Реформа МВС. Без мундира

мвд

Читайте також

Де місце правоохоронця в трикутнику влада—народ—держава? Якою має бути правоохоронна система, щоб з кийка влади перетворитися на щит народу? Як правильно очистити систему від баласту, утримавши при цьому правопорядок, зберігши професіоналів та інституціональну пам'ять? Як і в яких рамках цей щит має реагувати на провокації проти держави? Як поводитися в разі реалізації народом права на повстання? 

На жаль, нинішній глянцево-патріотичний дискурс, нав'язаний керівництвом МВС у форматі скільки "патрульних поліцейських склали присягу" і чому "в новій поліції не буде некомпетентних і брудних ментів", не зачіпає навіть поверхневого шару проблем правоохоронної системи, що вийшли на поверхню мов з розрізаного нариву взимку 2013-го.

Нарив розрізали, але професійно не обробили. Нестерильним бинтом рану наспіх замотують не завжди вправні і не завжди чисті руки. І поки міністр Арсен Аваков (інженер за освітою і бізнесмен по життю) робить основну ставку своєї реформи на те, що поступово з правоохоронної системи підуть "такі професіонали, як я", і в поліції залишаться тільки "нові люди", десятки тисяч слідчих, оперів, дільничних, криміналістів старої школи (за плечима яких не тільки Врадіївка, а й тисячі розкритих злочинів і заслужених нагород), зціпивши зуби, мовчать. Бо, сідаючи на стілець перед президією атестаційної комісії, вони точно знають, що:

— одиниці нових поліцейських залишаться чесними, потрапивши в корумповану вертикаль, але переважній більшості і старих, і нових доведеться дотримуватися правил гри, якщо верхівка системи дасть чіткі антикорупційні сигнали і сама не крастиме. Інакше все, що відбувається, — цинізм і підлість;

— вибір на користь жорсткої централізації, політизації і консервації органів внутрішніх справ, у той час коли парламент ухвалює ключові закони, пов'язані з децентралізацією, розмежуванням політичних та адміністративних посад, а також прозорим конкурсним відбором на посади держслужби, — це не демократична реформа, а методичне заточування системи під уже нове політичне угруповання, яке так само, як і попереднє, переплутало себе з державою;

— провал владою розслідувань розстрілів на Майдані, а також її невмотивована відмова ввести діяльність спецпідрозділів у конституційне поле надають право будь-якому громадянинові порушити питання, чому досі нікого не покарано, але при цьому нікому не дають підстав обвинувачувати й рівняти під один гребінець усіх правоохоронців, сприяючи тим самим руйнуванню важливого державного інституту.

Ми багато годин розмовляли про це з людьми, які мали або мають прямий стосунок до теми: з експертами, політиками, чиновниками й офіцерами, симпатиками й учасниками революції, які виявилися здатними вийти за рамки гасел. Хтось із них знайшов у собі сили говорити публічно, хтось — ні. Але жоден з моїх співрозмовників, виходячи з аналізу кроків, що їх зробила влада в контексті реформи правоохоронної системи, не дав гарантій, що Майдан не повториться. У ще жорсткішому варіанті. Що нинішня влада знову не використає своєї "реформованої" кишенькової армії, а та, що прийде їй на зміну, символічно не викине вже нових поліцейських на нове препарування громадськості. Спробую аргументувати. 

Закон і система

"Ухвалено закон про поліцію України, внесено зміни в понад сто підзаконних актів. Міністерство перетворилося на нормальний європейський офіс. Міністр більше не головний міліціонер і не головний начальник, а лобіст і супервайзер ключових підрозділів — Національної поліції, Нацгвардії, Державної міграційної служби, Прикордонної служби і Служби з надзвичайних ситуацій. Таким чином, я починав цей рік впливовим міністром, а закінчую цивільним міністром, який делегував усі повноваження очільникові Національної поліції. Уся наша команда реформ — і Хатія Деканоїдзе, і Ека Згуладзе, і ще 15—20 осіб — працювали над метою, як зробити так, щоб українське суспільство повірило в нові зміни, в нову поліцію" (А.Аваков, 08.12.2015 р., зі звіту за рік роботи МВС).

На якийсь момент справді здалося, що запрошення варягів на високі державні посади — панацея. Грузинам же вдалося, нехай і нас навчать. Потім, коли варягів стало трохи більше, ніж очікувалося, виникло відчуття дискомфорту й сорому за своїх. Реформу одного з ключових державних інститутів віддали в руки команді іноземців, з процесу витіснили вітчизняних експертів і професіоналів. І поки останні розмірковували про можливі ризики, піарники команди реформаторів рухали своє ноу-хау в соціальних мережах. У результаті влітку ВР ухвалила два ключові закони — про поліцію і про органи внутрішніх справ. Перший закон підписав президент, і 7 листопада він набрав чинності, другий — президент ветував. Однак давайте по черзі.

