Інструкція з виживання

123

Читайте також

— Зроби так, щоб найбільше люди любили працю і знання, щоб праця і знання стали єдиним смислом їхнього життя!

— Я міг би зробити й це, — сказав він. — Але чи варто позбавляти людство його історії? Чи варто підміняти одне людство іншим? Чи не буде це те ж саме що стерти це людство з обличчя землі й створити на його місці нове?

— Тоді, господи, зітри нас з обличчя землі й створи заново більш досконалими… або, ще краще, залиш нас і дай нам іти своєю дорогою.

— Серце моє повне жалощів, — повільно сказав Румата. — Я не можу цього зробити.

А. і Б. Стругацькі, "Важко бути богом"

 

Коли в процесі експерименту з перетворення країни стається збій, експериментатори й скептики шукають аргументи, які б підтверджували їхню правоту. "Воно не працює", — хихикають злостивці, показуючи пальцем на громадянське суспільство, що вибрало, приміром, неправильних членів НАЗК

"Воно працюватиме, тільки треба підібрати інших людей", — відбивається громадянське суспільство, позбуваючись чергових ілюзій з приводу моральної чистоти і професіоналізму персони, на яку покладалися надії. Принагідно виясняється, що, попри наявність усіх відомих науці детекторів брехні та сучасних способів тестування, єдиною можливістю знайти на роботу достойну людину залишається метод проб і помилок. Жоден детектор не скаже вам, яким стане, невідь-звідки взявшись, кришталево чесний юнак із небагатої родини з пронизливим поглядом через півроку перебування на посаді, пов'язаній із розподілом бюджетних коштів або владними повноваженнями. 

Здавалося б, він увібрав із молоком матері й розвивав у собі все життя ненависть до тих, хто паразитує на бюджеті або корумпує чиновників — тобто до злодіїв і олігархів. Але потім несподівано виясняється, що це була не ненависть, а заздрість. Або, у кращому разі, — не жадібність, а марнославство, без підпірки у вигляді знань і навику ставити підлеглим завдання та перевіряти їх виконання, тобто — управляти. 

Коли збуваються найгірші передчуття і кандидат-переможець на гранично чесних виборах виявляється, у кращому разі, — непрофесіоналом, з'ясовується, що він недоторканний за законом, оскільки всі так були стурбовані його незалежністю від триклятих олігархів, що єдиною можливістю його прибрати залишається його смерть. 

Або, наприклад, маємо молодих медіа-ІТ-бізнесменів, що кинулися на допомогу державі у 2014 р., бо не уявляли собі життя і вільну творчість у вічній Україні Януковича. Їхній шляхетний і безкорисливий вчинок оцінили наші стратегічні партнери й видали гранти на існування. А потім минає два роки — і вони абсолютно прозоро перемагають на бюджетних тендерах, оскільки всі витрати на державні проекти покривають із тих-таки грантів, ніхто з ними конкурувати тому не може, бюджетні гроші в цьому випадку — чистий прибуток. 

Звісно, це менше зло, порівняно з часами, коли на таких тендерах крали буквально всі, але це вочевидь не той результат, на який наші партнери розраховували, дивлячись у їхні палаючі очі й слухаючи їхню досить пристойну англійську. 

У процесі перетворення країни, який проводять наші закордонні стратегічні партнери з допомогою окремих представників громадянського суспільства, найпроблемнішим місцем є відділ кадрів, або, говорячи сучасною мовою, — HR. 

Після численних невдач на цьому фронті партнери намагаються вибудувати таку систему прийняття рішень, коли роль людського фактора буде мінімізована, всі дії — автоматизовані, а сам фактор — перебуватиме під постійним контролем фінансової розвідки та її невід'ємного органу — НАБУ. Найкраще працює останнє, оскільки технічні можливості найбільшої країни у світі дозволяють контролювати все, включно з оплатою дорогого перукаря. 

Але на загал ця спроба приречена, оскільки процес управління — не зовсім шахи, місцеві діячі поводяться не як класичні фігури, і кінь (наприклад), що спрямовується твердою рукою гравця на порожню клітинку, чомусь норовить умикнути дорогою пішака. А король взагалі ходить куди хоче, то дискутуючи з гравцями, то починаючи вирішувати свої проблеми за межами дошки. 

З усього вищевикладеного — висновок № 1: треба продовжувати шукати чесних професіоналів. 

* * *

Час би вже зрозуміти, що, практично, кожне інституційне рішення, спрямоване на зміни, має різні наслідки, які треба розуміти, визнавати й чесно про них говорити. За все, навіть найбільш розпрекрасне, треба платити, а реформи тільки тоді мають стійке майбутнє, коли ми отримуємо більше, ніж втрачаємо. Хай не зразу отримуємо, але в досяжному майбутньому. 

