Анатолій ГРИЦЕНКО: «Не буде прозорості — світ вибухне війнами за ресурси»

Алла Єрьоменко 25 березня 2011, 15:35
an_gricenko.jpg
grytsenko.com.ua

Читайте також

Це тільки на перший погляд може видатися, що «війни за ресурси», які почалися у світі, нас не стосуються. Нині йдеться про доступ до енергетичних ресурсів, а завтра — до таких життєво важливих, як вода і продовольство. Це питання національної безпеки. Уникнути таких війн можливо тільки за умови забезпечення відкритості інформації про всі ресурси та розподіл доходів від них. І не в окремо взятій країні, а у світі загалом. У цьому переконаний голова комітету Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони Анатолій ГРИЦЕНКО, до якого кореспондент DT.UA звернулася по коментар.

— Анатолію Степановичу, чи вважаєте ви актуальною Ініціативу прозорості видобувних галузей (ЕITI)? Багато країн до неї вже приєдналися.

— Я вважаю цю ініціативу абсолютно правильною, може, навіть дещо запізнілою. Найкращим доказом її своєчасності є темпи, якими вона втягує в процес прозорості дедалі більше держав Європи, Азії, Африки, Америки, що володіють потужними запасами корисних копалин. І, звісно ж, непогані результати за відносно невеликий час — усього кілька років — по трьох ключових моментах: посилення прозорості, протидія корупції та координація життєво важливих ресурсних потоків на планеті.

Почнемо з першого — прозорості. 2008 року вибухнула світова фінансова криза, яка, це вже очевидно, завершиться ще не скоро. Серед іншого, вона показала, що більшість міжнародних організацій — СОТ, Світовий банк, МВФ та інші — насправді не в змозі контролювати життєво важливі для держав і мільярдів людей фінансові і ресурсні потоки.

Як результат, світова спільнота нині живе на двох полюсах. На одному — нечисленний «золотий мільярд» із найбільш розвинених країн, де високі стандарти життя збереглися і в умовах кризи. На другому — 2,5 млрд. людей, які не мають доступу до найважливіших життєвих ресурсів, які живуть у цілковитих злиднях, без школи та елементарної медицини. У третьому тисячолітті! Без телевізора, холодильника...

Таке розшарування породжує і надалі породжуватиме спалахи насильства і конфлікти, зокрема терористичного і воєнного характеру. Кожен боротиметься за свою справедливість і потрібні для цього ресурси — чи то просто гроші, нафту або газ. Тому прозорість виключно важлива. Тільки коли громадськість розумітиме та оцінюватиме процес розподілу природних багатств країни, можна буде говорити про справедливість і порозуміння.

Ми маємо усвідомити, що наша планета не така велика, як раніше собі уявляли. Її природні ресурси обмежені, більшість із нині використовуваних — не відновлювані. Ними треба розпорядитися бережно, справедливо, без провокування екологічних катаклізмів на планеті.

Друге — протидія корупції. Нині на наших очах, у режимі on-line, руйнуються здавалося б стабільні держави з авторитарними режимами. Використовуючи злиденний народ, їхні правителі нагромадили собі десятки-сотні
мільярдів доларів. Ці багатства було вкрадено в співгромадян, що й стало головною проблемою хвилі протестів, що посилюється. Де виникла ця несправедливість? У перерозподілі ресурсів і національних багатств, який прикривається ширмою непрозорості та корупції. Корупція стала реальною загрозою безпеці, чинником нестабільності у світі.

Лише небагато з 192 країн, що об’єднані під прапором ООН, мають потрібні для життя природні ресурси. Більшість держав змушені купувати їх в інших. Прозорість таких поставок також відіграє ключову роль. Вона гарантує надійність і доступність ресурсів за обсягом і ціною, виключає корупційну складову, посилює як внутрішню стабільність держав, так і міжнародну безпеку. Згадаймо події 2006-го і 2009 рр., коли «Газпром» перекривав поставки газу в Європу. Це була потужна зброя — домагатися свого, змушуючи потерпати від холоду десятки мільйонів громадян країн ЄС. І таку можливість створила закритість і непрозорість енергетичних систем України та Росії, зайва таємність домовленостей. 