— Із січня 2015 р. в нас справді були дуже активні зустрічі з Екою Згуладзе і командою реформаторів МВС, — розповідає експерт Центру політико-правових реформ з адміністративно-деліктного права і кримінальної юстиції Олександр БАНЧУК. — Але в певний момент ми розійшлися в тому, як бачимо загалом систему законів і реформу. Раптом зрозуміли, що наших пропозицій і рекомендацій не чують. Приміром, група майже місяць обговорювала перші 20 статей закону про поліцію, а потім на одне з засідань перед нами просто поклали вже готовий закон.

У чому розійшлися? 

За рік до створення нової поліції Арсен Аваков представив майбутню реформу в новообраному парламенті, пообіцявши: "Буде чітке розмежування політичної функції, що належить міністрові, і адміністративної, яку закріплено за керівниками поліції, Нацгвардії, Міграційної служби, Служби з надзвичайних ситуацій і Прикордонної служби. Призначення і професійна діяльність керівників і працівників служб не залежатиме від зміни політичного керівництва держави. На місцевому рівні буде створено муніципальну поліцію". Міністрові аплодували.

А місцеві експерти, якими на першому етапі й були ті самі "15—20 осіб" реформаторів, уловивши такі просунуті європейські меседжі Авакова, налаштувалися на серйозну роботу.

— Раз ми йдемо в Європу і проводимо децентралізацію, муніципальний рівень поліції цілком логічний, — продовжує Банчук. — Такий підхід дозволив би в майбутньому вибудовувати систему по горизонталі. Попри війну, цей крок своєчасний і конче потрібний. Його слід закласти в систему вже зараз. З уточненням термінів уведення в дію, звичайно. Однак керівництво групи реформи, з тільки йому відомих причин, у результаті відкинуло цю норму.

В основі формування правоохоронної системи має лежати прозорість. На всі посади в поліції офіцерів слід відбирати через конкурс. Але й цю норму відхилили. У законі закріплено половинчасту новелу: керівник підрозділу сам вирішує, проводити конкурс чи ні. Тобто своїх можу і так призначити, усім іншим — конкурс? Причому представницький баланс у поліцейських комісіях, які проводитимуть ці конкурси, — на користь міністра, як на рівні центрального апарату, так і територіальних підрозділів. Поліція хоч номінально й відділена від міністерства, і її керівник призначається на п'ять років, але — знову ж таки міністром. Який, своєю чергою, погоджує й усі призначення очільника поліції. При цьому внутрішні дисциплінарні моменти майже повністю випали з закону. А норми, що залишилися, насторожують. Так, якщо громадянин напише скаргу на поліцейського, то її розглядатиме його прямий керівник. Малозрозуміла для європейців історія, — підсумував експерт.

Таким чином, свого основного повноваження — кадрового — Аваков нікому не передавав. Навпаки, він зміцнив свій вплив на вертикаль, централізувавши владу. Супервайзер же (адміністратор, що контролює роботу персоналу), яким скромно нарік себе міністр, не має права наймати і звільняти співробітників. З обіцяним "чітким розмежуванням" політичних і адміністративних функцій у МВС теж не склалося.

— Хоч би якою азіатською і дикою ми називали Росію, але навіть там давно ухвалено загальний закон про державну службу, — продовжує колишній слідчий, директор з наукового розвитку Центру політико-правових реформ Микола ХАВРОНЮК. Тобто незалежно від того, служиш ти в армії, СБУ, поліції чи працюєш у міністерстві сільського господарства, на твоє відомство поширюються основні європейські стандарти держслужби: деполітизація, децентралізація і прозорість.

Модель МВС не може відрізнятися від інших міністерств. Міністр і заступники — політики і колегіально погоджують політику, яку міністерство проводить через ВР. Ключовий заступник — держсекретар. Міністр МВС Німеччини ніколи не візьме в руки кримінальну справу або досьє співробітника — це функції держсекретаря. Держсекретар — начальник штабу держслужбовців, який забезпечує гарантії кадрам, апарату, а також збереження інституціональної пам'яті. Новий міністр не має права вичищати апарат, звільняти й відсіювати людей, виходячи з особистих або політичних інтересів. Корегувати пріоритети, стратегію розвитку? Так. Відповідно до нових завдань і ситуації в країні. Тоді можна говорити, що правоохоронці служать державі, а не владі. Тоді міністерство перестане бути службою безпеки якоїсь партії при владі і стане розробником виключно державної політики. Однак ми ні на крок не просунулися в цьому напрямку, — переконаний експерт.

У результаті альтернативний варіант закону про поліцію, де було закладено всі перераховані європейські норми, паралельно з проектом міністерства лобіювала в парламенті "Самопоміч". Але в певний момент депутати фракції відкликали свої голоси і підтримали проект Авакова. "У результаті якісь показові кроки у бік реформування системи, безумовно, команда міністерства зробила, — додає Банчук. — Але вони настільки нечіткі й компромісні, що дозволяють вибудувати жорстку, непрозору, централізовану вертикаль, яку одноособово замикає політик-міністр".

— По суті, стару начинку системи загорнули в нову обгортку, зробивши її ще більш залежною від органів політичного впливу, — категоричніший в оцінках генерал-лейтенант міліції, народний депутат, заступник голови профільного комітету ВР Микола ПАЛАМАРЧУК. — Від початку слід було ухвалити кілька законів. Про поліцію, органи внутрішніх справ, сервісні центри, про фото- і відеофіксацію правопорушень. На сьогодні маємо один єдиний і досить проблемний закон про поліцію. 