Пригадується, свого часу всі були так стурбовані незалежністю суддів від президента, що пропонували їх обирати всенародно і дати їм імунітет від усього, включно з Генпрокуратурою та поганою погодою (не замислюючись, утім, звідки ці судді візьмуть гроші на передвиборну кампанію). Але з імунітетом уже все зрозуміло, суддів стали трясти, як груші (і часто — абсолютно справедливо). Та тут раптом з'ясувалося, що вони знову залежні від президента, чинять різні пакості, і знову треба щось робити. 

Скасування депутатської недоторканності — чудова спільна мрія українського народу і виконавчої влади. Різниця лише в тому, що народ хотів би бачити народних обранців через одного у в'язниці, а виконавча влада — під слідством, але на свободі, тихими, дресированими й збіднілими. Друга мета, слід сказати, значно реалістичніша. 

Чудова, хоча й сумнівна у воюючій країні ідея децентралізації за польською моделлю місцями перетворюється на феодалізацію, коли на виборах особливо цінних, із земельної точки зору, територіальних громад перемагають представники великих сільгоспкорпорацій. Після чого вони починають плювати з високої вежі на всю іншу владу, за винятком обласного прокурора та начальника місцевої поліції. 

І, поки активне громадянське суспільство збирає всіх на рішучий бій із одними олігархами, на землі реальну владу отримують інші. Але в Польщі було ж інакше? Звісно, з тієї простої причини, що в Польщі приватна власність на землю існувала ще при соціалізмі, і вузького прошарку сільгоспбаронів не було в принципі. 

Сумнівна, але чудова ідея продавати землю українським громадянам по 200 га повертає нас у ті недалекі часи, коли незаможні студенти під чуйним керівництвом молодої команди мера Києва Леоніда Черновецького масово отримували абсолютно законні 6 соток у межах міста. Після цього всі вони зливалися в одну велику площу й гамузом продавалися іншому громадянинові України. Прокуратура роками потім порпалася в цій схемі, а її автори хоч і під слідством, але відчувають упевненість у завтрашньому дні. Зараз продавати начебто не можна буде, проте здати в оренду років на 200 — запросто. 

ProZorro. Прогресивну ідею — взяти за основний критерій на тендері найнижчу ціну — було реалізовано 8 років тому. Правда, через технічну відсталість процедури проходили в конвертах (не тих, про які ви подумали, а в легальних). Але з'явилася нова прикрість. Тендери, особливо на послуги, почали вигравати пройдисвіти без досвіду роботи, які ставили зі стелі низькі суми, а після тендера відвідували реальних претендентів із пропозицією відмовитися від перемоги за невелику винагороду. Поступово, як і зараз, повернулися до кваліфвимог. Ну, а ідея сайту, звісно, свіжа. 

Приватизація. Певна річ, більшість ефективних держпідприємств у їхньому нинішньому стані є дійними коровами. Звісно, ефективний власник, за визначенням, не може допустити розкрадання в себе самого й не обдиратиме при цьому населення, якщо це підприємство — не банк. Зрозуміло, його треба продати, і, певна річ, великому західному стратегічному інвесторові. 

Інвестора, правда, може налякати той факт, що це підприємство вже закредитоване під зав'язку і переможець довго платитиме борги шанованому Дмитру Васильовичу. 

Інвестора також можуть стурбувати численні факти бурхливої діяльності активістів із мегафонами й гранатометами. Той факт, що інвестор у Росії не живе, його гроші зароблені чистим бізнесом, не є перешкодою. Заявити, що будь-яка компанія прямо або опосередковано колись у своїй історії заплатила гроші російському контрагентові, потім ці гроші перетворилися на снаряди й прилетіли на голову української армії, — елементарно. Злі й непатріотичні люди стверджують, правда, що внесок із боку інвестора на зміцнення боєздатності патріотів (але кешем і прямо в руки) претензії може ослабити. Але це, звісно, наклеп. 

Якщо іноземний інвестор засумнівається й не прийде — тоді залишається наш рідний вітчизняний капітал, який, правда, значно зубожів, а тому скупий. А після перемоги рідного бізнесу компанії-"прокладки" знімаються з поставки сировини й переставляються на збут готової продукції. Вуаля.

Висновок № 2. Треба шукати чесних професіоналів, які думають про наслідки прийнятих рішень. 

* * *

Останнім часом знову популярним стало висловлювання відомого президента-драматурга з приводу того, що краще 5 років потерпіти, ніж 50 років загнивати. 

Про всяк випадок зразу варто нагадати, що Україна — це не тільки не Росія, а й не Чехія 1991 р., не Польща — 1989-го, не Ізраїль останніх 60 років, не Грузія 2001-го, не Південна Корея або Північна Корея 80-х минулого століття, і навіть не Румунія, хоча останній приклад максимально близький. 

Зокрема й тому, що ми маємо війну не з арабськими бойовиками, а з однією з наддержав, яка поставила собі за мету замінити тут владу або розвалити тут усе до бісової матері, а окремі уламки прийняти у своє гаряче лоно. 

Головна проблема в тому, що немає в нас уже п'яти років. Максимум, років два лишилося до того моменту, коли нам доведеться дуже й дуже багато заплатити за рахунками, і не в переносному сенсі, а в прямому. Пік наших зовнішніх виплат припадає саме на 2019 р., коли, за ідеєю, мають відбутися вибори і президента, і парламенту. 

