Не чекати на Годо!

Сергій Рахманін 3 лютого, 23:07
Порошенко

Читайте також

Чутки про новий переділ сфер впливу у світі, можливу закулісну угоду між Білим домом та Кремлем виникли відразу після перемоги Дональда Трампа. Любителі конспірології охоче розмірковували про ймовірність укладення так званої Big Deal, однією з головних жертв якої нібито судилося стати Україні, приреченій остаточно і безповоротно потрапити під невсипущий контроль Москви. 

Масштаб і характер нової американської політики щодо РФ мають більш-менш чітко окреслитися до зустрічі американського і російського президентів, яка відбудеться не пізніше літа. 

Саме влітку Європейський Союз прийматиме рішення про можливе продовження санкцій стосовно Росії. І якщо на той час Білий дім зважиться на скасування (або пом'якшення) обмежень, це розв'яже руки "друзям Путіна" у ЄС, які давно й наполегливо порушують питання про недоцільність санкційного тиску на Кремль. 

За даними джерел у дипломатичних колах, ініціатором відмови від санкцій, спрямованих на Росію, став старший радник Трампа, член постійного складу Ради національної безпеки США Стівен Беннон, одна з найбільш довірених осіб очільника Білого дому. Бакалавр мистецтв, у минулому — морський офіцер, інвестиційний банкір, сценарист і продюсер, публіцист і блогер, прибічник яскраво виражених правих поглядів, відповідає у команді глави США за стратегічний аналіз. Духовний вождь так званих альтернативних правих, Беннон став керівником виборчої кампанії Трампа після того, як кандидат від республіканців був вимушений офіційно зняти з цієї посади Пола Манафорта, "засвіченого" в "амбарній книзі" Партії регіонів. 

У 2014-му відомий Беннон люто критикував Обаму за м'якотілість і нездатність дати жорстку відсіч політиці Москви в Україні. Опинившись у команді Трампа, він демонстрував очевидну симпатію до Путіна й таку ж відверту зневагу до проблем України. Втім, Беннону не вперше "коригувати" погляди. За твердженнями американського інтернет-ресурсу The Daily Beast, раніше він називав себе "ленінцем". Сьогодні (за словами британської The Independent) найгучніше раділи його кар'єрному підвищенню американські неонацисти. 

Чому улюбленець американських крайніх правих вирішив так спішно прислужитися Кремлю, домагаючись швидкого скасування санкцій, можемо тільки здогадуватися. За словами експертів, Беннон намагався скористатися управлінським вакуумом у США і пролобіювати рішення про скасування санкцій до завершення перезавантаження Держдепу й не чекаючи, поки його бос остаточно визначиться, хто стане головним порадником президента США з геополітичних питань — держсекретар Рекс Тіллерсон чи Радник  президента США з національної безпеки Майкл Флінн. 

Питання санкцій не було вирішене у режимі "бліцкригу", але ймовірність того, що воно вирішиться позитивно для Кремля, досі висока. Тим більше що про "зав'язки" і Флінна, і Тіллерсона відомо всім і давно, і недавня антикремлівська риторика останнього нікого не має вводити в оману: тоді ще кандидатові в держсекретарі треба було успішно пройти слухання в Конгресі й домогтися безболісного призначення на посаду керівника зовнішньополітичного відомства США.

Поки що небажане для України рішення вдалося відкласти — значною мірою завдяки оперативній і жорсткій реакції Берліна та Лондона, забезпеченій (у тому числі) зусиллями українських дипломатів. Заяви Меркель і Мей про необхідність продовження санкцій небезпечний процес пригальмували. Трамп, наскільки можна судити, не визнає авторитетів, але в зовнішньополітичних питаннях поки ще рефлексує. Французький президент для нього — вже "збитий льотчик", а ось британський прем'єр, і особливо німецький канцлер сприймаються главою Білого дому як фігури, чию думку іноді ігнорувати не варто. 

Під час недавнього візиту Петра Порошенка в Берлін Ангела Меркель (за даними наших джерел) запевнила очільника української держави, що не допустить жодних зовнішньополітичних угод за спиною України. Ймовірність її переобрання на роль федерального канцлера, як і раніше, висока, і наявність такого союзника для України — важлива обставина. Тим більше що Німеччина найближчим часом може виявитися єдиним "великим" союзником. 

