Про нафту, про газ, зачатки ринку та про нас

нефтегаз

Читайте також

У нафтогазовидобуванні та на ринку нафтопродуктів, крім корупційних скандалів і спроб переспрямувати потоки "потрібним" людям і компаніям, про що DT.UA розповідало докладно, відбувалися й структурні зміни. Як і в газовому секторі. Назвати це початком системних структурних ринкових реформ поки що складно. Тим паче, що скільки-небудь значущий ефект можна буде побачити в найкращому разі у 2017 р. Проте помітних подій було багато й різних. Про основні з них і про тенденції, які намітилися, йтиметься в цій статті.

Видобуток газу та нафти — прибутковий, але ризикований бізнес

Головним підсумком року, що минає, для видобувної галузі можна назвати стабілізацію видобутку газу. Усього видобуто майже 20 млрд кубометрів газу, або на 100 млн кубометрів більше, ніж 2015-го.

2016-й не приніс нафтогазовидобувним компаніям очікуваного поліпшення ситуації на ринку. Хоча на початку року надія була, оскільки з 1 січня 2016 р. для приватних компаній було істотно знижено ставку ренти при видобутку газу: з 55 до 29% при глибині свердловини до 5000 м і з 28 до 14% для свердловин глибше за 5000 м. Фактично газовидобувачам повернули умови оподаткування, які існували до серпня 2014 р.

Наступним важливим кроком стало підвищення з квітня 2016 р. закупівельної ціни на газ для державної "Укргазвидобування" (УГВ) з 1590 до 4849 грн за тисячу кубометрів. Водночас для держкомпанії було знижено ренту з 70 до 50%. Такий крок дав можливість уперше за історію існування компанії перетворити видобуток газу на прибутковий бізнес. "Укргазвидобування" одержала величезний фінансовий ресурс, доходи компанії в 2016 р. зросли втричі порівняно з 2015 р. — до 64 млрд грн.

Однак відчутних результатів зниження ренти та збільшення доходів компаній у 2016 р. не принесло. Загальні обсяги видобутку газу зросли на скромні 0,5%, або на 100 млн кубометрів. Видобуток нафти та конденсату істотно знизився — на 8%, або на 200 тис. т.

добыча нефти
ukrnafta.com

"Укргазвидобування": неоголошені результати ГРП і сумнівні "буровики"

Великі надії на зростання видобутку газу були пов'язані передусім з державною "Укргазвидобування". Улітку компанія спробувала за рахунок великих інвестпроектів виправити ситуацію — закупила сучасне обладнання для ремонту свердловин (колтюбінгова установка) і флот для проведення гідророзриву пласта (ГРП). Крім цього, УГВ заявила про програму 20/20, що передбачає збільшення видобутку до 20 млрд кубометрів до 2020 р.

Компанія провела тендер на залучення зовнішніх підрядників для робіт із ГРП на суму 370 млн грн. Тендер виграли "Білорусьнафта" і румунська Tacrom Services, кожна з яких одержала по 50 операцій ГРП. До грудня ПАТ "Укргазвидобування" своїми підрозділами провело ГРП на десяти свердловинах, ще близько десяти операцій на родовищах компанії провела "Білорусьнафта". Tacrom Services до грудня робіт з ГРП не проводила. В "Укргазвидобуванні" результати проведених ГРП поки що не афішують.

Великі надії покладали на залучення бурових компаній, за рахунок чого планувалося швидко збільшити обсяги буріння та, як наслідок, видобуток. Конкурс було оголошено тільки наприкінці жовтня, зате "Укргазвидобування" виставила заявки на 15 бурових установок на 90 свердловин загальною вартістю 13 млрд грн (близько 500 млн дол.). Сума значна навіть за міжнародними масштабами. Однак, усупереч очікуванням, американські та канадські бурові компанії, які заслужено вважаються світовими лідерами в цьому сегменті й дуже цікавилися конкурсом УГВ, своїх заявок не подали. З українських бурових компаній лише одна брала участь у конкурсі, інші так і не знайшли взаєморозуміння з "Укргазвидобуванням" у процесі підготовки конкурсу.

Яким ж був подив і розчарування, коли за підсумками конкурсу стало відомо, що найнижча ціна по всіх лотах була запропонована ніким не відомою "Північгазресурс". Слідом за нею найнижча ціна була у "Вікторіос компані". Причому обидві компанії зареєстровані за однією адресою. Третьою компанією за ціновою пропозицією стала "британська" Drilling Energy Technics Limited, у якої, як виявилося, сайт тільки російською мовою, та й той швидко закрили "на реконструкцію". Тепер "Укргазвидобування" буде потрібно чимало часу й сил, щоб відсіяти охочих побурити.

Наприкінці грудня "Укргазвидобування" оголосила ще один тендер — на закупівлю п'яти важких бурових установок за 3,55 млрд грн. Переможці стануть відомі лише навесні 2017 р.

Що ж до результатів роботи, то в 2016 р. УГВ видобула 14,6 млрд кубометрів газу, що на 70 млн (0,5%) більше, ніж 2015-го. При цьому видобуток нафти та конденсату знизився майже на 60 тис. т (близько 11%). У 2017 р. керівництво "Укргазвидобування" планує наростити видобуток газу на 500 млн кубометрів.

