Конфіскація без вироку суду — італійська брендова річ чи українська підробка?

Альберто Пердука 25 березня, 20:02
лб

Читайте також

Від редакції. 

17 березня Верховна Рада ухвалила в першому читанні зміни до Кримінального процесуального кодексу — законопроект №4057 про націоналізацію коштів Януковича та його соратників. Народні депутати — за один крок до ухвалення рішення, що дозволить конфісковувати гроші та інші цінності до вироку суду. Застосовуватиметься така процедура також і до третіх осіб, тобто потенційно — всіх громадян, які мали необережність придбати майно в корупціонера. Прем'єр-міністр і президент, схоже, уже визначилися, на що витрачатимуть ці гроші: поліцію та армію. І як немає сумнівів у тому, що кошти потрібні обом структурам, так немає їх і в тому, що у прем'єра і президента в обох структурах є люди, котрі добре знають, як їх "освоїти".

Автори поправок кажуть, що проект, ставши законом, дозволить конфіскувати в бюджет десятки мільярдів грошей Януковича, і звертають увагу на те, що запозичують прогресивний міжнародний досвід. 

Антикорупційні експерти заявляють, що законопроект, навпаки, порушує Європейські стандарти, фундаментальні права власності і не допоможе повернути накрадене "Сім'єю". Вони звинувачують авторів ідеї конфіскації без вироку суду у викривленні міжнародних стандартів та введенні суспільства в оману.

Схоже, вітчизняні законописці намагаються підмінити брендову іноземну річ — "конфіскацію без вироку суду" — на дешеву українську підробку — банальну націоналізацію статків окремих осіб. Але "носити" цей непотріб доведеться громадянам усієї країни. 

Щоб розібратися, як виглядатиме в дії конфіскація без вироку суду, редакція DT.UA звернулася до італійського досвіду, де так звану превентивну конфіскацію вже понад 30 років застосовують у боротьбі з мафією. 

Що італійські прокурори повинні доводити в суді, які гарантії захисту своїх прав має власник майна і як це працює на практиці — пояснює Альберто Пердука, заступник головного прокурора Турина. 

 

Гроші і влада — те, чого прагнуть мафіозі

 

В Італії нині діють три мафіозні угруповання — Сицилійська мафія "Коза Ностра" (Sicilian Mafia Cosa Nostra), Неаполітанське угруповання "Каморра" (Neapolitan Camorra) та угруповання з Калабрії "Ндрангета" (Calabrian Ndrangheta). Усі три мають сильний вплив на своїй території і практикують традиційну кримінальну активність — шантаж, різні види незаконної торгівлі, корупцію, шахрайство тощо. Вони ведуть бізнес і відмивають брудні гроші. Розслідування справ, пов'язаних із мафією, залишається одним з найбільших викликів для Італії.

Гроші і влада — це те, чого прагнуть мафіозі: більше грошей, аби мати більше влади, і більше влади, аби мати більше грошей. Тому таке важливе значення має конфіскація "доходів" мафіозних угруповань. 

Конфіскувати по-італійськи

В Італії є три основні види конфіскації як методу позбавлення злочинців їхніх "доходів". Перший вид — це традиційна конфіскація, яка до 80-х рр. була єдиною дозволеною італійським кримінальним кодексом. Вона стосується знарядь і предметів злочину, а також майна, отриманого внаслідок вчинення злочину та/або доходів від такого майна, тобто будь-якої економічної вигоди, що виникла внаслідок злочину. 

Розширену конфіскацію було запроваджено 1992 року. Вона застосовується до людей, засуджених за тяжкі злочини (пов'язані із мафією). Їхнє майно конфіскується, якщо його вартість непропорційно перевищує законний дохід або якщо неможливо підтвердити законність його походження.

Вартісна конфіскація дозволяє конфіскувати майно, вартість якого відповідає активам, але їх неможливо конфіскувати через традиційну або розширену процедуру з юридичних або фактичних причин.

Для забезпечення ефективності конфіскації в італійській правовій системі передбачено можливість тимчасового арешту або замороження активів під час досудового розслідування та всіх етапів судового розгляду.

Три види конфіскації є кримінальними санкціями, оскільки застосовуються після засудження винної особи. 

Італійська система має також і специфічну конфіскацію — без вироку суду. Це так званий превентивний захід, який запровадили на початку 80-х рр., щоб застосовувати до тих, кого підозрювали у членстві в мафіозних угрупованнях. З 2011 року його почали використовувати у боротьбі не лише з організованою злочинністю, а й з усіма кримінальними злочинами. 

