Страта богослова

Віталій Федянін 15 січня 2016, 00:00
богослов

Читайте також

Знищити слово — справа складна. Значно простіше знищити людину як носія цього слова, про що свідчить уся історія людства. Щоправда, після смерті людини її слово може продовжувати жити і в певний момент набути достатньої сили, щоб запустити низку подій. 

Саудівська Аравія 2 січня 2016 р. стратила відомого шиїтського проповідника Німра Аль-Німра, звинуваченого в тероризмі, підбуренні до міжконфесійного розбрату, в непокорі владі і незаконному володінні зброєю. 

Аль-Німра як одного з відомих борців за конституційні зміни в королівстві затримували чотири рази. Зокрема, 2009 р. він закликав до відокремлення східних провінції від Саудівської Аравії, якщо права шиїтської меншості зневажатимуться. Тоді його відпустили, але вже 2012 р. проповідник виступив на захист шиїтів у провінції Аль-Катіф, які вийшли святкувати смерть колишнього принца-наступника, міністра внутрішніх справ королівства Наіфа бін Абдульазіза. Аль-Німр назвав його "тираном" і висловив сумнів у праві короля призначати принца-наступника без консультацій з населенням східних провінцій. Такого йому вже не пробачили і в жовтні 2014 р. винесли смертний вирок. 

Саудівська Аравія чудово розуміла, хто стоїть за Аль-Німром, який 10 років провчився в одній з найвідоміших духовних шкіл в іранському Кумі. Передбачав Ер-Ріяд і можливі наслідки своїх дій, але попри це наважився на різку відповідь Тегерану, стративши підготовленого ним богослова. Протести проти цього прокотилися на сході Саудівської Аравії, в Бахрейні, Лівані, Іраку, а в столиці Ірану мітингувальники увірвались і розтрощили саудівське посольство. Нападу зазнало й консульство королівства в Мешхеді. Через це Ер-Ріяд розірвав дипломатичні відносини з Іраном, припинив з ним економічну співпрацю, повітряне сполучення і заборонив своїм громадянам відвідувати цю країну, хоча президент Рухані засудив напад і пообіцяв притягнути винних до відповідальності. Однак саудівська сторона заявила, що має докази спланованого характеру нападів на свої дипломатичні установи. Хвиля взаємних обвинувачень не припиняється донині. 

Різке загострення відносин між Саудівською Аравією та Іраном сягнуло такої межі, що у світі заговорили про можливість війни між цими регіональними суперниками. Самі учасники конфлікту навіть почали думати, що їх справді підштовхують відкрити вогонь проти одне одного. Від гріха подалі саудити й іранці на офіційному рівні заходилися всіх переконувати, що не мають наміру розв'язувати бойові дії. Це правда. Ер-Ріяд і Тегеран не готові сьогодні до війни.

Жодна зі сторін не певна, чи вистоїть у військовому протистоянні. Однак, як здається, більше сумнівів із цього приводу в "домі Саудів", якому і без війни вистачає внутрішніх джерел нестабільності. Шиїтська меншість у східних провінціях, де, до речі, розташоване найбільше саудівське нафтове родовище Аль-Гаввар, вже переросла соціально-економічні вимоги. Завдяки тому ж таки Аль-Німру там кристалізувалися цілком конкретні політичні гасла. Не варто забувати і про захід, де в колишньому королівстві Хіджаз з часів об'єднання є запитання до правлячої родини. 

Крім того, триває конфронтація за лідерство між онуками короля-засновника Абдульазіза Аль Сауда — принцом-наступником, віце-прем'єр-міністром, міністром внутрішніх справ Мухаммадом бін Наіфом і заступником принца-наступника, віце-прем'єр-міністром, міністром оборони Мухаммадом бін Сальманом. За зовнішню політику в основному відповідає останній, і саме його критикують за надмірну агресивність, через що у цій сфері на спостерігається позитиву. 