"Укрнафта". Стабілізація за крок до банкрутства?

Для "Укрнафти" минулий рік виявився ще складнішим. Величезні борги перед ДФС — близько 12 млрд грн, високе податкове навантаження, рента на нафту 45% і низька ціна на сировину привели компанію на межу банкрутства. Водночас не можна не зазначити, що розпочинаючи з травня рівень видобутку нафти та газу стабілізувався. Цього вдалося досягнути завдяки простим і недорогим методам, таким, як впровадження нових ефективних електричних відцентрових насосів. Однак це тимчасова стабілізація, про що кажуть у компанії. Без збільшення інвестицій, насамперед у бурінні, наступного року очікується подальше падіння видобутку на 10–15%.

Якщо говорити про приватні компанії, то в 2016 р. в Україні у видобутку газу було зайнято майже 50 компаній, на які припало трохи більше 4 млрд кубометрів газу, або 20% усього видобутку в Україні. За підсумками року, зростання видобутку становило лише 7%, при цьому останні чотири місяці показники вже від'ємні.

Тут можна виокремити кілька негативних факторів, які вплинули на погіршення виробничих показників. Головний фактор — низька ціна на газ, яка влітку не перевищувала 6000 грн (із ПДВ) за тисячу кубометрів. І тільки в жовтні ціна на газ пішла вгору і в листопаді-грудні перевищила 8000 грн (із ПДВ). Низька ціна на газ упродовж року не сприяла зростанню інвестицій у видобуток і розвідку вуглеводнів.

Ще однією проблемою для приватних компаній став тиск із боку силових органів (ГПУ, СБУ, ДФС), а також політичних опонентів або місцевої влади. Практично всі великі видобувні компанії, так чи інакше пов'язані з великим бізнесом, за останній рік стали мішенню силовиків: "Нафтогазвидобування" (входить у структуру ДТЕК), Burisma, "Смарт-Холдинг", "Полтавська газонафтова компанія" ("дочка" британської JKX).

Наступною проблемою видобувних компаній стала відсутність нових ліцензійних площ. За весь 2016 р. Державною службою геології та надр України було проведено два аукціони з продажу спецдозволів. На першому аукціоні в березні було продано п'ять спецдозволів: на Південно-Кисівську та Мурафінську площі в Харківській області, а також Бистрицьку, Підгірцівську та Добровлянську площі (усі у Львівській області). Аукціон закінчився скандалом, компанія "Ютекснафтогаз", яку зняли з аукціону, подала на Держгеонадра в суд. На другому аукціоні, у грудні, продали лише одну ліцензію на Тереблянську площу в Закарпатській обл.

Незначна кількість і невисока якість спецдозволів на виставлені нафтогазові ділянки істотно обмежують розвиток газовидобутку в Україні.

Найбільшим розчаруванням для приватних газовидобувачів став провал голосування за впровадження стимулюючої ренти в розмірі 12% на газ із нових свердловин. Цю норму планували запровадити з 2017 р. замість ставки ренти 29% при видобутку до 5000 м і 14% — глибше за 5000 м. Таке нововведення мало стимулювати видобувні компанії більше бурити, інвестувати у видобуток. Відповідний законопроект №5459 було внесено і розглянуто Верховною Радою наприкінці листопада. Депутати підтримали його в першому читанні. Але в процесі підготовки держбюджету-2017 представники комітету з питань податкової та митної політики вирішили прибрати цю норму.

Перспективи розвитку приватного видобутку досить обмежені. Шанси залучити іноземні інвестиції в український нафтогазовий сектор близькі до нуля, а в українських компаній власних коштів для розвитку не вистачає.

Найбільшими приватними видобувними компаніями залишаються "Нафтогазвидобування" (входить у структуру ДТЕК) — 1,6 млрд кубометрів річного видобутку та BurismaGroup — близько 1,1 млрд кубометрів. Найбільш динамічно зростаючою компанією у 2016 р. стала "Укрнафтобуріння", яка збільшила видобуток на 30%, до 0,3 млрд кубометрів, і посіла третє місце за обсягом серед приватних компаній.

Час турбулентності

Нафтовий сектор down stream, який включає в себе транспортування, переробку та реалізацію нафти й нафтопродуктів, у році, що минає, був насичений різноманітними подіями. Не менш насиченим обіцяє бути й 2017-й, упродовж якого можливі різні сценарії роботи основних сегментів цієї галузі.

Транспортування: в очікуванні "морської" нафти

Для держкомпанії "Укртранснафта" 2016-й, що минає, став першим повним роком, прожитим без менеджменту групи "Приват". Нагадаю, ставлеників Ігоря Коломойського було відсторонено навесні 2015 р. після шести років управління нафтотранспортною держкомпанією. Це відразу ж позначилося на фінансових результатах "Укртранснафти" та її прозорості. Зокрема, уперше в її історії група міжнародних аудиторів розпочала періодичний фінансовий аудит компанії.