Треба поспішати. Реформи треба прискорювати. Заведено вважати, що двигуном реформаторства завжди є активна меншість, оскільки з пасивною більшістю каші не звариш. У нашому випадку, як ми пам'ятаємо, вона є не так двигуном, як соратником наших стратегічних партнерів. Але загальна установка від цього не змінюється — робити треба все швидко, доки баласт суспільства не оговтався. 

Активна меншість справді може діяти, наплювавши на пасивну більшість, але тільки до того прекрасного дня, коли настають вибори. Ні, звісно, при диктатурі експеримент може бути тривалим настільки, наскільки стійка диктатура. Але в демократичних країнах, до яких, безумовно, належить Україна, більшість крекчучи йде на дільниці, кидає в урни бюлетені, і дуже швидко з'ясовується, що нічого необоротного немає. 

Десь змагаються холодильник із телевізором. У нас телевізор на гру не вийшов, а на боці холодильника виступив теплолічильник. 2:0. 

Досягнення "активних меншовиків" розсіюються, як ранковий туман, а самі вони роз'їжджаються світами читати лекції про технологію проведення реформ, з обов'язковими прокльонами на адресу популістів. Не всі, звісно. Окремі займаються тим, що відбиваються від Інтерполу, оскільки після приходу нової влади оголошені в міжнародний розшук.

А все тому, що "тупа, забита й пасивна" більшість, попри всі її недоліки, не заслуговує того, щоб на неї наплювали, повторюючи подумки заклинання: "Потім самі дякуватимуть". Як батьки, котрі визначають за своїх дітей, ким вони мають стати. "Дурненькі ж, життя ще не знають, а права качають. Сказав — буде бухгалтером, значить — бухгалтером". Сказали — зробимо "Нафтогаз" бездефіцитним за ваш рахунок, — сиди й терпи. Так треба, так усі робили, потім подякуєш. Ну не ти, діти подякують. Або внуки. 

Взагалі-то, навіть якщо допустити, що всі пропоновані заходи — підвищення податків, тарифів, скорочення держапарату, відкриття ринків — правильні, це все трохи нагадує шулерство. Якщо тільки ми живемо не в Греції, де свого часу настав шведський соціалізм за шведський же рахунок. 

Не було в нас соціалізму, а більшість населення жила завжди не шикуючи, середній і малий бізнес не благоденствував, а виживав. І він, бізнес, і пенсіонери, і бюджетники заслужили того, щоб бути не баластом, а партнерами. Реформи можуть стати довгостроково успішними тільки тоді, коли спираються на критичну масу тих, кого реформують, а не тільки на вузький прошарок освічених мрійників. 

Якщо ви розумніші й прогресивніші — підіть до цієї втомленої більшості і, для початку, зрозумійте її. Потім поговоріть із нею. Поясніть усі проблеми, і якщо ваші пояснення логічні — вона зрозуміє вас. Тільки чесно, не махлюючи. Вона, більшість, хоч і травмована нашою системою освіти, але на рівні інстинкту зрозуміє. Якщо не зрозуміє — відступіть. Скажіть собі, що ще рано. Скажіть їй, що повернетеся пізніше. Але не ламайте її. Все одно нічого не вийде.

Ну або зверніться до партнерів, щоб вони стерли її, більшість, із обличчя землі й створили досконалішою. 

Можливо, комусь і жаль. Але вони не зможуть цього зробити. 

Висновок № 3. Треба шукати чесних професіоналів, котрі думають про наслідки своїх рішень, а також уміють чути. 

* * *

Нам треба їх знайти. 

Для того щоб не залишатися вічним полем для експериментів і не залежати від настрою, доброї волі та планів експериментатора, страждаючи від безсоння перед кожною публікацією меморандуму з МВФ. 

Для того, щоб уночі спати, а не дослухатися до шурхоту за дверми Овального кабінету Білого дому.

Для того, щоб не бути з'їденим неврівноваженим сусідом. 

Для того, щоб перетворитися з піддослідного кролика на самостійну й живучу тварину, здатну перемогти власних паразитів без застосування хімічних препаратів. 

Для того, щоб просто вижити.

