Час бою

Юлія Мостова 27 грудня 2013, 21:00
49а_17

Читайте також

Можливо, комусь  це видасться дивним, але впродовж  майже чотирьох років Віктор Янукович був гарантом незалежності України. Певна річ, ключова причина — не в патріотизмі, а в жадібності: це його мисливські угіддя, і тільки він може запрошувати або не запрошувати когось розділити трофеї. Але коли стало зрозуміло, що пропетляти між Брюсселем і Москвою не вдасться, Янукович опинився перед вибором: він чи  країна. Підписавши Угоду про асоціацію з ЄС, а також Угоду про зону вільної торгівлі, українському президентові довелося б пожертвувати собою. Адже очевидно, що квола, невміло керована українська економіка, яку до того ж розкрадають,   сукупно  з бюджетними втратами першого року від зони вільної торгівлі, а також із дірками, які, безперечно, пробили б російські санкції, — не створили б вигідних умов для перемоги на президентських виборах 2015 р. Тому Віктор Янукович вирішив дати шанс не країні, а собі, здавшись у полон Кремлю. Очевидно, він сподівався, що відсутність  формальних вериг у вигляді вступу України до Митного союзу дозволить йому після виборів утекти "і від дідуся, і від бабусі". Однак низка подій привела його до розуміння — з ілюзіями доведеться розлучитися.  Дим піднімається над Роковою горою.

Склалося кілька  чинників, усвідомлених ним у різні періоди, які стосуються крихкості, ненадійності ключових опорних точок. По-перше, Янукович усвідомив, що професійний та  інтелектуальний рівень його уряду не витримує жодної критики. І питання навіть не в "крисятництві" найбільш довірених, питання — у їхній здатності утримати економіку в зоні турбулентності. Певна річ, ці самі "свої" апріорі перебувають поза полем зору прокуратури й управління "К" СБУ, які, за завданням президента, що оголосив 2014-й — роком боротьби з корупцією, нишпорять у пошуках жертв серед членів уряду, губернаторів та керівників півсотні ЦОВВів. Але недоторканність "сімейних" кадрів не означає професійну спроможність. Янукович це розуміє. По-друге, Янукович обвинуватив олігархів у зраді. Об'єктивне висвітлення подій практично всіма центральними каналами, починаючи з 9 листопада до початку нинішнього тижня, стало шоком для президента. За цей ковток свободи і притомності  варто подякувати  як журналістам, котрі  згадали, що таке справжні новини, так і власникам каналів, котрі згадали, скільки всього за ці роки з того, що перепало Сім'ї, могло перепасти їм. Янукович зрозумів, що не може розраховувати на один із ключових видів зброї передвиборної кампанії — беззастережну підтримку олігархічних каналів. По-третє, майбутній кандидат у президенти побачив, що частина електорату, налаштована до нього опозиційно, —   активна. Його ж прихильники, як свідомі, так і потенційні, — пасивні й розгублені. Та, власне, і місцеві еліти не квапилися слати до запитання листи з проханням запровадити  надзвичайний стан. Хіба що кримський парламент лоба розбив, молячись на вождя. По-четверте, Янукович усвідомив, що головна його опора –  силовики. А  точніше –  кийки МВС і вухо СБУ (про "Альфу", яка ретирувалася скавулячи після першої спроби взяти Онисима в Запоріжжі, ми промовчимо). Але цього явно замало  для перемоги    у  2015-му. І тоді він здався, вирішивши поставити на Кремль — на його гроші, на його політтехнологів, на його  радників, на його медіа, а в разі  чого  — і на його багнети. 

Тепер Янукович абсолютно спокійний. Він не бачить загрози в Майдані; потішається над його політичними лідерами; готує кадрові зміни в уряді; сколочує на вибори стару команду, покликану гарантовано забезпечити новий термін. 

