АРТУР КОНАН ДОЙЛЬ

У нашому читацькому уявленні ім’я Конан Дойля асоціюється насамперед з ім’ям Шерлока Холмса. Чотири повісті й понад п’ятдесят оповідань, присвячених геніальному детективові Шерлоку Холмсу та його другові доктору Ватсону, принесли Конан Дойлю світову славу. А сам Шерлок Холмс став одним із небагатьох героїв світової літератури, котрі, переступивши рамки художнього тексту, ввійшли в наше життя як реальні особистості. Їм пишуть листи, ставлять пам’ятники, знаходяться будинки, де вони нібито жили чи навіть живуть.

Популярність Шерлока Холмса була такою великою, що це навіть дратувало Конан Дойля. Він вважав, що надмірне зацікавлення детективними творами не дозволяє читачам належно оцінити інші його твори. А їх у письменника було чимало. І в найрізноманітніших жанрах. Плодовитість Конан Дойля засвідчує той факт, що розпочате в Росії в 1909—1911 роках (тобто саме посередині його письменницької кар’єри) видання повного зібрання творів налічувало двадцять два томи. Вражає також розмаїтість тем і жанрів, які вабили письменника. Найбільш відомі (після творів про Шерлока Холмса) науково-фантастичні повісті Конан Дойля «Загублений світ», «Отруєний пояс» та інші. Проте набагато вище письменник цінував свою історичну прозу, вважаючи чи не найкращою книгою роман «Білий загін», де він майстерно відтворив епоху Столітньої війни, побут лицарів, ченців, селян. Великий успіх випав на долю і його творів наполеонівської тематики — драми «Ватерлоо» та циклу «пригод» і «подвигів» хвацького бригадира Жерара з 10-го гусарського полку. Колоритні морські оповідання про жорстокого пірата Шаркі та зухвалі спроби впіймати його. Конан Дойль писав про англо-бурську й Першу світову війни, звертався до біографічного жанру.

Інше велике захоплення письменника — спіритуалізм — спонукало його витратити багато сил і часу на написання двотомної «Історії спіритуалізму». Нарешті, все життя цікавлячись і займаючись спортом, Конан Дойль зі знанням справи писав про знаменитих англійських боксерів минулого. Широта творчих зацікавлень письменника дозволяє літературознавцям називати серед його попередників і вчителів таких різноманітних за жанровим діапазоном авторів, як Вальтер Скотт, Едгар По, Жуль Верн, Роберт Стівенсон. Справді, відразу кілька течій, характерних для розвитку світової літератури XIX—XX ст., злилися в його творчості. Вона далеко не рівноцінна за своїм ідейно-художнім рівнем, але кращі твори письменника ввійшли до золотого фонду світової літератури.

Артур Конан Дойль, ірландець за національністю, англієць за вихованням, народився в столиці Шотландії Единбурзі. Скрутні матеріальні обставини змушували батька майбутнього письменника Чарльза Елтімонта Дойля підробляти, використовуючи свою художню обдарованість. Чарльз Дойль був архітектором і художником, а служив він усього-то клерком у конторі. Людина витончена, приваблива зовні й духовно, натура творча та цілком непрактична, Чарльз Дойль був невдахою. Конан Дойль до кінця своїх днів вважав батька непересічним живописцем, він мріяв на схилі років улаштувати виставку його робіт, розкиданих де прийдеться. (Помер Чарльз Дойль у інвалідному будинку ще до того, як усі діти стали на ноги.)

Мати письменника Мері Фолі була жінкою освіченою. Провчившись п’ять років у Франції, вона на все життя зберегла любов до французької культури. Її сімейною гордістю було високе походження від королівської династії Плантагенетів. Пишалася вона і своїм далеким родинним зв’язком із Вальтером Скоттом. Від матері Конан Дойль успадкував пристрасть до читання, гострий інтерес до історії, культ лицарства та джентльменства.

Збіднілий рід Конан Дойля по батьковій лінії також пишався своїм древнім і шляхетним походженням. (Тоді, тобто на межі XIX—XX століть, багато людей цікавилися геральдикою, відшукуючи свої історичні корені.) Дойлі прийшли до Ірландії з Франції разом з Вільгельмом Завойовником. Один із лицарів цього роду був соратником Річарда Левине Серце. Війни та мінливість долі призвели до пригасання колись славетного роду. І лише в XIX столітті один із представників цього сімейства — Джон Дойль, дід письменника, здобув національну популярність. Він увійшов в історію як талановитий художник-карикатурист. Джон Дойль співпрацював із журналом «Панч», ілюстрував книги відомих письменників. У його будинку в Лондоні, куди він приїхав з Ірландії, бували Вальтер Скотт, Вільям Теккерей, Чарльз Діккенс й інші представники літературної еліти.

