Не хочу в садочок: доросла версія

Оксана Білик 17 березня, 23:01
детсад
io.nios.ru

Читайте також

"Цей чортів дитсадок зведе мене з розуму — зітхає моя подруга Олеся, чий син Сергійко вже півроку відвідує дошкільний заклад. — Сьогодні зранку в моєму телефоні висіло 178 непрочитаних повідомлень — всі до одного з батьківської групи у вайбері. І не те щоб там було щось важливе, ні, просто мами ніяк не могли домовитися, по скільки грошей збирати на день народження виховательки і що їй зрештою подарувати. Я не розумію: крім мене ніхто більше не працює, що в них є час сваритися через такі дурниці?"

Збираючи першу дитину до дитячого садка, батьки готуються до багатьох проблем: вони очікують, що малеча частіше хворітиме, побоюються, що з їхнім непослухом не впорається тендітна вихователька, переживають, що їдальня не задовольнить потреб перебірливого гурмана і він днями ходитиме голодний. Але мало хто виявляється готовим до того, що чимало неприємних хвилин і клопоту завдаватимуть не бешкетні діти чи некомпетентні вихователі, а інші батьки. 

Проблема в грошах 

Той факт, що перебування дитини в державному садочку вимагає додаткових — неофіційних — витрат, складно заперечити. Окрім грошей на харчування в більшості садків доведеться сплатити так званий благодійний умовно-добровільний внесок, а ще час від часу допомагати з ремонтом, купувати витратні матеріали. Однак коли за справу береться батьківський комітет, "потреби" дітей можуть вийти за межі розумного. "Нещодавно одна з мам написала мені, що в групі скінчився пластилін і тепер усі мають здати на нього чималеньку суму, бо "китайський непотріб" дітям не підходить, — скаржиться пані Світлана, мама чотирирічних двійнят. — Я теж проти непотребу, але між упаковкою за 15 гривень і за 100 є чимало непоганих проміжних варіантів. Добре, що я не одна виявилася неготовою до "золотого" пластиліну, і в результаті ми купили дешевший варіант, але стосунки з тією мамою і кількома її подругами зіпсовані надовго". 

Звичайно, в садочку можуть бути діти батьків з дуже різними рівнями доходу, тому те, що для одних — мінімально прийнятна норма, для інших — надмірна розкіш. Одних задовольнить телефонна фотографія зі святкування Нового року, інші хочуть будь-що запросити професійного оператора. Когось турбують недостатньо ортопедичні матраци, а хтось посилається на країни, де діти взагалі сплять на підлозі. Більш тривожні й заможні батьки готові платити за те, щоб замінити побутову хімію на органічну, інші ж не вбачають проблеми в дешевших, хоч і менш натуральних засобах. Жодна із цих ситуацій не є життєво важливою чи насправді критичною, і в багатьох батьківських колективах їх вирішують цілком спокійно. Ті, кому принципово забезпечити дітей дорожчими, хоч і не завжди якіснішими матеріалами, засобами, розвагами або беруть на себе основні видатки, або так чи інакше переконують бодай частину батьків скинутися на бажане, або зрештою розуміють, що в державному садочку розраховувати на віп-умови не варто. 

Утім, буває й таке, що з одного боку — кілька батьків, які хочуть, наприклад, запросити на дитяче свято групу аніматорів, але не хочуть платити за це самостійно, а з іншого — батьки, які пропонують десятки інших способів з більшою користю витратити ці гроші на дитину. І при цьому жодна зі сторін не хоче чути іншу, наполягає на своєму і переходить зі спочатку мирного обговорення на взаємні образи й навішування ярликів. Поки діти, ще вчора друзі, обзивають в садочку одне одного козлами й дурепами, їхні батьки — теоретично розумні й виховані люди — обмінюються вигуками на кшталт "жлоби нещасні", "зажерлися, кляті буржуї", а в особливо тяжких випадках навіть пропонують зустрітися й розібратися особисто. Якщо ж за додаткову послугу чи обладнання частина батьків таки сплачує, далі розгортаються дискусії про те, як не дати дітям тих, хто не заплатив, скористатися з оплаченого іншими. 

Пані Алла, вихователька одного з київських дошкільних навчальних закладів, стверджує, що адекватних батьків набагато більше, ніж конфліктних, але за 12 років її роботи в садочку траплялося всяке. "Звичайно, якщо йдеться про поліпшення умов у групі, закупівлю нових іграшок чи матеріалів для дітей — ми це лише вітаємо. Але якщо доходить до суперечок між батьками, ми не стаємо ні на чий бік. У мене була колись група, в якій батьківський комітет купив ляльковий будиночок і повідомив, що гратися може лише частина дітей, бо не всі батьки скинулися. Ми з колегою сказали, що або гратимуться всі, або забирайте цей будиночок назад, бо вакансії охоронця іграшок в нашому штатному розписі не передбачено".

Мені цього не можна

"Кілька місяців тому я помітила в сина висипку на шкірі, — розповідає пані Ольга, чий син Олексій восени почав відвідувати садочок. — Його зазвичай "висипає" на штучні добавки. Не знаю точно, на що саме, але поки ми не даємо йому магазинних солодощів — все в порядку. Я спершу подумала, що в садочку нагодували чимось "не тим", але в меню нічого підозрілого не виявилося. За кілька днів Олесь признався, що в його друга був день народження і той усім роздавав льодяники. Я скандалу не зчиняла, але заборонила без мого дозволу їсти будь-що, принесене іншими дітьми". 