У рамках "нормандського формату" росіяни демонструють формальну схильність до поступок. У контактах із західними дипломатами вони озвучують, наприклад, готовність обговорювати заміну Захарченка й Плотницького іншими, компромісними і навіть погодженими з партнерами з "нормандського формату" фігурами. 

Але готовність ця, на думку інформантів, пов'язана не з чуйністю до побажань Берліна і, тим більше, Києва. Є й прагматичніші мотиви: "вожді" трохи зарвалися, добряче прокралися. Це, до речі, одна з причин урізання фінансування "республік". Однак гіпотетичне зміщення одіозних "глав" ОРДО й ОРЛО Москва подає як демонстрацію своєї компромісності. Після тривалих суперечок Росія погодилася обговорювати можливість озброєння місії ОБСЄ та її право виконувати свої функції не тільки під час, а й після теоретичних виборів на неконтрольованих територіях. Це теж подається як поступка. Цінність якої поки що незначна, — пропоновані Москвою кількість та мандат місії Київ категорично не влаштовують. Оснащення її тільки особистою стрілецькою зброєю для самооборони — також. Офіційно не визнаючи присутності кадрових військових у Донбасі, Росія продемонструвала "гнучку" відповідь на вимоги забрати звідти свої регулярні підрозділи. За даними наших джерел, значна частина російських військових останнім часом була виведена з ОРДЛО — як чергова демонстрація поступливості Кремля. Але чимале (і постійно поповнюване) угруповання, як і раніше, зосереджене поблизу кордонів України і в перший-ліпший момент може бути перекинуте в Донбас. 

Трохи змінилася переговорна риторика росіян. Чи не головними вимогами стали обов'язкове пенсійне забезпечення Києвом жителів ОРДЛО, повне беззастережне скасування будь-яких форм торгової блокади та офіційне скасування АТО. Авдіївське загострення дозволило Україні вкотре привернути увагу світової спільноти до подій на сході країни. І воно ж дало Росії привід ударитися в миротворчу риторику, закликаючи до "пацифікації" України та "демілітаризації" Донбасу. Спекулюючи на крові людей, убитих із їхньої прямої вини. 

Росія, як і раніше, не бажає поступатися в ключовому питанні, — пропозиції не те що контролю кордону Києвом, а бодай постійного моніторингу його місією ОБСЄ Москва блокує. А без цього всі розмови про вибори, "особливий статус", деокупацію, реінтеграцію et cetera позбавлені будь-якого сенсу. Безглузді вони і без повного припинення вогню та повного відведення озброєння — відправної точки мінських угод. А в те, що це станеться скоро, — не вірить ніхто. Події на Світлодарській дузі й на "промці" демонструють — свідчать, що сценарій ескалації більш правдоподібний, ніж шанс на встановлення режиму повної тиші. 

У дипломатичних колах дедалі частіше кажуть, що саме 2017-й або приведе до повної реалізації "мінських угод" (що наразі з великими труднощами проглядається), або остаточно поховає "Мінськ". За нашими даними, після оприлюднення інформації про можливе скасування Білим домом санкцій проти Кремля Київ поінформував Вашингтон, Берлін і Париж, що відмова Заходу від санкційної політики щодо Росії означатиме кінець "мінського процесу". 

Не слід переоцінювати значення санкцій як економічного інструменту тиску на Росію. Вони, безумовно, підточують сили Кремля, але не так швидко й істотно, як багатьом здавалося на старті. Санкції — насамперед символ. Символ підтримки Заходом України, символ протиставлення Заходу і Росії. Скасування обмежень залишить Україну сама на сам із Путіним. 

Щоб уникнути такого, Україна має продемонструвати свою спроможність. Повернути довіру одних геополітичних гравців, заслужити повагу інших і привернути до себе увагу третіх. Причому робити це одночасно, але різними способами і на європейському, і на американському фронтах. ЄС має переконатися в системності, послідовності і неминучості перетворень, які проводяться в Україні. Ефектні PR-фантики, у які влада навчилася загортати локальні успіхи та вигадані "перемоги", можуть обманити українського обивателя, але не європейського політика або чиновника. Часу на кроки, які переконливо демонструватимуть, що Україна стає самодостатньою державою, небагато. Що прийняти, кого посадити й від чого відмовитися — нагорі чудово знають. Ніхто поки що не знає, як примусити владу це зробити. 

