Ірина Бекешкіна: "Люди хочуть не диктатора, а пришестя Господа Бога…"

Ірина Кириченко 29 березня 2013, 21:50
Выборы, избиратели

Читайте також

"Наші люди політизовані. Але тільки небагато їх вважає, що діяльність Верховної Ради залежить від виборців. А без цього — яке народовладдя? У нас є певні особливості політичної культури, — каже директор БФ "Демократичні ініціативи" Ірина Бекешкіна. — Якщо взяти в динаміці запитання, які риси в депутата мають бути визначальними, на перших місцях завжди стояли чесність і некорумпованість, вони й тепер на першому місці, хоча вимогливості трохи поменшало. І готовність виборців продавати свій голос, політична продажність — теж із серії нових реалій".

Із 6 по 12 березня нинішнього року фонд "Демократичні ініціативи" спільно з Київським міжнародним інститутом соціології провели всеукраїнське соціологічне дослідження на тему "Думки і погляди населення України". Про його результати — наша розмова з Іриною Бекешкіною.

Безправні виборці дарують права 

— Ірино Еріківно, наші громадяни поки що не розчарувалися у своїх обранцях: 77% вважають, що зробили правильний вибір, проголосувавши за ту чи іншу партію, 9% визнають, що помилилися, і 14% вагаються з відповіддю. До того ж повністю й переважно позитивно оцінюють діяльність партії, за яку голосували на виборах, 73% опитаних, при тому що повністю й переважно негативно оцінюють її діяльність 12%.

— Порівняно з грудневим опитуванням, впевненість у правильності вибору партії трохи знизилася, притому сталося це за рахунок Партії регіонів, серед виборців якої додалося ще 10% розчарованих (загалом тепер — 22%). В інших парламентських партіях поки що виборці майже не розчарувалися. Ми одночасно проводили опитування експертів, і там було таке запитання: хто може записати собі в актив, а хто — у пасив ці сто днів при владі? В актив, на думку експертів, можуть записати цей термін опозиційні партії: "Свобода", "Батькiвщина" та УДАР, у пасив — Партія регіонів і комуністи. За останнім опитуванням Центру Разумкова про партійний вибір, рейтинг комуністів серйозно знизився — з 10 до 6%. А рейтинг опозиціонерів зріс. Тому, я гадаю, невипадково комуністи стали активнішими, вимагають скасування пенсійної реформи.

— Ви ставили запитання: "Як мають поводитися обрані респондентами партії в ситуації безперервних конфліктів у Верховній Раді?". Стояти на своєму, не йдучи на компроміс, закликають свою партію 21,5% опитаних, шукати компроміс, аби приймати рішення, — 44%, а віддають усю повноту влади більшості, яка повинна ухвалювати закони й відповідати за них, — 14%.

— Серед виборців різна налаштованість на конфлікт. Електорат Партії регіонів усе-таки волів би, щоб усі конфлікти вирішувалися мирно. А в опозиціонерів думки розходяться. Електорат "Свободи" — єдиний, де явно переважають конфліктні настрої, він вважає, що партія повинна стояти на своєму до кінця, не йдучи на компроміси. До того ж електорат "Свободи" найбільше схильний до вияву протесту: близько 60% цих людей готові вийти на мітинги й демонстрації протесту, якщо такі буде організовано. На волю більшості нардепів покладаються виборці Партії регіонів, — у них взагалі зарядженість на конфлікт дуже невисока.

— Ви ставили запитання: "Від кого передусім залежить діяльність Верховної Ради?" Від президента — вважають 39% респондентів, від фінансово-олігархічних груп — 30, від виборців, які її обрали, — 16%. Картина доволі похмура, народ не схильний вважати, що обраний ним парламент враховує його волю. 

— У нас парламент давно впав в очах виборців, тому нічого дивного. Взагалі кажучи, в головах виборців багато непоєднуваного. З одного боку, вони високо цінують свій вибір, вважаючи, що зробили його правильно, — навіть виборці ПР, які, порівняно з іншими, найменше впевнені у правильності свого вибору, але 66% — цілком хороший результат для правлячої партії. З другого боку, люди оцінюють роботу парламенту вкрай низько. З третього — вони переважно позитивно оцінюють блокування парламенту, що й не дало йому працювати. А з четвертого боку — люди вважають, що ця Верховна Рада взагалі мало залежить від виборців.

