Новини медицини

Валентина Гаташ 8 вересня 2000, 00:00

Читайте також

Гермафродитами стають бруднулі

Такий висновок зробили вчені з Інституту проблем промислової екології Півночі Кольського наукового центру РАН, які двадцять років вивчали життя риб в озерах Кольського півострова.

— На Крайній Півночі століттями формувалася крихка рівновага. Тепер вона порушена і, мабуть, назавжди, — каже керівник робіт член-кореспондент РАН Тетяна Моїсеєнко. — Металургійні комбінати, нафтові й вугільні промисли, теплові й атомні електростанції викидають у колись найчистіші водойми промислові відходи. Риба, яка сформувалася і звикла до незмінних властивостей прісної води, не витримує пресу важких металів, закислення й цілого букету токсичних речовин.

Вчені обстежили кілька тисяч риб у великих озерах — Умбозере, Ловозере й Імандрі. Найпоширенішою хворобою в риб виявилися камені в нирках, які інколи мають вигляд мішечків, наповнених камінчиками діаметром до п’яти міліметрів. Це наслідки впливу важких металів, в основному нікелю. А в зонах скидання стічних вод гірничорудних підприємств, де високі концентрації стронцію та фтору, бідна риба нездужає на остеопороз і сколіоз. Іони стронцію включаються в обмін речовин і витісняють кальцій із кісток. Вони стають крихкими й деформуються.

Вчені описали також сигів, обидві статеві залози яких мали однакову аномалію. У головній їхній частині сформувався чоловічий сім’яник, далі йшов жіночий яєчник, який у хвостовій частині знову переходив у чоловічий сім’яник. До того ж, у таких гермафродитів простежувалися й інші патології — в’яле серце, хвора печінка, ураження зябер.

Парадокс полягає в тому, що в осередках найбільшого забруднення водиться дуже велика кількість риби. Річ у тому, що в промислових стоках міститься багато органічного бруду, його поїдають стійкі до всіляких помиїв личинки комарів і хробаків. Це оманливе харчове різноманіття приваблює риб, які об’їдаються, починають хворіти й гинуть. Ось така пастка з годівницею. Доводиться лише здогадуватися, що відбувається з людьми, які поласували рибкою з такими патологіями.

Кролик — рятівник діабетиків

Для лікування діабету вчені російського НДІ трансплантології й штучних органів запропонували використовувати клітини підшлункової залози кроликів. Як виявилося, організм людини їх не відторгає.

— Раніше робилися спроби пересаджувати хворому клітини плоду людини, великої рогатої худоби, свині, — розповів професор Микола Скалецький. — Але це дорого і малоефективно. Інсулін кроленят ближчий до людського інсуліну, а самі кролики доступніші й дешевші. Відомо, що в підшлунковій залозі людини, у якої виявили діабет, відбувається самознищення бета-клітин, що виробляють інсулін. Коли гине 90% від необхідної їх кількості, хворий уже повністю залежить від ін’єкцій інсуліну.

Вчені виділили чисту культуру бета-клітин із тканин підшлункової залози новонароджених кролів і пересадили в організм людини. Виявилося, що кролячі трансплантанти приживаються і починають виробляти інсулін. Понад те, в результаті не руйнуються власні бета-клітини людини. Ін’єкції можна припинити, але, на жаль, приблизно лише на рік. Як засвідчив клінічний досвід, саме упродовж такого часу пересаджені донорські клітини сумлінно виробляють інсулін, але потім руйнуються. Щороку потрібні повторні трансплантації, проте ця операція неважка і безпечна. Свіжі кролячі клітини додають в організм з допомогою простої ін’єкції.

Як підкреслюють фахівці, стан хворих на початковій та помірній стадіях хвороби значно поліпшується. Менше болять ноги, поліпшуються зір і функція нирок. Цей метод можна застосовувати під час лікування дітей і вагітних жінок.

Не доручайте гіпертонікові сільничку!

Скільки потрібно солі, щоб смак супу, печені або маринованих огірків здавався таким як треба? Кулінарні книги радять одне, кожна господиня робить по-своєму, а їдок може ще й досолити страву за столом. Над питанням, що ж впливає на смакове відчуття солоності, замислилися вчені Ростовського державного університету під керівництвом доктора медичних наук Володимира Терентьєва. Вони визначили поріг чутливості до кухонної солі в кількох сотень добровольців.

Робилося це так — учені приготували розчини солі в дистильованій воді різних концентрацій і давали їх куштувати добровольцям вранці, через півтори години після сніданку. Кожному по черзі крапали на язик по одній краплі заготовлених розчинів, причому вміст солі в кожній такій краплі потроху зростав. Крапали доти, доки він не починав відчувати солоний смак.

Виявилося, що дві третини обстежуваних мали середній поріг смакової чутливості. Решта відчували сіль лише в досить високих концентраціях. І лише незначна меншість відчула сіль у маленьких концентраціях. Причому чутливість до кухонної солі знижується з віком. В учасників експерименту похилого віку поріг сприйняття перевищив рівень сприйняття молодих у кілька разів. До того ж, виявилося, що чоловікам у середньому потрібно набагато більше солі, ніж жінкам, аби вони відчули в страві її смак.

З’ясувалося також, що найвищий поріг смакової чутливості в гіпертоніків та їхніх родичів. Швидше за все, він закладений генетично. Адже давно відомо, що сіль — один із чинників ризику розвитку гіпертонії і погіршення стану гіпертоніків, і лікарі часто рекомендують таким пацієнтам саме дієту зі зниженим вмістом солі. Виявляється, що невисока чутливість до солі змушує хворих мимоволі пересолювати їжу, а саме це їм і заборонено!

Висновок: не тільки тим, у кого підвищений тиск, а й їхнім родичам не варто доручати солити їжу, — вони її неодмінно пересолять на шкоду собі та оточуючим.

Підготувала Валентина ГАТАШ (Харків)

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 26.55
EUR 28.89