В Орду. В Орду! Президенту Путіну заважає "київський спадок"

Катерина Щоткіна 15 листопада 2014, 00:16
крест

Читайте також

"Декларація російської ідентифікації", ухвалена цього тижня Світовим російським народним собором, виявилася ще більш заплутаною, ніж її попередник — "Русский мир". Там з ідентифікацією все було порівняно просто: слов'янська спільність і православ'я, характерне для тієї спільності. Загалом, більшість українців, росіян та білорусів під цю загальну ідентифікацію підпадають. "Декларація російської ідентичності" у цьому сенсі настільки незграбна, що, поза сумнівами, — це "план Б", причому зліплений нашвидкуруч. Патріарх Кирило, який квапив Всесвітній російський народний собор швидше ухвалити цей документ, очевидно, відчуває, як нездоланна течія прибиває його до узбіччя історії.

"Декларацію російської ідентичності" було написано ще на початку року — коли доктрина "Русского мира" полягла жертвою "кримнашу" та перших колорадських ластівок на Донбасі. Була вона сирою, сповненою суперечностей і видавала розгубленість авторів. Її не надто "світили", ніяких бурхливих дискусій вона не викликала, — сіренькі тексти не сприяють дискусіям. Цю не особливо велику карту, судячи з усього, тримали в рукаві — на випадок якщо ситуація стане ще гіршою. В результаті редакція нової "доктрини єдності", що потрапила на затвердження Собором, виявилася такою ж — сіренькою і зліпленою "з того, що було". Зі "слов'ян, угро-фінів і тюрків" — тобто того, що становить теперішню Росію, мінус Україна і Білорусь.

І все б нічого — і російська мова з російською культурою, і "вільний вибір ідентифікації", і "емоційний зв'язок з великими подіями історії" і т.п. — та, хоч лусни, немає місця "формотворчій ролі православ'я". Більшість віруючого населення країни — не православні. То чому б неправославна більшість стала приймати за "державотворчу релігію" саме православ'я?

Доктрина "об'єднавчого православ'я" була хороша для зовнішнього використання — як чинник, що об'єднує в таку собі духовно-культурну спільність уламки імперії. Але всередині сучасної Росії православ'я — швидше, перешкода єдності. Тамтешня громадянська релігія повинна будуватися на чомусь зовсім іншому. І хоч я не зовсім розумію, що мали на увазі автори декларації під "емоційним зв'язком" з великими історичними подіями на кшталт "подолання Смути" і Куликовської битви, — та навіть це "нутром чую" як чинник єдності виглядає реальніше, ніж "російське православ'я" .

Чому ж тоді патріарх Кирило лобіював такий відверто безпомічний текст?

Напевно були причини. Наприклад, його стривожили історичні прозріння президента Путіна. Який, звісно, просто розважає публіку історією з географією — не про курс же рубля йому говорити і не про псковських десантників, які — "державна таємниця". Але тенденції, окреслені в його розмові з істориками, відводять усе далі від виплеканої патріархом картини "Русского мира". Публіка, звісно, вчепилася в президентську критику князя Ярослава Мудрого, що "не визначив порядку престолонаслідування" і тим "послабив Російську державу". Але ж це далеко не все. Якщо зібрати всі "сигнали" Путіна, послані на цій історичній (в обох сенсах) зустрічі, то перспективи російської історії запаморочливі. Але доволі невтішні для патріарха Московського.

В одному патріарх і президент, як і раніше, єдині: Росія — "оригінальний цивілізаційний проект". Колись патріарх подарував цю ідею президентові. Правда, той споганив віртуальний проект реальним втіленням, але ідея нікуди не поділася. Легенду про "російську цивілізацію", як і раніше, підтримують усі — від патріарха Кирила до телеканалу "Россия-1". Проблема проекту очевидна — в ньому немає оригінальності. Росія залишається "недоєвропою". І ніяке "євразійство" не врятує — бо це слово нічого не означає, за ним немає жодного змісту, під ним — жодної бази. Тобто це поняття аж ніяк не застосуєш на практиці.