Майдан, що не дав очевидних, відчутних результатів, примусив олігархів втягнути пазурі, — їхня вольниця скінчилася. Канали передано в управління команді, сформованій президентом і його старшим сином. На вершині  піраміди — Олександр Гурбич, перевірений із часів донецького губернаторства кадр, що замикається безпосередньо на Олександра Януковича. Під ним — Юрій Чмир, новопризначений заступник голови АП, покликаний курирувати вироблення і розгін сигналу у ЗМІ. Йому в поміч — dream team: Погребінський, Герман, Костриця. Паралельно відновлюється й російська гілка на дереві виборчої кампанії: у грі — Владислав Сурков та, певна річ, автор плаката про три сорти України — Володимир Грановський, що розім'яв інтелектуальні м'язи у спільній роботі з Глазьєвим. Ще трохи організаційних зусиль, необхідних  для налагодження ланцюга проходження сигналу,  — і медійний асфальтоукладчик рушить із місця. Тисячі газет, радіостанцій, сайтів, каналів покриють корою інформаційний простір. На мою особисту думку, у 2004 р. вибори виграв не Віктор Ющенко, а програв Віктор Медведчук, який закрутив пропагандистські гайки до такої міри, що дозволила  масовому глядачеві здогадатися:  його тримають за повного ідіота. Наміри нинішньої влади, яка гостинно й регулярно приймає Медведчука в Межигір'ї, не дуже відрізняються від реалізованих у 2003—2004 р. Та й біля рояля майже всі ті ж самі. Зрозуміло, найбільш вільним залишиться Інтернет, із якого, за даними соціологів, інформацію отримують 35% громадян країни. Але при цьому не забуваймо, що 93% все ще продовжують отримувати її з телевізора. А крім того, влада перейшла межу: на конвеєр поставлені такі методи, як злом електронних поштових скриньок; несанкціоноване судом аудіо- та  відеопрослуховування; фейкові повідомлення; атаки на сайти тощо.

Однак зачищення медійного простору, за словами джерел DT.UA у штабі Партії регіонів, — це лише квіточки,  порівняно зі ставкою, яка нині  робиться на програму "Агітатор". Деякі втаємничені стверджують, що її прообраз був розроблений і вдало застосовувався в Україні. Зокрема  на окрузі Василя Хмельницького, а згодом — і афілійованого з ним проекту "Громадський актив Києва". Модель була вдосконалена російськими політтехнологами і взята на озброєння штабом Клюєва. Суть програми — не просто в масштабному  скуповуванні голосів, а в легітимації цього процесу! Якщо Віктор Янукович остаточно махне рукою на визнання результатів виборів у світі, то, по-перше, він заощадить від одного до трьох млрд дол., а, по-друге, забезпечить перемогу за рахунок перевіреного способу: масового переписування протоколів дільничних комісій дорогою в окружком. Якщо ж він усе ще спробує опиратися, плануючи після виборів вирватися з дружніх обіймів сусіднього гаранта, то схема забезпечення перемоги у 2015-му буде така. 

Останні довибори довели ефективність методу "скуповування" голосів. Понад те, упродовж  кількох років структури покійного Юрія Левенця досліджували це питання. Отримані дані стабільно показували, що в Києві — місті з найвищим рівнем життя в країні — "частка електорату, готового до економічного голосування", становить 30%. Вдумайтеся в цю цифру! 30%  людей готові продати свій голос. Саме на них розрахована програма "Агітатор". За даними DT.UA, з літа 2013 р. відбувається нагромадження коштів на рахунках, відкритих місцевими організаціями партії влади. Фермери, імпортери, торговельні підприємства роблять вимушені відрахування    у ці фонди. Для чого потрібні накопичувані кошти? По-перше, для укладання договорів із людьми, до  чиїх обов'язків входитиме агітація за кандидата в президенти. Майже 34 тисячі відкритих, законних, із відкриттям рахунків та банківських карток, договорів. По одній ключовій людині — на кожну виборчу дільницю. Головний агітатор укладає такі самі договори з активістами із будинків, розміщених на ділянці. Спільно вони формують   реєстр лояльних і потенційно лояльних виборців, із якими,  своєю чергою, укладають такий самий відкритий договір на надання агітаційних послуг кандидатові. Все прозоро… Вартість цього проекту і його розмах залежатимуть від двох чинників. По-перше, від того, скільки грошей на це вдасться скроїти з державної кишені або не шкода буде витягнути з власної. Спочатку  передбачалося, що оплата рядового агітатора, читай — виборця, буде розбита на чотири транші по
400 грн в одному — три виплати щомісячно до виборів  і остання — після підрахунку результатів. Ця сума може бути відкоригована. По-друге, остаточно не вирішено: виплати мають проводитися тільки тим, хто голосує за гроші, чи й стійким прибічникам також? У другому випадку  може йтися про півтора десятка мільйонів виборців, здатних забезпечити Януковичу перемогу і допомогти штабові освоїти бюджет. 