Превентивна конфіскація націлена не на покарання за попередні правопорушення, а на запобігання можливим майбутнім правопорушенням. Її можна застосовувати, якщо доведено три базові критерії: особа є соціально небезпечною; активи прямо чи опосередковано належать цій особі; є невідповідність між вартістю активів і законними доходами особи.

Ця превентивна процедура існує незалежно від кримінальної, хоча й базується на принципі справедливого судочинства — так званого змагального судового слухання, коли прокурор повинен довести наявність усіх трьох критеріїв. Після цього єдина можливість для відповідача уникнути превентивної конфіскації — це довести законність володіння активами або принаймні викликати в суду обґрунтовані сумніви. Щодо будь-якого фінального рішення суду першої інстанції можна подати апеляцію, а рішення Апеляційного суду можна оскаржити у Верховному суді.

Італійський прокурор повинен довести в суді соціальну небезпечність особи

В Італії людину визнають соціально небезпечною, якщо є фактичні підстави вважати, що вона вчинить кримінальне правопорушення або що вона повністю чи частково живе з доходів від цих правопорушень. Тобто для застосування превентивної конфіскації суд повинен оцінити ймовірність вчинення особою в майбутньому кримінального правопорушення.

Така оцінка підкріплюється різними індикаторами, включаючи судимість, поліцейські протоколи, відповідний стиль життя, відсутність постійного місця роботи або професії, раптове й незрозуміле збагачення тощо. Попередні судимості мають особливо важливе значення, і практика показує, що суд у дуже виняткових випадках визнає соціально небезпечною особу, яка не має судимостей. 

Однак у теорії така ситуація може виникнути, бо превентивна конфіскація націлена не на покарання за вже скоєні злочини, а на запобігання можливим майбутнім правопорушенням. 

Визнати соціально небезпечною можна будь-яку особу за умисний злочин: крадіжку, грабіж, шахрайство, корупцію, ухилення від сплати податків, банкрутство тощо.

Водночас в Італії діє презумпція соціальної небезпечності осіб, яких підозрюють в участі у мафіозних угрупованнях або тероризмі. Статус мафіозо виникає в разі засудження особи за співучасть у мафії або на підставі факту ведення слідства щодо цієї особи чи її обвинувачення в суді. Cуд, у випадку застосування превентивної конфіскації, повинен провести незалежне оцінювання фактів щодо можливої належності особи до мафіозного угруповання. 

Однак презумпція соціальної небезпечності не є абсолютною, і особа-відповідач може оскаржити таке рішення. Іншими словами, особа, яку підозрюють в участі у мафіозній діяльності, може успішно довести, що протягом тривалого часу вона не підтримувала зв'язків із кримінальним оточенням і, отже, більше не є соціально небезпечною.

Італійський прокурор повинен довести в суді володіння активами

Для вибудовування ґрунтовної справи щодо превентивної конфіскації прокурор повинен провести масштабне фінансове й економічне розслідування і довести: що активи, які є об'єктом конфіскації до вироку суду, належать особі-відповідачу, навіть якщо формально власником є інший; що особа вкладала власні фінанси для придбання активів або контролює таке майно. Важливим у цьому процесі є вільний доступ до відповідних реєстрів — нерухомого та рухомого майна, банківських рахунків, компаній, трудової зайнятості, винагород тощо. Крім цього, для виявлення реального власника активу, що стоїть за формальним власником, може знадобитися доступ до даних з інших паралельних кримінальних справ.

Італійський прокурор повинен довести в суді невідповідність вартості активів доходам

Невідповідність активів легальному доходу доводиться шляхом порівняння вартості активу, яким володіє особа-відповідач, і розміром законного доходу, який ця особа мала за проміжок часу, за який вона набула дане майно. 

Варто зазначити, що в Італії прокурор може вимагати конфіскації активів навіть після смерті особи-відповідача. Хоча це можна зробити лише протягом п'яти років після смерті. Спадщина може бути конфіскована, якщо вона має незрозуміле походження і нею володіє соціально небезпечна особа. У цьому випадку прокурор повинен довести і соціальну небезпечність особи, і невідповідність вартості активу й доходів. Деколи такі справи вважаються речовим позовом, аби підкреслити той факт, що ціль — саме актив, а не особа.

За останні 30 років превентивну конфіскацію використовували в Італії дедалі більше й більше. Станом на кінець 2011 року у портфоліо Національного агентства Італії з управління арештованим та конфіскованим майном перебуває 1500 компаній та 11 000 об'єктів нерухомого майна: будинки, квартири, фабрики, склади, земельні ділянки тощо. Кількість об'єктів зростає, і значна частина майна конфіскується із застосуванням саме превентивної конфіскації.

