Червневий привид січня 2009-го

Алла Єрьоменко 16 травня 2014, 19:50
газ

Читайте також

Європейцям не вистачило п'яти з половиною років, щоб визначити та повною мірою задіяти свою спільну стратегію стосовно російського великого постачальника газу в країни ЄС — "Газпрому". І це після того, як у січні 2009-го європейські покупці російського газу "лише" на 13 днів залишилися без "газпромівських" поставок, основна частина яких і сьогодні припадає на газотранспортну систему України. (До цього не пішли на користь ігри "Газпрому" з вентилем у 2004-му та 2006-му.) Правдами й неправдами Україну тоді вмовляли "розморозити" ЄС. І Україна в особі "Нафтогазу" у ніч на 19 січня 2009 р. підписала з "Газпромом" два десятирічні контракти — купівлі-продажу газу для потреб України й так званий транзитний контракт, який обумовлює умови та обсяги поставок російського газу в Європу. Хоча Україна могла б іще довше протриматися та, цілком імовірно, виторгувати для себе вигідніші умови. Але замерзала Європа...

У квітні 2014 р., як і на початку 2009-го, російська газова монополія знову розпочала публічно погрожувати — через Україну — перекрити поставки газу державам ЄС. І, схоже, це не просто повторення "пройденого". Сьогодні, погрожуючи перекрити вентиль, "Газпром", мабуть, має намір "натиснути" не так на Україну, як на Євросоюз. А вже потім має намір розібратися з Україною без посередників.

Якщо, погрожуючи припиненням газопоставок через Україну, Росія має намір "дотиснути" Європу та, зокрема, Європейську комісію дати дозвіл на будівництво газопроводу "Південний потік" усупереч усім енергодирективам ЄС, — це одна річ. Але якщо ще й у такий спосіб зводити рахунки з Україною — інше. Але обидві ці "справи" взаємозалежні. 

У цій ситуації Європа не зможе залишитися білою та пухнастою, здавши Росії Україну. Така "здача" Європі обов'язково відгукнеться.

Якщо ЄС та Єврокомісія мають намір обстоювати енергонезалежність Європи, то зробити це без України їм буде важко. По суті, уже кілька місяців залишається без відповіді ЄС (і відповідних дій європейців) єдине запитання: як вони мають намір зимувати (з російським газом, який поставляють в основному через Україну, чи без цього ресурсу та напрямку) і що робитимуть далі? Від їхнього рішення можуть залежати й дії України в цьому контексті.

Внутрішньоукраїнський реверс

Після повного припинення подачі газу "Газпромом" 7 січня 2009 р. газотранспортники України здійснили справжній подвиг. Тоді вони зуміли відносно безпроблемно для співгромадян, за лічені години "замкнути" газопотоки в межах України (докладніше див. DT.UA №1 від 17 січня 2009 р. "Дружба глибокої заморозки").

"Колись газ транспортувався в основному зі сходу на захід (включаючи транзит), тепер же Східні регіони країни одержують газ із підземних сховищ газу (ПСГ), розташованих саме на заході України... Ніколи раніше нічого подібного (реверсного використання ГТС) у такому масштабі не відбувалося... За інформацією "ДТ", Володимира Путіна переконували, що як тільки припиниться експорт газу через Україну, уже 8 січня українська ГТС "ляже" і не зможе забезпечити перекидання газу зі своїх західних підземних сховищ на Схід і Південь України. Тому що коли система працює в стабільному режимі, з експортного потоку на Сході країни відбирається для потреб регіону та кількість газу, яка потім поповнюється із запасів у ПСГ на Заході України. Але українська ГТС вистояла" — це вже історія, написана "ДТ" ще в січні 2009 р.

Однак тоді газотранспортники рятували не стільки промислові підприємства, які належать олігархам Донецької та Луганської областей, скільки громадян цього регіону, що залишалися без опалення та хоча б теплої води. Тому терміново задіяний режим внутрішнього реверсу газу (після відключення газоподачі "Газпромом") у буквальному сенсі врятував Схід і Південь України. А тепер нам хтось розповідає, що ми — не єдина країна?! (див. DT.UA №1, 2 за 2009 р.)

