Хотинська війна 1620—1621 років: «пам’ятати про всіх»

Сергій Махун 29 грудня 2011, 14:29
16.jpg

Читайте також

Тривалий час Хотинська війна 1620—1621 років вважалася фактом виключно польської історії і тому лише побіжно згадувалася в підручниках з історії країн, які насправді мали безпосередній стосунок до неї, — України, Литви, Білорусі. Якоюсь мірою в цьому винні й наші вітчизняні історики, бо захоплювалися козацько-селянськими повстаннями на теренах Речі Посполитої, і насамперед добою Хмельниччини.

Цей кривавий конфлікт виходив за рамки протистояння двох потужних держав (Речі Посполитої та Османської імперії), бо включав не лише битву за Хотин восени 1621 року, а й цілу низку зіткнень на суходолі й на морі — за участі запорозьких козаків. А головне — за розмахом Хотинську битву можна порівняти хіба що з першим етапом Тридцятирічної війни (1618—1648). Але в останній сходилися «армії» максимум у декілька десятків тисяч вояків, тоді як під Хотином — 80 тисяч
вояків Польсько-Литовської держави (серед них понад 40 тисяч запорожців) і 220 тисяч турків-османів та їхніх сателітів.

І, що цікаво, навряд чи розсварені європейські правителі усвідомлювали, що саме «на полях Хотинської війни вирішується не лише доля Речі Посполитої, але й значною мірою і доля християнської цивілізації», — пише наш співвітчизник, доктор історичних наук Петро Сас, один з авторів книги-альбому «Хотинська битва 1621. Битва за Центральну Європу», що перед самим Новим роком вийшла у видавництві «Балтія-Друк» у Києві.

Автори — відомі дослідники, доктори історичних наук Петро Сас (Україна) і Генуте Кіркене (Литва) намагалися переосмислити — і це їм таки вдалося — не таку вже й малу спадщину істориків минулого не лише про фронтові реалії, а й про буденне життя учасників Хотинського протистояння. Широко використовуються автентичні історичні джерела: хроніки, щоденники, звісно, не позбавлені авторського суб’єктивізму, але необхідні для відчуття часу.

Це була величезна за масштабом і вкрай драматична битва, яка відіграла неабияку роль у протистоянні Хреста та Півмісяця, стала важким випробуванням для державного механізму Польсько-Литовської держави. Вкотре ці події довели, що запорозькі козаки є потужною силою, здатною відігравати важливу роль на полях битв світової історії.

«Хотинська битва належить тій епосі, яку можна вважати спільною не лише для Польщі і Литви, а й для України та Білорусі», — пише в післямові до книги-альбому професор, доктор історичних наук Альфредас Бумблаускас. І ця думка дуже слушна.

Цікавим видається задум і його реалізація. Новітні дослідження біографій найвизначніших дійових осіб Хотинської битви — великого гетьмана литовського Яна Кароля Ходкевича та гетьмана Війська Запорозького Петра Конашевича-Сагайдачного органічно пов’язані з детальним описом самої битви, а також подіями, що їй передували (насамперед трагічної Цецорської битви 1620 р., в якій турки розгромили армію коронного гетьмана Станіслава Жолкевського). Привертають увагу розділи, присвячені морським походам козаків у рамках Хотинської війни, детальному опису армій противників.

«В обкладинці використано світлину, на якій зображено оригінальний меч, подарований королем Речі Посполитої Сигізмундом III Ваза гетьману Петру Конашевичу-Сагай­дач­ному. Композиція вельми промовиста — меч пробиває турецький щит. Ми спеціально виїжджали до Стам­була, де після тривалих погоджень отримали в чотирьох музеях (особливо важко було дістати згоду Військо­вого музею та музею Міні­стерства оборони Туреччини) чимало цікавих ілюстрацій. Ми вдячні багатьом му­зеям і приватним колекціонерам з Литви, України (зокрема з Криму)… Ми повинні більше писати про ті сторінки нашої спільної історії, які нас об’єднують. Наша ідея — пам’ятати про всіх»,— розповідає головний редактор видавництва «Балтія друк» Віргініюс Строля.

Так, ми всі маємо право на свою власну інтерпретацію історії, але головне — використовувати автентичні джерела. Робота над книгою-альбомом була вкрай насичена, пов’язана з багатьма експедиціями. «Так, один з авторів альбому, Петро Сас, разом зі свої­ми студентами їздив до Хотина, де зай­мався реконструкцією ставок головнокомандувачів. Ми робили аерофото­зйомку фортеці і тих місць, де відбувалася битва. Тобто не просто малювали план битви поблизу Хотина, а намагалися досягнути якнайбільшої автентичності у відтворенні дислокації бойових позицій як об’єднаних військ Речі Посполитої, так і військ султана Османа II», — продовжує В.Строля.

Ця багато ілюстрована книга є справжнім проривом, який допоможе відкрити нові туристичні маршрути та оживити в пам’яті вже відомі. І це стосується не лише Хотина, Кам’янця-Подільського, а й міст і місцевостей, так чи інакше пов’язаних з битвою та її фігурантами, — Києва, Вільнюса, Любліна, Несвіжа, Гродна, Острога, фортець Криму (Кафа/Феодосія, Бахчисарай, Чуфут-Кале), Білгорода-Дністровського, Стамбула…

Петро Сас у передмові до книги-альбому зауважив: «Війна суворо перевіряє не лише конкурентоздатність суспільства та держави у світі, а й силу людського духу. Влаштований нею іспит завжди супроводжується правдивою відповіддю на запитання, чого насправді варті для конкретної особи та її спільноти такі поняття, як Вітчизна, патріотизм, самопожертва, спільне благо, честь і гідність». Ці слова, як на мене, стосуються не лише славного минулого, а й сьогодення.

Хотинська битва 1621. Битва
за Центральну Європу / Петро
Сас, Генуте Кіркене, Альфредас
Бумб­лаускас. — К.: Балтія-друк, 2011.

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 26.63
EUR 29.00