Треба віддати належне Арсенові Авакову і його помічникові народному депутату Антону Геращенку, які в певний момент уловили, що реформу треба просувати в масах. Парламент же виявився нездатним вникнути в суть того, що відбувається, і відстояти більш професійний і демократичний закон. Хоча альтернативи були. Комітет відтіснили від реформи. Рішення під тиском уміло змодельованої громадської думки ухвалювали з голосу і на ура. У результаті випало багато професійних моментів. Карний розшук і слідство постраждали від непрописаних норм. Широко розрекламовані патрульні поліцейські сьогодні виконують якісь посередницькі функції, приїжджаючи на виклики й охороняючи місце події в очікуванні опергрупи. Інформація про те, скільки патрульні розбили машин і загубили зброї, приховується. Статистика зростання правопорушень замовчується. Некомпетентність і відсутність реальних повноважень на рівні, де вони потрібніші, — результат реформи, — стверджує Паламарчук.

У складі поліції, відповідно до закону, функціонують: 1) кримінальна поліція (включає всі служби, пов'язані з оперативно-розшуковою діяльністю), 2) патрульна поліція (об'єднала ППС і ДАІ), 3) органи досудового розслідування; 4) поліція охорони (колишня ДСО), 5) спеціальна поліція і 6) поліція особливого призначення (в одну з яких, очевидно, ввійде спецпідрозділ КОРД). У системі поліції можуть також створюватися науково-дослідні установи й установи забезпечення. Під які, ймовірно, підпали сервісні центри, що вже ввібрали в себе колишні МРЕВ. (Де, до речі, попри правильне скасування довідки-рахунка, процедури стали тривалішими і здорожчали через неофіційну оплату через "рішал". У Київській області, приміром, за складання іспитів і отримання водійського посвідчення встановлено таксу 1—1,5 тис. грн з душі — нагору. Скільки в результаті накидають собі керівники територіальних відділень — запитання до НАБУ. Більше того, начальники області запроваджують абсолютно незаконні документи. Якісь "висновки", що стосуються автомобільних засобів і їхніх хазяїв, не зареєстрованих у базі НАІС за два останні роки. А це десятки тисяч авто і людей. У результаті працівники місцевих відділень Сервісного центру змушені робити ксерокопії з книг обліку, які вони самі ж заповнювали, і везти ці дані в Київ, замість того щоб самостійно за дві хвилини внести в базу дані, спираючись на свої ж оригінальні записи. "Суворі" начальники Сервісного центру ці "висновки" розглядають і дають команду внести дані в базу. За три-чотири дні справляються. Тоді як у тій-таки Грузії сервісні центри виконують будь-яку операцію за 15—20 хвилин. Чому ж у нас на те, щоб організувати такий сервіс і дати по руках знахабнілим винахідникам перепон, за словами міністра, потрібно ще не менше шести місяців? Загадка.)

Паралельно Аваков презентував у Мережі створення трьох окремих департаментів — Бюро протидії наркозлочинності (колишнє УБНОН), Експертної служби та Кіберполіції. Основна фішка — відокремлення від структури поліції і пряме підпорядкування Києву. Тут більшість моїх співрозмовників зазначили, що такий підхід мало відповідає задекларованій суто політичній функції міністра і може бути використаний хіба що як експеримент. Нагадавши, що одного разу він уже був провалений щодо Служби боротьби з економічними злочинами, Паламарчук досить категоричний у своїй позиції:

— Прагненням реформаторів до жорсткої вертикалі завдасть серйозного удару по ключовому рівню правоохоронної системи — районних і міських управліннях поліції. Керівник цього рівня знаходиться, що називається, на землі і є старшим оперативним начальником на ввіреній йому території. Він за все відповідає. Бачить пріоритети і ситуацію. Щоб оперативно реагувати, він повинен мати сили, кошти та інструменти. Раніше в начальника УВС цього рівня в розпорядженні було 42 служби. Зараз при значному укрупненні райвідділів — тільки розшук і дільничні. З усіх інших питань — телефонуй у Київ! Але саме від нього вимагатимуть результату і в Києві, і в громаді, яка тепер може прямо впливати на його призначення і відставку, — каже заступник голови профільного комітету.

У цьому зв'язку адепти реформи справедливо заявляють про необхідність незалежності фахівців вищезгаданих служб від місцевих начальників, які раніше могли не тільки вибірково впливати на результати їхньої діяльності в корупційних інтересах, а й використовувати не за призначенням. Однак опоненти уточнюють, що така сама незалежність потрібна і розшуку, і слідству, і всім іншим службам. Чому їх не централізувати в такому разі? Або не ліквідувати місцевих начальників взагалі? Більше того, такий підхід сильно дисонує з закладеними в реформу критеріями оцінки діяльності поліції. Нагадаємо: міністр абсолютно по-європейськи скасував майже сотню ще радянських бюрократичних показників. Тепер їх лише чотири: 1) результати зовнішнього опитування; 2) оцінка бізнес-середовищем ефективності поліцейської діяльності; 3) результати внутрішнього опитування; 4) результати виконання пріоритетних завдань. Два з них, як бачимо, прямо пов'язані з думкою місцевої громадськості. То де логіка? 