Знявши з порядку денного суб'єктивні фактори, "Укртранснафта" залишилася наодинці з факторами об'єктивними, зокрема з мінливою кон'юнктурою нафтового ринку, яка поки що грає проти компанії. Однак є підстави вважати, що та сама кон'юнктура найближчим часом може дати новий імпульс українській нафтопровідній системі. У 2016 р. обсяги транспортування нафти впали на 9,1%, або більш як на 1,5 млн т.

Основна причина — диверсифікація закупівель нафти концерном MOL, який вирішив замістити частину російської нафти на своєму угорському НПЗ сировиною каспійського походження, яку поставляють із Півдня через Адріатику. Зменшив закупівлі у РФ і другий великий одержувач нафти по "Дружбі", концерн Unipetrol, що почасти пов'язано з технічними неполадками на НПЗ у Литвинові (Чехія).

Зниження обсягів транспортування нафти на єдиний НПЗ "Укртатнафта", який працює в Україні, повністю відображає падіння видобутку в основного постачальника цього заводу, компанії "Укрнафта", більш як на 10%.

Наступаючий рік може пройти за абсолютно різними сценаріями. Негативний розклад містить у собі наміри Unipetrol, що належить польському PKN Orlen, скоротити на 1 млн т закупівлі російської нафти по "Дружбі". Переробник пояснює це вимогами Євросоюзу щодо диверсифікації джерел поставок нафти. Хоча це не завадило польському концерну торік підписати трирічний контракт із "Роснефтью", яка забезпечить сировиною НПЗ у Плоцьку фактично на 100%. Отже, тут ще можливі варіанти.

Досить малоймовірно й те, що "Укрнафта" зможе зупинити падіння видобутку, такі очікування більш виправдані на 2017–2018 рр. Але, судячи з планів, "Укртранснафта" щиро вірить у збереження обсягів нафтовидобутку "Укрнафтою".

Позитивний же сценарій в основному пов'язаний із проектом подачі "морської" нафти, зокрема з Одеси в Кременчук. Уже заявлено, що з 2017 р. "Укртатнафта" розпочинає поставку 1,3 млн т "легкої" нафти з моря. Уже підписано відповідний меморандум із "Укртранснафтою", яка з січня буде готова до реалізації цього проекту.

Не виключені й інші приємні сюрпризи. У другому півріччі Москва посадила білоруські НПЗ на сировинну дієту, урізавши поставки нафти на третину. Офіційний Мінськ уже заявив, що веде переговори з Іраном про поставки нафти, яка може прийти в білоруський Мозир тільки через нафтопроводи України. Схоже, що Мінськ сподівається на швидке вирішення цієї ситуації, хоча оточуючим уже зрозуміло, що час пільгової нафти минає. Швидше за все, розуміють це й білоруси: представники держконцерну "Білнафтохім" цієї осені вже побували в Тегерані.

Переробка: яку партію зіграє "Приват"?

Обидва українські переробники — "Укртатнафта" (контролюється групою "Приват") і Шебелинський ГПЗ (ПАТ "Укргазвидобування") — провели 2016-й на помітному емоційному підйомі, пов'язаному з підвищенням якості вироблюваних нафтопродуктів, що в 2017 р. може перерости в реальне збільшення обсягів виробництва. На внутрішньому ринку склалися досить сприятливі умови у вигляді зростаючих "премій" на імпортні поставки.

Крім того, купівля палива українського виробництва традиційно залишається дуже привабливою для трейдерів, тому що рятує від необхідності придбавати валюту при імпорті та клопіткого процесу митного оформлення, який останнім часом знову піддається нападкам з боку силових відомств, особливо СБУ.

Очікується, що в році, який минає, обсяги переробки сировини становитимуть 2,6 млн т, що на скромні 5,7% більше, ніж роком раніше. Є всі підстави очікувати нарощування виробництва як у Кременчуці, так і в Шебелинці. Так, "Укртатнафта" вже анонсувала проект поставки 1,3 млн т азербайджанської нафти, починаючи з 2017 р. Якщо ці наміри матеріалізуються, то навіть із урахуванням подальшого падіння видобутку "Укрнафти" як основного постачальника заводу можна очікувати завантаження в обсязі не менш як 2,5 млн т (близько 2,1 млн т у 2016 р.).

Тим часом поки що незрозуміло, як вплинуть на "Приват" у цілому та на його нафтопереробку з мережею АЗС зокрема останні події навколо Приватбанку. У влади є всі підстави для законного переслідування як менеджменту, так і акціонерів, оскільки їхні фокуси в банку доведеться оплачувати кожному українцю. Питання в тому, чи влада зважиться на це?

На Шебелинському газопереробному заводі особливих проривів поки що не очікується. У 2016 р. падіння видобутку власної сировини "Укргазвидобування" компенсувала збільшенням давальницьких поставок, що дало змогу наростити переробку з 470 тис. т до очікуваних цього року 500 тис. За рахунок сторонніх ресурсів, а також з допомогою покупної сировини компанія сподівається на збільшення виробництва у 2017 р. до 530–550 тис. т. Зокрема, тут уважно вивчають варіанти закупівлі іранської нафти та газоконденсату, першу партію якого було перероблено в Кременчуці цієї осені.