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
37 коментарів
  • aetes 21 апреля, 17:31 house: "...нужны просто ЧЕСТНЫЕ ПОЛИТИКИ. но таких = нет, а скоро и совсем не будет." Логіка класна! Так є, чи нема? Поппер писав: "Об'єктивність науки обумовлена не особистою чесністю науковця, а традицією публічності. Тим, що науковець публікує результати своєї роботи, і кожний бажаючий може прочитати й висловити свою думку. Особиста чесність похідна від традиції публічності, а не навпаки." Це наштовхує на думку, якою повинна бути політика. В ідеалі. Ідеал -- не голуба чи рожева захмарна мрія, а концепція, до якої слід прямувати. Ви, пане house, тільки те й робите, що плюєтесь направо й наліво, з Вами неможливо розмовляти. Тому звертаюсь не до Вас, Ви безнадійний, а до будь-кого іншого, хто, можливо, зуміє продовжити думку Поппера в напрямку до політики.
    house 21 апреля, 17:41
    нє, ну чо? поппер до вас вже близько, "самонемощні")
    aetes 21 апреля, 18:58
    Нє, а чьо хазю на самомощі триколор майорить. Ти тут ще "навеки сплотила великая русь" заспівай.
    doctor_x 21 апреля, 21:30
    а ты нам мусора подкинь ще трохы. точно ЗАСПИВАЕМ
    Republic 21 апреля, 21:05
    "Об'єктивність науки обумовлена не особистою чесністю науковця, а традицією публічності. Тим, що науковець публікує результати своєї роботи, і кожний бажаючий може прочитати й висловити свою думку. Особиста чесність похідна від традиції публічності, а не навпаки" – закон всесвітнього тяжіння не обумовлений «традицією публічності», бо традиції - ЗМІНЮЮТЬСЯ, а об'єктивність науки - це ФУНДАМЕНТ еволюції УСІХ знань людської цивілізації. Особиста чесність – це якість порядної людини, яка пов’язана виключно з її доховністю, тому дивує така «зацикленість на мудрості Поппера». І взагалі, «переконане» визнання єдиного джерела від «маловизнаного фахівця» - це «розумова помилка». Результатом ЧЕСНОЇ наукової праці є відкриття нового знання, яке дарується людству у вигляді наукових публікацій, які «кожний бажаючий може прочитати» та використати у своєму житті. Чесний науковець НЕ публікуватиме сумнівні результати, а шукатиме ІСТИНУ у найдрібнішому.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • house 21 апреля, 14:55
    spragly Вчера, 06:17 «З'являться у вас діти, почнете й ви боротися, хаузе. А людина не обирає де прийдеться боротися. Ті хто обирають не борються. А потім зрозумієте що за заморених Голодом братів та сестер теж хтось має помститися. Помста може до певного щабля бути креативною: взяти тай змінити систему. Ми ще цей шанс не втратили.»
    "зрозумієте що за заморених Голодом братів та сестер теж хтось має помститися. Помста може...." = якась муечня на букву "х", кому це вы собираетесь "мститися"? памятникам ленину, сталину, чи мэни, никогда в компартии НЕ состоявшему, а равно и мои диты, и родные. ??! вы лучше попробуйте, януковичу, або льовочкину за расстрел Майдана, або хочаб конюху, онищенко, стибрившему мильяды денех у неньки, ИМ - ВАМ СЛАБО "ПОМСТИТИСЯ"?? га? хоча... это был риторический вопрос, еслешо. пэвна рич, це вам = "слабо". бо ни на що, ни вы, ни ваша вкраИНЬска влада, НИНАЩО НЕ ЗДАТНИ. вам тока с наташой королевой "боротьбу вчинять", або с этой, девочкой-инвалидом, якойсь певичкой, або если сильно раздухаритесь, то и с дорном можете посрться) за "державну мову". ДЕРЖАВЫ = НЕТ, НАЦИИ= НЕТ, ПРВОСУДДЯ = НЭМА!!! но надо разговаривать всем на держмове. мертвого государства. клоуны бездарни. муечню якусь втирают. друг дружке. помстяться воны с девочкой-инвалидом. тьхуб..
    spragly 21 апреля, 16:57
    Стосовно нації ви помиляєтесь. Але говорити з вами чомусь перехотілось. Це як з бомжем пити з одного стакана.
    aetes 21 апреля, 17:21
    Чистісінький рашизм. Вищої проби. Без домішок. Пане spragly! З ким ми розмовляємо? Може, ну його к бісу?
    aetes 21 апреля, 17:22
    house: "...нужны просто ЧЕСТНЫЕ ПОЛИТИКИ. но таких = нет, а скоро и совсем не будет." Логіка класна! Так є, чи нема? Поппер писав: "Об'єктивність науки обумовлена не особистою чесністю науковця, а традицією публічності. Тим, що науковець публікує результати своєї роботи, і кожний бажаючий може прочитати й висловити свою думку. Особиста чесність похідна від традиції публічності, а не навпаки." Це наштовхує на думку, якою повинна бути політика. В ідеалі. Ідеал -- не голуба чи рожева захмарна мрія, а концепція, до якої слід прямувати. Ви, пане house, тільки те й робите, що плюєтесь направо й наліво, з Вами неможливо розмовляти. Тому звертаюсь не до Вас, Ви безнадійний, а до будь-кого іншого, хто, можливо, зуміє продовжити думку Поппера в напрямку до політики.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • aetes 20 апреля, 22:08
