Фінське диво, або/і Здоровий прагматизм

Дар’я Касьянова 28 грудня 2016, 23:02
фин

Читайте також

Про Фінляндію ми знаємо не так уже й багато. Останніми роками захоплюємося системою освіти у фінських школах. 

Хоча самі фіни ставляться до своєї освіти спокійно. Раді, що є можливість як забезпеченим, так і не дуже сім'ям відправляти своїх дітей у хороші школи. Уроки задають, школярі роблять їх удома з батьками, навантаження серйозне, дива ніякого немає. Хоча — таки є. Але для нас, українців, воно в іншому. У ставленні держави до своїх громадян. 

Делегація СОС "Дитячі містечка — Україна" приїхала до Гельсінкі, щоб вивчити досвід колег із СОС "Дитячі містечка — Фінляндія". Тиждень ми дивилися, слухали і намагалися зрозуміти — невже так буває? Нас цікавила насамперед система захисту прав дитини і робота з родинами. І скажу відразу, що повчитися у Фінляндії є чого.

Зазначимо: самі фіни вважають, що живуть у благополучній скандинавській країні. І щоразу на цьому з гордістю наголошують. 

Дитяче населення країни становить майже 1 мільйон жителів. При цьому кожна десята дитина — у зоні ризику. Близько 90 тисяч дітей перебувають під соціальним супроводом, тобто про дитину та її родину знають у громаді і надають допомогу у вигляді послуг.

18 тисяч дітей живуть поза рідною сім'єю: більш як половина з них проживає у прийомних сім'ях, іншіу групових будинках і закладах, наближених до сімейних.

Основні причини — такі самі, як і в нас: безробіття, бідність, залежності. Однак фільтри — досить жорсткі, і ніхто не чекає, коли сім'я опуститься на соціальне дно. З сім'ями починають працювати ще до появи у них дітей. 

Уся робота відбувається на рівні муніципалітетів (тобто громад) і має переважно індивідуальний характер: консультування, психотерапія, допомога в набутті соціальних навичок, юридична тощо. Муніципалітет вивчає і аналізує потреби своїх жителів, формує потребу в послугах і замовляє їх у різних провайдерів. Це можуть бути як державні, так і громадські організації. Ринок соціальних послуг у дії. І так уже понад 50 років. По-іншому фіни собі не уявляють. 

Якщо у Фінляндії за однією сім'єю закріплено два соціальні працівники, які їй допомагають, то в Україні на одного соціального працівника припадає 10 сімей, не рахуючи послуг без договору, тобто фактично — у 10—20 разів більше. Відчуйте різницю, як кажуть. В ефективності й необхідності соціальної роботи у Фінляндії ніхто не сумнівається, бо дитина і сім'я — пріоритет національного рівня.

Сімейне право має зовсім іншу конфігурацію — батьки можуть бути обмежені у батьківських правах, але водночас зберігають можливість спілкуватися з дитиною, мають право змінити їй ім'я, наполягти на поглибленому вивченні якогось предмета або на заняттях спортом. Усиновити дитину всередині країни практично нереально. Фіни всиновлюють дітей з Китаю, Камбоджі.

Після загибелі однорічного маляти в центрі Києва нам було важливо подивитися, як у випадку підозри в жорстокому поводженні у Фінляндії працює система оповіщення й переадресації. 

У випадку підозри в жорстокому поводженні або в ігноруванні потреб дитини будь-який громадянин зобов'язаний зателефонувати до поліції. Надана ним інформація моментально надійде у соціальну службу, і соціальний працівник вийде з перевіркою за вказаною адресою. За необхідності — разом із поліцейським. Якщо дверей ніхто не відчиняє, у консьєржа або голови муніципалітету завжди є ключ від квартири, і її можна відчинити. Система реагування і надання допомоги працює як годинник.

Новою для нас була також послуга вихідного дня для біологічних сімей. Сім'я може звернутися в громаду, або їй можуть порекомендувати таку послугу в школі, дитячому садку. Послуга вихідного дня затребувана у фінів, особливо при складних ситуаціях у сім'ї — криза стосунків, втрата роботи, підвищена агресія тощо. Батьки звертаються до муніципалітету, заповнюють анкети, підписують договір, і їм надають послугу — у вихідні дитина гостює в сім'ї вихідного дня. Там з дитиною займаються за індивідуальним планом, складеним відповідно до її потреб. І так може тривати до року. Подібна послуга є профілактикою різних негативних явищ у біологічній сім'ї дитини. Після надання такої послуги у правах обмежують близько 10% батьків. 

Дивно, але бажаючих бути батьками вихідного дня чимало. Щоб стати ними, люди готові проходити навчання, заповнювати різні документи, попри те що при цьому мають власну роботу. 

Окремо зупинюся на роботі з підлітками і молодими людьми, які виховуються у прийомних сім'ях. З 14 років їх починають готувати до самостійного життя — тренінги, профорієнтація, тестування життєвих навичок. Активно задіяні громадські організації і муніципалітет. Молоді люди, виходячи з прийомної сім'ї, можуть одержувати підтримку до 25 років — субсидії на навчання й житло, психотерапія, допомога у працевлаштуванні. За кожним підлітком закріплено соціального працівника, до якого можна звернутися по допомогу. При цьому кожна молода людина усвідомлює і власну відповідальність: якщо субсидію на навчання вона витратить на розваги, то не складе іспиту, і тоді муніципалітет не виділить грошей на оплату житла. Усе просто й ефективно. 

Як і до інших європейських країн, до Фінляндії їдуть біженці. Нині їх — близько трьох тисяч, переважно з Південного Судану й Афганістану. Багато дітей прибуло в країну без супроводу батьків або дорослих. Кожна дитина-біженець протягом першого року перебування в країні отримує посвідку на проживання. Це непроста процедура, але для дітей-біженців продумано алгоритм допомоги. За кожною дитиною закріплюють адвоката і особистого представника (будь-якого повнолітнього громадянина Фінляндії, що заповнив анкету). Перші місяці діти вивчають мову країни, починають відвідувати загальноосвітню школу. Підлітки з 12 років живуть у групових будинках для біженців. Це звичайні приватні будинки, в яких одночасно можуть проживати до 16 дітей разом із соціальними працівниками. Останні допомагають дітям господарювати, навчають життєвих навичок, пояснюють особливості культури, допомагаючи інтегруватися в суспільство.

Після одержання посвідки на проживання дитину влаштовують у сімейний будинок, де вже є прийомні батьки. Діти-біженці мають можливість спілкуватися зі своїми біологічними батьками і родичами, які можуть проживати в іншій країні або змушені повернутися назад на батьківщину.

Сімей з дітьми з України у Фінляндії ми не зустріли. Про воєнний конфлікт на Сході України тут знають дуже мало. 

У переддень новорічних свят хочеться вірити в диво, загадувати бажання і сподіватися, що вони обов'язково здійсняться. Україні потрібні система професійної соціальної допомоги сім'ям з дітьми, система захисту прав дитини і чітко вибудувані пріоритети. Нехай диво стане прагматичною метою, бо від цього залежить якість життя і майбутнє України!

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 27.15
EUR 29.57