Продажі: життя на дні

За неповні три роки після Революції гідності ринок нафтопродуктів втратив 1,7 млн т споживання бензину й ДП (близько 18% до рівня 2013 р.). У 2016 р. було чітко намацане дно: споживання дизпалива залишилося на колишньому рівні, падіння продажів бензину сповільнилося до 7% проти 20% роком раніше. Трохи підправив сумну картину скраплений газ, який за три роки виріс на 60%, з яких 26% додав цього року.

Питання в тому, чи зможе ринок відштовхнутися від цього дна? Учасники ринку вважають, що якщо відскік і відбудеться, то незначний. Передумов очікувати вибухового зростання економіки немає, життя змусило споживачів стати ще більш економними. Очевидно, що у 2017 р. продовжить зростання (хоча й меншими темпами) скраплений газ із паралельним зменшенням використання бензину. Споживання дизпалива може трохи зрости, економіка починає потроху оживати.

Основна інтрига зберігається в сфері напрямків поставок. Раніше DT.UA повідомляло, що 2016-й став роком тріумфу білоруських НПЗ, які зовсім трохи не дотягнули до історичного рекорду поставок, зафіксованого у 2012 р., — 4,2 млн т бензину й ДП. Хоча якщо врахувати зростаючі поставки скрапленого газу, мазуту та бітумів, 2016-й буде, безумовно, найуспішнішим роком для білоруської нафтопереробки в Україні.

Ще однією подією стало поновлення роботи нафтопродуктопроводу Самара—Західний напрямок, яким у червні розпочалися поставки російського дизпалива. Під кінець року магістраль вийшла на обсяги, яких не було за всю історію її роботи в незалежній Україні — близько 180 тис. т на місяць. При цьому труба почала транспортування продукту стандарту якості Євро-5. На даний момент працюють дві станції відвантаження: залізнична та автотранспорт на терміналі в Новоград-Волинському й автоналив у Смизі (Рівненська область). За наявними даними, оператор магістралі, компанія "Прикарпатзахідтранс", не залишає надій відновити працездатність труби на всій її довжині аж до Мукачевого (Закарпаття) з подальшим прокачуванням транзитних обсягів в Угорщину. Щоправда, з приводу попиту на цей продукт у сусідній країні існують різні думки.

Розклад сил у 2017-му залежатиме головним чином від завантаження білоруських НПЗ, а також від позиції РФ у питаннях експорту нафтопродуктів в Україну. Поки що Москва демонстративно "виховує" Мінськ, обрубавши графік подачі нафти та обіцяючи зберегти такий економ-режим і на 2017 р. (18 млн т замість потрібних білорусам 23 млн т).

На ринку є чимало тих, хто вважає, що неприємності білорусів прямо пов'язані з інтересами Росії в Україні. Москва певне веде якусь гру. У 2016 р. директивно були закриті залізничні поставки російського ДП, але загальний обсяг експорту в Україну зберігся завдяки поставкам нафтопродуктопроводом. Це також означає, що якщо раніше активну роль відігравав "Лукойл", то нині постачальник один — "Роснефть". Можливо, це пов'язано з внутрішньоросійськими розкладами: "Лукойл" по суті залишився єдиною великою недержавною компанією, якій пророкують повернення в державне лоно.

А от хто потихеньку йде з ринку, то це польські та литовські нафтопродукти, частка яких на українському ринку ще недавно перевищувала 10%, або 1 млн т. Польський "Орлен" відчуває нестачу ДП для внутрішнього ринку Польщі, а продукція литовського НПЗ у Мажейкяє виглядає дедалі слабкіше на тлі білоруських, російських та українських аналогів. Зберігається епізодичність "морських" поставок. У силу дорожнечі їм відводиться роль "плану Б" у разі форс-мажорів на основних напрямках, наприклад російському, який у 2016 р. знову показав свою непередбачуваність.

Варіантів розвитку подій багато, але зрозуміло одне: без палива країна не залишиться.

Конкуренція: нелегали в центрі уваги

Основним результатом 2016 р. стало різке скорочення частини тіньового ринку. Якщо у 2015 р. цей обсяг оцінювався в 440 тис. т бензину, то 2016-го — 215 тис. Це стало наслідком упровадження системи електронних акцизних накладних і підвищення акцизів на компоненти моторних палив, які використовувалися для випуску фальсифікату. Але запланованої реформи не було доведено до кінця: ДФС перенесла обов'язкове впровадження лічильників і рівнемірів на нафтобазах ще на рік.

У 2017 р. ринок іде з іще однією великою перемогою: у рамках бюджетного процесу був ліквідований так званий роздрібний акциз — основний дестабілізуючий фактор, який викликав деформацію конкуренції та зростання кількості нелегальних пунктів продажу нафтопродуктів та особливо скрапленого газу.

