Послуга чи обман "Київводоканалу"?

Сергій Коваль 4 листопада, 22:02
водок

Читайте також

Реформою у сфері надання житлово-комунальних послуг передбачено встановлення безпосередніх цивільно-правових договірних відносин між громадянином як фізичною особою та підприємством як юридичною особою й виконавцем комунальних послуг. 

З цією метою Верховною Радою у 2014–2015 рр. внесено відповідні зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Та що відбувається реально зі встановленням таких договірних відносин, чи спроможні громадяни захистити свої права, визначені законодавством, зважаючи на те, що між ними і підприємствами-монополістами вже немає посередників на кшталт житлово-експлуатаційних дільниць?

Зрозуміло, що законодавство "працює", коли його всі виконують. А якщо посадові особи і працівники підприємства, до яких належить Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", нехтують норми законів України? Тоді у суспільстві виникає не лише непорозуміння, що може завершитися соціальним спротивом.

Якщо звернути увагу на місця обслуговування громадян "Київводоканалом", то можна побачити черги схвильованих, в основному літніх людей, складання якихось списків, напружене очікування годинами співбесіди із працівником цього підприємства.

В усіх відвідувачів "Київводоканалу" майже однакова ситуація: ніхто не може зрозуміти, чому потрібно сплачувати кошти за неотримані послуги за нормативами (нормами) споживання, а не за показниками приладів обліку холодної води, що встановлені в квартирах?

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Закони України та підзаконні акти у сфері комунальних послуг, що стосуються такої послуги, як "централізоване постачання та водовідведення холодної води", містять такі положення:

— відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Таким договором може бути публічний договір, який згідно з ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу є договором, в якому одна сторона (підприємець) взяла на себе зобов'язання здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Таким договором може бути і договір, який укладається безпосередньо між громадянином і підприємством відповідно до вимог Цивільного кодексу України та законів України. Варто зауважити, що відповідно до ст. 627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору;

— відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством. Такими випадками є тимчасовий (не більше місяця) демонтаж лічильника з метою його повірки або ж вихід його з ладу;

— громадянин повинен щомісяця розраховуватися за отриману послугу з централізованого постачання холодної води, зважаючи на те, що відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабміном. Постановою від 21 липня 2005 р. №630 КМУ затвердив Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі — Правила).Відповідно до п. 10 Правил справляння плати за нормативами споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим п. 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку;

— лічильники води повинні бути повіреними — це вимога Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", а відповідно до ч. 4 ст. 17 цього закону періодична повірка та відповідальність за її проведення, а також обслуговування і ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки, що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб'єктів господарювання, що надають послуги з водопостачання. Періодична повірка проводиться за рахунок тарифів на водопостачання. Порядок подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт затверджено постановою КМУ від 8 липня 2015 р., тобто відповідальність та провадження заходів з періодичної повірки лічильників покладається на ПАТ "АК "Київводоканал". Громадяни ніякого стосунку до цього організаційно-технічного заходу не мають, крім забезпечення доступу працівників зазначеного підприємства до лічильників;

— громадяни на підставі ч. 1 ст. 18 Закону "Про житлово-комунальні послуги" у разі порушення виконавцем послуг умов договору мають право викликати його представника для складання та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Пунктом 33 Правил установлено, що у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі з допомогою телефонного зв'язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі.

Тобто загалом законодавство, яке встановлює цивільно-правові відносини між громадянином і виконавцем комунальних послуг, має виважений зміст, нескладний для зрозуміння та виконання як громадянами, так і посадовими особами і працівниками ПАТ "АК "Київводоканал".

Але тоді чому громадяни, насамперед люди літнього віку, повинні відстоювати довжелезні черги у місцях їх приймання представниками "Київводоканалу"?

У громадянина є лічильник води за фактом, але у повідомленні про сплату за послугу його немає, і в цьому повідомленні нараховано кошти за нормами споживання на одну людину, враховуючи кількість зареєстрованих у квартирі осіб.

У громадянина вчасно не повірений лічильник, але ПАТ "АТ "Київводоканал" не збирається проводити його повірку так, як встановлено постановою КМУ№474 від 8 липня 2015 р.; ніяких рекомендованих листів за місяць з приводу повірки громадянин не отримує.

Громадянин хоче повідомити через контакт-центр підприємства дані показників лічильників, а у відповідь йому відмовляють, що за даними в електронних базах підприємства ці показники повинні бути іншими.