Варто також зазначити, що раніше превентивна конфіскація використовувалась майже виключно прокурорами і суддями півдня країни, що найбільше потерпає від мафії. Наразі ж ситуація змінилася, і навіть на півночі Італії прокурори й судді використовують цей юридичний інструмент дедалі частіше. 

Окрім цього, розширюється коло осіб, до яких застосовується інструмент превентивної конфіскації: чимдалі частіше його застосовують не лише до підозрюваних в участі у мафіозних угрупованнях, а й до тих, кого підозрюють у звичайних кримінальних правопорушеннях.

Процедура превентивної конфіскації допускає широкий спектр доказових матеріалів, включаючи документи, свідчення, записи електронного нагляду і загалом будь-яку інформацію, яку зібрали в рамках процедури досудового слідства. З цього правила практично немає винятків, окрім доказів, що були отримані із серйозними порушеннями закону. У такому випадку суд вирішує, чи прийнятним є доказ.

Превентивна конфіскація в Італії відповідає фундаментальним правам людини. Цей вид конфіскації без винесення обвинувального вироку пройшов перевірку Конституційним судом Італії та Європейським судом з прав людини. Обидві судові інституції визнали той факт, що процедура превентивної конфіскації в Італії не порушує ані права власності, ані презумпції невинуватості, ані права на справедливий судовий розгляд.

Вісім років слідства до конфіскації: Операція "Мінотавр"

В Італії поширена прокурорська стратегія паралельних процесів (double rail) — коли проводиться кримінальне розслідування і збирається доказова база, що потім використовується як у кримінальному проваджені, так і в процедурі превентивної конфіскації. 

Чудовим прикладом такої стратегії є гучна мафіозна справа "Операція "Мінотавр", яку прокуратура Турина вела протягом 2007–2015 рр. У результаті масштабного й довготривалого розслідування італійської поліції прокурорам вдалося отримати ордер на арешт майже 150 осіб, яких підозрювали у причетності до "філій" калабрійської "Ндрангети" на північному заході Італії.

Паралельно два інші правоохоронні органи (Фінансова поліція та Слідче управління боротьби з мафією) проводили масштабне фінансове розслідування, яке виявило, що половина підозрюваних володіла, прямо чи опосередковано, активами, вартість яких не відповідала легальному доходу цих осіб. Відтак Прокуратура Турина звернулася до суду і отримала ордер на арешт майна.

Щоб мінімізувати ризик зникнення активів, ордери на арешт осіб та арешт майна було видано одночасно. Загальна вартість арештованого майна становила десятки мільйонів євро. З очевидних причин виявлення активів проводилося таємно. Представники Фінансової поліції та Слідчого управління боротьби з мафією мали повний та оперативний доступ до земельного реєстру, реєстрів прав власності на рухоме та нерухоме майно, податкового та банківського реєстрів тощо. Вони перевірили фінансовий стан близько 600 осіб, включаючи підозрюваних та членів їхніх сімей. Задля оптимізації та прискорення роботи, Фінансова поліція використовувала спеціальне програмне забезпечення Molecola ("Молекула"). Програма виловлювала відповідну дотичну інформацію з усіх наявних реєстрів, опрацьовувала отримані дані і перевіряла на невідповідність активів і доходів.

Коли активи було арештовано, прокурори використали більшу частину доказової бази, зібраної в рамках кримінального розслідування, для паралельного застосування процедури конфіскації без вироку суду. У більшості випадків прокурорам вдалося довести соціальну небезпечність підозрюваних і позбавити мафіозі їхніх активів.

Альберто Пердука, заступник головного прокурора Турина, Італія. Відповідальний за роботу карного департаменту з повернення активів. З березня 2008 року до травня 2010-го був начальником місії EULEX у Косово, де відповідав за проведення реформ у сфері верховенства права. З серпня 2002 року до лютого 2008-го обіймав посаду директора з розслідувань та операцій у Європейському бюро боротьби із шахрайством (ОЛАФ). Координував міжнародні розслідування та допомогу судовим і адміністративним органам у випадках шахрайства, корупції та інших серйозних порушень, що завдають шкоди фінансовим інтересам ЄС. 

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
1 коментар
  • Andriy Fedoruk 27 марта, 15:27 Интересный материал, но осталось за кадром, чем же итальянский закон отличается от нашего законопроекта, и как это можно исправить? Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 24.80
EUR 27.50