Зачистити медіапростір; залякати громадянський сектор; умаслити, якщо дозволить бюджет, пенсіонерів та  бюджетників офіційною копієчкою; і купити потрібну кількість голосів на виборах — ось, власне, план, який вимальовується. Російсько-українська збірна доформовується і виходить на поле передвиборної кампанії. Інше питання: чи одну мету перед собою ставлять, чи єдине завдання вирішують гравці, котрі  ввійшли в команду?

Завдання Януковича полягає не тільки в тому, щоб перемогти на виборах, а й у тому, щоб після перемоги Кремль із ним рахувався. Для Путіна це завдання пріоритетним не є. Господар  Кремля не тільки повірив, що він "генеральний секретар", а й примусив багатьох у світі сприймати його саме так. Він фінансовий завойовник земель. Він політик, що не гидує  користати  людські слабкості лідерів. Він людина, для якої "холодна війна" ніколи не закінчувалася. Він релікт, котрий копіює масштаб минулої епохи. Збираючи Радянський Союз, він закладає у процес ті ж самі помилки, що і його попередники… Але нині скарбничка його перемог і напівперемог вражає: Грузія, Вірменія, Казахстан, Білорусь, Киргизія, південний схід Європи, Кіпр, Сирія, Сноуден... А тепер ще й Україна. Майже. І ось це "майже" Путіна не влаштовує. Незважаючи на міцне рукостискання та теплі сімейні зустрічі біля камелька, Путін Януковичу не вірить. І тому "прокладається" в цілому ряді напрямів. Тут у поміч  Кремлю і жадібність нашого гаранта; і його страх втратити захисне президентство; і лояльність українських силовиків (а насамперед  — українських спецслужб) Кремлю; і економічні багри з порційним кредитуванням та  щоквартальними газоціновими коефіцієнтами. За великим рахунком, Путіну у поміч   дві речі: нездатність нашої пострадянської держеліти до опору та ментальна полярність Сходу і Заходу України. Але тому, ведучи Януковича до перемоги у 2015 р., Кремль вирішуватиме насамперед  свої питання, глибоко проникаючи в систему, намагаючись розставити або активувати своїх людей не тільки на час кампанії. Бо Кремлю потрібен не Янукович, а територія.

Хто й що може протиставити комплексові вищеописаних загроз? Загроз, що їх   ряд не останніх у нашій країні людей сприймає  як фатальні. 

Як і раніше, особливо розраховувати на Захід не доводиться. Вплив США і ЄС, безумовно, мав місце під час  вирішення питання   незастосування сили до Майдану. Однак хто більше вплинув на Януковича — наближені олігархи, які боялися потрапити під санкції у разі кровопролиття, чи західні дипломати — важко  сказати. Самих же  санкцій чи  більш-менш чітких   загроз їх точкового застосування Майдан так і не дочекався. Більшість західних дипломатів схильні вважати, що "загроза санкцій значно ефективніша, ніж їх застосування". Втім, виразно й цілеспрямовано точки застосування санкцій опозиція Заходу так і не назвала. Ще б пак! Якщо не останні люди проводять півдня у штабі, а півдня –    у Клюєва чи  його конфідентів, то звідки ж точності взятися? 

Водночас  Вашингтон намагається тримати українського президента у певному тонусі. Зокрема, за даними DT.UA, днями послу України у США Олександру Моцику (і не тільки йому) вкотре нагадали: насильство недопустиме; зняття кандидатів від опозиції з виборів недопустиме; євроінтеграція України –  безальтернативна. Загалом, усі слова сказано. Ключове тут: "слова". 

Де   справді не завадило б  Заходу підставити плече –  то це у справі зміни правил гри на виборах. Насамперед ідеться про законодавство, зміна якого гарантувала б   неможливість  реалізації  схеми багатомільйонного  скуповування голосів. На шляху корупції такого масштабу, на шляху розтління суспільства мають стати і українська опозиція, і вітчизняне громадянське суспільство, і Венеціанська комісія, якій не завадило б не тільки  домагатися   акуратненької конгруентності українського виборчого законодавства європейському, а  й іноді заглиблюватись в особливості виборчого процесу в Україні.