Один із чотирьох синів Джона Дойля — Чарльз поїхав у пошуках заробітку до Шотландії, в Единбург, одружився з ірландкою, і 22 травня 1859 року в Мері і Чарльза народився син. На настійну вимогу родини, яка дотримувалася традицій ірландського католицтва, батьки віддали хлопчика в єзуїтський коледж у Стоунхерсті (графство Ланкашир, Англія). Тут мораль єзуїтів залишалася такою ж, як у середньовіччі. Жвава натура підлітка протестувала проти схоластичних методів викладання і надто суворої дисципліни. Життя скрашували лише читання та спорт. (У Конан Дойля проявилися ті властивості, котрі англійці люблять вважати особливостями свого національного характеру. Приміром, спортивність. Не в спеціальному сенсі, а в ширшому розумінні тренованості тіла та духу, енергії й ентузіазму.) Надалі Конан Дойль був відомий як різнобічний спортсмен, який грав у гольф, регбі, крикет, більярд, входив у збірну країни з футболу, був велогонщиком, очолював регату, судив міжнародні змагання з боксу, а наприкінці життя навіть керував гоночним автомобілем.

Закінчивши коледж, юний Конан Дойль полишає думку про кар’єру священика і вступає на медичний факультет Единбурзького університету. Університетський клімат сприяв розвиткові різноманітних зацікавлень майбутнього письменника. Навколо нього були захоплені люди. Один із них — доктор Джозеф Белл, головний хірург Королівської лікарні в Единбурзі, що послужив згодом прототипом Шерлока Холмса. Дж.Белл дивував своєю гострою спостережливістю й аналітичними здібностями, які він охоче демонстрував студентам. Зі свого великого фахового багажу він мистецьки підбирав «ключ» до характеру та недуги пацієнта. Ось його міркування: «Перед нами рибалка, добродії! Це можна відразу помітити, якщо врахувати, що навіть такого спекотного дня наш пацієнт носить високі чоботи. Крім моряка, ніхто не стане в таку пору року носити високих чобіт. Засмага на його обличчі свідчить про те, що це сухопутний, прибережний моряк, а не моряк дальнього плавання, який відкриває нові землі. Засмага ця явно виникла в одному кліматі, місцева засмага, так би мовити... За щокою в нього жувальний тютюн, і він поводиться з ним дуже впевнено. Всі ці умовиводи разом дозволяють вважати, що чоловік — рибалка. Далі, це засвідчує риб’яча луска на його одязі...» І Белл рідко помилявся.

Заняття Конан Дойля йшли успішно. Не забував він і літературу, хоча письменництво було для нього поки що другою справою, розвагою, хобі. Ще в студентські роки йому вдалося дещо опублікувати. У жовтні 1879 року в «Чемберс джорнел» з’явилося його оповідання «Таємниця Сесасської долини», а «Лондон сосаєті» взяв «Американську повість». Речі ці пройшли непоміченими. Втім, і в пам’яті самого автора вони не залишили істотного сліду. Канікули передостаннього року навчання в університеті Конан Дойль провів у плаванні. Йому пощастило, і він потрапив корабельним лікарем на судно, яке вирушало в арктичні води. Нові обрії відкрилися перед ним і вельми надихнули молоду людину. 1881 року Конан Дойль одержав університетський диплом, став бакалавром медицини. На цьому, проте, фахова підготовка не закінчувалася. Треба було стати доктором медицини. І 1882—1890 роки забрала лікарська практика. 1882-го він знову в плаванні, цього разу південному. Він побачив Західну Африку.

В Англії Конан Дойлю довелося змінити кілька міст, перш ніж він вдало влаштувався в приморському містечку Саутсі. Тут за вісім років не тільки сформувався доктор Конан Дойль, а й з’явився Конан Дойль-письменник. 1885 року він захистив дисертацію, а в 1887-му побачила світ перша його повість — «Етюд у багряних тонах». Головні персонажі цього твору потім довго не розлучалися з письменником. Це були доктор Ватсон і Шерлок Холмс.

Перше оповідання з серії «Пригоди Шерлока Холмса», «Скандал у Богемії», з’явилося в липні 1891 року в «Стренд мегезін», і детектив із Бейкер-стріт надійно закріпився на сторінках цього часопису. Конан Дойль потрапив на якийсь час під владу власного персонажа. Через два роки він, незважаючи на всю свою витримку, здоров’я і плодючість, відчуває нав’язливу потребу продовжувати нескінченний ланцюг пригод Шерлока Холмса. «Дорога матусю, — повідомляв він Мері Фолі в одному з листів. — ...Я вирішив убити Шерлока Холмса. Він відриває мене від важливіших справ». «Кровожерливий» намір було виконано: в оповіданні «Остання справа Холмса» (1893) Шерлок Холмс загинув у сутичці з професором Моріарті. Але відкараскатися від улюбленця читацької публіки виявилося не так просто.

