ДЕ НАРОДИЛАСЯ ВЕСНА І ЗАБЛУКАЛО ЛІТО

Коли Бог роздавав людям землю, гуцул спізнився. «Де ти був?» — запитує Бог. «Взувався, вдягався, аби перед тобою файним постати», — відповідає гуцул. «Але ж тобі лише гори залишилися», — каже Бог. На хвильку замислився, всміхнувся й промовив: «То нехай же вони будуть благословенні!»

Неможливо не повірити в цю легенду, побувавши на Закарпатті, кожна п’ядь якого — воістину щедрий дарунок Творця. Гори й долини, норовливі річки й гірські потоки, де, як писав літописець, дві третини — форель та харіус, і лише решта — вода. Ліси, які щедро обдаровують грибами та ягодами, чудові ландшафти, причому будь-якої пори року. Ніде більше на європейській частині континенту немає такого краю, де б весна розпочиналася наприкінці лютого, а літо — в першій декаді травня і тривало б до середини вересня. Головне — попри всі природні катаклізми останніх років, Закарпаття, як і раніше, належить до найбезпечніших, екологічно чистих і, природно, найгарніших регіонів Старого Світу. Тобто регіонів із багатющим рекреаційно-туристичним потенціалом. Наскільки вміло його використовують місцеві жителі, змогли оцінити учасники недавнього прес-туру, організованого Держтурадміністрацією України, Національною туристичною організацією і ЗАТ «Закарпаттурист».

Кращими за гори можуть бути тільки гори

Чотири п’ятих території області займають гори. Саме в Закарпатті розташована найвища вершина Українських Карпат — красуня Говерла (2061 м над рівнем моря). Височіє вона на території Карпатського біосферного заповідника, чиї екосистеми вважаються одними з найцінніших на планеті (!) і з 1993 року входять у міжнародну систему біосферних резерватів ЮНЕСКО. Проте Карпати більше відомі як унікальне місце для зимового відпочинку. У низині сніжний покрив не тане, як правило, від початку грудня і до кінця березня, а у високогір’ї — від жовтня і до кінця травня — початку червня. Засніжені схили долини Драгобрат давно зажили слави зимової туристичної Мекки й гарантують неабияку порцію адреналіну кожному лижникові, котрий ризикне «злетіти» прямісінько з-під хмар в одну із затишних ущелин.

Саме в Карпатських горах можна відшукати пурпурні квіти рододендрона — знаменитої червоної рути — і легендарний едельвейс, який росте лише на важкодоступних скелях. Правда, деякі скептики запевняють, що карпатський едельвейс — не більше як гарна казка, але хто ж їм повірить?..

Замість Віші — «Квітка»

«...у горах Полонинних є колодязь, а в ньому вода солодка, як грушевий квас. Але є й інші колодязі, але вода в них як оцет, а в інших — як кислі щі... І в горах тих вода з каменю тече, а є гаряча, можна яйце зварити... і в ті води багато людей приходять із різними хворобами, лягають у ті води, і всім настає зцілення...» Так чотири з половиною століття тому, у далекому 1558 році, доповідали російські посли Івана Грозного, повертаючись через Закарпаття до Москви з Цареграда.

Ніде більше на просторах колишнього СРСР немає стільки джерел унікальних мінеральних вод, як у Закарпатті. Фахівці стверджують: за хімічним складом і лікувальними властивостями вони не поступаються, а нерідко навіть перевершують відомі води Кавказу, Польщі та Франції. Адже не заради примхи карпатську мінералку поставляли до столів угорських королів, монархів Австро-Угорщини та Франції. У середині ХІХ століття «Поляну квасову» за смаком і лікувальними властивостями визнали кращою в Європі. Як відзначають історики, у Парижі, Нью-Йорку, а потім і в Токіо її продавали виключно як дорогий столовий напій у ресторанах, а в аптеках по неї стояли черги.