Скасування роздрібного акцизу в розмірі близько 1,2 грн/л ліквідує перевагу нелегалів, які цього акцизу ніколи не платили. Однак у них залишається досить солідний запас міцності у вигляді низьких витрат на вхід у бізнес (у 3–4 рази дешевше та в 10–15 разів швидше, ніж будівництво легального об'єкта), а також торгівлі "повз касу" з подальшою легалізацією "чорної готівки" через податкові скрутки (тільки це додає 6–7% рентабельності). Це стане основною лінією протистояння на ринку наступного року.

Продовжить життя нелегалам і знижений акциз на скраплений газ, установлений у бюджеті на 2017 р.: акциз на бензин і ДП був підвищений на 42 євро/1000 л у результаті перенесення роздрібного акцизу, тоді як акциз на пропан-бутан виріс лише на 21 євро/1000 л. Це означає, що підвищена цінова привабливість скрапленого газу зберігатиметься, отже, буде затребувана й величезна мережа нелегальних заправок.

Ринок газу чи його видимість?

У 2016 р. істотно змінилися баланс і структура газового ринку. На тлі зниження загального споживання газу Україна вперше повністю припинила закупівлі газу в російського "Газпрому". За даними НАК "Нафтогаз України", за рік було імпортовано з Європи 10,9 млрд кубометрів газу. "Нафтогаз" уперше заявив про прибуток у 2016 р. (за дев'ять місяців) у 25,5 млрд грн. Але основну частину цієї суми (78%) отримано за рахунок транзиту газу "Укртрансгазом". Чи віддала НАК прибуток оператору ГТС, питання риторичне. Ще понад 4 млрд грн "Нафтогаз" одержав за рахунок продажу газу — за ще не ринковими, але максимально підвищеними цінами. Отже, конкурувати з НАКом іншим учасникам ринку газу важко. Проте зачатки ринку зламують віковічний лід монополії. Хоча частіше те, що відбувається, а точніше, те, що не відбувається на ринку газу, — це видимість початку реформ.

Імпорт, розподіл і поставки газу по Україні

Основним імпортним напрямком була й залишається Словаччина, з якої країна одержала 9 млрд кубометрів газу. Ще по 1 млрд поставили з Угорщини та Польщі.

Найбільшими імпортерами газу, разом із "Нафтогазом України", стали компанії "Метіда" та "ЕРУ Трейдинг". "Нафтогаз" купував газ на кордоні в 15 іноземних трейдерів, найбільші з яких — Engie, Axpo Trading і Trailstone.

Для одних учасників такого сегмента газового ринку, як розподіл і поставки газу, фінансові результати 2016-го — третя поспіль чорна смуга збитків. Для інших — перша біла смуга чистого прибутку.

Приватні газорозподільні компанії знову кажуть про збитки, які, за попередніми оцінками, у 2016 р. становитимуть 1 млрд грн. Чимало, хоча все-таки в п'ять разів менше, ніж 2015-го.

На іншому полюсі — державна НАК "Нафтогаз України", яка тільки за рахунок підвищення ціни газу для населення та підприємств теплокомунальної енергетики (ТКЕ) завершить цей рік, згідно з прогнозом, із 4 млрд грн чистого прибутку.

Здавалося б, саме в напрямі газорозподілу та поставок газу в 2015 р. розпочали робити перші кроки зі створення ліберальних, рівних для всіх учасників правил. Передусім тоді було розділено діяльність облгазів із транспортування та поставок, для чого від газопоставок відокремлено компанії-постачальники. Було розроблено й прийнято так зване вторинне законодавство з галузевими кодексами та правилами, що одержало схвалення Європейського енергетичного співтовариства.

За "Нафтогазом" залишається 60% ринку країни

Однак значних ринкових рухів у сфері газорозподілу та поставок газу в 2016 р. не сталося. У ресурсному наповненні та розподілі газу, як і раніше, переважає "Нафтогаз". Нещодавно підготовлений прогнозний баланс газу на 2016 р. свідчить, що на НАК припадає майже 60% ресурсної бази. Приблизно така сама частка НАКу в сукупних поставках газу на вітчизняний газовий ринок.

Найвигідніший, по-справжньому ринковий сегмент із річним обсягом у 15,6 млрд кубометрів — поставки газу промисловим споживачам — "Нафтогаз" торік розділив майже порівно з приватними компаніями-постачальниками, які сформували свій ресурс (8,5 млрд кубометрів) за рахунок видобутку або імпорту. При цьому всі учасники цього сегмента ринку пов'язані зі споживачами виключно договірними відносинами.

PSO і субсидії — кому з цим жити добре?

Фіксована ціна газу, установлена Кабміном у 2016 р. (мінімум до 1 квітня 2017 р.) для населення й ТКЕ, "по-братньому" розподіляє виручку від продажу газу: 75% — "Нафтогазу", 17 — держбюджету, 7 — газорозподільним компаніям і 1% залишається компаніям-постачальникам газу зі спеціальними обов'язками (PSO).

Ще одна особливість фіксованої ціни газу цього року — якщо влітку вона була на рівні ринкових котирувань, то в грудні опинилася приблизно на 1700 грн нижчою.

За таких умов щойно створені компанії-постачальники по PSO виявилися не в змозі самостійно налагодити бізнес — у них попросту не було грошей. За весь рік жодна нова компанія не поткнула навіть носа на "ринок" поставки газу в рамках PSO.