І таку людину письменник, що її породив, вирішив погубити! Втрутилася сама королева Вікторія: її величність відмовляється вірити в загибель Шерлока Холмса. Невже переміг цей закоренілий злочинець, професор Моріарті? Королева впевнена, великий сищик не загинув. Це просто якась витівка з його боку... Хіба сер Артур Конан Дойль (К.Дойль отримав дворянське лицарське звання і титул сера і був визнаний офіційною Англією) іншої думки?

І хоча наприкінці оповідання було точно підкреслено, що експерти не мали двох думок із приводу наслідків сутички грізних суперників над моторошною прірвою, хоча говорилося, що спроби відшукати тіла виявилися безуспішними, проте років за десять Шерлока Холмса довелося воскресити. (Письменник був вимушений довгенько посушити мізки перед тим, як віднайти малесенький виступ скелі під водоспадом, зачепившись за який Холмс, як з’ясувалося, спостерігав наслідки власної загибелі. Оповідання «Порожній будинок» повернуло читачам спокій і надію, й ... на все життя зв’язало Шерлока Холмса з його творцем. Останнє оповідання про пригоди нашого героя було написане 1927 року.)

Чи знаємо ми попередників Шерлока Холмса у світовій літературі? Так, безумовно. Це детектив Дюпен — герой оповідань «Убивство на вулиці Морг», «Таємниця Марі Роже», «Украдений лист» американського письменника Едгара По, які стали першими зразками жанру детективної літератури. І, звичайно, француз Лекок, якого створив письменник Еміль Габоріо і який діє в його романах «Досьє», «Злочин в Орсівалі», «Лекок», «Раби Парижа».

Обох детективів — американського та французького — ріднять із Шерлоком Холмсом могутній інтелект і методи дослідження злочинів: ретельний огляд місця події, копітке збирання доказів, надзвичайна увага до, здавалося б, найнезначніших дрібниць, здатність на основі зібраних даних вишикувати бездоганний логічний ланцюг умовиводів.

Але, читаючи Едгара По чи Габоріо, ви ніяк не можете уявити собі зовнішній образ героїв, уловити за грою їхнього інтелекту звичайні людські риси. На відміну від своїх попередників Шерлок Холмс постає перед читачем цілком живою людиною. Ми не тільки ясно уявляємо собі його зовнішність, а й невдовзі осягаємо й характер великого сищика й, захоплюючись його видатними здібностями та сильними якостями, відразу помічаємо й слабкості. Ці слабкості в натурі Холмса нас не відштовхують, а швидше розчулюють, і ми схильні їх великодушно пробачити улюбленому герою.

Конан Дойль не просто показав через Шерлока Холмса безмежні можливості людського розуму, не просто популяризував нові методи розслідування злочинів. Він збагатив населення планети Земля ще однією людиною і зробив це так талановито, що читачі всього світу дружно бажають забути про літературного персонажа і вдячно вірити, що Шерлок Холмс — така сама, як і вони, жива людина.

З 1891 року Конан Дойль облишив лікарську справу. Література стала для нього професією. Він продовжував подорожувати. Їздив Європою. У Норвегії він був разом із Джеромом К. Джеромом, і той залишив про цю поїздку забавні спогади цілком у дусі «Трьох в однім човні». Конан Дойль перетнув океан і відвідав Сполучені Штати, де виступав із привселюдними читаннями своїх творів. Був у Єгипті.

1900 рік — англо-бурська війна. Конан Дойль знову береться за лікування хворих. Він добровільно став головним хірургом у польовому госпіталі. З початком Першої світової війни письменник, якому виповнилося п’ятдесят п’ять років, ізнову готовий іти добровольцем, і знову він бачить у цьому місію ветерана, зобов’язаного подавати приклад. Його пропозицію було відхилено. Правда, у складі англійського військового флоту плавав у цей час траулер, названий «Конан Дойль». А головне — син, брат, два небожі, зять, брат дружини Конан Дойля, пішли на фронт. Усі загинули.

1924 року Конан Дойль видав свої власні «Спогади і пригоди». У 1929-му вийшла його науково-фантастична повість «Маракотова безодня».

На початку двадцятих Конан Дойль з’їздив до Австралії, а всього за рік до смерті — знову до Південної Африки та Норвегії з лекційним турне. Після повернення з Осло він уже не в змозі був дістатися додому без сторонньої допомоги. «Старий кінь довго тягнув важкого воза. Але за ним був гарний догляд. Треба, щоб тижнів шість він постояв у стайні, та ще на шість місяців пустити його на траву, і він знову відправиться в дорогу», — так розмірковували в Конан Дойля лікарі-«ветеринари», зображені письменником тут же на картинці. Проте дорога «старого коня» непереборно йшла під ухил. І малюнок — хворий у ліжку — з датою «1930» виявився останнім. Конан Дойля цього року не стало.

Сер Артур Конан Дойль — «великого серця, великого зросту, великої душі людина», сказав про нього Джером К. Джером.