А все ж, що потрібно для того, аби проект набув шуканої оригінальності, — відкинути думку про вкоріненість у Київську Русь. Адже Київська Русь була глухою, дивною, в чомусь — відсталою, та абсолютно однозначно — європейською. Тому вкоріненість у Київ неминуче робить російський цивілізаційний проект "ніби європейським" навіть більшою мірою, ніж петровські реформи та німецьке походження представників династії Романових.

Сакральний флер "київської епохи" і потривожив Путін. "Золотий вік" Русі — епоха київських князів — виявився просто "однією з версій", якій сам президент, здається, не особливо довіряє. Князі, навіть найкращі з них, не відзначалися державницьким розумом. Крім того, за Путіним, усі ці Рюриковичі були не більш ніж узурпаторами. Представниками охоронної фірми, які потихеньку віджали бізнес, тобто владу, у роботодавця. Чим вони відрізняються від Золотої Орди, яка просто прийшла й "експропріювала експропріаторів"? "Рекетнула Русь" у вікінгів і сама стала "дахувати" цей бізнес — роздавати ярлики на княжіння за скромну данину.

Я не знаю, чого забракло Путіну — освіти, уяви, нахабства чи просто "момент ще не назрів", — чому він прямо на тій історичній зустрічі не дав відмашку своїм слухачам-історикам написати нову, ординську версію історії Росії. Все, що потрібно для цього зробити, — подолати травму "ординського розгрому", який автоматично перетвориться на ще одну "велику перемогу". Росії треба позбутися "Києва в собі", "києвоцентризму" власної історії й ідентифікації. Це для Києва татари — нашестя, катастрофа, занепад. А для Москви падіння Києва стало першим дзвіночком прийдешнього історичного тріумфу.

Але це, можливо, просто занадто грандіозно для Путіна. Київ, як і раніше, міцно стоїть йому впоперек горла. Тому й мусолить він Ярослава Мудрого навпіл з "Російською державою". Тоді як міг би просто сухо зазначити, що князь-варяг не впорався з керуванням через низькопоклонство перед західницькими уявленнями про закон і право. Що, зрештою, й призвело країну до розпаду, який, своєю чергою, був вилікуваний хірургічним втручанням Батия з династії Чингізидів — однієї з найславетніших династій в історії "держави Російської".

Переписати російську історію з погляду Орди — дуже цікавий експеримент. Навіть якщо його власне історична цінність не виявиться занадто високою через товстий-претовстий шар ідеологічного тліну. Але навіть у такому вигляді він міг би додати світовому історичному полотну нових барв. І найголовніше — це, можливо, саме те, що необхідне росіянам, аби визначити нарешті своє місце у світі й історії, перестати бути "загадкою" бодай для самих себе. "Декларація російської ідентичності" — дурниця, порівняно з ґрунтовною ревізією власної історії та етногенезу.

Прийнявши "ординське" походження як історичну даність, "Русский мир" зможе нарешті претендувати на цілком оригінальний "цивілізаційний проект". Бо поки він натягує на себе європейські моди — це скидається на жалюгідне наслідування. А треба просто змінити традицію і звернутися до істинного коріння. Зрештою, що останнім часом робив Кремль стосовно своїх найближчих сусідів по планеті та "спільній історії"? Роздавав ярлики на княжіння. А коли в Києві збунтувалися проти ординського намісника — як колись у якомусь Новгороді, — послав "приборкувачів", новітніх олександрів невських, "православних героїв", які вбивають одновірців в ім'я торжества Орди. Огида до католиків, до речі, теж показова. А як органічно в цей проект уляглися б "кримнаш", колонізація Далекого Сходу китайцями і навіть війна на сході України. Це для європейської цивілізації завойовництво — фе. А для Орди — вельми похвальне прагнення повернути собі все, чесно завойоване предками. Прибалтам, білорусам і полякам — приготуватися.

