Аграрне бездоріжжя

Володимир Чопенко 10 березня, 23:04
123
www.economica.net

Читайте також

А як м'яко стелили, анонсуючи радикальні реформи в АПК, унікальні стратегії та далекосяжні плани… 

Як міністр радів зрослому майже у 20 разів бюджету АПК. Наліво й направо роздавав 5,5 млрд грн бюджетної підтримки. Обнадіював сільгоспвиробників, котрі обробляють до 500 га, адресною фінансовою допомогою на гектар. Дрібних фермерів обіцяв зробити платоспроможними за рахунок 700 млн грн Фонду гарантування кредитів. Він настільки розщедрився, що ладен був 1% від частки сільгосппродукції у ВВП повністю спрямувати на підтримку малих і середніх фермерів. Йому вторив прем'єр…

Ви знайдете підтвердження цим просторікуванням у бюджеті-2017? Окремим рядком із цільовим кошторисом? Чи про державну підтримку експорту агропродукції, хай навіть переважно сировинного, до якої вдаються розвинені країни? Як-не-як, аграрна економіка України нині найщедріше з усіх посестер наповнює валютою головну скарбницю. Можливо, я пропустив анонсовану програму щодо компенсації витрат на страхування від сільськогосподарських ризиків? А як щодо видатків для здійснення відшкодування витрат фізичних осіб на послуги з ідентифікації та реєстрації тварин, без чого немислиме ні епізоотичне благополуччя, ні експорт свинини, яловичини та баранини?

Власне, що із аматорської міністерської концепції "3+5" (реформа держпідприємств, органічне виробництво, розвиток сільських територій, зрошення і т.ін.) зумів відстояти її автор у цьогорічному бюджеті? Сумарно — нуль! Та навіть товстіший проти минулорічного гросбух АПК не компенсує аграріям втрат від скасування спеціального режиму ПДВ, остання сума якого вбиралася, за різними оцінками, у 20–26 млрд грн.

Втратили його бездарно через небажання і неспроможність аграрних чиновників модернізувати цей фінансовий інструментарій, віднадити від нього пристосуванців і надати його тим, хто справді потребує компенсаторів. А втративши, частина аграрних "лобів", згуртувавшись із урядовими, вдалися до законодавчих кульбітів заради інтересів однієї "курячої" компанії…

Як тепер рулитимуть на бюджетно-податковому бездоріжжі різні категорії сільгоспвиробників? Про це розмовляємо з Олегом ЮХНОВСЬКИМ, головою Комітету підприємців АПК Торгово-промислової палати України.

юхновский олег
Олег Юхновський

— Про реформи в сільському господарстві аграрна верхівка воліє не згадувати, не до них… Та й чи починалися вони? Громадська організація VoxUkraine недавно презентувала результати 700 днів моніторингу реформ в Україні та рейтинг іМоРе (Індекс моніторингу реформ), який характеризує реформаторську активність міністерств. Так от, Мінагрополітики у цьому ранжирі посіло останнє, десяте, місце із 13 балами.

Найбільше плюсів відомство отримало за дерегуляцію діяльності аграріїв, ліквідацію держмонополії з виробництва біоетанолу, затвердження детальних правил виробництва органічної продукції. 

Напрямки "державна служба" та "підтримка експорту" зібрали лише по одному балу. А напроти надважливих "боротьба з корупцією", "держзакупівлі", "корпоративне управління", "ефективність державних видатків", "децентралізація", "адміністративні послуги" — череда нулів.

Реформаторська активність звелася до двох проектів законів про унормування обігу біологічних видів продукції та приватизацію держпідприємства "Укрспирт". Лише проектів… Так, спиртова галузь потребує оновлення. Але "Укрспирт" — одне із майже шести сотень таких же держпідприємств, що успішно перекочували до рук уже третього міністра з часу Революції гідності. І всі вони безперебійно займаються зерном, технікою, кіньми, шовкопрядами, цукром, шампанським, "березовою на бруньках" і, судячи з усього, разом із чиновниками непоспішливо "перебиватимуться" і далі.

Щодо гучно розрекламованих стратегій, то картина приблизно така сама. Нова команда остаточно відмовилася від "Єдиної комплексної стратегії та плану дій розвитку сільського господарства та сільських територій в Україні на 2015–2020 роки", возвеличуючи натомість самодіяльну "рихметику" 3+5 Тараса Кутового, увіковічену на десяти слайдах. А за відсутності жодної діючої державної програми підтримки розвитку АПК профільне міністерство остаточно дискредитувало цей процес. Відтак, у сухому залишку — азаровська Стратегія розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 р.

Аналізуючи минулий рік з точки зору змін у законодавстві, нормотворенні в аграрному сегменті, то весь процес можна охарактеризувати великою літерою Х. Хаос! Намагання унормувати державну підтримку, систему оподаткування, зокрема спецрежим ПДВ, провалилося. Суцільна непрофесійність і безсистемність!

