Податкова реформа: абсолютна справедливість неможлива, але прагнення справедливості потрібно закладати вже зараз

Данило Гетманцев 19 лютого, 00:00
налог

Читайте також

 

 

Така ще актуальна в грудні тема для дискусій як податкова реформа — у січні відійшла в небуття, поступившись місцем (подібно сезонному захворюванню) цікавішим новинам політичних шоу-боїв. 

Пам'ятаючи старе прислів'я про смаженого півня, який клює в останній момент, ми розуміємо, що до питання податкового реформування влада повернеться нескоро. А знаючи підходи фінансового блоку українського уряду до фінансової політики держави в цілому, можемо припустити, що свого дзьоба той самий смажений півень поверне до податкової системи не раніше пізньої осені, а тому нового сезонного загострення хронічного захворювання під назвою "податкова реформа" слід очікувати до грудня 2016 р.

І ми хочемо нагадати нашому незрілому й досить раціональному суспільству ще одну народну мудрість: будь-які сани треба готувати з літа і будь-яку податкову реформу треба ухвалювати за півроку до введення її в дію, ретельно підготувавши і заздалегідь обговоривши.

А почати пропонуємо, глибоко (наскільки це можливо в межах статті) розібравшись з найважливішою частиною податкової системи держави — оподаткуванням доходів.

Звичайно, як справедливо стверджував свого часу родоначальник економічної класичної теорії Адам Сміт, будь-який податок має лягати на дохід. Адже, лягаючи на капітал, він вихолощує його, ріже курку, що несе золоті яйця. З іншого боку, будь-який капітал — сукупність попередніх доходів, а отже, ці категорії нерозривно взаємопов'язані. Тому, говорячи тут про податки на доходи, маємо на увазі юридичну форму податку, об'єктом обкладання якого виступає дохід. Таким чином, ідеться про прямі податки на доходи (прибуток) і тільки про них.

Загальні принципи реформи доходів

Сьогодні податки на доходи представлені в податковій системі України податком на прибуток підприємств і податком на доходи фізичних осіб (ПДФО). У свою чергу зазначені податки мають безліч різновидів (єдиний податок, податок на репатріацію, податок на дивіденди, з доходу страхових компаній тощо), які зумовлені особливостями оподаткування різних, але таких, що не виходять за загальну канву прямого оподаткування, доходів.

Зазначимо: на нашу думку, різні підходи до оподаткування різних доходів, що дозволяють найповніше охопити об'єкт обкладання, є не недоліком, а перевагою податкової системи, яка хоч і має своїм неприємним побічним ефектом складність оподаткування, проте мінімізує можливості ухилення і дозволяє врахувати інтереси більшої кількості груп платників податків. Рибалки знають — риби тим більше, чим дрібніша рибальська сітка. 

Складність сучасного оподаткування, деталізація податкових норм — даність. З якою треба змиритися, не обманювати себе й інших, не шукати простих рішень там, де їх немає і не може бути.

Саме у площині ускладнення оподаткування, хоч як це парадоксально, лежить його справедливість. Справедливість відносна, адже абсолютна справедливість, як каже великий Амартія Сен, неможлива. Та справедливість оподаткування, яка задовольнить основні групи платників податків на цьому етапі, перешкоджаючи не мотивованому економічно різнорівневому тиску в рамках однієї податкової системи.

Справедливість (або усвідомлення її платниками податків) оподаткування доходів важлива ще й тому, що здатна значною мірою конструктивно або деструктивно вплинути на рівень ухилення від оподаткування, який тим більше зростає, чим більше суспільство виправдовує податкове шахрайство несправедливістю податків.

Справедливість оподаткування реалізується через його загальність і рівність. Ці принципи лежать в основі будь-якої нормальної податкової системи. Однак ми рівність оподаткування розуміємо традиційно безвідносно до себе. Ми змушуємо розщедритися олігархів, підсвідомо бажаючи звільнення від податків для себе. Це не просто хибний підхід. Це аморальний підхід, на якому не можна побудувати справедливе суспільство. Тільки усвідомивши справедливість оподаткування, як, у тому числі, й свій обов'язок сплачувати податки, нехай навіть з невеликого доходу, ми маємо шанс побудувати справедливу податкову систему і справедливе суспільство.