    spragly Сегодня, 18:08 «Найбільша загроза американському розвиткові за останні 20 років - фінансова дерегуляція. І обидві партії її активно втілюють. Найбільша потреба американських виборців - соціальне медичне страхування. І обидві партії нездатні побороти групи інтересів (страхувальних монополій). Так це в добробуті США! Що вже казати про українську злиденність. Скоріше партії фактор регресу ніж прогресу. Але хто підказує журналісту деталі махінацій міністрів та партайгеноссе? рядові технократи. Серед 110 тис державослужбовців половина зайві, але хто вам про це аргументовано скаже? друга половина. І ця друга половина отримує такі ж смішні гроші як і решта народу. Я запропонував розширити цю базу технократів за рахунок тимчасової всезагальної участі виборців. Бо технократи здатні голосувати за техзавдання а не за популістів. І ніхто не відреагував на мою революційну пропозицію :-) Тільки хауз накинувся в своєму стилі "кого я тут ще не порвав" :-) Самопоміч молодці. Але вони якраз і є партія технократів.»
    Вашу "революційну пропозицію" я не дуже розумію. Вона багато чого тягне за собою і важко уявити, як це буде відбуватись на практиці. "...розширити базу технократів за рахунок тимчасової всезагальної участі виборців ... бо технократи здатні голосувати за техзавдання, а не за популістів" Що значить "всезагальної"? Всіх точно не можна, бо суцільний популізм вийде, а як не всіх, то як їх відбирати? Та ж проблема виникає: хто буде цих "молодих" добирати й наглядати за ними, оцінювати їх успіхи? Що вони будуть там робити? Якщо вони не навчені, то їм нічого там робити, а якщо навчені, то чому б не братись за роботу на повну? Як вони впишуться в "колектив", чи не опиняться там п'ятим колесом до воза? Та й взагалі, мені здається, засновок невірний: Ви виходите з того, що держслужбовці вже зіпсовані, а "молоді" ще ні. Насправді ж, зіпсований весь народ, кожний думає: "що я буду з цього мати?". Ви думаєте покластись на тих, хто на ділі проявили себе патріотами? Приклад Мусійчука має Вас відрадити
    aetes 20 апреля, 22:09
    Таких заперечень ще багато Вам придумаю. Ви винахідливий, а я теж. Втім, я більше не до винахідливості схиляюсь, а до класики, до академічного підходу. Зріть в корінь. Не люди роблять систему, а система людей. Тому треба подумати над тим, якою повинна бути система. Про роль партій в політичній системі -- це класика. Ви намагаєтесь довести своє і вказуєте на випадки, коли система не спрацьовує, але випадків коли спрацьовує набагато більше, просто на них не концентрується увага. Це оптична ілюзія. Європейська і американська політичні системи, у порівнянні з українською, працюють чудово, хоч і вони не ідеальні. "Серед 110 тис держслужбовців половина зайві, але хто вам про це аргументовано скаже? друга половина." А як Ви збираєтесь відрізнити, яка половина зайва? Може друга це і є перша? Вірніше, не "Ви", а так питання поставимо: хто це буде визначати й вирішувати? Їхнє начальство? Чи громради? Далі в цьому номері ДТ прочитайте статтю про громради, й Вам теж стане сумно.
    house 21 апреля, 15:23
    ще один. муровод. вот, один ваш тут, ву днепре. ЧЛЕН. ПАРТИИ. "самонемощь". попал в скандал и... просто послал вашу убогую "самонемощь" подальше. и стал, типо: независимый "самостийный" ЧЛЕН. В САМОСТИЙНОЙ ВЛАДЕ) и всэ. сидыть и дали во влади. ото и вся ваша "партійна система" = до копийки. нэма, НЭМА, у вас мэтодив на костянтына сопрыкинко, тобто на аморальну б.людыну. НЭМА. бо аморальну людыну ТРЭБА САДЫТЬ, або и расстреливать. иногда. а вы = НЕ спроможни. ни на що НЕ спроможни. духу нэма. одна самонемощь = беспредельна. и сопли. которые тут по всем темам разливаешь)
    aetes 21 апреля, 17:23
    Тобі, Хазю, не соромно свою самомощь на загальний огляд виставляти? Альфа-самець типу "всех порву" з найбільшою самомощью. Але може вона тільки на словах найбільша, а насправді так собі? Та в будь-якому разі, більша чи ні, треба не самомощью, а головою думати. Сховай і нікому не показуй. Краще дай відповідь на те ж питання, на яке так і не відповів: чому Синютці є куди вивозити сміття, а Садовому нема куди?
    spragly 21 апреля, 17:07