Можливо, у тому, що, позбавивши районного й міського керівників поліції оперативних інструментів реагування на ситуацію і, по суті, зосередивши ці інструменти у своїх руках, міністр отримав можливість прямо впливати як на результати роботи місцевого начальника, так і на думку громадськості про нього, отже, і на термін його перебування на посаді. Деполітизація, кажете?

— На жаль, Арсен Борисович не привів у команду реформаторів професіоналів. Ека Згуладзе справді знає, як залучити американські гроші. Спасибі їй велике за це. Але як можуть непрофесіонали з країни з населенням з Київ робити реформу й очолювати поліцію в 45-мільйонній Україні? Не знаючи ні менталітету, ні оперативної роботи. Напевно, у них найщиріші наміри, і вони просто не оцінили масштабу проблеми. Але ми ж зобов'язані були думати й співвідносити, — вважає Паламарчук.

Я не знаю, з якими намірами і наскільки скоординовано команда реформаторів паралельно з законом про поліцію розробляла Закон про органи внутрішніх справ. Але його, як ми вже зазначали, ветував президент. При цьому експертна служба АП позначила в документі два не властиві демократичним системам нюанси. По-перше, про затвердження Кабміном прямо через міністра МВС (а не колегіальним рішенням після відкритого обговорення та дискусії, як це було до Авакова і як визначено Конституцією в частині повноважень Кабміну) переліку та координації діяльності органів виконавчої влади, які входять до системи внутрішніх справ (поліція, Прикордонна та Міграційна служби, Служба з надзвичайних ситуацій і Нацгвардія).

По-друге, про існування в складі апарату МВС підрозділу внутрішньої безпеки, контрольованого знову ж таки особисто міністром, що, кажучи офіційною мовою, "суперечить демократичним принципам здійснення контролю за діяльністю правоохоронних органів". З такими доводами погодилися не тільки науково-експертне і юридичне управління парламенту, профільний комітет, а й експерти Венеційської комісії

Переатестація і чистки

"Що робити зі старими кадрами? Одні кажуть — звільнити всіх поголовно. Інші — знайти диференційований підхід. Треті — що ми занадто різкі у своїх рухах. Ми справді розпочали переатестацію. Вона не є формальною. Дворівневі тести на професіоналізм і моральність поки що, м'яко кажучи, з не дуже високими результатами, плюс — співбесіда. У комісії, які ми заснували в кожному районі Києва і в Київській області, крім центральної, куди ввійшли представники американської місії ICITAP, канадці, правозахисники, відомі народні депутати, фахівці МВС, ми ще запросили громадських активістів. Людей, які добре знають ситуацію у своєму районі. Розуміють роль і місце кожного офіцера, який працював до цього у правоохоронній системі. Якщо хабарник, то цей аргумент кладеться на стіл і обговорюється комісією. Не порожнім наклепом, а фактом, з урахуванням позиції управління внутрішньої безпеки, разом з поглядом в очі та детектором брехні. Думаю, що до Нового року в Києві та області ми закінчимо" (А.Аваков, 08.12.2015 р., зі звіту за рік роботи МВС).

Не встигли. Зате процесу переатестації справді вдалося уникнути формальності та відзначитися, з одного боку, яскравими заявами громадських активістів (зокрема призначеного, а потім оперативно виключеного з комісії Сергія Хаджинова, готового приймати заявки на "відстріл як поганих, так і хороших ментів"), з іншого — багатотисячним мітингом правоохоронців, які, очевидно, не погодилися з подібним підходом. І попри те, що цей масовий захід під стінами міністерства був оперативно кваліфікований Арсеном Аваковим як "бунт відсіяних ментів", у професійному середовищі присутні думки, які виходять за рамки нинішніх трендів Фейсбуку.

— Сьогодні ми спостерігаємо не що інше, як навмисне знищення професійного кадрового складу МВС, — вважає Микола ПАЛАМАРЧУК. — Нормою стало: усі міліціонери погані, а поліція крута. Ось, мовляв, зараз Юрій Дєточкін дістане свій записник і... Але це непрофесійно й неприпустимо. Не можна створювати правоохоронну систему багатомільйонної держави з чистого аркуша. Модернізувати, ставити в рамки, затверджувати інші правила гри? Так. Не забуваючи при цьому головного: систему змінює верхівка, а не політична зачистка низів. Зараз же відбувається саме зачистка, — сказав заступник голови профільного комітету ВР.

— Ситуація, яка склалася в середовищі правоохоронців, критична, і вимагає чесного відкритого діалогу, а не замилювання проблеми гарними картинками і пафосом, — каже голова Профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України Олександр КОЗЛЕНКО.Про що ми написали у відкритому листі президенту України, голові парламенту та уповноваженому ВР з прав людини. Міністру також особисто було вручено звернення. Відповіді немає. Але ж ідеться про ключові для державного інституту речі. 