— Недавно уряд оприлюднив проект середньострокового плану своїх пріоритетних дій до 2020 р. У ньому аграрна спільнота сподівалася побачити ключові завдання для МінАП, певні маяки. Якась конкретика заблимала?

— Ініціатива уряду перейти до середньострокового планування — позитивний крок і відповідає європейській практиці. Водночас профільні міністерства мали б якісно наповнити такий план конкретними пропозиціями щодо вирішення актуальних питань. Власне тих, які доволі таки активно дискутувалися протягом 2016 р.: бачення розвитку ринку землі і державної підтримки, підтримки малого та середнього бізнесу на селі… На жаль, якість цієї "середньостроковки" в аграрній частині не бездоганна.

Так, до плану включили прийняття у новій редакції закону про держпідтримку та програми розвитку АПК, підготовлені ще попередньою командою міністерства. Програму дещо підрихтували: поміняли відповідальних, вписали 1% від частки сільгосппродукції у ВВП, який наповнюватиме бюджет АПК. Однак, за великим рахунком, ці документи не відповідають реальним умовам, у яких сьогодні перебуває аграрний сектор, не дають відповіді на жоден із ключових викликів, які випробовують галузь.

Як здійснюватиметься земельна реформа? Цитую: "На першому етапі формування повноцінного ринку земель сільськогосподарського призначення пропонується дозволити здійснювати продаж земельних ділянок державної власності та земельних ділянок лише особам, які успадкували їх за законом, за ціною, не меншою від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (з моменту набрання чинності законом, тобто з 1 січня 2018 року)".

Якщо йдеться про майже 10 млн га державних земель, то їх головний розпорядник передусім мав би пояснити: з якою метою такий ласий масив виставляється на продаж? Заради чергового траншу МВФ чи економічних інтересів держави, суспільства? Якщо задля додаткового надходження до місцевих бюджетів коштів на суму близько 1 млрд грн, то виключно "об'єднаним територіальним громадам"? І, зрештою, у кого опиниться державна рілля? По скільки сотень чи тисяч гектарів даватимуть в одні руки?

— Мене більше цікавить тезис "дозволити здійснювати продаж земельних ділянок лише особам, які успадкували їх за законом". Виходить, про мене, власника паю, тут не йдеться? І навіщо знову проштовхувати у правове поле розкритикований усіма емфітевзис із суперфіцієм?

— Від недолугих формулювань відгонить шулерством… Оце вовтузіння ще раз засвідчило небажання органів державної влади вибудовувати структурований, прозорий ринок земель сільськогосподарського призначення.

Звісно, легше відгородитися так званими земельно-ринковими вимогами МВФ і маніпулювати свідомістю українців. Торік не вдалося протягнути через парламент емфітевзис як елемент гібридного ринку землі, то сьогодні крайньою роблять міжнародну фінансову інституцію. Мовляв, остання ініціює відкриття ринку землі, перш за все державної, щоби гарантувати повернення попередніх траншів. Якщо навіть так, то як міг український уряд підписувати "земельно-ринкове" зобов'язання, не маючи під руками не те що відповідної законодавчої бази, а навіть елементарного бачення формування ринку земель сільгосппризначення? Знаючи, як страдницьки і програшно проходили земельні ринково-обігові законопроекти у Верховній Раді…

Те, що це суто внутрішні спекуляції вимогами МВФ, підтверджує і той факт, що ні зовнішній міжнародний капітал, ні транснаціональні компанії не зацікавлені у формуванні квазіринку родючих земель в Україні. Зрозуміло, що ні юридичні, ні фізичні іноземні особи на цьому етапі доступу до нашої ріллі не отримають. І через категоричне неприйняття чужої присутності суспільством, і через нереальність ухвалити таку пропозицію парламентом. Агрохолдинги також цілком влаштовує оренда в її нинішньому стані. Більш того, останні зміни до законодавства поліпшують їх конкурентні позиції на ринку оренди, сприяють концентрації земель.

Рушієм таких законодавчо-земельних "емфітевзисних" ініціатив є суто корупція, окремі державні чиновники із бізнесменами, що паразитують на бюджетних коштах. Ті, у кого накопичився чималий тіньовий грошовий ресурс, ті, хто преспокійно натуралізував його у е-деклараціях.

Для них земля — основний інвестиційний об'єкт, який із часом буде лише стрімко зростати в ціні. Унікальна можливість легалізувати тіньовий капітал тут, в Україні, а не таїти його в офшорах під пильним оком західних спецслужб. А завтра-післязавтра, навіть після 5–10-річної заборони змінювати цільове призначення цих земель, власники екс-державних гектарів, перепрофілювавши їх під житлову забудову, одержуватимуть прибутки у десятки-сотні разів більші.

