Що робити, якщо вас зупинив співробітник міліції?

По-перше, не варто відразу панікувати, а почекати, коли цей співробітник назве своє прізвище й звання у відповідності зі ст.5 Закону України «Про міліцію». Якщо він цього не зробить, варто зажадати пред’явити вам службове посвідчення.

Це одразу переведе ваші стосунки з ним на офіційний рівень і дасть вам якусь упевненість, що вас зупинили не просто через нудьгу, а з якихось серйозніших причин, а також надію на те, що відповідно до тієї ж статті закону стосовно вас буде проявлено високу культуру й такт.

Після цього вже вдруге і знов-таки відповідно до ст.5 Закону України «Про міліцію» приготуйтеся вислухати пояснення про причини, чому вас зупинили, тобто обмежили у правах рухатися у своїх справах.

Цих причин не так вже й багато, їхній вичерпний перелік дано у ст.12 Закону України «Про міліцію», і їх варто знати назубок.

1. Ви вчинили якесь незначне адміністративне порушення громадського порядку чи перешкоджали міліції в здійсненні її повноважень.

Тому вас може очікувати усне попередження, і радимо вислухати його з достатнім терпінням, бо у випадку сперечань і невиконання цих вимог до вас можуть бути застосовані передбачені цим же законом примусові заходи, про які ми скажемо нижче.

2. Ви здалися міліціонеру схожим на одного з тих суб’єктів, фотографії яких прикрашають вітрини «Їх розшукує міліція», і він вирішив втілити в життя п.2 ст.12 Закону України «Про міліцію», у якому говориться, що «міліції надано право перевіряти у громадян при виникненні підозри про скоєння правопорушення документи, що засвідчують їхню особу, а також інші документи, необхідні для з’ясування питання, що стосується виконання правил, нагляд і контроль за якими покладено на міліцію».

Якщо у вас документи, які засвідчують особу, при собі і вони в порядку, співробітник міліції зобов’язаний вас відпустити.

Якщо ж він вас не відпускає і пропонує «пройти», отже, треба готуватися до більших неприємностей, які випливають з усе тієї ж ст.12 постійно цитованого нами Закону України «Про міліцію».

Насамперед, настійно рекомендуємо при цьому не сперечатися, не обурюватися і, тим більше, не чинити непокору співробітнику міліції у виконанні ним, у чому він щиро, слід гадати, упевнений, покладених на нього обов’язків.

У противному випадку міліція має право затримати вас й утримувати в спеціально відведених для цього місцях, а саме — у черговій частині РУВС, до 24 годин, під час яких на вас буде складено протокол відповідно до ст.185 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції або народного дружинника».

Дана стаття передбачає штраф, виправні роботи за місцем працевлаштування від одного до двох місяців зі стягненням 20 відсотків заробітку або ж адмін-арешт на термін до 15 діб.

Ви повинні також знати, що при вчиненні співробітнику міліції опору й протидії він може вжити передбачені законом України «Про міліцію» заходи для їхнього подолання, а саме — фізичного впливу, тобто прийоми рукопашного бою, наручники, гумові кийки, різні інші пристосування, аж до водометів і бронемашин.

У вас нічого такого при собі може не виявитися, сили будуть нерівними, тому навіть не починайте.

3. Якщо ви скоїли адміністративне правопорушення і по ньому необхідне складання протоколу, вас можуть затримати на термін не більше трьох годин. Щоправда, закон дозволяє для встановлення особи та з’ясування обставин правопорушення затримати до трьох діб із повідомленням про це прокурора протягом 24 годин із моменту затримання.

4. Ви можете також бути затримані за те, що перебували в громадських місцях у стані алкогольного сп’яніння і своїм виглядом ображали людську гідність і громадську мораль або ж втратили можливість самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим і собі.

За такого повороту подій вас мають передати в медвитверезник або доставити за місцем проживання, а за відсутності такої можливості — потримати в міліції до протверезіння.

Звісно ж, за даним фактом стосовно вас буде складено адміністративний протокол у відпо-відності зі ст.179 КоАП України і призначено штраф.

Існують і серйозніші підстави для вашого затримання.

5. Це коли вас підозрюють у скоєнні злочину, ви є обвинувачуваним у кримінальній справі і переховуєтеся від органів дізнання, слідства й суду, а також якщо ви засуджені судом і ухиляєтеся від виконання кримінального покарання.

Розберемося в статусах підозрюваного й обвинувачуваного.

За змістом ст.43-1 Кримінально-процесуального кодексу України підозрюваним визнається: 1) особа, затримана в підозрі у скоєнні злочину; 2) особа, стосовно якої застосовано запобіжний захід до притягнення її як обвинувачуваної.

При цьому, у відповідності зі ст.106, «орган дізнання має право затримати особу, підозрювану у скоєнні злочину, за який могло бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, лише за наявності однієї з таких підстав:

1) коли цю особу застали за скоєнням злочину або ж безпосередньо після його скоєння;

2) коли очевидці, у тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона скоїла злочин;

3) коли на підозрюваному чи його одязі, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

У цьому випадку ви вже можете опинитися в ізоляторі тимчасового утримання на три, максимум — десять діб.