Конфлікт між Сходом і Заходом, безперечно,   експлуатуватимуть політтехнологи Януковича і  Путіна. Перші — в ім'я  мобілізації та  концентрації електорату, другі —  ради мінування захопленої, але не завойованої остаточно території. Міжрегіональне протистояння сьогодні може бути здемпфоване розшаруванням в іншій площині — між поколіннями. Реакція на зраду у Вільнюсі і саме собою  явище Майдану наочно продемонстрували нам, що у молоді Сходу і Заходу значно більше спільного, ніж у їхніх батьків. Усі дії, спрямовані на збереження цієї спільності, дорівнюють діям, спрямованим на збереження незалежності  та  цілісності України.

Хоч як сумно, але одна з провідних ролей у захисті країни відведена господарям сцени Майдану. Особисто я не сумнівалася в тому, що трійка лідерів дозволить Майдану своєю колосальною енергією обігріти небо над Києвом, оскільки не зможе виконати свою основну функцію — каналізувати енергію громадян на результат. Люди без вчинків за плечима, вторинні лідери, які виявилися неготовими до того, що потрібно не тільки здаватися, а й бути. Протистояння Януковича і "трійки" весь цей час нагадувало мені людину, яка сама з собою змагається в армреслінгу. Коли в загальній  кровоносній системі єдині доларові тільця, досить  просто вирішити, котра з твоїх рук пригне другу  до столу.

Справедливості заради можу сказати одне: ухвалити рішення й повести людей під кулі — зовсім непросто. А в тому, що Янукович свою владу захищатиме до останнього, сумнівів бути не може ні в кого. Про це свідчить як інформація, що просочується із закритих нарад із силовиками в Межигір'ї, так і досвід поведінки кандидата в президенти Януковича зразка 2004 року. Адже саме він на закритій Раді нацбезпеки вимагав силового розгону Майдану. А почувши від Леоніда Кучми: "Ти прем'єр, ти й віддавай наказ, а я не буду", спересердя жбурнув ручку і залишив високе зібрання... Відомо, що Янукович не в останню чергу звинувачував саме Кучму у втрачених п'яти роках свого президентства. Але якщо лідери не готові повести на барикади мільйон, то навіщо було задирати планку вимог? Навіщо чергові безглузді "замахи на карбованець і удари на копійку": "Революція!"; "Імпічмент!"; "Зметемо!"?.. Навіщо "тьорочки" замість оперативних жорстких і системних переговорів, за якими стояла колосальна енергетика Майдану? Навіщо тепер спроби перекинути відповідальність за відсутність перемог на громадських діячів і моральних авторитетів? Навіщо безпорадна жадібність, що закриває сцену для одних і фізично скидає зі сцени інших?

Я дуже хочу сподіватися, що опозиційні лідери зроблять для себе висновок з того, що сталося. Не тому, що я вірю в дивовижне перетворення когось із них. А тому, що вважаю кожного з трьох тяжкою хворобою, яку можна вилікувати, на відміну від смертельної для країни хвороби — Януковича. Мені дуже хотілося б вірити в те, що на виборах 2017 р. у країни відкриється друге дихання. Обличчя, очі, вчинки, постава сотень тисяч людей переконали мене в цьому. Дивовижні люди, які вирішили, що їхня хата не скраю, а в центрі. По-громадянському змужнілі, які постановили, що опозиція потребує такого ж контролю з боку суспільства, як і влада. Люди, які вірять  одне в одного більше, ніж у вождів. Громадяни, чиє розчарування у відсутності негайного результату не знерухомить, як це було після Ющенка, а мобілізує.

 Але якщо в 2015-му все відбудеться так, як задумано в Кремлі і на Банковій, то дихати буде нікому. Тому цілком очевидно, що опозиція повинна висунути єдиного кандидата: цих політиків треба доносити, поки зміцніють якісно інші. 

Ясно, що опозиція має зробити все для зміни правил виборчої кампанії. 