    В Америц є таке понятіє контрактор. Це людина яка не отримує постійну зарплату а подає відомость з відробленими годинами. Я запропонував ввести таку систему в держслужбах, за рахунок альтернативної служби. І якраз люди, які через рік-два повернуться з такої служби до своєї звичайної роботи, будуть максимально зацікавлені в тому, щоб кількість дуремних дозволень/ перевірок/ сертифікацій, які щорічно проводяться для галочки, зменшилася або зникла. Бо вони матимуть право на це впливати. А ви мені хто призначатиме, хто обиратиме. Систему треба руйнувати не згори а знизу, а для цього треба залучити широкі маси в сам системний процес. Громади тому й буксують що механізму нема. Я вам про механізм, а ви мені про те, хто нагорі всім керуватиме. Ну й чекайте хто вами згори керуватиме і хто вас призначатиме.
    aetes 21 апреля, 17:28
    Ми про різне говоримо. Я про політику на рівні партій, а Ви про держслужбу. Слова "контрактор", "альтернативна служба" я вперше чую. Не заперечую, це може бути цікавий досвід. Але про політику на рівні партій теж треба подумати.
    aetes 21 апреля, 17:40
    Вибачаюсь, що присікаюсь до слів, але систему треба не руйнувати, а змінювати, оптимізувати. І зверху, і знизу. І, ще раз вибачаюсь, не понятіє, а поняття. В цій системі мені багато незрозумілого, тому визнаю, і ще раз вибачаюсь, що моя критика була поспішною. Тут всі так роблять, хоча б на хазю подивіться. Тому не буду плутатись під ногами, агітуйте далі.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • aetes 19 апреля, 16:52 Автор пропустив ще одну важливу умову: той, хто добирає "достойну людину", повинен бути зацікавлений в успіху справи. На підприємстві топ-менеджмент добирається власником підприємства. Він вміє це робити й бажає, щоб підприємство давало прибуток. І так далі вниз: директор добирає кваліфікованого й чесного начальника цеху, бо зацікавлений в безперебійній роботі. В цьому випадку можна бути певним, що ланцюг інтересів не розірвано. Принаймні, теоретично, в реальності, звісно, завжди трапляються збої. У випадку з держслужбою розірвано ланцюг інтересів. Чи зацікавлені депутати в тому, щоб голова, наприклад, НАЗК був чесним і компетентним? Сподіватись на це нема ніяких підстав. На широку публіку теж нема чого сподіватись, вона нічого не бачить і не розуміє, хоч політики й кажуть, що "народ у нас мудрий". Й на цьому форумі багато хто роздає оцінки направо й наліво з таким самовпевненим виглядом, що так і тягне
    aetes 19 апреля, 16:53
    повірити, заворожують своєю впевненістю, та насправді таким оцінкам грош ціна. В чому ж вихід? Треба уважніше придивитись до досвіду найближчих сусідів на заході. Вирішення проблеми -- партійна система. Партії слідкують за чесністю й компетентністю своїх членів і ставлеників. Кожний факт корупції чи провалу -- пляма на партії й мінус в її рейтингу. Чому ж у нас ця система не працює? Мені здається, корінь зла у ставленні виборців, у домінуванні цинізму з пофігізмом в сукупності з нерозумінням того, як працює політична система. Виборці ще не знають, що їх оцінки повинні бути справедливими й добре обдуманими. Конкретними й обгрунтованими. І пристойно зформульованими.
    talymon 20 апреля, 00:30
    Така ж сама маячня і маніловщина. Хіба що пристойно "зформульована":))
    talymon 20 апреля, 00:46
    І хто ж має шукати? Хто з "шукачів" має відповідний сертифікат чи хоч би мандат? Мандат мають за визначенням лише виборці, а не якісь міфічні "ми". І виборці 2010-го року вже знайшли, обрали Тимошенко. Це вже є секретом полішинеля. І що зробили з тим вибором різноманітні і різномасті "ми"? А зробили те, наслідки чого зараз "вражають" кожного у всіх смислах. То ж "ми" єдино повинні схаменутися, покаятися і віддати булаву Юлії Тимошенко. Амінь!!!
    spragly 20 апреля, 09:55
    Партії зараз теж переживають кризу жанру ("they are not part of the solution but part of the problem or part of the landscape"). Умовно-ідеологічно кажучи, в будь якій розвинутій країні є партія роботодавців (це ще в найліпшому випадку, а то партія землевласників) і партія найманих робітників (в яку теж найбільше вкладають роботодавці :-) Президент Трамп не мав жодної репутації в партії республіканців і став Президентом від їхньої партії. Це наглядна ілюстрація кризи жанру. В той же час постсовіцькі держави повстали як "треті республіки" не завдяки партіям (яких тоді ще й не було) а завдяки більш менш аполітичним технократам. Великі партії працюють в усталених державах і то неефективно. Он Брекзіт розколов суспільство навпіл, чи не результат. В державах які усталюються, партії є посміховиськами. Вклад партії Свобода в волонтерський рух був мінімальним, а про її урядові кандидатури й згадувати не хочеться. Так це єдина українська ідеологічна партія, решта взагалі клуби почітанія лідерів
    aetes 20 апреля, 12:43