Але такий поворот історичного керма має дуже не сподобатися патріархові Кирилу. Бо все, так довго й старанно вибудовуване патріархом, піде прахом, — у цьому "ординському" цивілізаційному проекті немає місця "визначальній ролі православ'я". За Київ і "київську купіль" тримається переважно патріарх Кирило. Путіну ця купіль заважає — він уже знайшов альтернативне "містичне місце сили" в Криму — тобто в Орді, якій Крим належав задовго до Блискучої Порти. Тому патріарх Кирило так старався, особисто проводив президентові екскурсію залами виставки "Рюриковичі", розповідав-показував, тому тепер він так поспішав і квапив ВРНС з прийняттям "Декларації російської ідентифікації", згідно з якою росіянин — це будь-хто, хоч марсіанин, тільки б погоджувався з "формуючою роллю православ'я".

Тобто патріарх виявляється тепер гальмом на "цивілізаційному проекті" — бо залишається в полоні і кільватері європейських процесів. Він, як і раніше, змагається з Папою Римським. Тому не вдалося закріпити роль християнства як формуючої релігії в конституції ЄС, — а ось патріарх візьме й закріпить на ввіреній йому канонічній території. Дарма що місія провалена і вже, можливо, нездійсненна. Що більшість населення не сповідує православ'я у версії РПЦ. Що сам президент обмовився, що від православних кліше час відмовлятися, оскільки мусульман у Росії більше, ніж православних.

Втім, "ординська" версія історії Росії може дати друге дихання навіть замшілому міфу "Москва — Третій Рим". Тільки від "Риму" краще відмовитися — адже це знову європейське кліше. "Російському православ'ю" треба придумати іншу місію. І швидше — доки РПЦ не визнали "організацією — іноземним агентом", оскільки засновано її було на території іншої держави. Хрестили Володимира Красне Сонечко, звісно, в "кримнаші", але Руську митрополію цей представник конкурентної "охоронної фірми" створював у Києві.