Зрозуміло, що необхідна концентрація інтелекту, сили опору, організаційних ресурсів, об'єднання можливостей політиків і суспільства, спрямоване на системну протидію фальсифікації результатів виборів у всіх перевірених і новоявлених формах. 

Лідери опозиції повинні чітко зрозуміти: думаюча, діяльна частина суспільства переросла їх. Змиріться із цим і прислухайтеся. Цих людей іще недостатньо для того, щоб перестати боятися диму над Мордором. Але це вже схоже на формування армії Середзем'я. Лідери потрібні, як держало прапору. Лідери потрібні для того, щоб розчарування не обернулося озлобленістю. Для того щоб не почалася партизанська війна всіх проти всіх. Зараз не час для безпорадності, пошуку вигід і дворушництва. Щоб "око за око" не переросло в сліпу помсту, а потім не виродилося в мародерство. Зараз час для бою. Спочатку новорічного годинника, а потім — за Україну. 

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
651 коментар
  • Вентар 18 января, 20:27 Глубокоуважаемая Ю.В.! Спасибо за супер-статью! Я оч. прошу Вас,как женщина, и мать,пожалуйста,берегите себя! Вы настолько классно выстроили фактаж,да и мысли с логикой крепко дружат,что у меня одна надежда,"они" не поймут))) Ну, а о кадрах "ТАМ" Вы написали так,что я даже уверена в этом. Храни Вас и всех близких Господь,а я буду молиться за Вас! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • ryzenkov 17 января, 22:40 Как показали последние события - Янукович просто лег под Путина, который щедро одарил свою киевскую проститутку 2014. Да, не каждая путана получает 20 млрд. долларов. Правда половину этой суммы Украина отдаст сразу-же за газ, даже не увидев, а вторую половину сначала распилят пополам в духе покращення життя приближенные к семье гаранта, а на оставшиеся деньги гарант-проститутка планирует обеспечить себе победу за кресло главного дерибанителя бюджета Украины еще на 5 лет. С самого начала было ясно, что Янукович и Европа - это вещи несовместимые, ну не привыкши наши чинуши себя ограничивать в аппетитах, а тем более в поступках - ведь янык изначально и окончательно сформировался как личность еше во времена незабвенного дарагого Леонида Ильича, когда есть мнение генсека и другое - глупое. Вот и мнение народа Украины Виктор Федорович считает глупым, а местами даже и вредным для вседержителя и пытается это мнение если не удушить ручонками своих пидаров-депутатиков, то, по возможности сильно ограничить. Одного не учитывает ВОР В ЗАКОНЕ ВСЕЯ УКРАИНЫ, что плотно задраивая крышку котла народного возмущения против своей "деятельности" господин директор автобазы дон Корлеоне роет яму сам себе и причем делает это поистине стахановскими темпами. По концовке, он закончит как муамар каддафи, которого застрелили в ридорожной канаве как собаку, а потом его тело выставили на всеобщее обозрение в холодильнике, как в зверинце. Лично я не пожалел бы денег, что бы посмотреть на януковича в клетке, в зверинце, где обязательно должна быть табличка - гопник среднеевропейский, питается русскими долларами, продал Украину за право дерибана всего бюджета, отморозок каких мало, интеллект ниже плинтуса, откатами НЕ КОРМИТЬ! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • завтра точка бифуркации ;)))))))))) 17 января, 21:39 всi на Майдан!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! ;)))))))))))))))))))) время боя... либеральных карликов... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • АВ 15 января, 16:24 Формально в Україні на чолі державної піраміди стоїть президент Віктор Янукович, але він лише є маріонеткою в руках групи кримінально-олігархічних кланів. Вся влада представляє собою зрослі між собою криміналітет і великий бізнес. У цих умовах українська влада є лише колоніальною адміністрацією, покликаної вибивати податі з населення і переправляти їх частину у вимушену еміграцію. Зі зміною президента і урядів змінюються лише смотрящіє, але суть антинародної системи залишається колишньою. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Бой таки идет, и конца ему нету 14 января, 17:29 Над входом в КГГА висит портрет Степана Бендеры, который установили "Свободовцы". По словам коменданта здания КГГА Руслана Андрийко, в ближайшее время возле Бендеры появится и портрет Шевченко. - Мы вывесим эти два портрета в честь шевченковско-бандеровских чтений, который планируем провести ко дню 200-летия Тараса Шевченко в КГГА, - рассказал "Комсомольской правде в Украине" Андрейко. Портреты на здании останутся до марта месяца, пока не закончатся все торжества связанные с 200-летием Кобзаря. ПРОЧИТАНО В СОЦСЕТЯХ Пользователи "Фейсбука" во мнениях разделились. Фотографии с Бандерой собирают сотни лайков и столько же негативных отзывов. - Роман Гороховский: Украина по-разному смотрит на Шухевича и Бендеру, и совсем не нужно было обострять данный вопрос. Что актуально для 3 областей, не всегда актуально для всей Украины, и люди на Майдане не за них стоят! - Вериго Юлия: - Давно пора было понять, что Бандера (при всем моем уважении) не герой Киева, увы. Сейчас абсолютно не время вывешивать такие плакаты. Общество еще не готово к такому. Нужно делать все постепенно... - Andrew Kramar: -- Вместо того, чтобы искать идола среди мертвых, нашли бы нормального лидера среди живых! - Kyrylo Sergeyev: - Якби я був владою, я би грошей заплатив за таку акцію, щоб потім показати по всіх каналах сходу і переконати їх, що на Майдані самі лише Фашисти, тому любі шахтарі, краще в копанках сидіти і на нашу кишеню працювати, ніж фашистів підтримувати. Не варто зараз таке робити. На Майдані пліч-опліч мають стояти гуцул і шахтар. А так, і революцію не роблять і країни не завойовивають, а тільки схід відштовхують. Вам точно за таке не платять? - Дима Баков: - Країну треба не об"єднувати, а визволяти, як це робив Бандера. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Aplikant 14 января, 11:54
    comador54 Сьогодні, 10:29 Форумчане,здравствуйте! Тема то какая, а Вы все почему-то молчок. В Украине распродают элитное жилье. Киев, Одесса, Крым, Донецк, Днепропетровск. Стоимость жилья более 1 млн. долларов за штуку. Крысы бегут с тонущего корабля. Какие есть еще мнения?
    А де цьому підтвердження?
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • ну и чё? 13 января, 22:36
    пример? достойный опыт? 9 января, 09:08 В 1999 году ВВП России был в 2 раза меньше, чем ВВП Германии. В 2012 году (данные World bank), ВВП по ППС России - 3,380 трлн.долларов. То есть больше, чем ВВП Германии (3,307трлн.) В 1999 году средняя зарплата в России - 79 долларов. В 2012 - 886 долларов. То есть, по номиналу в долларах, с 1999 года, до 2013 года, средняя зарплата в России выросла в 16 раз. ВВП на душу населения, по ППС, в России в 2012 году - 23600 долларов (на Украине - 7600), а аналогичный показатель, например Португалии, за 2012 год - 24900.
    Роман. И АРМЕНИЯ, И АЗЕРБАЙДЖАН опережают по жизненному уровню Украину. По сравнению с Россией все они лузеры. gans .Среднедушевой показатель ВВП в России - 17500 долларов. На Украине - 7300. Харитон . Зарплаты и пенсии в России в 3 раза больше, чем у незалэжних. Знаток-Восток. Сравнение ВВП ППС на душу регионов Украины в 2012г со странами мира:....... Жизнь в России. Он доцент университета русского, зарплата у него ок. 60 тыс. рублей.------------ Мой нью-йоркский дружбан инженерит на 80 тысяч , его сын врачует на 250 тысяч ежегодных рублей но рублей американских а не российских фантиков. Мой французский дружбан инженерит за 4000 евров в месяц. Мой израильский дружбан строит за 2000 у.е. 10 лет назад знакомый нигериец инженерил в Нигерии за 200 долларов, а курица там стоила полдоллара. И чё? Чего ты Роман- gans - Харитон -Знаток-Восток- Жизнь в России- еst -пример? достойный опыт?- как бы уже не украинец но еще не русский от нас хочешь и добиваешься?
    leste 15 января, 04:27
    :) Уже и сюда чёкалкин со своими дружбанами пришёл:) А сам то чёкалкин сколько зарабатываешь в Украине? Персонально. :)