По-перше, підготовку до набрання чинності законом про поліцію, на яку в міністерства було три місяці, провалено, — переконаний Козленко. — Начальника поліції призначено 4 листопада — за три дні до набрання законом чинності. За цей час відбулися сумбурні переатестації особового складу, у результаті яких, за словами міністра, було звільнено 47 тисяч правоохоронців. Слід думати, негідних міліціонерів, якщо відсівання йшло із залученням Служби внутрішньої безпеки. На жаль, у силу причин, відомих тільки міністру, на той момент громадськість і експерти не були залучені до процесу переатестації. Але всі правоохоронці, які її пройшли, були автоматично зараховані в лави поліцейських. І це ключове: всі правоохоронці, що вийшли 13 грудня на мітинг під стіни МВС, — атестовані працівники нової поліції, а не "старі менти, які виступили проти реформи". З понеділка всі вони знову пішли на роботу. І сьогодні отримують зброю. Охороняють громадський порядок. Затримують злочинців. 

(Слід зазначити, що ситуація з чотирма "беркутівцями", яких підозрюють у побитті учасників Автомайдану, підтверджує версію голови профспілки. За заявою начальника Управління спеціальних розслідувань Генпрокуратури Сергія Горбатюка, усі "беркутівці" — атестовані працівники поліції. Що спробувала спростувати начальник поліції Хатія Деканоїдзе, яка звинуватила прокуратуру в поширенні неправдивої інформації. "Вони справді проходили службу в лавах міліції, зараз, після ліквідації міліції, продовжують значитися в лавах поліції, але черга переатестації до них іще не дійшла, і вони не можуть бути перепризначені на будь-які посади взагалі", — заявила Деканоїдзе. На що Горбатюк пред'явив копію наказу, яка свідчить про те, що в день набрання чинності законом про поліцію їх у порядку переатестації було перепризначено з міліції у поліцію.)

По-друге, закон про поліцію передбачає атестацію поліцейських тільки в трьох випадках, — продовжує Козленко. — При переведенні на вищу посаду, при пониженні, а також у разі вчинення дисциплінарного проступку. Крапка. Однак заявлене міністром майбутнє скорочення ще 100 тис. правоохоронців у результаті переатестації не передбачає ні підвищень, ні понижень. Тільки звільнення. Виходить, усі ці люди за півтора місяця перебування в поліції вчинили якийсь проступок? Чи є якийсь план скорочення, щоб вивільнити частину коштів фонду оплати праці і за рахунок звільнених підняти зарплату тим, хто залишився?

По-третє, незбалансований склад комісій на користь представників громадських організацій виключає професійний чинник відбору. А також дотримання закону, — уточнює голова профспілки. — Слідчий — кандидат юридичних наук, у декреті — звільнена. Слідчий з проблемами щитоподібної залози, яка приймає гормони, звільнена на вході в кабінет — "надто гладка". "Назвіть прізвища загиблих Небесної сотні. Не підходите". "Станьте на коліна, вибачтеся перед загиблими. Не підходите"...

По-четверте, закон про поліцію став правонаступником закону про міліцію тільки після того, як правоохоронці на мітингу порушили про це питання. ВР, яка перед тим відхилила всі пропозиції профільного комітету щодо цього, 23 грудня все-таки проголосувала відповідні закони. Соціальні пільги за правоохоронцями та їхніми родинами збережено. Упущено, однак, ще один ключовий момент. Викидання десятків тисяч поліцейських на вулицю без пропозиції їм будь-яких програм перекваліфікації — навряд чи можна назвати державним підходом, — вважає Олександр Козленко.

Безперечно, переживши Врадіївку, Майдани і всі 23 роки української незалежності, коли у верхній шухляді стола кожного n-го слідчого лежало знаряддя для катувань, можна по-різному ставитися до правоохоронців. Але не до такої ж міри! Переді мною лежать списки чотирьох з семи атестаційних комісій Києва. (Підхід уловити нескладно.) А також затверджена наказом міністра інструкція про порядок проведення атестації поліцейських. Де до складу, наприклад, територіальних атестаційних комісій, крім голови і секретаря, визначених начальником територіального органу за погодженням з очільником поліції, можуть входити керівники кадрових підрозділів, департаменту внутрішньої безпеки, працівники апарату Національної поліції, а також за погодженням — працівники МВС, народні депутати, представники правозахисних і громадських організацій. Тобто знайти баланс професійного і громадського факторів, за бажання, було нескладно. 

Та це за бажання здійснювати реформу, а не прикриватися некомпетентністю громадськості. З восьми членів кожної із цих комісій троє — представники патрульної поліції, які пройшли, як відомо, тримісячні (!) підготовчі курси. А де, дозвольте запитати, згадані міністром фахівці МВС, які пройшли багаторічну школу? Інші п'ять — представники медійних, громадських і правозахисних організацій. Рівняти всіх під один гребінець не мають права. Напевно ж і серед них є серйозні й відповідальні люди. Однак і не згадати телемонологу однієї з громадських активісток, яка зуміла лише за десять хвилин по обличчях сержанта, майора, полковника еt cetera визначити, що "людина якась не така", теж не можу. 