Це підтверджує п.4 ст.148 КПК України, у якій говориться, що підозрюваному має бути
пред’явлено обвинувачення у скоєнні злочину протягом 10 діб, і якщо це не зроблено, запобіжний захід скасовується, він перестає бути підозрюваним як процесуальна особа і може брати участь у слідстві лише як свідок.

Обвинувачуваним, відповідно до ст.43 КПК України, визнається «особа, стосовно якої у встановленому цим кодексом порядку винесено постанову про притягнення як обвинувачуваного» і стосовно котрої вже прокурором може бути обрано запобіжний захід — утримання під вартою в слідчому ізоляторі.

Випадок цей, звісно, найважчий, але зневірюватися ще рано. У вас є ще можливість поборотися за повернення до вільного життя.

Як поводитись у подібному випадку?

Передусім усвідомити для себе, що ніхто в міліції не попереджатиме вас, як це робить по-ліцейський у США, що кожне ваше слово може бути використане проти вас і що ви можете зберігати мовчання.

Навпаки, вам наполегливо пропонуватимуть написати про себе всю правду.

Щиросерде визнання, відповідно до ст.40 КК України, є пом’якшуючою провину обставиною й у суді має враховуватися.

Закон, а саме статті 43 і 43-1 КПК України, передбачає для громадян певні механізми захисту й надає обвинувачуваному і підозрюваному право знати, у чому його підозрюють і обвинувачують, давати показання або відмовитися від давання свідчення і відповідати на запитання, представляти докази своєї невинності, заявляти клопотання й відводи, вимагати перевірки прокурором правомірності затримання, подавати скарги на дії та рішення органу дізнання, слідчого та прокурора.

Крім цього, органи міліції зобов’язані в 24 години повідомити про ваше затримання прокурора і членів вашої сім’ї, а також адміністрацію за місцем вашої роботи чи навчання.

І найвагоміший ваш аргумент проти затримання чи арешту — це надана законом можливість мати адвоката й отримати побачення з ним до першого допиту. Соромитися в міліції свого бажання отримати кваліфіковану правову допомогу не слід, тим більше якщо ви людина малозабезпечена і юридично малограмотна. Правоохоронні органи зобов’язані на вашу вимогу надати вам адвоката, тяжку працю якого згодом буде оплачено державою, а не вами.

Але якщо ви думаєте, що самі викрутитеся, пам’ятайте про ст.63 Конституції України, котра стверджує, що громадянин нашої держави «не несе відповідальності за відмову від дачі показань або пояснень, що стосуються його особисто, членів сім’ї чи близьких родичів». Ця стаття допоможе вам у важку хвилину не наговорити зайвого на себе і близьких вам людей.

А як же вчинити, якщо жодна з перерахованих вище підстав для вашого затримання не підтвердилася і вас даремно протримали кілька годин (діб) у буцегарні? Насамперед, треба знати, що в працівників правоохоронних органів є вищестояще начальство, котре відповідає за дії своїх підлеглих, є прокуратура, котра здійснює нагляд за дотриманням закону органами, що ведуть боротьбу зі злочинністю й іншими правопорушеннями (а до них, щоб ви знали, відноситься і міліція), а також суд, де можна оскаржити неправомірні дії посадових міліцейських чинів.

Для відома і загального розвитку повідомляємо, що існують також у Кримінальному кодексі України статті 173 і 174, які передбачають кримінальну відпо-відальність за явно незаконний арешт, затримання чи привід, а також за притягнення явно невинного до кримінальної відпо-відальності, але авторитетно заявляємо, що статті ці, як висловлюються юристи, «мертві» і в нашому повсякденному житті не використовуються.

Отож, вищому міліцейському начальству і прокурору можна написати скаргу з описом того, яка з вами сталася халепа, і, можливо, через місяць ви одержите відповідь, що викладені вами факти не підтвердилися. Вам можуть також відповісти, що факти підтвердилися і винний поніс якесь суворе заслужене покарання, швидше за все догану, котру за бездоганну службу незабаром знімуть. На більше розраховувати не варто: навряд чи вашого кривдника розжалують, понизять у посаді чи званні або взагалі звільнять. Тому, щоб більше насолити міліції, вам найкраще звернутися до суду.

Варто напам’ять зазубрити текст ст.443 Цивільного кодексу України, котрий говорить, що «збитки, заподіяні в результаті незаконного осуду, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування для запобіжного заходу ув’язнення під вартою, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовуються державою в повному обсязі, незалежно від провини посадових осіб, органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, у порядку, встановленому законом».

У цій статті йдеться про матеріальні збитки, але ви маєте також усвідомити, що закон захищає не лише ваш майновий добробут, але й моральне становище.

Для цього існує стаття 440-1 Цивільного кодексу України, де говориться, що «моральні (немайнові) збитки, заподіяні громадянину чи організації діяннями іншої особи, котра порушила їхні законні права, відшкодовуються особою, котра заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральні збитки заподіяно не з її провини. Моральні збитки відшкодовуються в грошовій чи іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнових збитків. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка завдала шкоди, фізичних або моральних страждань потерпілому, а також інших негативних наслідків, але не менше п’яти мінімальних розмірів заробітної плати».

Якщо комусь із читачів не все зрозуміло у викладених нами статтях закону і він захоче, як писав Солженіцин, «побуцатися з дубом», роз’яснення по них можна отримати в будь-якій юридичній консультації або ж у адвоката.