Ще один принциповий момент: оподаткування доходів (як, до речі, й реформа податкової системи в цілому) не терпить ні різких необдуманих рухів, ні радикальних кроків. Деякі наявні інститути податкового права, що регулюють оподаткування доходів, просто не потребують змін, а деякі — потребують лише несуттєвих удосконалень. Податкова система країни в жодному разі не повинна стати полігоном для випробувань чиїхось радикальних ідей, так само як і засобом апробації сумнівних тез дисертаційних досліджень.

При цьому ті зміни, які справді є істотними, необхідно здійснювати поетапно, без поспіху, супроводжуючи реформу широким роз'ясненням населенню необхідності таких змін. Поетапність, розтягнутість у часі і прогностичність — мають стати основою реформування всієї системи податків. За нашими розрахунками, реформа розтягнеться, мінімум, на три роки, з обов'язковим попереднім визначенням її дорожньої карти на рівні закону. Такий підхід не виключає доопрацювань під час реформування, адже економічні відносини змінюються в країні досить швидко. Однак будь-яка зміна не повинна спотворювати загального перебігу реформи, її канви, радикально міняючи її вектор.

Податок — це суспільне явище, не обмежене рамками тільки податкової системи, тільки права чи навіть тільки економіки. Цей суспільний інститут є міждисциплінарним, який пронизує собою якщо не всю, то більшість суспільних відносин. Саме тому ще одним принципом реформування податків має стати реформування сфер, пов'язаних з оподаткуванням опосередковано. А саме: бюджетне право, розрахункові відносини і навіть трудові. На нашу думку, легалізація зарплат просто неможлива без кардинальної зміни парадигми трудового права, приведення її у відповідність до існуючих економічних відносин.

Напрями оподаткування доходів фізосіб

Які ключові кроки мають скласти суть української податкової реформи в частині оподаткування доходів?

1. Почнемо з декларування. Воно має бути загальним. Тобто всі платники податків (за винятком непрацюючих пенсіонерів, неповнолітніх і тих, хто отримує дохід тільки від одного податкового агента) мають подавати річну декларацію. Говорячи про загальне декларування, ми говоримо навіть не про контроль за сплатою податків. Загальне декларування є значно більш значущим для життя суспільства. Тут ідеться про взаємну відповідальність платника податків і держави, взаємозв'язки між ними на іншому, якісно новому, усвідомленому рівні.

Для того щоб зрозуміти важливість цього інструмента, проведіть просте опитування серед колег, друзів і поцікавтеся, скільки податків вони сплатили торік. Скільки людей зможе відповісти хоча б приблизно? За нашими підрахунками — жодна. Жодна! Хоча йдеться про досить солідні (порівняно з її доходом) суми, сплачені державі людиною, у якої викликають занепокоєння значно менші платежі приватним особам. Як людина, котра не знає, скільки заплатила і котра часто не усвідомлює навіть самого факту платежу, може зрозуміти, усвідомити, вимагати якогось зустрічного задоволення з боку держави? А не зрозумівши й не усвідомивши цього, як ми можемо мислити податок не як обтяження, а як лепту, внесену нами в загальне добро, а також запитати в держави про використання сплаченого? Жоден податок, окрім прямого, і саме через інститут загального декларування, не дає нам можливості усвідомити цей настільки чіткий, обчислюваний арифметично, зв'язок з державою.

Для нас очевидно, що подача декларації набагато потрібніша самому платникові податків, ніж державі, яка досі цілком задовольняється стягненням податків силами податкових агентів, роблячи процес оподаткування максимально непомітним і неусвідомлюваним для платника. Готуючи податкову декларацію за рік, ми упорядковуємо свої фінанси, ламаючи стару слов'янську традицію — жити, не рахуючи грошей. Усвідомленість, відповідальність, якщо хочете дорослість, що їх зумовлює загальне податкове декларування, сторицею компенсують незручності й час, витрачені на нього.

2. У плані загального декларування лежить і можливість ширшого використання прогресивних ставок оподаткування. Помірна прогресія (3—4 щаблі, з кроком не більше ніж 5%), поза сумнівом, сприяє як досягненню справедливості оподаткування, так і збільшенню (не завжди. — Д.Г.) надходжень у бюджет. Очевидно, що одна й та сама гривня в доході заводського робітника і голови правління банку має різну економічну вагу, а різниця в доходах українських громадян, викликана майновим розшаруванням суспільства внаслідок перманентної кризи, найменше схиляє до плоских ставок оподаткування.