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Читатель 13 января, 09:07 Тут кто-то хотел видеть демографическую статистику РФ со ссылками. Пожалуйста. Цитирую одного из ведущих журналистов: Ризван Гусейновдословно: " ЭТНИЧЕСКИЙ СОСТАВ НАСЕЛЕНИЯ МОСКВЫ Результаты анализа статистических данных по населению России дают богатую пищу для размышлений. Официальный консультант из силового ведомства РФ поделился весьма интересной статистикой. Общая численность населения России, по последним сведениям, составляет, по разным оценкам, менее 132.000.000 человек. Из них 74% (97.680.000) проживают в городах и поселках городского типа, причем: в Москве - 10.969.000, в Московской области -7.900.000, в Санкт-Петербурге - 6.897.000, в Ленинградской области - 3.350.000. Как передает 1news.az со ссылкой на "РБК", национальный и этнический состав Москвы выглядит следующим образом: русские - 31% азербайджанцы - 14% татары, башкиры, чуваши - 10% украинцы - 8% армяне - 5% таджики, узбеки, казахи, киргизы - 5% корейцы, китайцы, вьетнамцы - 5% чеченцы, дагестанцы, ингуши - 4% белорусы - 3% грузины - 3% молдаване - 3% цыгане - 3% евреи - 2% другие народы - 4% В Москве проживает свыше 11 млн человек, из них русских, украинцев, белорусов, всех вместе взятых - 4.620.000. В столице Государства Российского украинцы, белорусы и русские - национальное меньшинство! В России свыше 20.000.000 человек исповедуют ислам и официально считают себя мусульманами, в то время как истинных православных - не более 4,5%, что составляет не более 6 млн человек. За последние 15 лет число мусульман в России увеличилось на 40%. В России живет азербайджанцев больше, чем в Баку, а татар в Москве больше, чем в Казани. К середине века мусульманином будет, как минимум, каждый четвертый россиянин. Как утверждают представители Национальной организации русских мусульман, каждую пятницу в Петербурге как минимум трое русских принимают ислам. Подавляющее их число - студенты." Найти и проверить - легко.
    больничный библиотекарь 15 января, 15:28
    Наполеон тебе ещё и не то расскажет, только пройди к нему, в соседнюю палату.
    ets 16 января, 23:51
    А Ви зайдіть на російський сайт www.hist.msu.ru/labs/ там і знайдете підтвердження.Хоча, хто не знає,що останні теракти в Росії здійснили навернені в іслам представники титульної нації.Як колись жартували: космонавтів стало так багато, що вони почали вигравати в лотерею:)
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Аналитик 13 января, 03:05 Конечно, за полгода - скорее всего верно. Точность подсчёта убеждает. Но это - не абсолютный результат за предыдущие 7 месяцев. См., например, SOS, или Лисапетная моя Украина 914 Юлия Мостовая 26 июня 2013, 22:00. Слабеем, братцы-форумчане, слабеем. А ведь тема - погорячее летней, хоть и зимой написано. Да и обстановка погорячее, зашкаливает маленько. Не случилось бы чего-нибудь нештатного...
    Не надо печалиться 13 января, 13:04
    Ничего не случится. Успокойтесь. Некому что-нибудь делать. Нет детей, нет иолодежи. Свежая новость: ",А вот в Федеральной службе государственной статистики к демографическим успехам россиян относятся скептически. Даже по самым оптимистичным прогнозам, основанным на данных переписи населения, прирост будет наблюдаться только в течение нескольких ближайших лет, а к 2030 г. численность населения вновь будет сокращаться — на 103,72 тысячи человек в год. Если же правдивым окажется пессимистичный прогноз Росстата, через 15 лет число умирающих превысит количество рождающихся, как во времена демографического кризиса — более, чем на 1193,3 тысячи человек. Численность населения при этом сократится почти на 15 миллионов человек." Тоже самое и в Украине делается, так, что успокойтесь.
    Аналитик 16 января, 05:14
    Так что, выжигают огнемётом или самоликвидируемся?
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Поздравляем 13 января, 00:24 Актуальность статьи подтверждает лучший результат эффективности - 676! комментариев, что в два раза лучше среднего за последние пол-года и на 34,0% лучше наивысшего результата за этот период. Юля! Вперед! Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 24.88
EUR 28.34