Навіть "Нафтогаз" спробував обмежити свою присутність у сегменті PSO. Майже до листопада "Нафтогаз" ухилявся від підписання договорів і продажу газу для населення компаніям-постачальникам. Якби договори не було підписано, то постачальникам довелося б зупинити продаж газу (це розцінювалося б як несанкціонований відбір). І 13 млн побутових споживачів газу звернулися б прямо в "Нафтогаз" — як до постачальника останньої надії. Ідучи назустріч "численним проханням", монополіст за діючими мережевими кодексами одержав би право на поставки газу за ціною, яка на 30% перевищувала б встановлену Кабміном. КМУ цього не допустив. Поки що.

Розрахунки за субсидіями між учасниками газового ринку — окрема стаття. Реальних грошей при таких розрахунках компанії-постачальники не одержують. Рух грошей оформлюється протоколами узгодження. На початок грудня з'ясувалося, що в ланцюжку розрахунків протоколів на 4 млрд грн більше, ніж передбачено профінансувати з бюджету. "У бюджеті на грудень за субсидіями передбачено лише 4 млрд грн, а протоколів — близько 8 млрд грн", — заявило джерело в Мінфіні.

Водночас при дефіциті навіть "протокольного фінансування" ніхто не знімає з газорозподільних компаній зобов'язань щодо інвестицій в існуючі мережі. Причому живими грошима. Інакше обладнання для газорозподільного пункту не продасть.

2017-й: не до жиру, аби живу

Основна подія на газовому ринку в 2017 р. очікується з 1 квітня, коли за планом імплементації положень Закону "Про ринок природного газу" намічена відмова від регульованої ціни на газ для населення й ТКЕ, а отже, компанії-постачальники одержать звільнення від обов'язків у рамках PSO.

З урахуванням різниці в цінах на газ, а також купівельної спроможності населення, в окремих випадках до 70% розрахунків яких проводяться за схемою субсидій, найреальнішим сценарієм розвитку подій може виявитися найбільш песимістичний:

— "Нафтогаз" сконцентрується на поставках газу в сегменті промислових споживачів;

— у населення та підприємств ТКЕ виникає дефіцит газу через відсутність постачальників, згодних працювати в умовах низької платіжної дисципліни й низької ліквідності розрахунків за субсидіями;

— неконтрольоване зростання цін на газ для населення;

— розбалансування ринку газу через неплатежі.

На думку учасників газового ринку, для того, щоб уникнути перелічених вище наслідків, необхідно підготувати та застосувати такі компенсатори:

— зафіксувати для постачальників газу для населення граничну маржу в розмірі 10%;

— частково монетизувати субсидії. На першому етапі передбачити, що розрахунки "живими" грошима в рамках субсидії поширюються не тільки на "Укргазвидобування", а й на приватні видобувні компанії;

— затвердити типові договори, за якими власники газу (у т.ч. "Нафтогаз") поставляють газ для потреб населення й ТКЕ з розстрочкою оплати до 90 днів;

— передбачити відповідальність держбюджету (пеню) у разі затримки в оплаті за субсидіями.

Віце-президент Єврокомісії, комісар з питань енергетичного союзу Марош Шефчович під час конференції Україна—ЄС високого рівня з питань енергетичного партнерства констатував: "Виконання Третього енергопакета Україною вражає, це відбувається навіть швидше, ніж у багатьох країнах-членах. Що стосується ринку газу, тут уже прийнято всі необхідні закони і зараз ведеться робота над підзаконними актами".

Шефчович також позитивно оцінив заплановані Україною дії в цій сфері: "Наприклад, Україна планує вже в 2017 р. створити ринок газу для його торгівлі на добу вперед".

"Звичайно, це не означає, що виконано все. Зокрема, уряд повинен виконати рішення про поділ "Нафтогазу" відповідно до прийнятої стратегії", — додав він.

Що стосується торгівлі на добу вперед, то, швидше за все, справа не обійдеться кількома потужними комп'ютерами, як спочатку говорили деякі менеджери НАКу, і тямущими операторами. Проблема в програмному забезпеченні. Поки тендеру на його поставку навіть не проводили. Тож це швидше бажане, ніж реальне "досягнення".

"Укртрансгаз" і новий оператор магістральних газопроводів

Незважаючи на гучний конфлікт зі зміною статуту "Нафтогазу" і спробу Міністерства економрозвитку і торгівлі перепідпорядкувати діючого оператора ГТС — ПАТ "Укртрансгаз" напряму МЕРТ, 16 листопада Кабмін затвердив статут нового оператора газотранспортної системи України — ПАТ "Магістральні газопроводи України". І поки спецкомісія на чолі з віце-прем'єром Кістіоном розбирається в деталях, 14 листопада Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку зареєструвала випуск акцій при створенні ПАТ "Магістральні газопроводи України". План такої реструктуризації "Нафтогазу" прийнято урядом відповідно до розпочатої у 2015 р. реформи газового ринку. "Нафтогаз" переконав уряд, що створення нового незалежного оператора ГТС дасть змогу забезпечити відділення діяльності з транспортування природного газу від діяльності з його зберігання (закачування, відбору). І що це є виконанням зобов'язань України перед європейським Енергетичним співтовариством, прийнятих у рамках Третього енергетичного пакета.