3. Загальне декларування дасть можливість ширше використовувати механізм податкових відрахувань, наблизивши об'єкт оподаткування — дохід — до чистого доходу, зменшивши його на ті витрати платника податків, які не можуть і не мають оподатковуватися (сплачені за кредитами відсотки, витрати на медичне обслуговування, освіту, можливо, відпочинок на території України тощо). Це, звичайно, зменшить надходження до бюджету, але це — припустимі втрати, якщо ми говоримо про справедливість оподаткування. Зазначимо, що окрему увагу при податкових відрахуваннях варто звернути на повне звільнення від оподаткування благодійних коштів. Потужний безпрецедентний волонтерський рух, побудований за останні кілька років в Україні, потребує підтримки з боку держави, якщо не матеріальної, то бодай у вигляді податкових пільг.

У цій площині лежить також ідея посімейного оподаткування доходу. Багато країн практикують оподаткування не індивідуального, а сімейного доходу. З одного боку, за такого підходу перед нами постає проблема визначення юридичного поняття сім'ї, цивільного шлюбу, які складно підігнати під усі життєві обставини. Але з іншого — ми отримуємо унікальний інструмент стимулювання розвитку інституту традиційного шлюбу, що стрімко втрачає популярність у сучасному суспільстві. Адже податкові відрахування, застосовувані до доходу сім'ї виходячи з кількості утриманців і загальних сімейних витрат, дозволяють серйозно заощадити на оподаткуванні. Питання непросте, світоглядне і потребує відкритого суспільного обговорення. Разом з тим, як компромісний варіант, ми могли б передбачити можливість для платника податків обирати одну з двох доступних систем оподаткування (індивідуальна й посімейна). Однак, як і в попередньому випадку, реалізація такого вибору прямо пов'язана із загальним декларуванням доходів.

4. Справедливість оподаткування неможлива без нівелювання дисбалансу в ставках оподаткування між різними видами доходів. Так, ставка оподаткування підприємницького доходу має бути меншою за ставку оподаткування трудового, адже підприємець, крім трудової участі, несе ризики своєї діяльності. Крім того, скороченню підлягає і сфера застосування єдиного податку, який має виконувати свою пряму функцію — не наповнення держбюджету доходами, а забезпечення пільгового функціонування мікро- і малого бізнесу, з метою забезпечення зайнятості частини населення.

5. Хоч би хто й що казав, але жодна реформа оподаткування доходів у нашій країні неможлива без проведення повномасштабної якісної податкової амністії капіталів. За всі роки української незалежності українські громадяни накопичили величезний обсяг "сірих" доходів, отриманих якщо й без прямого порушення закону, то вже точно в обхід його, без сплати державі обов'язкових платежів, що супроводжують отримання будь-яких доходів.

Автоматично більша частина українських громадян не в змозі пояснити походження доходів. І тут ідеться не стільки про доходи від злочинної або корупційної діяльності, скільки про отримувані більшістю українського населення з джерел загальновизнаних у нашому суспільстві, але послідовно заперечуваних законом. Таким чином капітал більшої частини українського суспільства поставлено поза законом, а його власники автоматично є порушниками податкового законодавства. При цьому загалом сумлінного платника податків фактично стримують від декларування своїх доходів, з одного боку, зобов'язання перед іншими учасниками відносин, а з іншого — тягар систематичного ухилення від оподаткування впродовж попередніх років, відповідальність за що робить безглуздим переведення його існування у правове поле.

Водночас держава не в змозі ефективно боротися з ухиленням від оподаткування через неможливість довести незаконність походження будь-яких — як маленьких, так і великих — статків. Адже платник податків, якому за тридцять, завжди може пояснити джерело походження своїх коштів отриманням їх у період становлення української незалежності, коли доходи не тільки не підлягали обов'язковому декларуванню, а й не завжди оподатковувалися.

Про моделі амністії багато сказано в інших наших матеріалах. Для нас очевидно, що така амністія має бути оплатною, відбуватися тільки в мирний час і за умови політичної стабільності в країні (і, відповідно, довіри до уряду), а також супроводжуватися широкими гарантіями звільнення від будь-якої відповідальності всіх платників, які взяли в ній участь. Амністія має супроводжуватися широкою роз'яснювальною роботою ЗМІ. Податкова амністія — дуже примхлива пані, і ми ще мусимо чимало попрацювати, щоб її проведення не закінчилося провалом, як це мало місце 2015 р. з податковим компромісом для юридичних осіб.