    Що партії переживають кризу жанру, -- сенс в цьому є, але не перебільшуйте. Політична система рідко працює ідеально, в реальності партії теж значною мірою корумповані, в тому числі на Заході. Це динамічна система: партії борються за довіру виборців і втрачають її. З'являються нові, теж борються і втрачають. Якщо в цій синусоїді дивитись тільки на мінуси, то можна зробити хибний висновок, що значення негативне. Хоча насправді воно всяке буває. За кількістю декларацій, в Україні 110 тис. держслужбовців. Хто їх відбере й нагляне за ними, як не партії? Ви пишете: "...завдяки більш менш аполітичним технократам". Але ж технократи призначаються на посади політиками, так що від партій в будь-якому разі нікуди не дінешся. До речі, Самопоміч -- партія не лідерського типу, принаймні, так вони кажуть, та й мені чомусь здається, що, Садовий там не домінує.
    spragly 20 апреля, 18:08
    Найбільша загроза американському розвиткові за останні 20 років - фінансова дерегуляція. І обидві партії її активно втілюють. Найбільша потреба американських виборців - соціальне медичне страхування. І обидві партії нездатні побороти групи інтересів (страхувальних монополій). Так це в добробуті США! Що вже казати про українську злиденність. Скоріше партії фактор регресу ніж прогресу. Але хто підказує журналісту деталі махінацій міністрів та партайгеноссе? рядові технократи. Серед 110 тис державослужбовців половина зайві, але хто вам про це аргументовано скаже? друга половина. І ця друга половина отримує такі ж смішні гроші як і решта народу. Я запропонував розширити цю базу технократів за рахунок тимчасової всезагальної участі виборців. Бо технократи здатні голосувати за техзавдання а не за популістів. І ніхто не відреагував на мою революційну пропозицію :-) Тільки хауз накинувся в своєму стилі "кого я тут ще не порвав" :-) Самопоміч молодці. Але вони якраз і є партія технократів.
    aetes 20 апреля, 01:06
    Американські слідчі з'ясували, що з рахунків ЄЕСУ на рахунки Лазаренка перераховано 162 млн дол, що поклало початок українській корупції. На жаль, жодного підпису Тимошенко нема (хитра штучка), тому вийшла сухою з води. Як їй після цього вдалось обманути виборців, не знаю. Талановитий демагог. Надзвичайно талановитий. Зверніть увагу на таку обставину: її електорат -- охлос, найбідніші й найменш освічені верстви. Серед журналістів, політологів, громадських діячів у неї прихильників майже нема. ЇЇ чари впливають тільки на охлос. Освічені люди бачать фальшиву акторську гру, і ефект від цього протилежний -- огидно дивитись на це. А стосовно "маячні й маніловщини", то це не я придумав, так функціонує політична система у всьому цивілізованому світі. А стосовно "амінь", то Ви помилились адресою, це не до мене, а до Republic.
    aetes 20 апреля, 01:19
    До речі, що саме "маячня й маніловщина"? Ланцюг інтересів на приватному підприємстві, чи про функції політичних партій, чи про відповідальність виборців за свій вибір і необхідність оцінювати справедливо? Чи взагалі, що б я не сказав?
    talymon 20 апреля, 01:30
    aetes 20 апреля, 01:48
    Але це не серйозна відповідь, вказує тільки на Вашу роздратованість. А як по ділу, то що Ви маєте проти поняття "ланцюг інтересів"? Ви вважаєте, що партія не повинна відповідати за свого ставленика? Ви вважаєте, що в цивілізованому світі не так робиться? Щось серйозне скажіть, каламбуром не відбудетесь.
    aetes 20 апреля, 01:26
    talymon: "І хто ж має шукати?" Я ж Вам поянююю: шукають (добирають) партії. Вони ж відповідають за свої кандидатури власною репутацією і рейтингом. Що тут незрозуміло?
    talymon 20 апреля, 01:32
    Той мій пост випадково ліг під вас. Забудьте.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • house 18 апреля, 23:01 Ok. надо еще кое-что добавить. "честные профессионалы" ничего НЕ решают. там. внизу. всё решает ордынская система и Великий Хан орды, где во власть приходят делать БАБЛО. читайте уже хоть ОНИЩЕНКО, коневода, в конце концов, чтобы знать, как там все устроено. о каких "честных выборах" шепчет автор, при в конец охреневшем охрендовским? конюхи сначала ЗАНОСЯТ БАБЛО, а затем уже попадают в зРаду, где хотят только одного = ОТБИТЬ ЗАТРАЧЕННОЕ. и понимают они, как и милиционеры, только два действия арифметики: ОТНИМАНИЕ и ДЕЛЕНИЕ. вот, вовк = лучший пример= надо просто ОТНЯТЬ бабло у лохов и ПОДЕЛИТЬся, с начальством, олигархами. ото и всэ. вот вам и вся "система", до копейки. яки ще нафк "профессионалы"??! это и есть ВОРЫ( которые были до революции) и ШУЛЕРЫ (которые въехали во власть на горбу Небесной Сотни). разница невелика, хотя эти ЕЩЕ ХУЖЕ. а нужен тот, кто СМОЖЕТ ЭТУ СИСТЕМУ СЛОМАТЬ. ЧЕСТНЫЕ ЛЮДИ. которых в уркаганате нет нхрна. по ходу. ото и всэ. журба кароче. пойду брому