Звичайно, ці обставини не означають, що відносини між Саудівською Аравією та Іраном нормалізуються. Швидше навпаки, традиційні суперники активізують міжконфесійну проксі-війну. Для цього вони мають чимало майданчиків, де можуть відпрацьовувати будь-яку фазу гібридного конфлікту: прямі бойові дії (Ємен, Сирія), диверсійно-партизанську діяльність (Бахрейн), інформаційно-психологічні операції (Ліван, східні провінції Саудівської Аравії). Тобто Ер-Ріяд і Тегеран мають простір для реалізації свого конфліктного потенціалу, і пряма війна їм зараз ні до чого. 

Саудівська Аравія спробувала об'єднати навколо себе країни регіону, провівши екстрені засідання Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ) і Ліги арабських держав (ЛАД). Однак саудівській дипломатії вдалося досягнути лише мінімально очікуваного результату — засудження дій Ірану і заклику припинити втручання у внутрішні справи. Ер-Ріяду не вдалося узгодити кроки щодо санкцій або ізоляції Тегерана. Потужно підтримали Саудівську Аравію тільки дуже залежні від неї Бахрейн, Джибуті, Сомалі і Судан, які на знак солідарності розірвали дипломатичні відносини з Іраном. Інші братні арабські країни лише понизили рівень відносин до тимчасових повірених, відкликавши послів з іранської столиці (Йорданія, Катар, Кувейт, ОАЕ). 

З огляду на низьку ефективність політико-дипломатичної блокади з боку арабських країн у протистоянні з ісламською республікою, Саудівська Аравія намагається розширити рамки арабського світу. Користуючись ескалацією відносин з Іраном, Ер-Ріяд спробував оживити створену ним у середині грудня минулого року ісламську військову коаліцію для боротьби з тероризмом. А для цього потрібні реальні бойові підрозділи. Та крім самої Саудівської Аравії, можливість їх надати мають тільки Туреччина, Пакистан і Єгипет. До того ж і операція в Ємені засвідчила: якщо доходить до практичних заходів, жодна із зазначених країн своїх військ коаліції під егідою королівства не надасть. 

Заступник принца-наступника, віце-прем'єр-міністр, міністр оборони Саудівської Аравії принц Мухаммад бін Сальман 10 січня відвідав Ісламабад. Однак навіть особисті переговори з керівництвом Пакистану не переконали останній послати свої війська, хоча від поставок зброї пакистанська сторона не відмовляється. Очевидно, добре розуміючи, що королівство заявило про ісламську військову коаліцію насамперед для протистояння Ірану в регіоні, ніхто не хоче ставати прямим учасником саудівсько-іранського конфлікту. Як і встрявати у протистояння між США і Саудівською Аравією: адже остання оголосила про свою коаліцію на знак категоричної незгоди з американською політикою в регіоні. Саудитів не влаштовують американські методи боротьби з ІДІЛ, тому вони й вирішили створити "свою команду". 

Водночас саудити хочуть натиснути на іранців економічно. Товарообіг королівства та ісламської республіки останнім часом становив близько 200 млн дол., тому припинення торгівлі не має вирішального впливу на жодного із цих регіональних суперників. Інша річ — РСАДПЗ. Наприклад, товарообіг Об'єднаних Арабських Еміратів та Ірану у 2014 р. сягнув 17 млрд дол. Принц Мухаммад бін Сальман відвідав емірати, щоб погодити з принцом-наступником Абу-Дабі Мухаммадом бін Заїдом Аль Нахаяном можливість вплинути на ісламську республіку економічно. Поки що ОАЕ не готові обмежити торгівлю з Іраном, який є четвертим за важливістю торговельним партнером країни, проте в разі активізації іранців на еміратському напрямку ОАЕ можуть погодитися на цей крок. 