Вибудовувати відносини із США буде ще складніше. Даруйте нетактовність, але не впевнений, що всі в команді Трампа можуть назвати столицю України. Українська проблематика точно не перебуває у списку пріоритетних напрямів нової американської адміністрації. З урахуванням специфіки особистості (націленість Трампа на внутрішню політику, кастовість прийняття рішень, схильність ігнорувати позицію міжнародних партнерів), змусити президента США всерйоз цікавитися і перейматися українськими проблемами буде особливо важко. Є й додаткові нюанси — Трамп, схоже, не схильний заглиблюватися в деталі й не любить складних конструкцій, а в його оточенні — забагато осіб, так чи інакше орієнтованих на Росію. Крім того, він сприймає нинішню українську владу як політичне дітище ненависних йому демократів. Неспроможне дітище неспроможних демократів. Українська влада для нього — режим, який грав на боці його противника. Манафорт нікуди від Трампа не подівся, він не входить до найближчого кола, але незмінно впливовий… 

За такого розкладу Трампу простіше віддати поки що не цікаву йому Україну поки що цікавій йому Росії. Ті, хто каже, що Ялта-2 неможлива, мають рацію. Віденська система світоустрою була не схожа на Вестфальську, а Ялтинська — на Версальську. Можливе щось нове. У них, у Путіна й Трампа, може не вийти, але вони можуть спробувати. 

А ми мусимо спробувати завадити. Ставати суб'єктом складніше, ніж просто просити гроші, зброю чи політичний захист. Але не так принизливо. 

Трамп поки що — tabula rasa у складних геополітичних питаннях. І це дає Україні шанс навіть за несприятливих стартових умов. Трамп — комерсант, і можна спробувати зацікавити його як комерсанта. Сумно, якщо українська влада спробує зацікавити особисто Трампа (що, на жаль, цілком можливо). Необхідно, аби Трамп зрозумів, чим для США цікава, корисна й вигідна держава Україна. Альтруїстом він точно не буде. За нашими даними, налагодити мости з Білим домом у Штати відряджають Бориса Ложкіна. Слід гадати, з пакетом ініціатив (у тому числі комерційних). 

Що буде, якщо санкції все ж таки скасують? 

Іти на повідку в Росії, погоджуватися на всі її умови? Сподіваюся, такого сценарію українська влада не розглядає. А якщо й розглядає — упевнений, суспільство не дозволить їй його реалізувати.

Воювати? До цього ніхто нагорі не готовий. Але це не означає, що до цього не слід готуватися. Вже зараз. Як мінімум, жорстко припинити розкрадання у сфері ВПК. І нарешті повністю укомплектувати фронтові частини. 

Визнати відторгнуті території окупованими, впровадити повну блокаду ОРДЛО, будувати стіну й готуватися до багаторічного складного процесу деокупації та реінтеграції? Якщо іншого виходу немає, треба готуватися до цього. Є інформація, що цей варіант на Банковій нарешті стали всерйоз розглядати як можливий. 

Може, є й інші сценарії, але вони поки що не очевидні. 

Існує й екзотичний спосіб "умиротворення". Нібито реанімована ідея призначення Києвом (за узгодженням із Москвою) очільників ОРДО й ОРЛО та керівників де-факто окупованих районів. Після припинення вогню (гарантованого Москвою і Києвом) — створення буферної зони на місці нинішньої лінії розмежування та зобов'язання Києва (хоча б частково) фінансувати ОРДЛО. Імітація юридичного відновлення української влади на фактично неконтрольованих територіях. Квазівихід із ситуації, що нібито дозволяє (бодай тимчасово) зупинити машину війни. Замороження ситуації до кращих (чи кращих?) часів. Про такі плани розповіло джерело, близьке до російських дипкіл. Імовірність реалізації такого сценарію видається сумнівною. Його безперспективність — очевидною. 