Сьогодні для того, аби переконатися в цілющості «Поляни квасової», у чергах стояти не потрібно. Досить сходити в найближчий супермаркет і без проблем придбати розфасований у пластикову тару екс-дефіцит. Правда, ні для кого не секрет, що чим довше мінералка простоїть у пляшці, тим меншим буде її позитивний вплив на організм. Тому найкраще — вирушати на батьківщину води, на Закарпаття. Приміром, у санаторій «Квітка полонини», розміщений за шість кілометрів від міста Свалява в селі Солочин. Тут можна полікуватися не лише згаданою вище «Поляною», а й «Лужанською-7» — аналогом усесвітньо відомої мінводи «Гран Гріль» французького курорту Віші. До речі, не виключено, що в найближчому майбутньому «Квітка полонини» підтягнеться до французького «колеги» й за рівнем сервісу. Тут повним ходом іде будівництво нового корпусу на 280 місць із зимовим садом, двома басейнами, VIP-апартаментами. У планах — подовження підйомника, збільшення кількості гірськолижних спусків (від одного до трьох). Але вже сьогодні у «квітчан» є те, що у французів точно не водиться: власний... динозавр. Чому він забрів у Солочин?.. Місцеві жителі мовчать, хитро всміхаючись. Напевно, вся річ у тій самій унікальній воді, попиваючи яку, величезний (але при цьому вельми потішний) доісторичний монстрик і зумів дотягти до наших днів.

Привида замовляли?

Чимало родзинок і в туристично-оздоровчого комплексу «Карпати», розміщеного в західному Закарпатті на південно-східній околиці райцентру Міжгір’я. По-перше, це джерела мінеральної води «Сойми» типу «Єсентуки» №4, 17. По-друге, такою гарною територією не може похвалитися жоден із побачених нами місцевих туристично-рекреаційних об’єктів. По-третє, один із «карпатських» корпусів — справжнісінький замок під назвою Шенборн. У ньому 365 вікон (як днів у році), 52 димоходи (як тижнів у році) і 12, як місяців, входів. Ну й, безумовно, як у кожного замку, що поважає себе, у Шенборна є власний привид. Кажуть, зовсім не страшний і навіть дуже симпатичний.

Славно покататися на лижах, підлікуватися і вивчити Карпати можна у високогірному лікувально-оздоровчому комплексі «Форель» на мальовничій околиці села Жденієва Воловецького району. До послуг відпочивальників — пункт прокату туристичного спорядження, лазня-сауна, гідротерапія, масаж, кафе-бар, більярд, настільний теніс, міні-футбольне поле, волейбольний майданчик, дитячий ігровий майданчик і т.п. Саме в цьому комплексі туристи мають змогу поласувати неймовірно смачною, але при цьому недорогою фореллю: один кілограм приготовленого делікатесу коштує приблизно 90 грн.

Русалчин посаг

На висоті 989 метрів над рівнем моря понад десять тисяч років тому утворилося найбільше високогірне озеро Українських Карпат — Синевирське. Із висоти пташиного польоту воно скидається на химерне око: острівець посередині — зіниця, ялини довкола водойми — ніби вії. У народі його прозвали «Морське око».

На самісінькому дні Синевира живе русалка. Давним-давно вона покохала гарного горянина. Але водяник був проти їхньої любові, й «горою струмки він гірські загатив, щоб доню у вирі сховати». Але все ж виконав останнє прохання доньки — зачарував озеро. Чари ці збереглися й досі: коли якась дівчина нап’ється синевирської води або вмиється нею, «русалки кохання і краса в ту ж мить приданим для дівчини стануть». Адреса цього чарівного місця: Закарпатська область, Міжгірський район, с. Синевирська Поляна. Зупинитися всім потенційним кралечкам та їхнім супутникам можна в місцевому туристично-оздоровчому комплексі «Синевирське озеро» чи на базі відпочинку «Морське око».

Біля цієї первозданної краси зберігся весь колорит народних звичаїв і обрядів. Скажімо, влітку на Синевирському озері з веселими іграми й пошуком квітки папороті проводять свято Івана Купала. Найвидовищніші, найпотішніші та найсамобутніші місцеві обряди увібрала в себе програма фольклорного шоу «Верховинські забави на Синевирському озері». Її учасників навчають танцювати коломийки, співати пісні гір, бавитися в захоплюючі народні ігри. Крім того, це привід покуштувати навдивовижу смачні національні страви й випити домашніх «звеселяючих напоїв». Але й без них надвечір у Карпатах можна побачити ТАКЕ!.. Приміром, коли ми пішки піднімалися звивистим плаєм на нічліг у «Синевирське озеро», за одним із поворотів сидів справжнісінький... дід-лісовик! Правда, оператор телеканалу СТБ Сергій Колєсніков, який ішов поруч зі мною, досі запевняє, що у вашої покірної слуги попросту розігралася уява... І чому чоловіки вдають, що не вірять у дива?..