6. Відверто недолуго в чинній редакції Податкового кодексу виписано інститут оподаткування чистого доходу від підприємницької діяльності фізичних осіб, здійснюваної на загальних підставах. Неможливість регулювання всієї палітри відносин, що виникають при оподаткуванні доходу ПП, нормами однієї статті 177 ПК, очевидна. У контексті зменшення сфери застосування єдиного податку прогалина в законодавстві матиме дедалі більш негативне значення для правозастосовної практики. Те саме стосується й оподаткування доходів осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (ст. 178 ПК). Відносини не просто вимагають, — волають про необхідність деталізувати правове регулювання.

7. Ще одним напрямом реформування ПДФО є "робота над помилками", або вдосконалення чинного закону. Мова про дрібниці, але ж у них і криється диявол. Без перебільшення, доопрацювання й удосконалення потребує більшість норм четвертого розділу ПК. Їх перелік надто великий для цього матеріалу. Більше того, він не є вичерпним.

Візьмімо, приміром, доходи від продажу майна. Основою для визначення розміру доходів і, відповідно, податку в цьому випадку слугує оцінка майна, надана сертифікованим оцінювачем. Держава не контролює оцінювання. Оцінка не підлягає рецензуванню. У минулі часи оцінювачі були внесені до спеціального списку Фонду держмайна і не просто стежили за тим, щоб їхня оцінка хоч приблизно відповідала дійсності, — вони не могли вийти за встановлені ФДМУ рамки. Пізніше список оцінювачів скасували як корупційний, а заразом — і державний контроль оцінювання, тому з метою ухилення від оподаткування оцінювач може оцінити об'єкт продажу практично в будь-яку суму. Складно уявити обсяг коштів, недоотримуваних державою внаслідок заниження реальної вартості проданого майна. Очевидно, скасувавши список оцінювачів і прибравши вартісні рамки їхніх висновків (доступну їм базу даних), ми впали у протилежну крайність, нівелювавши будь-який контроль за діяльністю оцінювачів, яких не лякає ефемерна відповідальність за ухилення від оподаткування, тим більше — приховане у більшості випадків покривом нотаріальної таємниці. Сьогодні оцінка вартості квартири в центрі столиці до 150 тис. грн (щоб заодно уникнути безготівкових розрахунків) не виняток, а, швидше, правило.

Ситуацію необхідно виправляти, і що швидше, то краще. Подібних "дрібниць, вартістю в мільйони" достатньо в чинному ПК. Їх виправлення не можна назвати реформою, це постійна робота над помилками. Проте ми зацікавлені у заповненні максимальної кількості прогалин і виправленні суперечностей саме під час першого етапу реформи.

Оподаткування доходів юросіб

На нашу думку, податок на прибуток підприємств є одним з найдосконаліших у вітчизняній податковій системі, якщо слово "досконалий" узагалі можна до неї застосувати. Реформа податку в грудні 2014 р. — чи не єдина успішна реформа постмайданного уряду у сфері оподаткування — максимально зблизила бухгалтерський і податковий облік, на радість бухгалтерів і підприємців. Робота над податковими різницями триває, норми доопрацьовуються досить успішно. Тому ми б не говорили про необхідність реформування податку на прибуток. Тим більше, утрималися від абсолютно необґрунтованих і дуже шкідливих ідей про запровадження оподаткування розподіленого прибутку — моделі, ніде добре не обкатаної. Для подібної авантюри, в якій більше піару, ніж здорового глузду, немає ні економічних передумов, ні юридичного сенсу, ні просто банального логічного обґрунтування. Зазначимо, що той самий ефект, але без ламання існуючої, не найгіршої, системи оподаткування, досягається запровадженням пільг на реінвестований дохід (прибуток).

Разом з тим окремі положення в контексті загальної податкової реформи слід відобразити і в податку на прибуток.

Нам здається доречним попрацювати над пільгуванням окремих галузей економіки з метою створення передумов для подальшого економічного зростання нашої держави. Ідеться про ті галузі, в яких ми, пори все, досі ще сильні, а також про сфери економічної діяльності, де ми можемо стати конкурентоспроможними на світовій арені в майбутньому. Звісно, мова про галузі, де зростає віддача. Така цільова підтримка вітчизняних товаровиробників дасть нам шанс втриматися на краю прірви сировинної економіки, до якої нас з таким послідовним оптимізмом підштовхують зарубіжні "друзі".