— Негативно ставляться до того, що у складі Верховної Ради значна частина депутатів є бізнесменами або наближеними до олігархів, — 61%, нейтрально — 20, байдуже — 9,5 і позитивно — 5%.

— Бачите, який салат у головах наших виборців. Адже у складі всіх партій є багаті люди. Виходить так, що своїм вибором, "своїми" партіями люди задоволені, а присутністю в них олігархів та бізнесменів — ні, і вважають, що ті обстоюватимуть у парламенті власні інтереси. 

— На запитання "Де партії й кандидати в нардепи беруть гроші на виборчу кампанію?" відповіді розділилися так: вони залучили власні та кошти членів своїх сімей — ствердно відповіли 13% респондентів, це гроші олігархів — переконані 48%, це гроші держави, які використовувалися у виборчій кампанії, — вважають 52% опитаних, це внески громадян, які підтримують їх, — так думають 13%.

— Звісно, люди погано оцінюють фінансування виборчої кампанії за рахунок олігархів, бізнесу або держави. Але ми запитали: а ви самі коли-небудь, робили внески у виборчий фонд партії чи кандидата? Отож, тільки 3% давали свої гроші, 96% — ні, а 1% відмовився відповідати. Тоді ми уточнили: а за яких обставин ви б могли зробити внесок у виборчий фонд партії або кандидата, котрі вам подобаються? За будь-яких обставин підтримали б гривнею своїх обранців усього 4,5% громадян, не розщедрилися б ні за якого розкладу 71%, а 12% зробили б внесок у виборчий фонд, коли б мали можливість простежити за надходженням і використанням у ньому коштів (і це вселяє оптимізм; до речі, найбільше таку готовність висловили виборці "Свободи" — 21%). Розлучилися б із певною сумою грошей у фонд партії або кандидата за умови, що в разі обрання кандидата отримають натомість якусь послугу, 5% громадян, — і це чистісінька корупція.

Ми ставили запитання: "Якби ви знали про джерела надходження коштів на виборчу кампанію партії або кандидата, чи могло б це вплинути на ваше рішення щодо їх підтримки?" Тільки для 14%
(! — Ред.) ці факти зіграли б істотну роль, на вибір 30% вони б вплинули неістотно, а на 38% — не вплинули б взагалі. 

У лабіринтах округів

— Прикметно, що за діяльністю Верховної Ради зовсім не стежать 22% громадян (постійно стежать — 17, час від часу — 36, інколи — 25%).

— Не цікавляться Верховною Радою насправді більше людей. Більш як половина дорослого населення (51%) взагалі не знає, кого було обрано у їхньому окрузі. Ми говоримо про "тушки" — а 61% громадян взагалі не знає, до якої фракції входить депутат від їхнього округу, і 82,5% — у якому комітеті Верховної Ради він працює. 

— Люди, які стежать за діяльністю Верховної Ради, переважно дізнаються про неї з новин державних телеканалів (76,5%), комерційних телеканалів — 34, із розмов з людьми — 27, з інтернет-сайтів — 11, дивляться телеканал "Рада" — 12%. Можна сказати, що народ у нас політизований? 

— Якщо судити з інтересу до Верховної Ради, то політизованість більше стосується старшого покоління: постійно стежать за діяльністю Верховної Ради близько 20% людей віком за 40 років і лише 6—7% — молодших 40-ка; серед молоді віком до 30 років взагалі не цікавляться Верховною Радою 38%, а серед людей пенсійного віку зовсім не виявляють інтересу до парламенту всього 9%. 

Явно перебільшеною є доволі поширена думка, що молодь залучається до політики через Інтернет. Так, якщо порівняти зі старшим поколінням, то для молоді Інтернет справді більше слугує джерелом знань про політику, — звідси беруть інформацію про роботу Верховної Ради 24% молодих і лише 1% пенсіонерів віком за 60 років. Але і молоді, і літні люди передусім дізнаються про політику з телевізора: 70% молодих та 84% людей похилого віку. Не виправдують покладених на них надій і соціальні мережі (Facebook та інші), що їх інколи розглядають як спосіб мобілізації на політичні акції. Джерелом політичної інформації вони слугують лише для 4% молоді (а якщо брати все доросле населення — то в середньому для 2%). Отож — телевізор, телевізор і знову телевізор...

