Львівсько-Волинський вугільний басейн: не все так гнітюче

Анатолій Акімов 26 лютого, 00:00
шахта

Читайте також

 

У парламентському комітеті з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки 9 лютого відбулися слухання "Стабілізація ситуації у вугільній галузі та перспективи розвитку до 2020 року". 

Обговорювалася ситуація, що склалася з 35 вугільними шахтами, які залишилися у власності держави. Висновки обговорення дійсно викликають гнітючі почуття (див. DT.UA №5 від 12 лютого 2016 р.): Міністерство енергетики та вугільної промисловості у черговий раз підтвердило свою неспроможність професійно проаналізувати ситуацію, що склалася, і надати конкретні пропозиції з її виправлення. Як учасник комітетських слухань, хочу запропонувати своє бачення обговорюваних проблем. І щодо Львівсько-Волинського вугільного басейну стверджую: не все так гнітюче — є перспективи, але за них треба поборотися.

Аналіз стану Львівсько-Волинського вугільного басейну

Паливно-енергетичний комплекс Західного регіону України, який створювався у 50–60 роках минулого століття, базувався на комплексному розвитку двох взаємопов'язаних галузей — вуглевидобувної та теплової енергетики. Для його успішної роботи найважливішим є чітка координація планів подальшого розвитку цих галузей єдиного циклу виробництва енергії.

Через низку політичних причин, недостатню увагу до розвитку вугільного басейну та мізерне фінансування на шахтах використовується застаріле технологічне обладнання, що призводить до високої собівартості видобутку вугілля та обмежує можливості з нарощування його видобутку. На сьогодні видобуток вугілля у басейні істотно відстає від потреб енергетики регіону.

Нищівний удар по вуглевидобувній галузі регіону було завдано через приватизацію Бурштинської та Добротвірської ТЕС компанією ДТЕК, що порушило напрацьовані десятиліттями передумови забезпечення її стабільної та комерційно привабливої роботи. Це призвело до того, що щороку з Донецького вугільного басейну на ці ТЕС регіону завозиться 4–5 млн т вугілля, унаслідок чого щорічні втрати на транспортні перевезення вугілля сягають 600–700 млн грн.

Далі — більше. У дивний спосіб (який зрештою має привернути увагу Антикорупційного бюро) із структури ДП "Львіввугілля" вилучено Червоноградську центральну збагачувальну фабрику, що порушило єдиний технологічний цикл видобутку і постачання вугілля споживачам та призвело до збільшення ціни вугілля. Зараз фабрика перебуває у критичному стані, вона стала гальмом для розвитку вугільного басейну.

З відробленням промислових запасів вугілля шахти поступово закривалися. На сьогодні з 23 колись побудованих їх залишилося дев'ять: шість належать ДП "Львіввугілля", дві — ДП "Волиньвугілля" і є незалежна шахта "Надія". Нещодавно тут видобувалося 15,5 млн т вугілля на рік, торік — лише до 2 млн т.

Технологічне обладнання підприємств ПЕК регіону морально і фізично застаріле, за своїми техніко-економічними показниками на 40–50 років відстає від сучасного зарубіжного рівня, потребує не тільки глибокої модернізації, а й повної заміни на сучасне високотехнологічне обладнання.

Через невиконання умов Коаліційної угоди щодо виділення щороку 500 млн грн для проведення реконструкції технологічного обладнання шахт зірвано виконання розробленого ДП "Львіввугілля" плану забезпечення беззбиткової роботи підприємства починаючи з 2017 р.

Унаслідок недостатньої уваги до розвитку Львівсько-Волинського вугільного басейну накопичено цілу низку проблем, які призводять до постійних соціальних вибухів, що посилюються з часом.

Аналіз стану Львівсько-Волинського вугільного басейну свідчить про те, що через відсутність протягом багатьох років цілеспрямованої комплексної політики його розвитку необхідні скоординовані заходи надзвичайного характеру.

Пропозиції для подальшого розвитку Львівсько-Волинського регіону

Стисло їх можна викласти таким чином. Слід узяти до уваги, що ресурсна база дає можливість створити потужний паливно-енергетичний комплекс, який здатний не тільки самозабезпечити регіон енергетичними ресурсами, але й сприяти розвитку економіки всієї країни:

— балансові запаси вугілля діючих шахт Львівсько-Волинського басейну становлять близько 170 млн т;

— перспективним є Південно-Західний район, у межах якого виявлені Любельська вугленосна площа з балансовими запасами у 700 млн т (у тому числі до 200 млн т коксівного вугілля) та Тяглівське родовище (балансові запаси — 400 млн т вугілля марки "Ж");

— у межах Червоноградського геолого-промислового району розвідано дві ділянки для будівництва шахт (Червоноградські №3 і 4), запаси на них становлять 169,2 млн т (уже розроблено ТЕО для будівництва шахти №3);

— є можливість видобутку шахтного метану в обсязі до
500 млрд кубометрів.