Добрими намірами, як кажуть… Що ж до дороги тих, хто отримає на руки наказ про звільнення після такого відбору, то вона у них пряма — до суду. 

— Хочапісля нашого мітингу ніякої офіційної реакції на позицію правоохоронців не було, принципи проведення переатестацій усе ж таки змінилися, — каже голова Київської організації профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ Петро ВАСЮК. — Якщо до мітингу відсівали 80 осіб зі ста, то після — з точністю до навпаки. На кінець грудня 83% працівників пройшли переатестацію. На черзі полки, де працюють колишні співробітники "Беркута", "Кобри", ДАІ. Більше того, було частково змінено склад атестаційних комісій. Не підхід до представництва, а конкретні люди. Атмосфера стала більш толерантною і спокійною. Надумані й провокаційні запитання зникли. Таке враження, що було дано певну команду.

Паралельно Кабмін вніс деякі зміни до положення про атестацію. З'явилася норма про можливість апеляції на рішення атестаційної комісії. Схоже, міністерство захотіло зберегти обличчя. У результаті багато з тих, хто подав апеляцію, теж пройшли атестацію, — завершив П.Васюк.

Але навряд чи й цьому факту варто аплодувати. Спочатку приниження, а потім глибока толерантність до правоохоронців свідчать про одне: відсутність чіткої стратегії і розуміння проблем, небажання публічно й чесно проговорювати й аналізувати те, що відбувається, завжди штовхатимуть верхівку МВС з крайнощів у крайнощі. Змушувати йти на поводу то в одних, то в інших громадських або професійних груп, намагаючись не стільки реформувати систему, скільки корисливо втриматися біля її керма. 

— Та візьміть той-таки 1917 рік. Якби на бік революції не перейшли 150 тис. білих офіцерів, ніхто б не виграв війни, — каже генерал-полковник, екс-керівник СБУ в 2003—2005 рр. Ігор СМЕШКО. — Почитайте мемуари графа Ігнатьєва, якого Сталін у 30-х рр. відновив у званні, і той до кінця свого життя готував розвідників. Тобто не треба брати людей з Місяця. Потрібно брати професіоналів. Але зараз ми присутні при шоу. Робимо реформи руками схемотехніків, а не системотехніків. Нинішні реформатори ніколи не працювали в подібних структурах і не знають, як загалом повинна працювати правоохоронна система. Особливо у контексті взаємодії її частин — МВС, СБУ, прокуратури й розвідки.

Це дуже добре, що прийшли нові обличчя. Добре, що вони не бояться називати речі своїми іменами. Але є величезна небезпека, пов'язана з відсутністю у них досвіду. У кожній професії є технологія. Якщо в неї не заглиблюватися, якщо не витрачати на це час, вважати, що ти й так усе знаєш, то тобою досить легко маніпулювати. Молоді депутати й громадські активісти повинні про це пам'ятати. Інакше вони ризикують залишитися на поверхневому дилетантському рівні гасел і популізму. І ними періодично користуватимуться більш обізнані й досвідчені політики. Без професіоналів революційним способом побудувати нічого не можна. Якісно вчіть і набирайте нових, ставте в рамки старих. У які? А це вже прямо залежить від владного тріумвірату. Від того, сигнали якої якості вони посилають і системі, і суспільству, — підсумував Смешко. 

Злочинці і заручники

"…Тілесні ушкодження різного ступеня важкості дістали 1127 працівників міліції. З загальної кількості потерпілих 196 осіб отримали вогнепальні поранення, з них убито 7 військовослужбовців Внутрішніх військ і 10 працівників органів внутрішніх справ. Усі вогнепальні поранення й убивства співробітників МВС сталися в Києві у період з 18 по 21 лютого цього року. При цьому співробітники міліції й військовослужбовці Внутрішніх військ на момент отримання вогнепальних поранень були без табельної зброї. Хто саме стріляв у співробітників правоохоронних органів, поки що невідомо" (Г.Москаль, квітень 2014 р., на той момент голова ТСК ВР, що розслідувала загибель правоохоронців).

Однак, жодного вироку суду, пов'язаного з убивствами як громадян, так і правоохоронців на Майдані, досі не винесено. Ми не знаємо прізвищ снайперів, що розстріляли людей. Не знаємо імен не тільки представників старої влади, які давали команди знищувати речові докази, вивозити зброю, що використовувалася при розстрілах мирних громадян, а й керівників уже нової влади, які відіграли цинічну роль. Тих, хто розпорядився спиляти дерева й демонтувати щити на Інститутській. Хто допустив похорон міліціонерів з кулями в тілах, тим самим унеможлививши будь-які експертизи.

У результаті створено міф про погану і в усьому винну міліцію, яка брала хабарі, захищала режим, виконувала злочинні накази, катувала й убивала... Без конкретних прізвищ і доказів. На такому тлі справді зручно демонстративно ховати старий міліцейський мундир-символ, при цьому чомусь думаючи, що ніхто не помічає, що ти панічно натягаєш нову форму на старий зміст.