Закритість енергетики може стати причиною багатьох проблем. Різке збільшення ціни на газ руйнує бюджети держав — як центральні, так і місцеві. Маніпулюючи поставками енергоносіїв, можна впливати на перебіг і результат виборчих кампаній, провокувати зміну урядів, змінювати політику держав... І все це без війни! Висновок очевидний: закритість провокує корупцію, корупція — нестабільність і конфлікти, внутрішні й міждержавні. От чому нам потрібні будь-які ініціативи, покликані посилити прозорість, а разом із нею й стабільність розвитку держави.

Третє — координація ресурсних потоків. Формат ЕITI передбачає оприлюднення (а отже, контроль) фінансових платежів компаній, насамперед у їхніх відносинах з урядами, тобто з державними бюджетами. Це допоможе зробити закриті раніше дані доступними для громадськості всередині країн і для міжнародного контролю. Це дуже важливо, оскільки кожен зможе оцінити, яким компаніям і за поставки яких ресурсів спрямовуються бюджетні (народні) кошти, а паралельно — наскільки ефективно держава розвиває власні видобувні галузі, як вона вирішує питання енергозбереження тощо.

— Я вас правильно зрозуміла: Україна як держава має підтримати Ініціативу EITI та приєднатися до неї? А повна прозорість у видобувних галузях — тут немає загрози нашій національній безпеці?

— Україна мусить максимально швидко та максимально ефективно включитися у формат ЕITI — це відповідає нашим національним інтересам. І нині, і на довгострокову перспективу.

Що стосується можливих загроз. Лякати повинна не прозорість нашої ресурсної бази, а її нинішня закритість. Саме в ній, у закритості, загроза нашим національним інтересам. Державними чи комерційними таємницями в нас у багатьох випадках прикривають недобрі діла або явно корупційні схеми, причому прикривають більше від власного народу, ніж від недругів ззовні.

Як голова комітету з питань нацбезпеки та оборони, я мав допуск до документів із грифом «цілком таємно». Проте доводилося місяцями «вибивати» з нашого уряду тексти контрактів на поставки в Україну російського газу. Про них навіть говорити відкрито не можна — мовляв, комерційна таємниця. А за таємницею, як виявилося, справді була загроза економічній і політичній безпеці України.

При всіх президентах мільярди доларів у нас заробляли (крали в народу) надумані компанії-посередники — у схемах поставки і розподілу газу. І ніхто не знав, чий газ насправді ми споживаємо — туркменський чи російський, за яку ціну і в кого його закупили, яке плече доставки і які справжні тарифи за транспортування. В України немає навіть власних лічильників, які контролюють обсяги газу на вході й виході з країни. Мороком вкрито й інформацію про видобуток — від процедур роздачі свердловин і родовищ до поставки видобутих нафти і газу кінцевим споживачам (усередині країни або на експорт). Відповідно, немає послідовної цінової політики. Можна ще багато перелічувати — вугільні шахти, які формально закриті, але продовжують видобуток; тисячі неврахованих «копанок» по всьому Донбасу; нафтові свердловини в Західній Україні, які на папері зафіксовані як безперспективні, але з яких продовжують качати, аж гуде.

Прозорість саме і дасть нам можливість розрізати, а потім вилікувати такі болячки. Стовідсотково, Україна має підтримати ЕITI — у повному обсязі та без обмежень. Скажу більше: на місці президента, від імені України, я виступив би з іще сміливішою ініціативою, а саме: запропонував би світовій спільноті ще більший масштаб прозорості, ніж це передбачає ініціатива.

— Несподіваний поворот. Тоді розкажіть нам про цю ініціативу…

— Переконаний, що в усіх країнах інформація про геологорозвідувальні роботи, які закінчилися відкриттям нових покладів корисних копалин, має бути відкритою для всього світу. Простими словами: світ має знати, що в такій-то державі, на такому-то родовищі є відкриті та підтверджені такі-то запаси вугілля, газу, нафти, золота... Ці ресурси доступні, їх можна придбати за такою-то ціною і за таких-то умов. Усе це можна викласти в Інтернеті, абсолютно прозоро, без будь-яких тіньових і корупційних схем, без політизації та дипломатичних танців, без викручування рук на кшталт «флот в обмін на газ».