Подальший розвиток вугільної промисловості Західного регіону можливий лише за умов повернення до раніше розробленої схеми співпраці вугільної та енергетичної галузей. Для чого пропонується розглянути перспективи створення потужного паливно-енергетичного комплексу, підпорядкованого безпосередньо львівській громаді у складі шахт Львівсько-Волинського вугільного басейну та Добротвірської ТЕС, що дасть змогу збільшити видобуток вугілля, домогтися сталого паливозабезпечення ТЕС, збільшити генерацію електроенергії для задоволення власних потреб області й експорту, докорінно модернізувати технологічне обладнання шахт та електростанцій, забезпечити будівництво нових об'єктів.

З метою запобігти потужному соціальному вибуху необхідно зберегти подальшу роботу всіх діючих шахт ДП "Львіввугілля" і забезпечити їх беззбиткову роботу, для чого визначитися з фінансуванням робіт для технічного переозброєння та реконструкції цих шахт.

Вирішити проблему 100-відсоткового відвантаження вугілля від шахт ДП "Львіввугілля" на Добротвірську та Бурштинську ТЕС.

Вжити термінових заходів для відродження Центральної збагачувальної фабрики у Червонограді.

Інвестиційний проект будівництва шахти "Любельська №1–2" потребує державної підтримки у формі виділення державних гарантій для забезпечення виконання боргових зобов'язань за залученим на реалізацію проекту фінансуванням, як це передбачено законами України "Про інвестиційну діяльність" та "Державний бюджет України на 2015 рік".

Реалізація цього проекту дасть можливість:

— видобути до 8 млн т рядового вугілля і отримати до 6–6,5 млн т коксівного концентрату;

— створити 3 тис. робочих місць і до 7 тис. супутніх робочих місць. Працююча шахта забезпечить надходження до державного бюджету і до бюджетів Львівської області та Жовківського району понад 140 млн дол. на рік у вигляді податку на прибуток і додатково понад 30 млн дол. у вигляді плати за користування надрами і надходжень до соціальних фондів;

— вирішити проблему працевлаштування кваліфікованих працівників шахт ДП "Львіввугілля", які вибуватимуть з експлуатації через відробку запасів вугілля;

— сприяти розв'язанню соціальних проблем шахтарського регіону.

Зважаючи на значні розвідані поклади вугілля, розглянути перспективи будівництва нових шахт, а саме: Червоноградських №3 і 4; Тяглівської №1, що дасть змогу значно збільшити видобуток твердого палива, у тому числі й дефіцитного коксівного.

Визначити перспективи модернізації шахти "Зарічна" з метою організації видобутку наявного коксівного вугілля на нижніх горизонтах, де є поклади коксівного вугілля в обсязі до 25 млн т загальною вартістю до 2 млрд дол.

Розглянути перспективи об'єднання шахт ДП "Львіввугілля" і ДП "Волиньвугілля" в єдине підпорядкування, як це було раніше.

Завершити нарешті будівництво шахти "Ново-Волинська" №10, балансові запаси вугілля якої становлять 54 млн т і проектна потужність — 0,9 млн т
на рік.

Для запобігання збагачення вугілля і оптимального використання його пальної маси розглянути перспективи впровадження нових енергоблоків з котлами циркулюючого киплячого шару на Добротвірській ТЕС для спалювання рядового вугілля.

Звернутися до Кабінету міністрів України з пропозицією створити СП з іноземними фірмами для будівництва заводу з виробництва на сучасному світовому рівні парових котлів з циркулюючим киплячим шаром з урахуванням особливостей вугільної бази України, яка характеризується низькою якістю вугілля (особливо Західний регіон), та необхідністю дотримуватися міжнародних норм викидів шкідливих речовин в атмосферу.

Виконання цих пропозицій дасть можливість відновити той потужний паливно-енергетичний комплекс Західного регіону України, який був створений у попередні роки. Події останніх часів підтверджують його необхідність. Час покаже, чи вистачить політичної волі, мудрості і професіоналізму державним управлінцям це зробити.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
1 коментар
  • Александр Гуля 1 марта, 15:09 Уважаемый Анатолий! С интересом прочитал статью о проблемах угольщиков Львовско-Волынского бассейна, характерных для всей отрасли, которые сложились не сегодня. Согласен, что интегрированная региональная энергетическая структура может эффективнее решать проблемы предприятий, чем сложившаяся кланово-олигархическая. Позволю себе не согласиться с утверждением предпоследнего абзаца, что в Украине необходимо создавать котельный завод с западными компаниями. Многолетний опыт выполненных реконструкций энергоблоков ТЭС, в том числе на Добротворской ТЭС, показывает, что в энергетике необходимо максимально использовать отечественные ресурсы (материальные и человеческие). Это позволит загрузить украинские исследовательские, проектные, металлургические, трубные, машиностроительные предприятия, даст толчок экономике. Инновационные технологии, в том числе перспективные в Украине котлы ЦКС, внедрять на основании лицензионных соглашений. О нашем опыте,в т.ч котлы ЦКС, в личной переписке: gul_a@ukr.net Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 25.29
EUR 28.59