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
22 коментаря
  • Алексей Дулян 22 ноября, 08:05 Россия мусульманская держава надо это признатъ
    SOUZ_21 1 декабря, 06:13
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Galazjuk Oleg 21 ноября, 15:39 По сути Россия всегда была ордой - и этот аргумент бесспорен как с исторической, так и с географической точек зрения! Страна "кочевников" подмявшая под себя одну шестую Земли и тупо проедающая природные ресурсы.. в этом суть паразитарного по сути дела образования.. тот вклад в мировую культуру был по сути сделан представителями покорённых народов или их потомков. Так что если Путин примет ислам я не удивлюсь.. вот только заковыка...захочет ли он в таком солидном возрасте сделать себе обрезание!? Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • spragly 18 ноября, 16:23 Емоції емоціями, але треба українським політикам працювати з російською масою аналітично і російськими ж руками. Касьянов, Нємцов та Явлінський хорошіє рєбята, але російський народ за ними не йде і не піде. Більш того, еліта Росії розколота: одні як Кох та Ілларіонов емігрували, інші підносять та відкочують чєкістам. Отже Україні треба будувати монархічну опозицію всередині Росії і "обіцяти монархістам золоті гори". Монархічна опозиція розколе Росію, але якщо вона обіцятиме не знищувати соціал-демократів та анархістів, то російський народ може за нею і піде. Потім буде момент слабкості Росії, коли мінятиметься влада з чєкістів на монархістів. Отут треба дотиснути і домогтися гарантій безпеки та незалежности України. Можна перейменувати Президента в Гетьмана і записати всіх виборців в козаки. Демократичної суті української виборчої системи таке перейменування не змінить, але полегшить внутрішню пропаганду в Росії. Крим можна розполовинити, Сєвастополь віддати Росії, а решту повернути Україні, як воно де-факто і було. Головна українська мета в цій грі - конституційні монархи Росії будуть боротися з агресивним совком. Монарх спрямує дурну енергію донців, кубанців та пітєрцов проти внутрішньо-російських совков і прибере їх з України. Всі сучасні престоло-наслєднікі Росії є прозахідними людьми. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Flutter 17 ноября, 21:40 «На основе программных тезисов настоящего документа («Декларации русской идентичности») предлагается следующее определение русской идентичности: «Русский – это (1)человек, считающий себя русским; НЕ ИМЕЮЩИЙ!!! иных этнических предпочтений; (2)говорящий и думающий на русском языке; (3)признающий православное христианство основой национальной духовной культуры; ОЩУЩАЮЩИЙ!!! солидарность с судьбой русского народа»» - положення (1, 2, 3) не викликають заперечень: така людина, живучи в Україні, любитиме свій край, не менше ніж українці. «НЕ ИМЕЮЩИЙ!!!» і «ОЩУЩАЮЩИЙ!!!» сьогодні, однозначно, є ВОРОГОМ №1!!! для України. Патріарх Кирило визначив ідентичность бандитів Сходу України. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • felek 16 ноября, 21:19 Отже розберем три основи "русской идентичности" * Русская культура - провінційне наслідування Західних зразків з відставанням на 20-50 років. * Русскій язик - оформлений у літературну мову можайський піддіалект середнього діалекту великоросійського наріччя. Виник на території віддаленій від княжої Русі на 710 км. * Русское православие - створена Петром І та вдосконалена Сталіном структура маніпуляції нижчими прошарками населення в інтересах Держави. Цитата: "Свободу пресечь. За всякую проделку вешать" (святитель Феофан Затворник Творения. Собрание писем. М. Псково-Печерский мон. Паломник, 1994 (репр, изд., 1898). Вып.7.№1144(1881) ) Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Idd Qd 16 ноября, 14:48 Многабукаф ниасилил. Ответ на поставленный вопрос с "перписыванием" очень прост - в Китае есть такая провинция которая называется Внутренняя Монголия. Попытавшись претендовать на наследие Чингисхана Путин автоматически и бесповоротно разосрется еще и с Пекином. Да и вообще в качестве нового пути для РФ уже давным-давно был избран ислам, вот только времени не хватило. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • aero21 16 ноября, 07:32 Как могут рассуждать о славянстве, о православии народец созданный в 1917 роци лёвою брунштейном и карлом радеком из жыдов черты осёдлости и само назвавшись в честь рогульки Ларысы Косой,(для дебилов-укропов, историю всё равно не знаете, она нарисована на 200 гырывнех, що уже умерла в Грузии вид сифилису) так вот и желаете своё 100 тысячелетие, не отпраздновав даже 100 летия, так и ведите его от Авраама и Моисея, но сперва обрезавшись, и вспомнив шабат и кошер, хероям сала!! Відповісти Цитувати
