Енергооблік без... енергоекономії

Роман Якель 7 квітня, 18:21
теплосчетчик

Читайте також

Рано чи пізно ВР таки ухвалить законопроект "Про комерційний облік комунальних послуг", що зобов'язує до 1 жовтня 2018 р. в усіх житлових будинках встановити вузли обліку теплової енергії, гарячої води та холодного водопостачання. Тренуванням бажань уряду стали "вдосконалені" умови надання безповоротної фінансової допомоги на термомодернізацію багатокватирних будинків. Із 2017 р. компенсацію отримають лише ті, хто встановив лічильники теплової енергії.

Можна зрозуміти намагання урядовців налагодити контроль у споживанні енергоресурсів і примусити населення їх раціонально використовувати. Та більш ніж двадцятирічна загальноукраїнська кампанія зі встановлення приладів обліку, супроводжувана перервами й непереконливою рекламою, довела: встановлення приладів обліку — не панацея від усіх лих, пов'язаних із неефективним використанням енергоресурсів.

Проблему слід вирішувати ширше і комплексно. Тому й не дивно, що багатообіцяюча державна програма поетапного оснащення житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії, затверджена постановою Кабміну №947 ще у листопаді 1995 р., була успішно провалена: місцевим бюджетам постійно бракувало коштів для придбання і встановлення лічильників, а населення — при відносній дешевизні газу, тепла, гарячої води — не поспішало їх економити.

Багато в чому повчальною виявилася ситуація в Тернополі. У 2007—2010 рр. власники квартир у багатоквартирних будинках масово отримували дозволи на від'єднання від централізованого теплопостачання і встановлення індивідуального, тобто газового, опалення. Система теплопостачання в будинку ставала розбалансованою. І, зрештою, тягар плати за тепло ліг на плечі власників квартир, котрі залишалися під'єднаними до тепломереж. Траплялися непоодинокі випадки, коли мешканці самовільно робили добудову балкону, переносили туди прилад опалення, що заборонено правилами пожежної безпеки. А ще — обладнували теплу підлогу чи робили якісь інші "поліпшення". З іншого боку, вартість тепла в будинку, віддаленого від котельні, обгрунтовано виходить вищою, ніж у того, котрий поряд. І після встановлення в деяких будинках лічильників теплової енергії в перших платіжках за тепло люди почали отримували суми більші, ніж ті, які отримували без нього: мешканці платили за себе й за сусіда. І вони зверталися в міську раду: знімайте лічильник, бо ми хочемо платити менше, — хоча придбання і встановлення одного лічильника коштувало міському бюджетові 50—60 тис. грн. Тому не дивно, що процес встановлення будинкових лічильників теплової енергії та гарячого водопостачання в Тернополі відбувається повільно. Із 758 багатоквартирних будинків міста нині лише у
12 встановлено такі лічильники.

Протилежною є практика малих міст Тернопільщини. За інформацією управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації, в усіх 69 багатоквартирних будинках, які розміщені в райцентрах, містечках і селищах Тернопільської області, вже встановлено лічильники теплової енергії. Чимало квартир мешканців будинків цих малих міст відключені від централізованого теплопостачання. А ті споживачі, котрі з ним ще не розлучилися, платять за себе й за сусіда, але при цьому мовчать, не протестують проти нинішніх захмарних тарифів. І це при тому, що тариф на теплову енергію в системі обласного комунального підприємства "Тернопільтеплокомуненерго" вищий, ніж у місті Тернополі: 38 грн за кв. м, порівняно з 30 грн, при базовій температурі зовнішнього повітря —0,5°С, яку записали у постанові Кабміну від 30 жовтня 2015 р. №1037. Причину неважко вгадати: люди отримують субсидії — державні гроші, що не особливо примушує економити енергоресурси.

Позитивний вихід у державі знайдено давно — його просто не слід ігнорувати. Якщо мешканці багатоквартирного будинку бажають відключитися від централізованого теплопостачання, то вони мали б ухвалити колективне рішення і при цьому допомогти встановити індивідуальне опалення тим мешканцям, котрі фінансово неспроможні це зробити. У Тернополі з 2008 по 2016 р. таким шляхом пішли мешканці 37 багатоквартирних будинків. Ще кращий досвід такої самоорганізації населення нагромаджено в малих містах області.

— В райцентрах, селищах і містечках невигідно встановлювати в будинку індивідуальний тепловий пункт, вартість якого, з монтажними роботами, становить 230—250 тис. грн, — каже виконувач обов'язків начальника управління ЖКГ облдержадміністарції Софія Близнюк. — Доцільніше відключити весь будинок від централізованого теплопостачання і перевести його мешканців на автономне опалення.