При цьому особливі надії покладають на західного інвестора — партнера з МГУ, який має бути зацікавлений у збереженні транзиту через Україну. Який росіяни обіцяють якщо не зовсім припинити, то максимально скоротити після закінчення дії десятилітнього транзитного контракту з січня 2019 р. Це, на думку НАКу, прискорило звернення до арбітражу для того, щоб до січня 2019-го одержати компенсацію і за можливу зупинку транзиту.

Однак новий оператор магістральних газопроводів зможе реально взятися до роботи тільки після виконання всіх рішень Стокгольмського арбітражу, хоч би якими вони були. Хоча в НАКу, безумовно, розраховують на свою перемогу. А тим часом новий, але поки що недіючий оператор "вибирає" собі найефективніші об'єкти з колись єдиної ГТС. Початок його роботи заплановано на третій квартал 2017 р., якщо на той час буде виконано рішення суду. Поки що ж за двома позовами "Нафтогазу" до "Газпрому" (щодо транзитного й закупівельного контрактів від 2019 р.) відбулися усні слухання.

ПСГ та інтерконектори

Поки що всю роботу з транспортування газу, як транзитного, так і для споживачів України, виконує ПАТ "Укртрансгаз". Воно ж обслуговує і підземні сховища газу (ПСГ), найпривабливіші з яких буде включено до складу ще одного нового оператора — ПАТ "Підземні сховища газу України". І, можливо, це також буде тільки після рішення Стокгольмського арбітражу.

Проте "Укртрансгаз" уже підписав угоди про використання українських ПСГ. Важливою подією стало підписання наприкінці листопада компаніями Engie (Франція), Duf Energy Trading SA (Швейцарія) і Trail Stone Energy LLC (представництво в Україні) договорів на транспортування і зберігання газу в українських підземних сховищах. До цього європейські трейдери продавали газ на кордоні з Україною, але вже з наступного року вони можуть почати поставки газу на внутрішній ринок.

Просувається і українсько-польський проект, внесений європейцями в жовтні до переліку "проектів спільного інтересу". Це інтерконектор між ГТС України і Польщі. Газопровід завдовжки близько 100 км має зв'язати газотранспортні системи двох країн і відкрити можливість вільного транспортування газу з Польщі в Україну і назад. Через цю трубу передбачається підключити українські ПСГ до газового коридору "Північ—Південь", що пролягає між двома розташованими в Європі терміналами для приймання скрапленого газу (СПГ-терміналами): у польському Свіноуйсьце і на хорватському острові Крк. Коридор "Північ—Південь" пройде через Польщу, Словаччину, Угорщину і Хорватію та дасть можливість вільно транспортувати газ у Центральній і Східній Європі.

Країни, які буде включено в коридор, з'єднують свої газотранспортні системи інтерконекторами — сполучними газопроводами. Газопровід "Україна—Польща" стане ще одним інтерконектором, з допомогою якого українська ГТС буде включена в європейську газотранспортну "павутину". Коли буде реалізований цей проект, Україна зможе одержувати не тільки газ, поставлений, наприклад, зі США і переведений у газоподібний стан на СПГ-терміналах у Свіноуйсьце та на острові Крк, але й газ, який одержуватиме Польща з Норвегії після реалізації проекту "Північні ворота".

У грудні оператор української ГТС компанія "Укртрансгаз" уже підписала з польською компанією — оператором GAZ-SYSTEM S.A. угоду про правила взаємодії з метою об'єднання транспортних систем обох країн через майбутній інтерконектор.

Після будівництва газопроводу його пропускна здатність з Польщі в Україну становитиме 8 млрд кубометрів газу на рік (тоді як сьогодні — лише 1,5 млрд), а у зворотному напрямку — з України в Польщу — 7 млрд кубометрів на рік. Сторони поспішають з реалізацією цього проекту, оскільки він дасть можливість обом країнам почуватися впевненіше на газовому ринку. Україна зможе активніше закачувати у свої підземні сховища газ, закуплений на європейському ринку в період найсприятливіших цін. У свою чергу, Польща зможе газопроводом транспортувати свій газ у ПСГ і зберігати його. Крім того, будівництво цього газопроводу відкриє шлях транспортування газу з Північної Європи через Україну у Південну й Південно-Східну по вже існуючих газових магістралях.

ЄК нам друг, але газ РФ їм дешевший?

Квапитися з будівництвом українсько-польського інтерконектора Україну, та й Польщу змушують наміри "Газпрому" щодо будівництва газопроводів в обхід української ГТС. І дечого йому вдалося досягти. Наприкінці жовтня Єврокомісія вивела з-під дії Третього енергопакета газопровід OPAL. Цей газопровід з'єднує "Північний потік" із газотранспортною системою Центральної та Західної Європи. У "Нафтогазі" вважають, що це рішення ЄК дасть змогу "Газпрому" об'єднати можливості "Північного потоку" з газотранспортною системою Центральної і Західної Європи в обхід України, що призведе до зниження транзиту російського газу через територію України на 10–11 млрд кубометрів на рік і фінансових втрат у розмірі не менш як 290–320 млн дол. на рік.

