БІЛЯ СУДОВОГО ПІД’ЇЗДУ ПЕТРО СИМОНЕНКО МАЄ НАМІР ВІДШУКАТИ НА ВІННИЧЧИНІ «ГРОШІ ЗЮГАНОВА»

Минулого понеділка Ленінський райсуд м. Вінниці уже втретє відклав розгляд позову лідера українських комуністів Петра Симоненка до місцевої газети «Подолiя».

Область, як відомо, набула стійкої репутації «червоної» після того, як на президентських виборах-99 дозволила Петрові Симоненку впевнено переграти тут Леоніда Кучму. Губернатор негайно поплатився за такий прокол своїм кріслом, зате товариш Симоненко відтоді під час приїздів на Поділля не втомлювався підкреслювати, що народ тут винятково душевний, вважай, майже всі навколо свої. І раптом, якщо вірити Петрові Миколайовичу, згадана вище ідилія обрушилася під оглушливий дзенькіт уламків особисто його «честі й достоїнства». У чому він, мовляв, переконався 16—17 січня ц.р. під час чергових зустрічей із товаришами вінничанами.

Річ у тім, що 3 листопада минулого року на сторінках місцевої газети «Подолiя» з’явилася стаття «Опозиція: суперник чи ворог», у січні Петро Миколайович відчув погіршення своєї «ділової репутації», а 23 квітня, витримавши затяжну паузу, звернувся до суду з позовом, вимагаючи стягнути як матеріальне відшкодування моральні збитки 60 тис. грн. з газети й автора статті, заступника губернатора Олександра Шестопалюка.

На викладену в позовній заяві думку лідера КПУ, не відповідає дійсності й ображає його надрукована в газеті інформація про фінансування «опозиційних сил з боку іноземних держав, що неодноразово підкреслювалося ЗМІ під час торішніх виборів...».

Підозра про «моє фінансування громадянином Росії, лідером КПРФ Г.Зюгановим» завдала, як водиться, морального збитку у формі «негативної суспільної думки про мене як політичного діяча, що я, передусім, представляю інтереси іноземних держав, які мене фінансують», ремствує Петро Миколайович. А це, мовляв, підриває авторитет «політичного діяча, лідера Комуністичної партії України і найбільшої фракції у Верховній Раді» й узагалі «ставить під сумнів цілі і всю діяльність нашої партії». І особливо гірко відчув він спричинені цим «моральні переживання та стреси» під час поїздки 16—17 січня районами Вінницької області.

Начальник управління обладміністрації з питань внутрішньої політики Володимир Рижков надав суду списки свідків усіх січневих зустрічей Симоненка з народом. Як запевнив Володимир Леонідович, відданий лівий електорат не домальовував прізвища Симоненка на чергові транспаранти з вимогами «віддай наші гроші» й т.п., а, навпаки, слухав лідера КПУ з належним пієтетом.

Дивується й Олександр Шестопалюк: у статті, що оспорюється, оцінку діяльності вінницьких нардепів, котрі є членами опозиційних партій, він дав з позиції державної посадової особи, що «представляє інтереси держави, проводячи державну політику», а на нього, мовляв, подали до суду... як на фізичну особу.

Після вже третього підряд переносу судового слухання справи Симоненко-«Подолiя» (знову через неявку одного з відповідачів) ряди спантеличених поповнив і представник позивача — перший секретар обкому КПУ, народний депутат України Віктор Петров. На відміну від опонентів, він заздалегідь був певний не лише в перемозі товариша Симоненка в цьому судовому процесі, а й переконаний, що це буде перше й останнє засідання.

Будь-які однозначні прогнози щодо результату справи просто неможливі. Зрозуміло поки що лише те, що 60 тисяч грн. для провінційної газети — гроші чималі. І якщо редактор «Подолiї» Володимир Климчук продовжує стояти на своєму («втрачаючи популярність, а отже, аудиторію, комуністичні лідери намагаються таким от чином привернути увагу до себе.., хочуть зробити собі безплатну рекламу напередодні виборів»), то адвокат газети Юрій Усов у кулуарах суду намагався все-таки домогтися якоїсь поступки. Приміром, цікавився, чи не відмовиться позивач від грошових претензій, обмежившись спростуванням? Адвокат Петра Симоненка Світлана Сирікова пообіцяла розглянути такий варіант зі своїм клієнтом. Хоча...

Дуже вже вигідний комуністам (а не особисто Петру Миколайовичу. — Т.П.) цей процес. Очевидно, одним «пострілом» з Ленінського суду можна підтримати своє реноме в «червоній» області. Плюс зняти те протистояння, що виникло всередині обласної партійної організації, — зокрема, між депутатами комуністичної фракції облради і першим секретарем обкому Віктором Петровим. Перші, не потрапивши до складу обкому, заявили, що надалі працюватимуть з владою на основі ситуаційних поступок.

А от це вже справді «підрив «авторитету й репутації», який страшніший від сотні статей у газетах. І, здається, відновити статус-кво, що похитнувся на Вінниччині, лідер КПУ спробує саме через перемогу свого «обліко морале» у суді, аніж шляхом виключення з партії цілої групи депутатів. Тоді й належне в такому випадку шампанське можна буде купити на законно виграні в суді гроші. А не на зюганівські, як необачно припустився думки в газеті заступник губернатора.