2017-й може стати успішним для країни тільки в тому разі, якщо вітчизняна влада швидко позбудеться хоча б однієї зі своїх хворостей. Прокрастинації. Звички постійно відкладати невідкладні справи, страху приймати своєчасні рішення. Товща проблем стає загрозливою. Відкладати проблеми скоро буде нікуди й ніколи. 

Відпустка за наш рахунок закінчилася.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
88 коментарів
  • Republic 10 февраля, 19:01 «"Великий донбаскій народ" повстав же ж не проти братнього українського народу. Він просто вибрав того пахана який більше платить» - як можна «повставати та вибирати», коли Україна від 1996 року живе за Конституцією, яка ЗАБОРОНЯЄ такі громадянські дії? Чому громадяни України, ПОРУШУЮЧИ чинну Конституцію, не визнаються Державою КРИМІНАЛЬНИМИ злочинцями? Чому коментатори ОБХОДЯТЬ цю актуальну проблему? Очевидно, «коментують», щоб - «вирости у власних очах». Суспільне життя в Україні пронизане «ДЕШЁВКОЙ»! Якщо – «Слава Україні!», то хто ж вони оті – «Героям Слава!»? Відчуття гидоти ПОСИЛЮЄТЬСЯ.
    Republic 10 февраля, 20:07
    «"Вместе с тем, естественно, мы знаем, что есть граждане России, которые в добровольном порядке отправляются в регион для защиты людей от агрессивных действий Вооруженных сил Украины", - сказал пресс-секретарь президента РФ Владимира Путина Дмитрий Песков» - громадяни Росії чинять на території суверенної України дії, які Конституція України від 1996 року визначає, як КРИМІНАЛЬНІ злочини, тобто з Росії, через порушений агресором кордон України, в суверенну Державу проникають ТЕРОРИСТИ – громадяни Росії, про що заявляє прес-секретар президента Росії. Якось дивно, що ОЧЕВИДНЕ «не бачить цивілізований світ». Висновок: офіційна міжнародна «цивілізованість» є ГНИЛОЮ по своїй суті, а заяви про «ТОТАЛЬНУ боротьбу з тероризмом» - це боягузлива БРЕХНЯ!
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • spragly 10 февраля, 17:36 Ну що, найбільш огидних терористів зачищають, готують грунт для "крєпкіх хозяйствєніков". Які перемежатимуть промови суржиком, а то й українською виступатимуть, через раз. Про атеїзм-православіє-народность-єдіную етнокультурную орієнтaцію-общность судьби-польоти в космос-строійку вєка-восстановлєніє хозяйства-нє валяй дурака амєріка, і так далі. "Великий донбаскій народ" повстав же ж не проти братнього українського народу. Він просто вибрав того пахана який більше платить. Український пахан платив менше, тому проти нього і повстали. Це починається окультуріваніє наступного етапа колонізації. Приблизно як в 1920х почалося з донєцкої республіки та столиці УСРР в Харкові. А що? Тоді спрацювало. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Republic 8 февраля, 00:38 «Росія висловила готовність забезпечити доступ ОБСЄ до кордону. ОБСЄ підтвердила готовність моніторити кордон. Кремль може пустити спостерігачів на кордон. Вони отримають теоретичну можливість стежити за ним. Ні про який контроль поки навіть мова не велася» - читаю та й дивуюся: 1) «ЛНР+ДНР» - це «новоутворення», які СУПЕРЕЧАТЬ чинній Конституції України 1996 року; 2) усі воюючі зі ЗС України «українського Донбасу трактористи та шахтарі» - це, відповідно до чинної Конституції України 1996 року, КРИМІНАЛЬНІ злочинці, яких озброїла Росія, порушивши КОРДОН України. Суверенна Правова Держава Україна ЖИВЕ за Конституцією 1996 року, яку НІХТО не скасовував, а на можливому Всеукраїнському референдумі «сучасні мешканці Українського Донбасу», яких не більше 10% від загальної кількості громадян України, НЕ здатні змінити чинну Конституцію України, за яку самі ж й голосували у далекому 1996 році. Висновок: Росія підтримує КРИМІНАЛЬНИХ злочинців, тобто Росія – за міжнародний ТЕРОРИЗМ! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Редька Сергей 7 февраля, 18:51 Ждать от нашей власти ,что она "избавиться хотя бы от одной из своих хворей" по- моему наивно. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • spragly 7 февраля, 08:56