Громадянин хоче викликати представників "Київводоканалу" для складання акта-претензії, а йому відмовляють у реєстрації звернення з посиланням на те, що журнал реєстрації таких заявок у них не ведеться, незважаючи на те, що це вимога п. 33 Правил.

За замовленням громадянина (тому що він вважає за необхідне виконувати закони України) у його квартирі працівниками ПАТ "АТ "Київводоканал" здійснюється монтаж нових лічильників води, громадянин підписує з цим підприємством акт монтажу (як це встановлено вже названою постановою Кабміну № 474 від 8 липня 2015 р.) і… у подальшому "Київводоканал"... не враховує факту підписання з громадянином цього акта. Тобто ПАТ "АК "Київводоканал" не визнає того, що воно саме здійснило та зафіксувало (у правочині — акті) монтаж лічильників.

Коли громадянин, нарешті дочекавшись черги, безпосередньо звертається до працівника цього водопостачального підприємства, йому пропонують укласти договір, який не повною мірою відповідає законам України та типовому договору, затвердженому постановою Кабміну від 21 липня 2005 р. №630, і який громадянин не має права змінювати, тому що відповідно до законодавства це... договір приєднання.

Крім того, працівники "Київводоканалу" не мають довіреностей від керівництва підприємства на укладення договору, тобто як сторона договору громадянин спілкується невідомо з ким. Як наслідок, громадянину пропонують надати копії паспорта та інших особистих документів, подати заяву (тобто підтвердити добровільність своїх дій), в односторонньому порядку підписати договір і чекати тижні чи місяці, коли його підпише "хтось" від ПАТ "АТ "Київводоканал".

Хіба Цивільним кодексом України саме так визначено порядок встановлення правочинів між сторонами та встановлення договірних зобов'язань?

А в цей час десяткам тисяч жителів столиці продовжують надходити повідомлення за середніми показниками, ніби у них ніколи й не було приладів обліку води.

Реакція громадян на це різна. Але їх об'єднує одне — передумови соціального спротиву, на які провокує їх ПАТ "АК "Київводоканал". Зрозуміло, що це "діяльність", розгорнута зазначеним підприємством у Києві відносно населення.

Та що робити громадянам? Діяти так, як встановлено законами України, пам'ятаючи, що у відносинах з підприємством — надавачем комунальних послуг вони є фізичними особами і стороною цивільно-правових договірних відносин. Тобто розуміти те, що підписуєте.

За всі зобов'язання, що громадянин підпише з таким підприємством у договорі, в якому буде наведено інші норми, ніж ті, що встановлені законодавством, він зрештою нестиме відповідальність.

Пам'ятайте, що в усіх випадках, якщо громадянин отримує послугу "централізоване постачання та відведення холодної води", він вже уклав (зробив акцепт) публічний договір із ПАТ "АК "Київводоканал" і повинен щомісяця розраховуватися за неї відповідно до показників лічильників у будь-який зручний для себе спосіб (у відділеннях "Укрпошти", Ощадбанку та ін., навіть подаючи такі документи у довільній формі, але з обов'язковим зазначенням попередніх і поточних показників засобів обліку та різниці між ними).

Слід брати до уваги те, що відповідно до норм Цивільного кодексу України громадянин є вільним у виборі сторони договору, тобто у виборі підприємства — виробника послуги.

Слід зауважити, що ПАТ "АК "Київводоканал" ще нікому не довело, що послугу "централізоване постачання та відведення холодної води" надає саме воно, а не інше підприємство, за конкретною адресою споживача, зважаючи на те, що вода є національним багатством і належить народу України.

Не забувайте, що є центральні, місцеві органи та органи місцевого самоврядування, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за житлово-комунальне господарство, насамперед це Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, у місті Києві — Київська міська державна адміністрація, а у випадках явного шахрайства — Національна поліція, яка здійснює досудове слідство за ст. 190 "Шахрайство" Кримінального кодексу України. Уже давно настав час звернути їхню увагу на всі негаразди, що виникли з наданням громадянам, жителям Києва, послуг від "Київводоканалу".

У свою чергу, ПАТ "АК "Київводоканал" потрібно власні внутрішні та економічні проблеми ведення господарської діяльності припинити перекладати на громадян, збурюючи їх у такий непростий час.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 26.02
EUR 27.92