Деякі міста, як, наприклад, Бучач, Ланівці, Борщів, Заліщики, набагато просунулися в цій справі. Їхні мешканці вже з десяток років тому повністю відмовилися від централізованого постачання. Тамтешня влада задіяла програми підтримки малозабезпечених мешканців багатоквартирних будинків, а в деяких містах — ще й бюджетних організацій, щоб вони могли придбати і встановити котли та обладнання і перейти на автономне опалення.

Як компромісний варіант могло б бути встановлення будинкового лічильника тепла у складі індивідуального теплового пункту (ІТП), адже він дозволяє регулювати подачу тепла в будинок залежно від температури зовнішнього повітря. І чим тепліший зимовий місяць, тим більше коштів на оплату опалення можуть заощадити мешканці. Ось переконливий приклад. У будинку на вул. Д.Лукіяновича в Тернополі проведено незначну термомодернізацію, але встановлено індивідуальний тепловий лічильник в ІТП. І в січні, коли середньомісячна температура повітря становила 6,3 градуса С, його мешканці заплатили 21 грн з розрахунку за кв. м, тоді як в інших (без ІТП) — майже удвічі більше — 40 грн.

— Ми переконані, що встановлювати будинкові лічильники теплової енергії однозначно потрібно, — каже завідувач сектора з питань енергозабезпечення управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради Павло Савечко. — І тому плануємо до 1 жовтня 2018 р. повністю обладнати ними житловий фонд міста, тобто забезпечити виконання майбутнього закону "Про комерційний облік комунальних послуг". Але їх потрібно встановлювати у складі ІТП. Комунальне підприємство "Тернопільміськтеплокомуненерго" бере участь у трьох інвестиційних проектах. Нинішнього року, згідно з угодою з ЄБРР, за грантові кошти в розмірі 5 млн євро плануємо встановити 280 індивідуальних теплових пунктів. За кредитні кошти МБРР (Світового банку) — в обсязі
24,6 млн грн місто має встановити їх утричі більше. Угода з Північною екологічною фінансовою корпорацією (НЕФКО) дасть змогу обладнати ІТП ще в 10 житлових будинках. Тобтодо 2020 р. ( саме на цей період розрахована програма модернізації систем теплопостачання Тернополя) плануємо встановити 1000 ІТП у багатоквартирних будинках і блоках цих будинків.

Залишається лише сподіватися, що ці проекти будуть повністю реалізовані. А встановлення індивідуального теплового пункту в будинку дає його мешканцям ще й інші переваги — ІТП обладнаний теплообмінником. А це означає, що впродовж опалювального сезону мешканці зможуть отримувати гарячу воду не за графіком, а цілодобово. Крім того, одночасно із встановленням ІТП у будинках відбуватиметься реконструкція системи теплопостачання — перехід із чотиритрубної системи на двотрубну. Дві труби, по яких раніше подавали гарячу воду, будуть відрізані, а залишаться лише дві. І підігрів води відбуватиметься вже на місці. Та ще й можна буде підігрівати власне холодну воду, і додаткових труб при цьому не доведеться підводити.

Провал давноминулої вузької державної програми оснащення житлового фонду лічильниками тепла і води мав би спам'ятати державних мужів: самі тільки облік і контроль бажаного ефекту не дадуть. Потрібні комплексні заходи з модернізації систем тепло- і водопостачання та постачання інших енергоресурсів у житловому секторі. Кредитні, грантові кошти міжнародних фінансових організацій — це добре, але вони всіх проблем не вирішать. І тут вагоме слово мала сказати держава, забезпечивши постійну підтримку цих програм держбюджетним фінансуванням. Бо інакше знову наступатимемо на ті ж самі граблі, які вже добряче набили синців.

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
1 коментар
  • aetes 8 апреля, 16:03 Теоретично централізоване опалення повинно бути в 2 рази дешевшим, ніж автономне, бо в ТЕЦ використовується відхідне тепло конденсаторів турбін, тобто без споживачів тепла воно все одно пропало б, його треба кудись відводити. Але на практиці централізоване в 2-3 рази дорожче ніж автономне, навіть якщо в будинку є лічильник. Чому? Тому що монополіст-постачальник необгрунтовано завищує подачу тепла й не підпускає мешканців до "краника". Йому так вигідніше. В результаті мешканці отримують платіжки по 1.5-2 тис за двушку і змушені зимою відкривати навстіж кватирки й закривати батареї ковдрами. Та щоб вам руки поламало з таким енергозбереженням! Між тим, вирішити цю проблему простіше простого: всього лиш прикрутити краник. Не треба навіть ніяких витрат з боку держави чи мешканців. Чому кабмін і муніціпальна влада відмовчуються, не збираються вирішувати цю проблему? Я думаю, тому що підкуплені Ахметовим. Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 26.76
EUR 28.75