Але ж спроба поламати цей міф і розставити адекватні акценти в тому, що сталося з ключовим державним інститутом, який забезпечує правопорядок і зазнав після Майдану жорсткого суспільного остракізму, у нинішнього міністра внутрішніх справ Авакова була. І якщо сьогодні на запитання про розслідування подій на Майдані він жорстко відсилає до Генпрокуратури, і та особливо не пручається, то ще навесні 2014 року ситуація була іншою. Тоді міліція і прокуратура пліч-о-пліч працювали над збереженням доказової бази і розслідуванням злочинів. У якийсь момент Авакова звинуватив заступник генерального прокурора Баганець у саботажі, недбальстві і покриванні своїх співробітників. 

Аваков, у свою чергу, у листі на ім'я тодішнього генпрокурора Махніцького зажадав послабити тиск на правоохоронців і, як писав у своїй статті журналіст Валерій Калниш, "запропонував "ініціювати питання" щодо ухвалення законодавчої ініціативи, яка дозволила б звільнити від кримінальної відповідальності співробітників МВС, які виконували свої обов'язки під час масових акцій протесту в період з листопада 2013 по лютий 2014 року, але щодо яких немає вагомих доказів причетності до тяжких або особливо тяжких злочинів". 

Таким чином було зроблено чіткий посил про необхідність розділити правоохоронців на тих, хто виконував свої обов'язки згідно із законом, і тих, хто закон переступав і вбивав. Зібравши для цього необхідну доказову базу. З цього моменту могла початися логічна дискусія про межу між служінням державі і захистом режиму. Могла, але не почалася. 

Обізнані експерти назвали мій аргумент почасти наївним, нагадавши, що то була весна 2014-го — втрата Криму і початок воєнних дій у Донбасі. "На той момент ні сильної армії, ні добровольчих батальйонів іще не було, — пояснює один з них. — Швидше, була всього лише спроба міністра зіпертися на силовиків. Бо захищати країну було нікому. Звідси "Беркут" в АТО. Звідси обвинувачення на адресу Авакова в тому, що він прикривав своїх людей і заважав розслідуванням. Сьогодні ситуація змінилася. Втім, як і ставлення міністра до своїх працівників. Знову ж таки, відсутність чіткого розуміння проблем і здатності обстоювати державний інтерес роблять міністра залежним від коливань громадської думки. А поліцію — незахищеною. Що вкрай небезпечно в нестабільній політичній ситуації, яку переживає країна, стоячи на порозі третього Майдану".

У списку недоробленого в правоохоронній системі є ще одне важливе питання.

— Терпінню людей є межа, можливий потужний протест. У такій ситуації правоохоронні органи можуть повестися по-різному, — каже полковник запасу, міністр оборони в 2005—2007 рр., голова комітету ВР з питань національної безпеки і оборони у 2007—2012 рр.Анатолій ГРИЦЕНКО. Ще під час Майдану я подав судовий позов з приводу незаконного застосування "Беркута" у Києві. У березні 2014-го суд виніс рішення. По-перше, суд визнав, що влада не мала права стягувати в Київ спецпідрозділи з регіонів. По-друге, не мала права застосовувати зброю проти мирних громадян. По-третє, що "Беркут" створено незаконно. Бо визначати структуру й функції силових відомств повинен парламент законом (так записано в Конституції), і ніхто з міністрів-силовиків не має права своїм наказом створювати власні міні-армії (спецпідрозділи), яким надається право застосовувати зброю проти громадян. На жаль, незважаючи на те судове рішення, за два роки після Майдану змін не відбулося: у МВС, СБУ, Управлінні держохорони як і раніше триває практика створення не законом, а відомчим наказом спецпідрозділів типу "беркутів", "альф", "омег", "оплотів". Усе це за межами правового поля.

Які функції спецпідрозділів? Що допускається при масових заворушеннях і провокаціях? Який порядок застосування зброї? Відповіді на ці запитання мають лягти в основу законів. Цього не зроблено жодним силовиком після Майдану. Від того, що "Беркут" перейменовано в КОРД, суть не змінюється. Спецпідрозділи створено незаконно. Системна проблема не вирішена. Що ставить під загрозу і громадян, і бійців спецпідрозділів.

Як поводитися поліцейським у випадку критичної ситуації? Думати. Уважно вивчати наказ про порядок застосування зброї. І ще — завжди є право не виконувати злочинний наказ, закріплене в Конституції і військових статутах. 

Питання про те, де лінія розмежування між правом громадян на протест і застосуванням зброї, — ключове. Саме тому важливо дати на нього відповідь не у відомчих наказах міністрів — у законі! Широке обговорення законопроекту, експертні висновки й рекомендації Венеційської комісії допоможуть ввести у чіткі законні рамки всіх — громадян, владу і правоохоронців, — підсумував Гриценко. 

…Апелюючи до досвіду західних держав, варто сказати, що там влада, припиняючи масові заворушення, поводиться досить жорстко. Але там є довіра до поліції і суду, бо вони захищають не владу, а правопорядок і закон. Бо правоохоронна система там деполітизована і децентралізована.