Чому саме державні землі? Та тому, що це не таке болюче питання для селян: це не моє! Але ж не забуваймо, що 10 млн га державних угідь — це третина нашої ріллі!

Чи є проблеми налагодити ефективне управління землями держвласності? Жодної! Потрібні всього-на-всього політична воля й елементарний порядок в органах державної влади, структура, що мала би нести відповідальність за той бедлам, який розквітнув на цих землях, і чіткі правила користування цим ресурсом. І він за ефективного господарювання збагачуватиме державний бюджет.

— Невдалі спроби протягнути через парламент земельні "суперініціативи" підштовхнули представників молодіжного крила фракції БПП до "серйозних звершень". Про їх політичну "зрілість" свідчить іменне подання до Конституційного суду України щодо неконституційності діючого мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Визнають чи не визнають…

— Перш за все такий крок не назвеш політично виваженим. Адже зрозуміло, що зняття мораторію без чітких правил обігу земель призведе до хаосу в квадраті. Це рішення без сумніву радикалізувало значну частину аграріїв, остаточно зруйнувало залишки довіри до влади, ускладнило конструктивну дискусію в суспільстві щодо запровадження прозорого ринку земель сільгосппризначення. Намагання у такий спосіб, через коліно, зламати суспільство неминуче призведе до соціального вибуху.

— Черговий експеримент? Випробування на міцність? Як у випадку із пропозицією запровадити так зване мінімальне соціальне податкове зобов'язання з гектара розміром до 2% нормативної грошової оцінки земель і збільшення ставки земельного податку для всіх сільських жителів з начебто благородною метою — боротьбою з "тінню" на селі? Чи не з легкої руки таких ініціаторів у вимогах МВФ з'явився рядок про ліквідацію "спрощенки"? Причому за таку "справедливість" проголосувала більшість членів комітету з питань аграрної політики та земельних відносин…

— Саме цю мету переслідував законопроект №5225, який, на щастя, так і не став законом. Його автори пропонували зберегти спецрежим ПДВ для окремих галузей АПК, зокрема тваринництва, овочівництва, фруктів, ягід, горіхів, їх обробки, переробки, супутніх послуг і т.ін. За розрахунками, сума ПДВ, що мала акумулюватися та використовуватися для власних потреб підприємствами цих галузей, становила близько 4 млрд грн.

Щоб компенсувати втрати бюджету від такої преференції та "скоротити тіньову економіку і підвищити рівень зайнятості на сільських територіях" (це формулювання авторів законопроекту), вони пропонували запровадити новий податок. Його назва — "мінімальне податкове соціальне зобов'язання" зі ставкою до 2% нормативної грошової оцінки землі для фізичних та юридичних осіб, власників земельних ділянок, паїв, загальна площа яких перевищує один гектар, для решти селян — власників земельних ділянок сільгосппризначення площею до гектара ставка земельного податку також мала зрости у 6–10 разів. І в такий спосіб із 4 млн селян планували злупити додатково майже 6 млрд грн.

Щоб зрозуміти, наскільки цинічною виглядала така пропозиція, варто ознайомитися із даними ДФС щодо сплати єдиного податку платниками 4-ї групи: за 2015 р. сума становила близько 2 млрд грн.

На жаль, спекуляції навколо так званої тіньової оренди земельних ділянок дрібними фермерськими господарствами, що не реєструють договорів оренди, продовжуються. При цьому критики свідомо ігнорують такі факти.

По-перше, власник здає фермеру власний наділ без документального оформлення, аби не закріпачувати себе сімома роками. Саме такий офіційно мінімальний термін договору оренди. А якщо власник паю подумує через рік-два самостійно обробляти свою ділянку? Як бути із виходом з-під опіки орендаря? Тому такі відносини — це не примха фермера, а волевиявлення орендодавця, котрий лише нещодавно, часто з величезними проблемами, позбувся одного ярма та не хоче впрягатися в інше.

По-друге, на відміну від платників 4-ї групи, для яких базою оподаткування є нормативно-грошова оцінка землі, для фермера-платника єдиного податку третьої групи оподатковується дохід (виручка) від реалізації сільськогосподарської продукції. Якщо фермер виробляє всього-на-всього до 5 млн грн продукції на рік, то він сплачує податок не з гектара, а з виручки — 3 або 5%, залежно від того, він платник ПДВ чи ні. І в доважок до цих 5% на практиці сплачує за орендодавця ще й земельний податок. До речі, останніми податковими змінами розмір податку підвищено втричі. Тобто порівнювати розмір єдиного податку платників
4-ї групи та земельного податку для
3-ї групи взагалі некоректно.