"Газпрому" вдалося домогтися рухів ще в одному проекті, що обходить Україну. Після річної паузи відносини РФ і Туреччини потеплішали, і в результаті турецька влада ратифікувала проект будівництва "Турецького потоку". Це схвалення проекту з боку Туреччини дозволило компанії South Stream Transport B.V. (дочірня компанія "Газпрому") укласти зі швейцарською компанією Allseas Group S.A. контракт на прокладання дном Чорного моря першої нитки газопроводу. По ній у Туреччину планується поставляти майже 16 млрд кубометрів газу, а по другій нитці такої самої потужності, яка буде побудована пізніше, газ уже планується поставляти через Туреччину транзитом у країни Південної та Південно-Східної Європи, відібравши в такий спосіб ще частину транзиту в України. Очільник "Газпрому" Олексій Міллер уже заявив, що російська компанія повністю профінансує морську частину "Турецького потоку", і "Газпром" планує завершити будівництво обох ниток газопроводу вже до кінця 2019 р. Поки що це гучні заяви. Але й "Північний потік" був свого часу тільки проектом.

Після того, як "Газпром" отримав згоду на розширення газопроводу OPAL і уклав контракт на будівництво "Турецького потоку", Україна об'єднує зусилля зі скасування сприятливого для "Газпрому" рішення ЄК щодо газопроводу OPAL і з Польщею. Зокрема, на початку грудня позов за скасування цього рішення у Європейський суд подала польська компанія PGNiG. При цьому PGNiG зажадала призупинити й анулювати це рішення Євросоюзу та попросила прийняти це рішення ще до 23 грудня, оскільки саме наприкінці місяця потужності OPAL буде виставлено на аукціон.

Крім того, щодо газопроводу OPAL польська PGNiG і "Нафтогаз" також подали скаргу проти німецького регулятора в сфері енергетики — Bundesnetzagentur. "Нафтогаз" вказує на численні негативні наслідки рішення щодо OPAL для України. Серед них — припинення газових потоків з Польщі, зниження обсягів транзиту природного газу через українську ГТС та істотне скорочення грошових надходжень у "Нафтогаз" від транзиту. Крім цього, рішення щодо OPAL призведе до збільшення витрат на закупівлю й транспортування природного газу в Україну, до ризиків для балансування обсягів природного газу усередині країни і додаткових витрат на технічну оптимізацію української ГТС і підземних газосховищ, пов'язаних із переходом на новий режим експлуатації, який відрізняється від існуючого.

Польща вже заявила, що не має наміру зупинятися на досягнутому, і планує "чергові правові кроки" у сфері оскарження рішення щодо OPAL. Крім того, як зазначив "Нафтогаз", від рішення щодо OPAL постраждають не тільки Україна й Польща. Внаслідок цього рішення "Газпром" одержить можливість зловживати своєю домінуючою позицією на ринках Німеччини, Словаччини та інших країн Центральної і Східної Європи. Найімовірніше, "Нафтогаз" зараз займається активним пошуком союзників у майбутніх спорах, оскільки в компанії не виключають, що рішення німецького регулятора і Єврокомісії буде оскаржене також іншими учасниками європейського газового ринку.

Тож не дивно, що на тлі вищесказаного ні про яку додаткову угоду або так званий черговий зимовий пакет "Газпром" і чути не хоче. А лише нагнітає ситуацію, домагаючись зговірливості ЄК. До чергового "замороження" непоступливої Європи, як це було у 2006-му і 2009 р., сподіваємося, не дійде. З цим і зустрінемо Новий рік.

Однак, мабуть, "Газпром" перестарався. "23 грудня 2016 р. Суд ЄС призупинив рішення Єврокомісії про доступ "Газпрому" до газопроводу OPAL — одного з відводів від російського "Північного потоку", — повідомив гендиректор польської газової компанії PGNiG Петр Возняк, як передає агентство Bloomberg. Рішення суду має бути опубліковане до кінця цього року.

За словами гендиректора польської PGNiG, Суд ЄC призупинив рішення Європейської комісії про збільшення доступу "Газпрому" до трубопроводу OPAL.

Тим часом "Газпром" уже наростив фізичне завантаження OPAL до 86%. Як повідомлялося раніше, Польща і Україна звернулися до Європейського суду, щоб оскаржити рішення Європейської комісії про росширення доступу російського "Газпрому" до німецького газопроводу OPAL. У МЗС обох країн вважали, що відповідне рішення ЄК робить її залежною від Росії та загрожує безпеці газових поставок у Центральну та Східну Європу.

Не факт, що "Газпром" не стане оскаржувати це рішення. Але рішення Суду ЄС — приємна для нас, наших сусідів, перш за все поляків, а також багатьох центрально- і східноєвропейських країн новина під Новий рік.

Про інші сегменти паливно-енергетичного комплексу читайте на сайті DT.UA і в перших номерах 2017 р.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 27.23
EUR 29.27