    anatolii Вчера, 09:17 «Справжнє підгрунтя не таке вже й не зрозуміле. Сила абсолютно очевидно на боці Заходу, слабкість, відповідно,- на боці Росії. Кінцева мета Заходу- знищити Росію як геополітичну потугу. І не лише Росію, якщо говорити взагалі, а будь кого. (Згадайте хоча б обамине, що Росія може претендувати лише на статус регіональної потуги) І це правильно, і так було завжди і скрізь... Отже Росія, як слабак, не може лоб у лоб протистояти Заходу, а тому обирає обхідні, гібридні варіанти протистояння з Заходом, за межами його прямого контролю і прямої відповідальності. . "Заваруха" в Україні- саме вкладається в описану стратегію. Але Захід з самого початку переграв Росію в цій "заварусі" і саме він керує українською кризою. Тому напряму домовлятися Україні з Росією він точно не дозволить. Бо це означатиме для Росії отримати можливість зіскочити з гачка, на якому його тримає Захід. А тепер про ваше "Росія не зупиниться". Якщо Росія поверне Крим і перестане підтримувати ОРДЛО, то Захід не зупиниться.»
    У вас повна відсутність присутності, анатолій. Відповіддю на вашу маячню є одне магічне як мандри Аладдіна слово: "Індія". Чому США хоче знищити саме вашу росію а не Індію, наприклад? В військовому плані Індія - легка жертва, і гуркхи з сікхами далеко не ті що раніш. Он у сікхів навіть верховний гуру тепер книжка а не людина. Багатства Індії: копалини, в тому числі власні нафта та газ, родючий грунт (три врожаї на рік), дешева робоча сила, низька кримінальна активність, стратегічне розташування - роблять її привабливою здобиччю. Індуси не вестернізовані і дружать з росією, купують в неї уран та винищувачі. Чому б почати не з росії а з Індії? Що ж в реалі? США з Індію дружать, скасували санкції як наклали коли Індія створила свою ядерну бомбу. Мільйони індусів емігрували в США, в них є власні теле та радіостанції. Вони керують Майкрософтом та безліччю інших тех та фін компаній. Є й інше магічне слово: "Китай". Всі три з росією - великі за розміром азійські імперії...
    anatolii 7 февраля, 18:34
    Читати вас- все одно, що дивитись голлівудські фільми. Хоч дивитись фільми- все-таки краще, я вам скажу: сексу більше... А до чого тут Індія? Чому не Ірак? Але хто сказав, що знищити Росію? Інтегрувати на своїх умовах- буде достатньо. Для Заходу. І я скажу, як це можна зробити. Потрібно лише Путіна з найближчим оточенням прийняти до когорти "отцов-основателей" Західної цивілізації без жодних умов і застережень. (Інакше кажучи,- прийняти у члени секти рептилоїдів.) А поки що Путіна спроби повзучої інтеграції, які намагається втілити Захід, не влаштовують. Тому потрібен компроміс. А він можливий лише за умови, яку я назвав вище.
    spragly 7 февраля, 19:27
    Ваша аксіома що навколо росії одні вороги руйнуєтся прикладом Індії. Індія теж не сприймає "однополярний світ" але євроатлантична цивілізація їй ніяк не загрожує. Годі блазня клеїти. Путін вже був в тій "когорті", вона називалася G-8. Ви знаєте, у вас мабуть дементія почалася. Ви згадуєте тільки те що трапилося вчора і зовсім не розумієте логіки попередніх подій.
    anatolii 7 февраля, 20:32
    G-8 це далеко не ілюмінати і вже зовсім не рептилоїди. Це- манекени-маріонетки у вітрині західних політичних ТРЦ. Туди можна, і, здається, у ту компанію ввірвався спочатку Єльцин, який спочатку розповів Бушу про успіхи Біловезького хуралу. А вже потім повідомив Горбачова... А Путін не захотів "комєдь ломати" разом з маріонетками. Йому ж треба до рептилоїдів, якщо ви не зрозуміли. Хоч Романо Проді днями й запропонував знову повернутися до формату G-8... Тобто дементія- це у вас, але вибіркова, дементія голлівудської вати. Чули про таку? Ну це та, яка Трампа трампує...