У цьому зв'язку слід також розглянути інститут довгострокових інвестиційних податкових кредитів для окремих підприємств перспективних галузей (технопарків), як, з одного боку, дієвий інструмент залучення інвестицій в економіку України, а з іншого — стимулювання економічного зростання окремих галузей економіки.

У контексті роботи над протидією оптимізації оподаткування з використанням низькоподаткових юрисдикцій ми б запропонували запровадити податкову різницю для збільшення фінансового результату за звітний період на частину коштів, перерахованих на користь нерезидентів, які зареєстровані у низькоподаткових юрисдикціях. Крім того, доопрацюванню підлягають і деякі існуючі податкові різниці.

Окрему увагу слід приділити нормам, які прямо не пов'язані з оподаткуванням доходів, однак створюють необхідні передумови для успішної реформи оподаткування доходів. Ідеться про останній, завершальний, етап реформи, максимально відтягнутий у часі (3 роки). Не раніше 2019 р., і тільки після успішного (не багатьом країнам таке вдавалося. — Д.Г.) завершення податкової амністії, ми вважаємо доречним запровадження норм, які обмежують обсяг готівкових розрахунків фізичних осіб, повсюдне впровадження реєстраторів розрахункових операцій, а також непрямі способи контролю за сплатою податків. Звичайно, і ми повинні зрозуміти і прийняти: ефективна система оподаткування неможлива без ефективного й прозорого контролю з боку держави. Але це вже тема окремого матеріалу.

***

Говорячи про оподаткування доходів, ми не можемо проігнорувати той факт, що податки на доходи є одними з наймолодших видів податків, однак саме податки на доходи важливі для держави не тільки й не стільки з фіскального погляду, скільки з соціального. Адже саме податки на доходи породжують очевидний, якщо хочете відчутний, зв'язок між державою і платником податків. Відносини, змістом яких є не тільки обов'язок платника сплатити податок, а й його право вимагати від держави зустрічного, нехай і не еквівалентного, задоволення. Недарма ж іще якихось сто років тому у всіх цивілізованих країнах право обирати і бути обраним прямо пов'язувалося з виконанням обов'язку зі сплати прямого податку. Саме на прикладі прямого податку ми виразно усвідомлюємо: оподаткування не тільки обтяжує, а й уповноважує. І саме тому правильна, справедлива організація оподаткування доходів настільки важлива.