Травневе диво

Уявіть собі зелений килим, на якому розсипано білі віночки квітів — не десятки й навіть не тисячі, а така величезна кількість, що неможливо полічити. Ця велична картина «пишеться» лише в урочищі Кіреші біля закарпатського міста Хуста на початку травня. Тут лежить ще одна місцева дивовижа — Долина нарцисів — єдине місце в СНД, де трапляються природні зарості нарциса вузьколистого. Схожі, але менші за площею «плантації» залишилися тільки в Альпах, Румунії і деяких Балканських країнах.

Популяція нарциса вузьколистого в Долині — велика наукова цінність. Саме тут тендітна рослина сховалася під час наступу льодовика. Площа Долини становить 256,5 га, є заповідною територією і належить до Карпатського біосферного заповідника.

Помилуватися нарцисами можна, зупинившись в однойменному туристично-оздоровчому комплексі, побудованому в долині річки Тиси біля підніжжя Замкової гори. На базі місцевих ресурсів мінводи «Шаян», лікарських рослин та обладнаних необхідною апаратурою лікувально-оздоровчих кабінетів у «Нарцисі» не лише добре проводять відпустку, а й істотно поліпшують здоров’я. На території комплексу — спортивні й ігрові майданчики, флористичний заказник «Замкова гора» зі стежинами здоров’я, зручні місця для прийняття сонячних ванн, лижний підйомник для початківців заввишки 300 м. До послуг лижників, котрі не належать до розряду «чайників», — лижна 800-метрівка за десять кілометрів від Хуста.

Гуцульський Париж

І взимку, і влітку всіх охочих чекає гостинний Рахівський туристично-оздоровчий комплекс «Тиса». Самобутня природа Карпат із її неповторними гірськими ландшафтами, п’янке повітря, цілющі мінеральні джерела, річка з облаштованим пляжем, різноманітні екскурсії, прогулянки, походи — все це до послуг відпочивальників на «Тисі». А ще — тільки місцеві інструктори знають найлегший і найкоротший шлях на Говерлу.

За кілометр від комплексу працюють дві канатно-буксирні дороги завдовжки 900 і 200 метрів. Для просунутіших лижників — гірськолижні траси в селищі Богдан (1500 м) або Драгобрат (1800 м). Найближчим часом «Тиса» кардинально оновиться: у комплексі завершується капітальний ремонт. Отож незабаром до «тисівських» інтер’єрів не зможуть висунути жодних претензій навіть дуже вибагливі відпочивальники. Утім, нічого дивуватися: адже Рахів давно називають «гуцульським Парижем». Тому, хочеш не хочеш, а потрібно відповідати.

На відміну від «Тиси», чий основний контингент — туристи, клієнти лікувально-оздоровчого комплексу «Латориця», розміщеного в парковій зоні м. Мукачевого, приїжджають сюди передусім заради місцевої термально-мінеральної води. У комплексі обладнано водолікарню, в якій одночасно можуть обслужити до ста чоловік. Працюють кабінети мануальної терапії, масажний, фізіотерапевтичний, озокеритне відділення, кімнати штучного мікроклімату. Основа лікування — місцева хлоридна кальцієво-натрієва вода, аналогічна відомому угорському джерелу Гайдусобосло.

Лікарня під землею

У містечку Солотвино міститься найбільша у світі алергологічна лікарня. Тут використовують незвичайний метод лікування хронічних захворювань дихальних органів — спелеотерапію, стрижнем якої є використання мікроклімату підземних об’єктів (соляних шахт і карстових печер).

Спелеотерапію в Українській державній алергологічній лікарні проводять у спеціально побудованому в товщі соляного масиву підземному відділенні на глибині 300 метрів від поверхні землі на шахті №9 Солотвинського солерудника. Мікрокліматичні умови «підземки» просто унікальні: весь рік температура +22-23о С, відносна вологість 20—60%, стовідсоткова відсутність алергенів, шкідливих газів, знижено до мінімуму радіаційний фон і вплив електромагнітних полів. А головне — повітря (до речі, у 5—10 разів чистіше, ніж в операційній), насичене біологічно активним аерозолем хлористого натрію, який і зцілює пацієнтів. Причому навдивовижу успішно: ефективність лікування дорослих становить 80—86%, дітей — 90—95%. А якщо хлопчики й дівчатка побувають тут двічі-тричі, то цілком виліковуються від астми.