  • talymon 15 ноября, 20:30 "Московские люди землю сеют рожью, а живут ложью"(із зібрання прислів'їв Владіміра Даля)... Ось про одну з таких побрехеньок, дотичних до тексту автора і про кримський слід в історії Росії : "19.02.2011 17:01 === Почему московским царём мог быть только татарин?=== В середине XV века, московские князья признали себя младшими братьями рода Гираев, а крымских ханов своими царями. Одновременно они заимели поддержку и покровительство правящей династии, а также определенные права и обязанности по "собиранию земли золотоордынской" в новое единое государство во главе с Гираями. С начала XVI века, когда Крым стал вилайетом (губернией) Османского халифата, верховным правителем для Московии стал считаться султан в Стамбуле, тем не менее, как выражаются сейчас, правом «оперативного управления», по-прежнему обладали крымские ханы. Известно, что Иван III (дед Иван Грозного) в знак своего вассального положения перед крымским ханом, принес на Библии присягу на верность дому Гираев, признав их наследниками рода Чингиз-хана. Эта присяга строго соблюдалась вплоть до 1700 года, и Московия платила дань Крымскому ханству, как своему суверену и хозяину. Об этом напоминает и известный русский историк С.М. Соловьев в сборнике "Чтения и рассказы по русской истории” , "турки были страшно истощены (к 1700 году беспрерывными войнами) и заключили мир, уступили России Азов со всякими старыми и новыми, уже построенными Петром городками; а крымский хан должен был отказаться от дани, которую до сих пор платила ему Россия под благовидным названием поминков или подарков" / стр. 502-503./ Московия и при Иване Грозном, во второй половине конце XVI века, платила дань Крыму, как и царям Золотой Орды. Но русские имперские историки отчаянно обходят молчанием зависимость Москвы от Крымского ханства, явно опровергающее сам факт независимого существования Московии, как царства, в XVI веке. Однако, будучи вассалом Крыма, Московия в этом положении имела и выгоду. Крымские ханы оказывали Московии постоянную военную и политическую поддержку, в так называемой Ливонской войне. Именно в результате поддержки Крыма, войска Ивана Грозного в начале войны одерживали одну победу за другой. Но с 1563 года отношения между Московией и Крымским ханством стали резко меняться. А в 1570 году османский султан Сулейман Кануни потребовал ликвидации автономии Московии. Вот что писал историк К. Валишевский в своей книге "Иван Грозный": "С 1563 по 1570 г. Иванъ напрасно старался предотвратить татарское нашествiе... Безуспешно послы его, как Нагой и Ржевскiй, являлись к хану с миролюбивыми речами и великолепными подарками...Но султан потребовал возвращенiя Казани и Астрахани и признанiя Московскаго государства подвластным Порте"./ стр. 224./ Причина недовольства сюзеренов своим вассалом крылась в следующем: в 1561 году Московия получила званую ложную грамоту Константинопольского патриарха, где Ивана IV признали прямым наследником византийских императоров. То ли эта лживая грамота стала сочинением московских церковных владык, то ли за деньги ее сочинили в Константинополе, без ведома Вселенского Священного Собора. Не суть важно. Сам факт посягательства Ивана IV на наследие древнего титула византийского Кесаря зафиксирован 1561 годом. Естественно, в течение нескольких лет об этом посягательстве московского князя донесли крымскому хану, который вполне обоснованно считал Ивана IV своим подданным. Хитрая изворотливость Ивана IV не помогла. Хан Девлет Гирай решил проучить строптивого самозванца, посягнувшего на титул византийского императора. И в 1571 году войска крымского хана двинулись в Московию. Московские князья выступили навстречу крымской конницы и остановились на рубежах р. Оки. Однако крымский хан обошел московитов и двинулся, форсированным маршем прямо к Москве. Московский князь бежал вначале без оглядки в ярославские леса, однако затем пришел на переговоры с "милосердным братом". Вот как описывает те события Н.Карамзин в "Истории государства Российского": "15 июня он (Иван IV) приблизился к Москве и остановился в Братовщине, где представили ему двух гонцов от Давлет-Гирея, который, выходя из России (Московии), как величавый победитель желал с ним (Иваном IV) искренно объясниться... На вопрос Иоаннов о здравии брата его, Давлет-Гирея, чиновник Ханский ответствовал: "Так говорит тебе Царь наш:...Я везде искал тебя, в Серпухове и в самой Москве; хотел венца с головы твоей: но ты бежал из Серпухова, бежал из Москвы - и смеешь хвалиться своим Царским величием, не имея ни мужества, ни стыда!.. снова буду к тебе,...