Мить між минулим і майбутнім

Як я люблю зустрічати Новий рік!

"Іронія долі, або З легкою парою!"

В іншому місці культового радянського фільму героїня Барбари Брильської зізнається: "Не люблю свят". Ніякого протиріччя, оскільки Новий рік - свято досить специфічне.

Міцно прив'язане християнами до Різдва, призначеного на день зимового сонцестояння за юліанським календарем, воно донедавна не привертало якоїсь особливої суспільної уваги.

У СРСР - до 28 грудня 1935 р., дати, якою в газеті "Правда" позначена стаття Павла Постишева "Давайте організуємо до Нового року дітям хорошу ялинку!" Радянським дітям, що виросли без святого Миколая та Різдва, сподобалося комуністичне дійство. Втім, насправді Дід Мороз був просто реанімований безбожною владою (докладніше читайте у статті Станіслава Цалика "Герой двох свят" - DT.UA, 28.12.2015 р.) і залишався до приходу більшовиків героєм виключно міської міфології. Як зазначає С.Цалик, "Діда Мороза затаврували як "релігійний мотлох" і оголосили "продуктом антинародної діяльності капіталізму..."

Тепер, коли все повернулося, слава Богу, до норми, ідеологічні нащадки Постишева оплачують білборди, що співають у моєму рідному Харкові осанну постишевським новоділам. "Дід Мороз живий, Дід Мороз буде жити!".

Свою лепту в атеїзацію колись православного народу внесла й церква. Ортодокси вперто не бажали реформувати календар, внаслідок чого святий день Різдва сприймається (пост)радянською людиною не інакше як зручна нагода продовжити всенародно улюблене святкування Нового року (з контрольним пострілом у печінку).

У Європі та Америці з постишевими й календарями все слава Богу. Але й там Новий рік демонструє явну тенденцію до ментального дистанціювання від Різдва і набуває власного значення. В них головною дійовою особою Christmas стає не Jesus Christ, а Santa Claus. Не Heavenly Father, а Father Christmas. Ісуса з Назарета потіснив Санта з димоходу. Саме останньому належить ексклюзивне право на мас-культурну презентацію теми чудес, справедливого воздаяння та побажання всього найкращого - в Новому році! До речі, у знаменитій Jingle Bells - теж жодного натяку на Різдво Спасителя, проте пісня однозначно різдвяна.

Новорічним же гімном нового часу стала пісня знаменитої шведської групи ABBA Happy New Year. У ній співається (переконаний, відомо небагатьом, для мене це теж було відкриттям) про смерть мріянь, про видіння нового світу, який постає з попелу наших життів, про людську дурість, що сприймає звіданий шлях за істинний. І рефреном, як заклинання:

Happy New Year,

хай усім нам відкриється світ,

де кожен, хто поруч, - друг,

Happy New Year,

хай нам вистачить волі для наших надій;

а якщо не вистачить надії і волі -

лягти в могилу залишиться тільки.
Тобі й мені.

Майже за Шопенгауером: "Або жити вічно, або не жити зовсім". Точно за Святим Письмом: "І побачив я нове небо і нову землю, бо перше небо і перша земля минулися" (від Іоана, 21.1); "і перекують мечі свої на орала... не підніме народ на народ меча" (Ісая, 2.4).

На що ми можемо сподіватися? Вичерпна відповідь на це запитання прозвучала дві тисячі років тому. Коли чекати обітованого? Тут конкретної відповіді немає. "Не перейде рід цей, аж усе це станеться", - трохи оптимістично запевнив євангеліст (Мат. 24:34), не враховуючи при цьому, що у Вседержителя інший масштаб часу - "один день як тисяча років" (2 Пет.3:8). Отже, логічно було б припустити, що Господь, творчій манері якого властиві розмірена днями неквапливість та грунтовність, розпочне таку важливу, як Страшний Суд, справу не раніше, ніж наступного за воскресінням дня, - в понеділок, або, у масштабі земного часу, через тисячу років.

Про підготовку до зустрічі Нового 1000-го року розповідає американський історик Хіллел Шварц, який спеціально вивчав це питання. Уривок із його дослідження доведеться навести досить розлогий, але текст того заслуговує.

"...Європейські народи охопив жах. Вважається, що кінця тисячоліття зі страхом очікували пророки, прелати, ченці, математики, провісники та звіздарі. Ніхто з них не міг сказати нічого хорошого про 1000-й рік від Різдва Христового, бо того дня життя на землі мало закінчитися катастрофою.

У грудні 999-го торговці, як описується, зачиняли крамниці й роздавали гроші біднякам. Дружини і чоловіки вибачали один одному перелюб. Учителі відпускали додому школярів і студентів, бо з таким близьким кінцем світу не бачили сенсу в навчальних і наукових заняттях.

31 грудня 999-го, напередодні Нового року, у старих храмах і каплицях християни у величезній тривозі чекали того, що підготувала їм із настанням півночі нависла пітьма. Напруга в цю годину об'єднала послідовників Христа в одну уповаючу й нажахану паству. Від Гибралтару до Балтійського узбережжя, від Ла-Маншу до Босфору, від Рима до Константинополя і Єрусалима сповнені страху та віри християни, зібравши навколо себе близьких і дорогих людей, в очікуванні дивилися на небесний звід".

Вражає, чи не так? Нам, хто пережив 17 років тому психоз під назвою "Міленіум", описана картина - з поправкою на середньовічні реалії - здається цілком природною. Але нічого цього не було. "Усе це вигадки, - пише Х.Шварц. - Не було ні масового психозу, ні фаталізму, ні кошмару, ні жаху, пов'язаного з числом 1000".

Якщо вже Новий 1000-й рік не зустрічали якось особливо, то що казати про прохідні роки? Тільки одне: 31 грудня взагалі не зустрічали. Для "нового" у цьому житті було безліч інших, набагато придатніших дат. Прихід весни, наприклад, завершення польових робіт etc.

Гарна легенда про магію 31 грудня зобов'язана своїм виникненням літературним зусиллям богословів, істориків та письменників. Чому ж освічений і вчений люд вірив, що було саме так? Тому, що так має бути, якщо мислити. Про життя і смерть, повсякдення й вічність, минуле і майбутнє.

Те, що раніше було судьбою й привілеєм небагатьох, сьогодні доступне багатьом (див. вище пісню групи АВВА); якщо раніше розум оперував тисячоліттями, то нинішній колективний розум, що підстьобується скаженим темпом сучасності, задовольняється і роком. І 31 грудня о 23 годині 59 хвилин кожен із нас (свідомо чи несвідомо) вибудовує зв'язок подій і часів.

* * *

Роберт Бернс, який ввів у світовий оборот шотландську новорічну пісню Auld lang Syne, новорічний привіт адресував... коневі. Що не завадило наповнити привітання старого фермера його старій кобилі Меггі вищезгаданими філософічними темами:

Привіт! З Новим, кобилко, роком!

Прийми цю торбу із оброком!

Хоч немічна, з підсліпим оком, але і ти

Колись легким і гордим кроком уміла йти...

Тяжка нам випала судьба -

Щоденна праця й боротьба...

Ми все ділили пополам;

Удвох прийшлося й старіть нам;

Ну що ж, припну тебе я сам

До скирти жита,

Щоб ти спокійно склала там

Старі копита.

Happy New Year!

"Колядки в Малоросії". К.Трутовський, до 1864 р.