Сьогодні газоспоживання в Україні в цілому та в її східних областях зокрема скоротилося. Де за доброю волею, а де обставини (особливо ринкові) змусили. До того ж ціну на газ для населення вже збільшили. Щоб у цьому переконатися, достатньо подивитися на свіжі платіжки за газ і гарячу воду.

Проте, як видно з даних таблиці про баланс газу України в 2013 р., власного видобутку недостатньо, щоб забезпечити потреби населення в газі та виробництві тепла в необхідному обсязі. Не те щоб критично, але все-таки не вистачає.

Крім того, торік у росіян, крім "Нафтогазу" і за нижчою ціною, газ закуповували Д.Фірташ, Р.Ахметов та ін. Ні, звичайно, не вони особисто, а їхні чи підконтрольні їм компанії, але це була істотна частка в балансі газу країни — 12,9 млрд кубометрів (див. табл.). Щоправда, із цією часткою ще потрібно розібратися прокуратурі. Яка частка "приватників" у газовому балансі 2014 р., поки що достеменно невідомо. Але купувати газ по майже 500 дол. за тисячу кубометрів у "Газпрому" вони навряд чи стануть — невигідно. За такої вартості газу їхні товари навряд чи будуть конкурентоспроможними.

Сьогодні як ніколи доречними будуть реверсні газопоставки з Польщі, Угорщини та, як сподівається "Нафтогаз", незабаром і зі Словаччини. У квітні "Нафтогаз" імпортував 2,66 млрд кубометрів газу, включаючи російський. Непоганий початок сезону формування запасів газу на майбутній осінньо-зимовий період. І добре б, щоб цей ресурс не довелося використовувати не за призначенням, тобто у разі припинення поставок "Газпромом" задіяти у внутрішньоукраїнський реверс.

Якщо словаки відкриють реверс для України з Європи в червні, то "Нафтогаз" сподівається одержати 7–10 млрд кубометрів газу за значно меншою ціною, ніж сьогодні оголошує "Газпром" (близько 500 дол. за тисячу кубометрів). Але можливо це тільки при збалансованій роботі української ГТС.

Хто більше постраждає
від припинення
поставок газу з РФ?

Сподіваючись на краще, є сенс підготуватися до гіршого. Припустімо, Російська Федерація, як погрожує "Газпром", припинить поставки газу в Європу через Україну в червні 2014-го. Щоб Європа була більш поступливою в питанні "Південного потоку". І якщо європейці все-таки не дадуть добро на будівництво "Південного потоку" на умовах Путіна, то європейським покупцям "газпромівського" товару буде, м'яко кажучи, некомфортно. Але в них, крім російського, є норвезький, алжирський, катарський газ. А там, дивишся, з'явиться й американський скраплений. Принаймні до осені європейці протримаються.

Україні теж доведеться несолодко, але її ГТС уже має досвід роботи "у замкнутому" режимі. Отже, цілком може бути використаний досвід п'ятирічної давності, вдосконалений і до йоти прорахований. Улітку це буде зробити простіше, ніж у січні 2009-го (див. рис.). Щоправда, у такому разі про гарячу воду з централізованих мереж багатьом громадянам доведеться забути.

На рисунку зеленим кольором позначені напрями внутрішньоукраїнських газопотоків, блакитним — в основному реверсні напрямки поставок газу. У Молдову, як і в 2009-му, Україна змушена подавати газ, тому що через територію цієї країни газ частково повертається в Одеську область. (До речі, у січні 2009 р. Україна все-таки експортувала трохи газу — у Болгарію, якій тоді було особливо складно. Тепер "Газпром" будує свій "Південний потік", зокрема, по території Болгарії. Кілька секцій цього газопроводу кілька тижнів тому розібрали. Але чи складно "Газпрому" нові побудувати?..)

Є близько 21 млрд кубометрів видобутку газу в Україні (за рік). Є 12 підземних сховищ газу на материковій частині з обсягом запасу газу на 14 травня близько 9,25 млрд кубометрів. І ще одне ПСГ, яке обслуговується анексованим державним АТ "Чорноморнафтогаз", з обсягом зберігання до 1 млрд кубометрів. Скільки газу залишилося в цьому сховищі, скільки було, хто його відібрав і за якою ціною (якщо за нього взагалі платили) — окрема тема, яку Кабмін має намір включити в позов до Російської Федерації, що, за словами глави Мін'юсту, уже перевищив 1 трлн дол. І це поки що тільки врахована частина, в основному нафтогазової інфраструктури Криму та ресурсів, до яких Україна сьогодні не має доступу.