    spragly 7 февраля, 20:59
    Я не читаю ваших бульварних часописів, анатолій, і не маю жодної гадки про ілюмінатів чи рептилоїдів. На всяк випадок пораджу вам тепло вдягатися і пити гарячий чай. Може допоможе.
    anatolii 7 февраля, 21:14
    На Фейсбуці є спільнота "Illuminati". Вам туди. А за "теплі" поради щиро дякую. Гадаю, вам допомогло.
    spragly 7 февраля, 22:36
    Я ліпше подивлюся скандальний The Young Pope з Джудом Ло. Дивно як Ватикан проковтнув таке і не протестував.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • spragly 7 февраля, 08:29 Рускіє дратуютьс коли українці визнають що були колонією рос імперії чи ссср. Мовляв українці були такими ж будівничими імперії як і рускіє! А хіба рускіє в рос імперії чи ссср не були рабами? Раб глузує з іншого хто каже більш не буду рабом. Були б рускіє вільним народом як англійці, то визнали б Індію колонією і даровали волю. Інколи й рускіє кажуть "росія є колонією москви", але то напідпитку, їх влаштовує така роль, тут вони перші серед інших. Найкрутіші раби серед рабів. Капо. Вертухаї. Коли американці скасовували рабство, то все ще вірили що генетично чорношкірі не такі як білі. Церква забороняла міжрасові шлюби. Коли рускіє скасовували рабство то рабами були європейці-українці. А франко-язичні ґоспода придумували для рускіх рускій язик з татарських слів "хорошо" та "дєньга", та німецьких слів "глаз" (скло ?!) та "крєстьянін" (християнин ?!). Ссср нічого в принципі не змінив крім системи сословій: були патріції стали партійці.
    anatolii 7 февраля, 18:54
    =дарували волю=? Голлівуд рулить! На людях, можливо, й дарували, але з Індії Черчилля попер Рузвельт (до речі, вони родичі). Та так пер, що у Черчилля трапився сердечний напад, про який довго замовчувалось. Бо ж під час дружньої розмови родичів який може трапитись сердечний напад?... Коротше, ідеал Заходу- ПАР, яка наче б то і незалежна, але всі мінеральні ресурси якої, надра тобто, належать переважно Англії і саме через які (за які), якщо пам'ятаєте, розгорілась Англо-бурська війна. І через які (за газ, нафту) поплатився життям Каддафі. Усе, досить! Узузела трембітає!
    spragly 7 февраля, 19:20
    А хто попер до Голля з Алжіру та Індокитаю? Того до Голля який фактично вивів Францію з НАТО. Але Францію чомусь досі терплять як члена політичної ради НАТО. Чому Франції, яка категорично відкидає євроатлантичну співпрацю, і буває що має аж до 30% комуністів в парламентах, НАТО не загрожує, а росії весь час загрожує? І що, один Каддафі нафту експортує, а Саудівська Аравія вже не експортує? Червона Венесуела нафту вже не експортує? Мексіка, з якою Трамп будує стіну, вже нафту не експортує? Чомусь ані в Мексику ані в Венесуелу американці не планують десантуватися. Навіть на Кубу. Як казав про таких як ви Козьма Прутков "нєкоториє вєщі ми нє понімаєм нє потому что глупи, а потому что оні нє доступни нашому поніманію". Короче, "місце сидіння визначає місце видіння".
    anatolii 7 февраля, 20:49
    Ну, де Голль врятував честь Франції у ДСВ, встигши затесатися у лави переможців. Йому можна. Тим більше, що йому, Франції дозволив сам Черчилль у Фултонській промові "Мускули миру". Читали? Та й як же можна не дозволити міледі? им більше, що вона не так вже й категорично відкидає євроатлантичну співпрацю, або вже зовсім не відкидає... = Чомусь ані в Мексику ані в Венесуелу американці не планують десантуватися.= А в Росію, виходить по-вашому, планують? Навіщо ж ви так відверто про плани американців? ="місце сидіння визначає місце видіння"= То сідайте й ви, бо в ногах правди, кажуть, немає...
    spragly 7 февраля, 21:04
    Хроніка подій відкриває очі на багато речей. Я колись писав з чого почалося НАТО: з блокади совєтамі Берліну на Різдво 1948-го. Але що поробиш? Борцям з Голівудом можна порадити тільки спробувати свої сили в боротьбі з Болівудом. Ача-ача, як кажуть індуси.