Дискусія на порушені теми в Україні давно назріла. Нам точно не потрібна косметика — потрібні глибинні реформи, у результаті яких довіра до правоохоронців зросте. Коли стане неприпустимим для нинішньої влади, наступної і будь-якої іншої, використовувати силові структури, щоб займатися корупцією і захищати себе.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
8 коментарів
  • Andrew12 28 января, 14:01 На тій неділі біля дома коллеги ограбили сусідів. Я водиться кинулись до поліції а там відповіли , що не треба ніяких заяв ви що не розумієте ми все одно шукати не будемо, треба було ставити грати і сигналізацію.І це в невеликому містечку у Вінницькій області працівники які пройшли атестацію . Ну і що змінилося? Ну і як вірити народу. І для чого треба такі "професіонали" ? Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Вадим Хабібуллін 17 января, 21:29 Нам точно не потрібна косметика — потрібні глибинні реформи, у результаті яких довіра до правоохоронців зросте!!!
    Miroslav 18 января, 13:50
    У тебя что, серьёзно есть желание довериться правоохранительным органам? И о ком это ты говоришь, о себе во множественном числе или у тебя есть компания, которая нуждается в доверии к правоохранительным органам Украины?
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Юрий Плюшкин 17 января, 15:50 Реформа МВД давно назрела и то , что она началась -очень хорошо. Это единственная реформа в Украине которая идет и общество от нее ждет многое. Может что не так , но она ИДЕТ. Это реформа не одного дня или месяца. Это как минимум 3-5 лет. Все притрется и все будет хорошо. Реформа Щелокова в СССР шла почти 10 лет. , но сейчас она себя эта система полностью изжила. Общество ушло вперед , а система осталась в СССР.Но я хотел бы обратить внимание наших депутатов на УПК Портнова которое полностью нивелировало оперативные службы и следствия под прокуратуру. Все правоохоронные органы должны находится на одном уровне и выполнять свою работу согласно ЗАКОНУ.Вместо этого прокуратурасогласно УПК подчинила себе следствие, а следствие оперативные службы чем полностью убрало оперативные службы как таковые- одно название.И какие мы реформы не делали если это останется.Грош цена всем нашим реформам Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Яков Николаевич Осмоловский 17 января, 12:42 Инна, не будь я Вашим давним читателем и почитателем - ей-Богу, решил бы, что издеваетесь и за дураков читателей держите. Ну ГДЕ Вы увидели единую команду реформаторов Авакова- Деканоидзе? Если Деканоидзе дейцствительно пытается рефыормировать МВД на принципах, реализованых ею в Грузии - то Ававков и стоящий за ним Турчинов преследуют совершенно другие цели. И Деканоидзе им как раз мешает - потому и подставляют. Потому Ваша критика происходящего, не учитывающая этих реалий, способствует не оздоровлению реформы МВД, а помогает Авакову выкинуть из МВД реформаторов. Не Деканоидзе готовила проект реформы органов внутренних дел, заветированный Президентом,и не она туда антиконституйционные положения записывала. Не Деканоидзе без переаттестации зачислила в состав полиции бойцов Беркута.
    Яков Николаевич Осмоловский 17 января, 12:44
    И о децентрализации. После того, как по спискам БПП, Батькивщины и оппоблока в Черкасский горсовет прошли все рэкетиры 90-х ,которые уже 20 лет правят городом при всех сменяющихся властях, черкащанам в дурном сне не приснится передача этим бандитам контроля над муниципальной милицией! И,насколько знаю, аналогичная ситуация далеко не только в Черкассах.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Miroslav 16 января, 21:32 Давно не заходил сюда, а "реформу" МВД ещё не закончили обсуждать. __ Попробуйте и вы несколько месяцев не читать "ЗН"__ Мне кажется, что обсуждение этой "реформы" лишено прагматизма. Чтобы было по делу, нужно спросить с Авакова. Спросить за деньги: сколько потрачено и откуда они, сколько нужно потратить до конца и откуда эти деньги будут брать, во сколько обходиться бюджету один полицай и др. __ Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Liza_UA 16 января, 18:15 Як тепер стало зрозуміло, реформи міліції НІЯКОЇ НЕ ВІДБУЛОСЯ, а є лише освоєння Аваковим і грузинками американських грошей на фасадну замну ГАЇ на поліцію під фанфари піар-акцій. Коли гроші спонсорів закінчаться і всі нові машини поліції будуть розбиті, шоу прийде кінець. А правдою є те, що ТАКОГО розгулу побутової злочинності, як масове обкрадання квартир і дачних будинків у столиці України, як зараз, не було за останні 40 років!!! Виносять ВСЕ, навіть стару постільну білизну старий одяг!!! Звернення у міліцію ім. Авакова - це звернення до порожнечі. Бо слідство як виявилося не включили у шоу, а взагалі ліквідували у новому законі за нецікавістю шоуменам гурту Авакова. Як нецікаві їм і всі інші функції міліції на які не виділено американських грошей. Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
Курс валют
USD 24.88
EUR 28.34