— Цікаво, що люди ставляться до народних депутатів, обраних в округах, як районних. Вважають, що для таких депутатів найважливіше — займатися справами свого округу, 53% респондентів, допомагати конкретним людям у своєму окрузі — 21, а ухвалювати закони — 19%.

— Це стандартно. До виборів були майже такі ж цифри. Втім, життя вносить корективи в дані соцопитувань. Під час виборів так вважали й кияни: округ — "first". А обрали таких мажоритарників, які точно не займатимуться радбудівництвом в окремих округах. Хоча як уже Герега та Довгий "свої" округи удобрювали, і далі б це робили, — але люди їх не обрали. 

— Депутат щомісяця має публічно звітувати перед своїми виборцями — так вважають 81% виборців.

— Народ хоче, щоб перед ним звітували, і тут немає особливої різниці між виборцями різних політичних партій.

— Цікавий розклад думок про те, чи допрацює Верховна Рада весь визначений термін (до листопада 2017-го), чи відбудуться дострокові вибори?

— Думка змінилася. Після виборів у грудні більше половини людей вважали, що парламент допрацює весь термін. Так вважала і більшість опитаних нами експертів. А тепер і населення, і експерти вважають інакше. Сто днів бездіяльності Верховної Ради навели на думку, що вона просто нежиттєздатна.

Народ у пошуках батька?

— Наші люди продовжують вважати, що кілька сильних лідерів можуть зробити для країни більше, ніж усі закони та дискусії, — за це висловилися 54% опитаних, і це не може не засмучувати. 

— Ці відповіді стабільні впродовж кількох років. І вони не означають мрію про авторитаризм. Це типовий патерналізм. Оскільки "держиморди" не хочуть, 79% опитаних ствердно відповіли на запитання, чи повинні такі "сильні лідери" суворо дотримуватися законів, і лише 12% схиляються до того, що їм дозволено інколи відступатися від законів в інтересах справи. Насправді люди хочуть не диктатора, а пришестя Господа Бога, який би прийшов і вирішив усі проблеми.

— Так люди бачать персоналізовану владу, з якої можна спитати?

— Звісно, наші люди хотіли б знати, з кого конкретно питати. Янукович сам загнав себе в пастку, коли тягнув усю систему влади під себе, а тепер хто в усьому винен? Янукович.

— Більшість людей (57%) вважають політичну ситуацію в Україні напруженою, 17 — критичною, вибуховою, 18 — спокійною й 1% — благополучною.

— Нині ситуація не найбільш напружена, бували періоди, коли вона тяжіла до критичної. У грудні 2008-го, у розпал економічної кризи, майже половина населення (48%) оцінювала політичну ситуацію в Україні як вибухонебезпечну, ще 44 — як напружену, і лише 1,5 — як спокійну та ще 0,5% — як благополучну. І що ж? Жодних "вибухів". 

— Вважають, що все в країні йде непогано й можна жити, — 7,5% громадян, жити важко, але терпіти можна, — 51,9, а терпіти нинішнє становище вже неможливо — 35,2%. Які політичні сили підтримують ці люди?

— Серед тих, хто вважає, що все в нас гаразд і можна непогано жити, — очевидна більшість (61%) голосувала за Партію регіонів, ця ж партія в лідерах (38%) і серед тих, кому жити важко, але хто готовий терпіти; а ось ті, чиє терпіння вичерпується, явно тяжіють до опозиції. Втім, саме це логічно. 

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
2 коментаря
  • sacerdosrex 3 апреля, 12:30 "Так что — телевизор, телевизор и снова телевизор…" Согласен. Но нужен сигнал независимый от государственных (Украины, России) - как площадка для оппозиции режимам Путина, Януковича. Это оптимальный вариант, но стоит немалых денег и поддержки честных олигархов, хоть из Америки. И именно, нужно несколько людей, а не этот громоздкий чиновничий аппарат, чтобы что-то сдвинулось с места, которые честны и ответственны. Не скрываются, когда с них спрашивают за неблаговидные дела - за выдуманными ими законами, чтобы удобно было воровать. По-этой то причине и, эти несколько людей ими должны пренебрегать, а не оглядываться. Они перед Совестью ответят. muroferratus@gmail.com
    bhorik 3 апреля, 17:51
    Друг мой! Назови, будь ласка, хоть одного ЧЕСТНОГО олигарха.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Курс валют
USD 24.85
EUR 27.56