    anatolii 7 февраля, 22:30
    Якщо вже про хроніку, то Черчилль виголосив свою промову "Мускули миру" у Фултоні ще раніше- 5 березня 1946 року. Чим не солідна, знакова дата початку створення НАТО, яке і є за визначенням тими самими "мускулами миру"?
    spragly 7 февраля, 22:40
    сталін з гітлєром теж багато промов виголосили в 1937-1945.. Про знищення розтленної буржуазії. Чим не знакова дата початку створення армії зомбі, якій анатолій солідно здасться в полон?
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Republic 6 февраля, 23:07 Щодо: «…Україні, приреченій остаточно і безповоротно потрапити під невсипущий контроль Москви», то маю власну думку про майбутнє України. Санкції з Росії мають ЗНЯТИ, щоби українці постали перед РЕАЛЬНОЮ загрозою втрати власної суверенності, яка НАРЕШТІ розкриє внутрішній потенціал НАРОДУ, який реалізує ту якість, яка робила запорозьких козаків СТРАШНИМИ для Османської Імперії. За 25 останніх років, українські олігархи-злодії остаточно знищили в українців усі якості громадян СРСР, перетворивши в подобу кріпаків часів Російської Імперії, що дозволяє передбачити реалізацію Заповіту Т.Г. Шевченка, а саме: «/ Поховайте та вставайте, / Кайдани порвіте / І вражою злою кров’ю / Волю окропіте»! Окрім власної суверенності, сьогодні українцям вже нема чого втрачати: олігархами-злодіями все вже ВІДІБРАНО! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • zxcvb 6 февраля, 11:54 Главного коррупционера из кодла Петрова упомянуть забыл - Меншикова, тот на мелочи не разменивался, воровал по-крупному, и земли Гетманщини прибирал к рукам по крупному, целыми сотнями вместе с козаками захватывал, как Бакланскую, да и Почепскую хорошо обкорнал, несмотря протесты Скоропадского. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • zxcvb 6 февраля, 08:08 на долгие годы, попытки наглого обогащения приводили к эксцессам, и довольно долго, прилуцкого полковника Лазаря Горленка казаки убили как стяжателя в 1687 г. Так, что в целом старшина во второй половин 17- начале 18 века не наглела, тем более Мазепа обуздывал ее аппетиты. Что коррупция среди старой старшины не была развита, свидетельствует и то, что когда Петр І взбесился за попытки генеральной старшины отстоять автономию Украины и арестовал ее в 1723 г., то его псевдоследователи, так и смогли "пришить" старшине сколько-нибудь правдоподобные обвинения, пришлось ограничиться выдуманными. А что-такое Россия, это "День опричника" Сорокина, и гротескный 2027 г., а это ее прошлое, настоящее и будущее.
    zxcvb 6 февраля, 08:10
    zxcvb 6 февраля, 08:11
    НЕ гротескный 2027 г., а ее прошлое, настоящее и будущее
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • zxcvb 6 февраля, 07:59 "птенцы гнезда Петрова" со времен Скоропадского, требуя от него их раздачи в Украине после Полтавы, всякие шереметевы, долгоруковы, шафировы и т.п. (а уж как они это нагло делали, это отдельная история, царские фаворити из иностранцев и прочих выскочек при Петре І, которых принудительно навязывали Скоропадскому на старшинские должности, как раз стали наиболее известными коррупционерами). Привносили они свои традиции, со всеми вытекающими последствиями, общество ведь в Московии было неправовое, поэтому вопросы решали заинтересованные нужные люди, при том что всесилье вельмож, не отменяло того факта, что все они были рабами царя. Оттуда пришли традиции "подношений", о чем свидетельстуют мемуары иностранцев XVI-XVII вв. В Украине в послепольский период этого сразу не было. При Польше шляхта через управляющих выжимала из своих имений столько доходов, сколько могла, закончилось для нее (и для управляющих) это в 1648 г. очень плохо. Само формирование старшинского землевладения затянулось Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 26.67
EUR 28.94