З іншого боку, реформування оподаткування доходів нічого не варте саме по собі. Воно має здійснюватися в рамках загальної податкової реформи, вплітаючись у її загальний план і канву. Реформа оподаткування доходів має відбуватися поетапно, планово, підпорядковуючись загальній логіці реформування, результатом якого має стати ефективна і справедлива система оподаткування, елементом якої стане справедливе й ефективне оподаткування доходів.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
7 коментарів
  • Валентин Коген 25 февраля, 17:09 Хороший классический анализ классики, академический, точно. Но, практически, не дающий анализа, откуда нищета, где выход. Надо восполнять. Автор видит основное предназначение налоговой системы-наполнение бюджета. В успешныж США и ЕС основным плательщиком в бюджет является население. Почему? Доходы позволяют. Отсюда критерий экономического развития-РОСТ ДОХОДОВ НАСЕЛЕНИЯ, именно непрерывный рост, а не уровень в данный момент. В Украине, стране с огромными ресурсами: сырьвыми, материальными, энергетическими, трудовыми, интеллектуальными, двигателем экономического развития является КАПИТАЛ, а его формирователем и накопителем-крупный бизнес и близкий к нему средний. Малый и средний бизнес решают проблему занятости, в основном. В силу этого речь о крупном бизнесе, схваченном олигархией. Откуда накопление капитала? Из ВАЛОВОЙ ПРИБЫЛИ (добавленная стоимость), все блага из нее, сердешной, и зарплата, и инвестиции в обновление основных фондов, и в бюджет.
    Валентин Коген 25 февраля, 18:07
    Прибыль, о которой говорит автор,в налоговой систме Украины-операционная. ВАЛОВАЯ прибыль-з/п с ЕСВ-затраты на ремонт оборудования-другие операционные затраты (бухштучки)-налоги =операционная прибыль-налог на прибыль=ЧИСТАЯ ПРИБЫЛЬ. На основании макропоказателей 2013: 60% валовой прибыли, 420 млрд грн в год, олигархия угоняет на свое обогащение через неконтролируемую налоговой системой чистую прибыль, почти ничего не вкладывая в модернизацию, т.е., обновление о. ф. А модернизация-это новые рабочие места, рост производитель-ности труда, отсюда рост доходов населения и поступлений в бюджет, загрузка МСБ. И вот эту сегодняшнюю ситуацию автор считает нужным сохранить, ничего не меняя в налогообложении прибыли. Именно контроль налоговой системы над распределением ВАЛОВОЙ ПРИБЫЛИ является основным заданием налоговой реформы..
    Валентин Коген 25 февраля, 18:28
    Необходимая налоговая реформа: введение в качестве основного, ПРОГРЕССИВНОГО НАЛОГА НА ВАЛОВУЮ ПРИБЫЛЬ, а именно: Валовые доходы (накладные, акты выполненных работ)-валовые затраты (накладные, акты выполненных работ)=ВАЛОВАЯ прибыль=модернизация -35-40% (по Лафферу)+социалка-20-25%+бюджет-20%+чистая прибыль-20%. Цифры из оптимума диаграммы налога, по которой чистая прибыль пропорциональна отчисениям на модернизацию и социалку. Т.о, крупному бизнесу остается один путь обогащения: рост валовой прибыли а отсюда и чистой прибыли путем вложения в модернизацию, т.е. в развитие своего бизнеса. Именно такой налог позволил США быстро поднять экономику после войны, а европе успешно реализовать план Маршалла. Это единственный путь подъема экономики Украины. Рост доходов населения первичен, бюджет вторичен. Будет рост доходов населения, будет и бюджет, никуда не денется.
    Валентин Коген 25 февраля, 18:36
    И затягивать с такой реформой нельзя. Она должна быть проведена в этом году. Износ оборудования доведен олигархией до 80%, и они потирают руки в ожидании большой очередной прихватизации, которая позволит им и дальше извлекать сверхприбыль, при попустительстве нашей налоговой системы ничего не вкладывая в обновление основных фондов. Цель очевидна, подтверждается войной на Донбассе: выжать все что можно и пишите письма.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Сергей Юшин 25 февраля, 10:57 Автор прав и, видимо, почитатель (или хотя бы - читатель) Платона: абсолютно несправедливый человек ничего не сможет реализовать на практике, как и человек абсолютно справедливый. Но имеются вопросы по данной теме: как расположиться между справедливостью и несправедливостью? кто разработает диспозиционную меру расположения? имеется ли заказ на поиск такой меры? Потому что если будут, как обычно, стараться расположиться "между капелек", то, скорее всего, получится у нас реинкарнация "Буриданового осла", который, не выбрав правильной диспозиции, погиб, бедолага, при наличии полного материального обеспечения. Хотя, возможно, стратеги преследуют именно такую цель. Или тактики и стратеги не могут согласовать свои диспозиции. Учил же Ленин: если не решить общие вопросы, то частные не пытайтесь решать. А он это одолжил у Аристотеля. Видимо, нам пока что недостает третьего умного человека - нашего современника. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Vitaliy Kornienko 20 февраля, 21:06 Все верно, единственное - с кассовых аппаратов стоит все таки начать, а не ими заканчивать. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • AlShurshun 20 февраля, 15:09 "Налоговая реформа: абсолютная справедливость невозможна, но стремление к ней нужно закладывать уже сейчас" – убил час, но дочитал ... Доктор - это состояние души Всё облагаем "ДОХОДЫ", то ли граждан, то ли - предприятий, этакий себе суррогат 5.10 Может Доктору обратиться к источникам - 35%-40 ВВП от использование ресурсов НЕДР, и еще 35%-40 от использования ресурсов ЗЕМЛИ, ну и ещё некоторые мелочи от прочего разграбления природных ресурсов Вопрос, а как там в статье с налогами на КАПИТАЛ природных ресурсов, ответ – а никак... а зачем, давайте поговорим о вкусе устриц, которых мы не ели (Жванецкий ©) и давайте говорить будем подольше, пока ресурсы закончаться Рынок руд рухнул – что получили ГИГАНТСКИЕ кратеры карьеров и ГИГАНТСКИЕ территории шламохранилищ и отвалов Рынок нефти и газа рухнул – что получили ГИГАНТСКИЕ долги Нефтегаза Ждем-с обвала рынка технических агрокультур Удачи нам всем в налоговом реформировании Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 25.31
EUR 28.69