Те саме — щодо проектування, будівництва чи модернізації транзитних магістралей. Щоб було зрозуміло — є така-то транспортна магістраль, нею володіють такі-то державні чи приватні компанії, на даний момент доступні такі-то обсяги (потужності) транспортування енергетичних чи інших ресурсів, за таку-то ціну і за таких-то умов. Щоб інвестор не боявся вкласти кошти в розробку родовища, побоюючись, що потім «політичним рішенням» його не підпустять до труби.

Життєво важливі ресурси та доступ до них не повинні використовуватися як зброя, важіль тиску, як механізм впливу на політику держав чи спосіб усунення конкурентів у бізнесі. Хочемо жити у мирі на планеті — це доведеться усвідомити, краще раніше, ніж пізніше.

— Є впевненість, що у світі підтримають таку ініціативу? Ви її десь озвучували? Чи це у вас мрія така, по суті начебто правильна, але чи судилося їй збутися?

— Вперше я коротко виклав ці оцінки та ідеї в 2006 році на зустрічі міністрів оборони у форматі Україна—НАТО. Була дискусія про нові загрози безпеки, характер майбутніх воєн, про їх запобігання.

— І якою була реакція колег-міністрів?

— Цілком адекватною, хоча виступ українського міністра для них був несподіваним і, скажемо так, нестандартним. Слухали з інтересом, по ходу розмови конспектували.

Однак повернімося до ваших запитань. Готовності впровадити прозорість у таких масштабах сьогодні немає. І причини тут зрозумілі. Не всі, але багато які компанії та держави в сфері видобутку, виробництва і транспортування ресурсів прикриваються комерційною і державною таємницею.

Насправді ніяка це не таємниця. Швидше штучно створена ширма, спроба приховати інформацію про реальний стан справ. Вона дає змогу підписати закриті угоди, лише частина з яких згодом стане надбанням гласності. Або сформувати «корупційну дельту» для вузького кола можновладців, за рахунок якої нагромаджуються нечувані багатства. Все те, що «злочинний режим» втрачає, коли ситуація в країні доходить до точки кипіння, вибухає, і вже потім post factum світове співтовариство гарячково шукає на рахунках у банках на всіх континентах...

Погодьтеся, якби в Україні працювала абсолютно прозора схема видобутку-транспортування газу, то керівники України та Росії не змогли б створити компанію «РосУкрЕнерго». А так... Компанія-фантом, із кількома стільцями і комп’ютерами, яка не володіє ні родовищами, ні газовою трубою, раптом стає суперприбутковою, зрозуміла річ, в інтересах наближених осіб. Компанія, зареєстрована в третій державі, закрита від громадськості України та Росії, з легкої руки керівників двох держав одержує право управляти багатомільярдними потоками енергоносіїв від Центральної Азії до Європи. Від її діяльності залежить стабільність (нестабільність) багатьох країн упродовж тривалого періоду. Сподіваюся, що час подібних авантюр і фінансових «чорних дір» відходить у минуле…

— Надія ваша на чому базується? Адже самі кажете про мільярдні тіньові доходи… Заради їхнього збереження вони своєю секретністю вашу прозорість і накриють...

— Скептики скажуть, що це неможливо. Але багато що з такого недавнього «неможливо» уже сьогодні твердо ввійшло в наше життя і здається непорушним.

Наведу приклад із військової сфери. Вона від початку більш закрита і засекречена за своєю природою, ніж видобуток корисних копалин чи транзит газу, правда ж? Отож парадокс: сьогодні військова сфера в Європі та світі загалом набагато більш відкрита та прозора, ніж енергетика чи видобуток ресурсів.

Нещодавно, років 20—25 тому, і читачі газети це пам’ятають, забороняли навіть лист солдату відсилати із зазначенням поштової адреси частини, усе було засекречено до «не можу», лише номер в/ч указували на конверті. Дислокація частин, численність особового складу, системи озброєнь, плани військових навчань, навіть прізвища та посади командирів — усе це було закрито грифом таємності. Здавалося непорушним на століття!