долбану) Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • spragly 17 апреля, 06:19 Треба вводити в державі альтернативну державну службу для молодих (до 40 років) що не є членами родин держслужбовців. І скеровувати не на медичну допомогу чи пожежну охорону, а в суди, прокуратуру, міністерства та комітети (там де нема допуску до держтаємниці). Нехай вивчають механіку роботи, джерела фінансування, особливості бухгалтерії та аудіту, ланцюги прийняття та виконування рішень. Свого роду 50-50% робота рядового виконавця та журналіста. Або наймати на цю службу професіональних журналістів на пару років. Щоб активна частина суспільства пройшла через "систему", побачила плюси та мінуси, і знала чого обіцяти чи вимагати на наступних виборах, чи в парламенті. Коли в країні війна то всі йдуть служити, хтось на фронт а хтось в альтернативні служби. В нас фактично перезапуск держави, попередня здеградувала, а нову будують старі політики, старі судді та старі бізнесмени. Так довго тривати не зможе.
    house 18 апреля, 21:58
    ичо? надо, типа, подождать пока этот новый, молодой, "профессиональный", "хвост" = начнет вилять СОБАКОЙ??! или чо? чушь собачья, прошу прощения, но именно это определение здесь уместно, никогда он не начнет вилять собакой. ибо, это ОРДА, батенька, только "малая", вот две революции прошло, а что толку? всё равно приходит очередной ВЕЛИХИЙ ХАН = ГОСУДАРЬ МАЛОЙ ОРДЫ и очередная КПСС, щаз уже ПЖиВ скорее. ну, или Рыгионы, или Блок Панамских Патриотов = одно и теж. только в профиль. и чо тут самый из самых профессионалов может с этим поделать?? НИ-ЧЕ-ГО. ибо в орде всё гниет с головы. а эта комсомольская, советская, разводка "НАЧНИ С СЕБЯ", типо, она и в орде никогда не работала, а только мозги недалеким совкам плющила. до речи, самую ГЕНИАЛЬНУЮ вещь, по этой теме, высказал гениальный русский писатель ПЕЛЕВИН, типо, не очень дословно: "здесь в орде РЕФОРМЫ ИДУТ ПОСТОЯННО, сначала заявлют, что рыба гниет с головы, затем ЗДОРООЕ ТЕЛО СЪЕДАЮТ, а гнилая голова плывет дальше....."
    house 18 апреля, 22:17
    поэтому всё, что было ЗДОРОВОГО за 3 года = СОЖРАНО, вовками, гелетеями, мафиосами, залито чем-то, отдаленно напоминающим "шоколад", а всё, что было ГНИЛОГО, еще 300 лет назад в украине, или, как совершенно правильно назвал эту территорию пелевин = В УРКАГАНАТЕ. всё это гнилое = плывет дальше. и какие-такие "профессионалы" могут с этим уркаганотом щозь зробыть? не смешить. будь ласка) нужны просто ЧЕСТНЫЕ ПОЛИТИКИ. но таких = нет, а скоро и совсем не будет. ибо их сразу заливают, чем-то напоминающим шоколад. по самое горло. ну, т.е, цилком по пелевину: здоровое тело сжирают, а гнилая голова каждый день нам лыбится. с телеэкранов. ну и заливает нам "псевдошоколад" про "Р-Р-РИШУЧИ Р-Р-РЕФОРМЫ")) цирк шапито перманентный
    spragly 20 апреля, 06:17
    З'являться у вас діти, почнете й ви боротися, хаузе. А людина не обирає де прийдеться боротися. Ті хто обирають не борються. А потім зрозумієте що за заморених Голодом братів та сестер теж хтось має помститися. Помста може до певного щабля бути креативною: взяти тай змінити систему. Ми ще цей шанс не втратили.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • michael.ivanovich 15 апреля, 12:48 Честные профессионалы, думающие о последствиях принимаемых решений, а также умеющие слышать отлично себя чувствуют на своих текущих рабочих местах и они даже в самом страшном сне не видят себя на должности госчиновника. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Dan Sok 15 апреля, 12:27 Аплодисменти авторові. Гостро, якісно, чудовий стиль. Але, саме через так яскраво описану ситуацію, позитивні наслідки цієї статті приємним післясмаков у мощку кваліфікованого читача й обмежуються. Суто естетична користь. Ті, що зараз "на позиціях" чхали на цю інтелектуальну еквілібристику ще ретельніше, ніж їх папєрєдніки. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Gromadyanyn 15 апреля, 03:33 Все гениальное просто - расширенный, растолкованный вывод (три с существенными уточнениями). вывода автора. "Надо искать честных профессионалов, думающих о последствиях принимаемых решений, а также умеющих слышать." Больше читайте здесь: http://gazeta.zn.ua/internal/instrukciya-po-vyzhivaniyu-245644_.html Чтобы честный, профессионал, думающий о последствиях? Может, поискать?! Только таких никто не искал. Проще было за бешеные деньги налогоплательщиков нанять типа независимых рекрутов-независимых директоров и менеджеров. Не обязательно иностранных, но обязательно с "одинаково стриженной холкой"... Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 26.76
EUR 28.75