если не сделаешь, чего требую, и не дашь мне клятвенной грамоты за себя, за детей и внучат своих". Как же поступил Иоанн?.. Бил челом Хану" Русские штатные историки постоянно убеждали, что эти «дикие татарские варвары» приходили в Московию, дабы учинять грабежи и разбои. Они избегали давать объяснения военному походу Девлет Гирая. Такими нехитрыми методами снималась ответственность с московских князей за творимые по их вине разбои, и упорно замалчивалось, что в данном случае крымский хан пришел наказать вассала-данника за обычное неповиновение. Ивану Грозному ничего не оставалось, как "ударить челом" хану Девлет Гираю и по всей видимости, дать так называемую «клятвенную грамоту за себя, за детей и за внучат своих», как давали подобные клятвы все его предки. Так, род московских Рюриковичей, до последнего своего колена, оставался в вассалах у ордынцев, а затем у крымских ханов. Девлет Гирай оставил Московию, взяв с царя обещание, что тот откажется от своих замыслов, в противном случае, пообещал снова явиться с войском. Иван Грозный хорошо понимал, что второй удар от крымцев Московия не выдержит. Поэтому он решился на вынужденный и вполне осознанный поступок, который в общепринятой истории трактуется как "странная прихоть сумасбродства царя". В 1575 году он публично сложил с себя титул царя – наследника Византийского, отказался от престола в пользу своего дальнего родственника, касимовского хана Саин-Булата и на несколько лет ушел в Александровскую слободу. Саин-Булат принял царский титул по всем полагающимся канонам византийского императора. А Иван IV с этого времени потерял свой фальшивый титул, и стал именоваться, как и его предки, - московским князем. Актом отречения Иван Грозный продемонстрировал крымскому хану и Османскому халифату, что не претендует на первенство. Тотчас же, после отречения Ивана IV от императорского титула, было снаряжено великое посольство с богатыми дарами в Бахчисарай, дабы доложить Гираям об этих событиях, все объяснить и покаяться в возникшем ранее недоразумении. Вот как Иван IV напутствовал своего посла: "… вести себя смирно, убегать речей колких, и если Хан или Вельможи его вспомянут о временах Калиты и Царя Узбека, то не оказывать гнева, но ответствовать тихо: не знаю старины; ведает ее Бог и вы, Государи!". Предпоследний представитель московского рода Рюриковичей отчетливо сознавал свое древнее зависимое родство от великих Чингизидов. Гираи поставили Ивана IV в тот династический ряд и на то место, где ему и полагалось находиться. Однако, значительно позже, русская правящая элита постаралась сочинить иное, и тем самым, попыталась выдать ложь за правду. Использованы материалы сайта История.ру "
    Galazjuk Oleg 21 ноября, 15:52
    Было бы полезно добавить,что Русские царине только самозванцы все до единого,но также и то,что никаких прав именовать себя императорами они не имели!
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Андрей Польщенко 15 ноября, 19:07 -- Все, что нужно для этого сделать — преодолеть травму "ордынского разгрома", который автоматически превратится в еще одну "великую победу". России надо избавиться от "Киева в себе", от "киевоцентризма" собственной истории и идентификации. Это для Киева татары — нашествие, катастрофа, погибель. А для Москвы падение Киева стало первым звоночком грядущего исторического триумфа. вот вот, еще у Фоменка-Носовского были пробные "высеры" (поглядите фильм "Русь-Орда" в ихнием исполнении), наверное это был тестовый вброс, на тему а как среагируют, как поймут.. тот самый план Б
    Андрей Польщенко 15 ноября, 19:08
    вот вот, еще у Фоменка-Носовского были пробные "высеры" (поглядите фильм "Русь-Орда" в ихнием исполнении), наверное это был тестовый вброс, на тему а как среагируют, как поймут.. тот самый план Б
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Sergiy Shchukin 15 ноября, 19:03 Цікава стаття, але не зрозуміло, чому автор вважає, що мусульман у Росії більше, ніж православних. Наприклад, тут http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%B3%D1%96%D1%8F_%D0%B2_%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%97 наводиться зовсім інша статистика...
    eqmlista 16 ноября, 13:17
    Имеется ввиду активноверующие, а не все те, которые подпадают по внешним и желаемым признакам в разряд верующих. Так вот, активноверующих мусульман в РФ большинство. Под активноверующими подразумевается лицо постоянно и по возможности полно соблюдающие все каноны данной религии.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 25.90
EUR 27.56