металлов в смеси на выходе - ниже, чем в иле. Чего-то они не договаривают...
    Боголюбский Андрей 17 марта, 12:07
    Еще проще закапывать ни с чем не смешивая, но бумаги должны быть в порядке. Вот технологический регламент, вот ТУ на продукцию, где указано содержание тяжелых металлов ниже ПДК, всё с подписями и печатями. Так у нас делается утилизация. Тот, у кого образуются опасные отходы, должен иметь бумаги, что он сдавал их туда, где имеют право заниматься утилизацией, платя за это, конечно. "Утилизаторы" должны иметь утвержденные по форме регламенты и хоть какое-то оборудование, пусть в духе артели "Реванш" из "Золотого теленка". В действительности отходы они в лучшем случае на своей территории в землю закопают, в худшем - где-то в лесу выльют. Можно погуглить славную историю ООО "Элга", и их дело, как выражался бывший памятник, не пропало. Я не могу утверждать, что здесь что-то подобное, но при компостировании ядерные реакции точно не происходят и тяжелые металлы никуда не деваются. В воздух же не испаряются. Так что парку цвесть.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Viktor Vyshnevskyi 13 марта, 14:34 Весьма любопытно: "При компостировании ила с лигнином в компостах уменьшается содержимое тяжелых металлов и других вредных примесей" - за счет чего, собственно, и как это согласуется с законом сохранения материи?
    Боголюбский Андрей 16 марта, 21:43
    "Содержимым", по-видимому, названа концентрация. Ил смешивают с листьями и прочим мусором, и концентрация тяжелых металлов в полученной смеси меньше, чем в самом иле . Сами тяжелые металлы никуда не деваются. Хорошее изобретение.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 27.06
EUR 29.18