Настане жовтень...

А з ним і похолодання. Дай Боже, щоб майбутні осінь і зима були хоча б такими, як минулі.

Запитання, відповідь на яке цікавить усіх: як нам усім бути після 15 жовтня — умовної дати початку опалювального сезону? Цілком зрозуміло, що якщо українська ГТС працюватиме в режимі внутрішнього реверсу, накопичити достатні запаси газу в ПСГ не вдасться.

Ситуацію кардинально можуть змінити Європарламент, незважаючи на майбутні там вибори, і Європейська комісія. "Нафтогаз" боїться "злякати удачу", тому на запитання DT.UA поки що прямо не відповідає. Хоча саме про це ми запитували голову "Нафтогазу України".

Проте й так відомо, що НАК розраховує, що:

— словаки практично відкриють реверс газу з Європи в Україну в червні, максимум у вересні;

— європейські компанії, оцінивши ситуацію, зважаться поставляти газ в українські підземні газосховища;

— Європарламент та Єврокомісія дадуть відсіч "Газпрому" та його "Південному потоку".

Якщо, звичайно, брюссельський офіс "Газпрому" у звичній для нього манері не "повирішував" усіх питань з європейцями...

Хто кому винен

Крім того, 28 квітня "Нафтогаз України" спрямував "Газпрому" передарбітражну пропозицію (див. статтю Олександра Малиновського "Газовий спір: які шанси України в Стокгольмі?", DT.UA від 8 травня 2014 р.). І якщо до 28 травня, тобто впродовж 30 днів із моменту одержання передарбітражної пропозиції, "Газпром" не погодиться на нормальні переговори, то наступним кроком буде вже позов НАКу в арбітраж Стокгольма.

Йдеться про ціну "газпромівського" газу для України. І допоки ця суперечка триває, українська сторона, як заявив прем'єр Арсеній Яценюк, не має наміру платити "Газпрому". Прямо він про це не сказав, але можна здогадатися, що українська сторона небезпідставно побоюється того, щоб після виплати більш як тримільярдного доларового боргу навіть за названою "Газпромом" ціною від росіян не надійшли нові претензії, як боргові, так і транзитні. І ніхто не дасть гарантій, що "Газпром" знову не залишить Україну та 18 країн ЄС — покупців російського товару без газу.

У міжнародній арбітражній практиці є цікавий нюанс. Коли очевидно, що розгляд спору між суб'єктами господарювання (сторонами спору) потребує тривалого часу, а від їхньої діяльності залежить не просто їхня робота та прибуток, а й, як у цьому випадку, безпека третіх країн, арбітраж — до винесення остаточного рішення — може встановити відносно аргументовану ціну. Вона, можливо, не буде такою, як наполягає "Нафтогаз України" (268,5 дол.). Але й "Газпрому" по 500 дол. за кожну тисячу кубометрів не дістанеться.

***

Можна, звичайно, "Нафтогазу" та "Газпрому" зустрітися і в Арбітражному суді Стокгольма. Але, судячи з усього, для росіян ця справа не першої та навіть не третьої значущості. Слово за Європою. Вочевидь, до неї апелюють і "Газпром", і Путін.

До Євросоюзу та США апелює й Україна, але поки що одержує в основному своєрідну вербальну підтримку.

Брюссельські переговори минулого тижня принесли Україні кілька обнадійливих меморандумів, насамперед у частині можливої фінансової підтримки. Понад те, США і ЄС пригрозили Росії третім рівнем санкцій, які безпосередньо торкнуться російських енергоносіїв — вугілля та природного газу. Але голову правління ВАТ "Газпром" Олексія Міллера з "чорного списку" все-таки викреслили... Поки що?

 

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
1 коментар
  • кимериец 18 мая, 20:16 автор 5-7 последних лет доказывала технологическую невозможность реализации проекта "северного потока", может прекратите публиковать безграмотных экспертов ??? А то политики должны отвечать за вои действия, а лживые журналисты нет ? Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 24.82
EUR 27.33