Важливо зрозуміти, чому Саудівській Аравії знадобилося піти на загострення відносин з Іраном саме тепер. Звичайно, це питання цінностей, культурних і релігійних особливостей, але королівство справді має суверенне право відповідно до власного законодавства виносити вироки своїм громадянам і виконувати їх. Більше того, Аль-Німра звинуватили у "фітні" (смута, громадянська нестабільність). Це слово широко використовується у священному для мусульман Корані. 

Сура "Військові трофеї" застерігає: "Бійтеся фітни, яка вражає не тільки тих, хто нечестивий. І знайте, що Аллах суворий у Своєму покаранні". А ще в Корані, який разом із сунною пророка є офіційною конституцією королівства, сказано, що "фітна гірша за смерть" (сура "Корова"), бо в умовах громадянської нестабільності більше за всіх страждає найменш захищене мирне населення. Це може комусь не подобатися, як-от ЄС і США, які засудили страту Аль-Німра, закликавши Саудівську Аравію поважати права людини. Ер-Ріяд міг відкласти виконання вироку або взагалі замінити його, проте не зробив цього. 

Як здається, головною причиною тут є принципова незгода Саудівської Аравії з іранською ядерною угодою, яка відкриває шлях до зняття санкцій з Ірану. Саудівське керівництво на всіх рівнях доносило свою думку адміністрації Барака Обами — не можна випускати іранців з клітки без залізних гарантій. Білий дім намагався переконати Саудів, що їхні інтереси будуть враховані, однак шейхи вважають інакше. Вони стовідсотково передбачали реакцію Тегерана на страту Аль-Німра, і вона їм була потрібна, щоб укотре показати американцям і всьому світу відверте втручання Ірану у внутрішні справи. Під час екстрених засідань РСАДПЗ і ЛАД аравійці гучно про це кричали, а розтрощене саудівське посольство слугувало промовистою ілюстрацією. 

Друга причина — нафта. Глобальний ринок "чорного золота" очікує найближчими днями зняття з Ірану санкцій, у тому числі й обмежень на експорт нафти. Природно, що Саудівська Аравія не хоче, щоб на торгах з'явився такий потужний продавець нафти як ісламська республіка, тому всіма можливими засобами намагається відтягти цей момент, демонструючи неповагу Ірану до базових міжнародних принципів.

Водночас Ер-Ріяд готується до зняття санкцій, розглядаючи різні варіанти дій упродовж наступного періоду низьких цін на нафту. Для фінансування дефіциту бюджету королівство навіть вивчає можливість первинного розміщення акцій (ІРО) своєї компанії Saudi Aramco — найбільшого у світі виробника нафти. Аналітики оцінюють вартість повного пакета акцій у мінімум трильйон доларів, що більше, ніж капіталізація Apple (близько 540 млрд дол.). Таким чином, навіть 10% акцій Saudi Aramco здатні покрити дефіцит бюджету, який у 2015 р. сягнув 100 млрд дол., а в 2016-му прогнозується на рівні 87 млрд. 

Крім того, Саудівська Аравія активно вивчає відновлювану енергетику, усвідомлюючи, що з кліматичними змінами і розвитком технологій викопні ресурси залишаться в минулому. Американська консалтингова компанія Frost & Sullivan прогнозує, що Ер-Ріяд витратить до 2040 р. 109 млрд дол. на будівництво об'єктів відновлюваної енергетики, які дадуть їй змогу виробляти 54 гігават енергії. 

Усі визнають, що падіння цін на нафту спричинене перенасиченістю ринку через стрімке збільшення видобутку нафти в США. Однак ніхто не може точно спрогнозувати, якою буде ціна нафти навіть наприкінці цього року. Точно відомо, що Ер-Ріяду дуже не подобаються американські плани розпочати експорт нафти, тому королівство не знижуватиме видобутку, щоб не втратити своєї частки на ринку. 

Немає сумніву, що Саудівська Аравія вважає Іран найбільшою для себе загрозою. Тому традиційний конфлікт цих двох регіональних суперників триватиме. 

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Немає коментарів
Реклама
Останні новини
USD 26.76
EUR 28.75