Ще одна тема для батьківських обговорень — подарунки й пригощання з приводу свят і днів народження. Чи повинен іменинник пригощати своїх одногрупників? А якщо пригощати — то чим? Домашнім печивом чи фабричними цукерками? Чи варто купувати на Новий рік однакові солодкі подарунки, чи кориснішими будуть фрукти й соки? На щастя, питання їжі в садках — навіть якщо це організований батьками солодкий стіл — регулюється на державному рівні Інструкцією з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах. У ній зазначено, що для частування дітей у дні народження, інші свята можна використовувати наїдки, приготовані в закладі, або принесені батьками фрукти, ягоди, цукерки чи печиво промислового виробництва. А от приносити в садок кремові торти й тістечка, морозиво і напої суворо заборонено. 

Однак промислове виробництво не гарантує відсутності алергічної реакції в дітей, а користь від багатьох придбаних солодощів дуже сумнівна. Додамо до цього неоднакові погляди на здорове харчування в різних сім'ях: одні діти куштують кондитерські вироби ще до першого дня народження, іншим не дозволяють цукру аж до шкільного віку, і виходить, що гіршого подарунка, ніж цукерка чи батончик, годі й вигадати. Саме тому в садках часто рекомендують дарувати неїстівне — наклейки й дрібні іграшки потішать дошкільнят не гірше, ніж наїдки. Якщо ж для когось з дорослих свята асоціюються виключно з солодощами — пакетики краще вручити батькам або залишити до вечора в шафках.

Нульовий пацієнт

Хвороби в дитячому садку — проблема, повністю уникнути якої, мабуть, не вдалося нікому. Та ні розуміння їхньої неминучості, ні надія на те, що саме таким чином тренується дитячий імунітет, не втішають батьків, яким утретє за два місяці доводиться йти на лікарняний. А якщо вони ще й переконані, що знають причину — "це ж напевне отой хлопчик, що постійно шморгає носом, заражає усіх", — чекайте скандалу. "Я вже ладна вішати доньці на спину плакат з написом "залишковий кашель", — зітхає мама маленької Софії. — Я не можу розповідати всім і кожному, що ми були в лікаря, що він вважає доньку незаразною і дозволив повернутися до дитсадка. Але ці осудливі погляди батьків у роздягальні й натяки, що саме через Софійку вже півгрупи перехворіло, — нестерпні".

Стороннім людям складно об'єктивно оцінити, чи справді дитина з симптомами хвороби несе загрозу іншим малюкам, а відрізнити алергічний нежить від вірусного й справді може тільки лікар. Однак це не заважає батькам, які мають можливість залишатися з дитиною вдома аж до зникнення навіть найменших проявів захворювання, гудити тих, хто веде дитину в садочок і біжить на роботу, щойно лікар дав "добро", навіть якщо малеча ще не повністю одужала. Ставлення дорослих до хвороб дитини залежить від багатьох чинників, і одним з найважливіших є ситуація на роботі. Коли керівництво ставить перед вибором: або припиняй брати лікарняні, або звільняйся, — некритична недуга дитини вже не є достатнім аргументом, щоб лишитися з нею вдома. 

Звичайно, коли дитина постійно хворіє, бажання її батьків знайти винного можна зрозуміти. Та чи можемо ми об'єктивно сказати, хто саме заражає інших дітей — дівчинка, що кашляє вже тиждень, чи цілком здоровий на вигляд хлопчик, котрий захворіє лише через два дні? Хто приніс шлункову інфекцію — дитина дуже бідних батьків, котра вже колись стала джерелом вошей, чи пещений малюк, якого не привчили добре мити руки після туалету? І чи дасть результат публічне вичитування батьків або заборона дітям гратися з одногрупником?

Дитячі конфлікти в садочках річ звична. Хтось когось вкусив, хтось проміняв одного друга на іншого, хтось забрав улюблену іграшку. Діти вирішують їх як можуть — скаржаться, плачуть, забирають своє, б'ються. Конфлікти батьків трапляються значно рідше, але викликають набагато більше здивування. Невже цих людей так і не навчили домовлятися, конструктивно обговорювати свої проблеми, слухати аргументи інших? І як зарадити цьому, адже дорослих виховувати вже запізно? А головне — що ж тоді чекає на нас у школі?!

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
1 коментар
  • eqmlista 18 марта, 07:35 В школе ожидает то же самое только в степени Х. Вспоминаю школьные годы сына, они как раз попали на начало поборов. Так вот, обсуждался вопрос, что-то там нужно было для класса и тут встаёт одна "мамочка" из скоробогатьков и говорит давайте скинемся по 100 долларов и всё будет отлично. И это при том, что у многих в классе эта была 2-х или 3-х месячная зарплата. Все промолчали, кроме меня. Итог: до конца школы сын был для "учителей" изгоем. Перевести в другую школу смысла не было, там было то же самое. Он, конечно, школу окончил, но отношение к учёбе, как к процессу, у него навсегда желает лучшего. Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 26.55
EUR 28.89