А що сьогодні? Десятки європейських держав щороку обмінюються колись цілком таємною інформацією — у рамках підписаних угод про заходи зміцнення довіри та про взаємні зусилля зі зниження рівня воєнної загрози. Знають про армії одне одного практично все. Дислокація бойових частин — відкрита, включаючи численність особового складу, типи та кількість систем озброєнь. Тематика і плани військових навчань — відкриті; більш того, про їхнє проведення в обов’язковому порядку повідомляють заздалегідь, запрошують представників інших армій. Діють механізми контролю (верифікації) як на плановій основі, так і раптово, із коротким за часом повідомленням. Як із повітря — з аерофотозйомкою, так і з фізичною присутністю безпосередньо на зазначеному військовому об’єкті. Результати верифікації доступні будь-якій зі сторін, щоб зняти будь-які підозри.

Сьогодні це — норма міжнародних відносин у військовій сфері для більш як 40 держав. А за радянських часів, якби хтось публічно виступив із такою ідеєю, — покрутили б пальцем біля скроні (у кращому випадку) або посадили за грати (у гіршому). Це до питання про скептиків, оптимістів і реалістів…

— Що послужило причиною такого кардинального повороту — від цілковитої закритості та таємності до практично повної прозорості в сфері військової безпеки?

— Життя змусило! Прийшло усвідомлення того факту, що всім більш вигідна довіра та прозорість, а не підозрілість і закритість. Вигідніше не тільки психологічно, а й економічно, і з погляду військової безпеки. Не за день, не за рік, але до цього прийшли...

Величезні військові махини, націлені одна проти одної, величезні арсенали ядерної, хімічної та біологічної зброї, багатомільйонні армії — все це лягало величезним тягарем на бюджети, стримувало розвиток держав, не дозволяло підвищити якість і стандарти життя, провокувало замкнутість економік. Від сотень мільярдів, які щороку витрачаються на утримання армій, не було відчуття безпеки, швидше навпаки, люди жили в очікуванні війни. А потім з’явилися лідери, адекватні часу, із баченням перспективи. І ситуація досить швидко змінилася. На наших із вами очах.

Досягти якісно нового, високого рівня прозорості в сфері видобутку корисних копалин, виробництва та розподілу життєво важливих для людей ресурсів — це завдання технологічно вирішити зовсім нескладно. Набагато простіше, ніж домагалися прозорості у військовій сфері. Потрібна політична воля. І я переконаний, вона з’явиться, буде затребувана під тиском об’єктивних обставин, про які ми говорили вище.

— Щодо набагато простіше — не впевнена… Ви знову забуваєте про мільярдні особисті інтереси тих, хто саме й мусить ту ж таки політичну волю до прозорості і виявити. Замкнуте коло?

— Думаєте, міжнародна торгівля зброєю — неприбуткова сфера? Ще й яка прибуткова, експерти ставлять її за дохідністю на друге місце після наркобізнесу. Та ще й яка закрита сфера... була, тому що з кожним роком прозорість дедалі більше і більше проникає в торгівлю зброєю. І також життя змусило.

Є прийнятий у ЄС Кодекс поведінки країн, які торгують зброєю, із досить жорсткими механізмами контролю та звітності. Є Реєстр ООН, у якому країни декларують продажі-купівлі основних систем озброєнь: літаків, кораблів, ракетних комплексів, бронетехніки, ПЗРК... Є механізми санкцій за порушення міжнародних норм і обмежень ООН. Бути країною-ізгоєм, потрапити в чорний список стало невигідно, дуже невигідно й небезпечно як політично, так і економічно.

Тому повернімося до ініціативи EITI та запропонованого мною напряму її подальшого розвитку. Ще раз: або нові лідери, адекватні часу і з політичною волею (тоді раніше), або саме життя (тоді пізніше і болючіше), але все одно це замкнуте коло розірвуть.

Прозорість, боротьба з корупцією і контроль над життєво важливими ресурсними потоками — це не моя вигадка, а об’єктивна вимога часу. Вона тиснутиме на лідерів усіх держав, і цей тиск лише посилюватиметься. А той, хто піде проти вітру, проти очевидних об’єктивних законів, буде зметений та розчавлений. Туніс, Єгипет — де їхні вожді, здавалося вічні? Каддафі теж довго не протримається, навіть якщо нині втримається...

Ми зобов’язані прийти до високих стандартів відкритості на планеті — тоді виживемо. Разом. Якщо ж світовий розум не включиться, не буде прозорості — станемо свідками ресурсних воєн. Боюся, що тоді вже нинішнього десятиліття світ може вибухнути війнами за ресурси.

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 25.77
EUR 27.74