Спадщина Вакха

У давнину, коли на Олімпі жили боги, чимало турбот завдавав їм молодий п’яниця й гульвіса Вакх. Ніякі вмовляння та загрози на нього не діяли, і Зевс, аби відучити Вакха від вина, вирішив відправити його в місця, де люди не займаються виноградарством. Вибір свій громовержець зупинив на північно-західних схилах Карпат. Не знав Зевс, що хитрий Вакх прихопив із собою виноградну лозу й відразу по прибутті в місце заслання почав навчати тамтешніх жителів виноградарства й виноробства. Предки закарпатців легко засвоїли цю науку, не забуту й нині. Чудовий приклад того — продукція агропромислової фірми «Леанка»: вина, виготовлені за класичною технологією і витримані в дубовій тарі у винних підвалах. Марочні й ординарні, сухі, кріплені й десертні (загалом 15 найменувань) — ці розкішні напої прославили місцевих виноробів і неодноразово завойовували золоті та срібні медалі на престижних конкурсах. Причому цілком заслужено: це вам підтвердить уся наша журналістська делегація, яка після дегустації буквально спустошила прилавок «леанківського» фірмового магазину.

Усе минає...

Після сумно відомих подій говорити про це старовинне містечко лише як про одну з туристичних перлин Закарпаття непросто. Тим паче що ми побували там, коли місто ще сильно вирувало: про своє обурення говорили всі — і перехожі, і пікетники, і навіть швейцар найфешенебельнішого в місті готелю... Побувавши в Мукачевому, укотре переконуєшся, як усе-таки жорстоко влаштований світ: ну за що на таку красу й вишуканість вихлюпнуто стільки бруду, мерзоти й ненависті?..

Одна з гіпотез про походження назви міста гласить, що майбутнє поселення виникло поблизу замка, спорудження якого завдало багато страждань і мук простому людові. Але, попри невеселий початок, Мукачеве зуміло перетворитися на одне з найгарніших міст не лише Закарпаття, а й усієї України. Чого варті лише легендарний замок «Паланок» — пам’ятка історії і фортифікаційної архітектури, пам’ятка ранньої романської готики капличка св. Йосипа, білий палац, що свого часу належав трансільванським князям Ракоці, духовна колиска краю — Свято-Миколаївський жіночий православний монастир... А який гарний монументальний і водночас витончений будинок міської ратуші! Так, довго ще навколо витатиме примара тих моторошних подій. Але коли стоїш під цією вежею, слухаєш передзвін її столітніх курантів, погане дивовижним чином зникає. І в пам’яті зринає лише напис, викарбуваний на персні наймудрішого з царів: «Усе минає»...

Мукачівський «прем’єр»

У самому центрі Мукачевого, у колишній резиденції графа Шенборна, розмістився новенький чотиризірковий готель «Стар» на 61 номер. Кожну кімнату обладнано кондиціонером, кабельним ТБ і особистим сейфом. У розпорядженні тутешніх постояльців — найпрестижніший ресторан Закарпаття «Зірка», послуги пральні й хімчистки, фітнесс-центру, бізнес-центру та перукарні, конференц-зал, кімната для переговорів, сучасний Інтернет-клуб. При готелі працює і власний міні-пивзавод, де варять чудове пиво.

«Стар» входить у першу в Україні мережу готелів Premier Hotels, яка сьогодні налічує п’ять готелів у п’яти містах країни — Ялті, Києві, Одесі, Львові й Мукачевому. Стати одним із «прем’єрів» має шанс виключно престижний готель чотири- і п’ятизіркового статусу.

Сад із сакур і магнолій

Багато дивовижного побачили ми в Закарпатті. Побували в селі казкарів Горинчево, центрі лозоплетіння Ізі, селі наречених Стеблівці (там у кожному будинку, де є дівчина на виданні, номер житла не прикріплено на стіну, а виставлено у вікні), у полуничній «столиці» — селі Широке... Помилувалися водоспадом Шипот у Міжгірському районі, сфотографувалися біля пірамідки — знака географічного центру Європи... Погуляли територією Ужгородського замку — найдавнішої і найімпозантнішої споруди міста. (До речі, в Ужгороді рекомендую зупинитися в туристично-оздоровчому комплексі «Світанок», неподалік центру на зелених відрогах гори Кальварії.) Провели чудовий вечір у знаменитій корчмі-музеї «Деца у нотаря»... Але, напевно, одне з найяскравіших вражень — це саме головне місто Закарпаття. Річ у тім, що навесні Ужгород перетворюється на величезний сад із квітучих сакур і магнолій, занурюючись у який, можна думати лише про радість, сонце й кохання. Утім, хіба напередодні літа можуть виникати якісь інші думки?