По-третє, спрощенець відповідно до чинного законодавства орендну плату мусить виплачувати виключно у грошовій формі. При цьому платники 4-ї групи (юридичні особи — великі сільгосппідприємства) офіційно можуть розраховуватися із власниками паїв як грошима, так і натуральною оплатою. Щоб унеможливити спекуляції, порядок розрахунків також необхідно уніфікувати.

Так, можливі проблеми із маніпулюванням щодо сплати ПДФО. І вирішувати їх потрібно. Але не збільшуючи в десятки разів розмір земельного податку (заганяючи у такий спосіб селян в агрохолдинги), не ліквідовуючи "спрощенку", чого начебто вимагає МВФ, а навпаки, поліпшуючи умови ведення малого бізнесу на селі шляхом створення цілої низки економічних стимулів для його трансформації та виходу на організований ринок.

Ліквідація "спрощенки", на чому зациклилися окремі урядовці, несе серйозні ризики для сільської місцевості. Щонайперше неминуче вдарить по виробниках нішевих культур, підприємцях, які займаються виробництвом біопродукції, ягідництвом, овочівництвом, садівництвом, створили невеликі тваринницькі ферми, загалом по бізнесу, що ледве почав спинатися на ноги.

Сьогодні необхідно ліквідувати "кріпосне право" — мінімальний термін оренди земельних ділянок, надати право контролювати діяльність дрібних фермерських і сімейних господарств місцевим громадам, які перш за все зацікавлені в наповненні місцевих бюджетів. Украй нагальною є розробка та реалізація державної комплексної програми підтримки сімейних, фермерських господарств, кооперативів, створення механізмів мікрокредитування та ін. І на цьому етапі вкрай важливо переорієнтувати міжнародні донорські проекти від безкінечного процесу "надання знань" до практичної допомоги: виділення мікрокредитів, здешевлення сертифікації виробництва, отримання дозволів, ліцензій. Оцінкою ефективності таких проектів має стати не кількість проведених семінарів, а кількість підприємців, яким безпосередньо надано допомогу.

— Гаразд, експеримент із "мінімальним соціальним податковим зобов'язанням" провалився. Але чи можна було зберегти спецрежим ПДВ? Аграрії так сподівалися, демонструючи під стінами Верховної Ради рішучість, впевненість, монолітність…

— …які, на жаль, було зруйновано законопроектом №5225. Ним спецрежим і похоронили. А подальші зміни до законодавства мали відверто цинічний, лобістський характер в інтересах однієї комерційної структури, перетворилися на домовняки, розводняки, маніпулювання аграріями та громадською думкою.

У цій борні селяни виявилися розгубленими та роздрібненими. Тому депутатські "ініціативи", за великим рахунком, не отримали згуртованої відсічі. На жаль, ні уряд, ні Мінагропрод не збалансували інтересів значної частини виробників, котрі сьогодні не мають ні представництва, ні права голосу. Можливо, такий стан владі й на руку. Бо невдоволених можна дискредитувати, маргіналізувати і легко виштовхати в опозицію, а їхні вимоги просто проігнорувати.

— "Мудреці" вхопилися за 4 млрд грн — кошти, акумульовані від спецрежиму ПДВ у тваринництві, виробництві молока, м'яса, цукру, продукції овочівництва, садівництва, виноградарства, і запропонували повернути їх аграріям, але вже у вигляді бюджетної дотації пропорційно сплаченому до бюджету ПДВ виробниками цих галузей. Чиї інтереси обстоювали автори такої "імплантації", зрозуміло, оскільки половина цієї суми мала перепасти виробникам курятини, а більш локально — компанії з абревіатурою МХП. За одну ніч внесли зміни до Податкового та Бюджетного кодексів, закону про державну підтримку села, прийняли держбюджет на 2017 р. І що ж врешті-решт отримали аграрії?

— З 1 січня втратила чинність ст. 209 Податкового кодексу "Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства", що діяла з 2004 р. та замінена прямою державною підтримкою. Для запровадження "бюджетної дотації для розвитку сільськогосподарських товаровиробників та стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції" (як це прописано уже у діючому законодавстві) Верховна Рада мала би передбачити в держбюджеті на 2017 р. окрему, нову бюджетну програму. З такою ж назвою, джерелами надходження і, відповідно, сумою видатків із загального та/або спеціального фондів.

Чому цього не зробили? Щоб не перекроювати бюджету чи зайвий раз не дратувати МФВ? Можливо, через незнання авторів ідеї заміни спецрежиму на дотації бюджетного законодавства, чим скористався Мінфін, як у випадку із податковою поліцією? Чи все-таки хтось із урядовців скерувався мотивом "за державу прикро!"? Та це вже й не так важливо…

Натомість обмежилися ст. 20 прикінцевих положень Бюджетного кодексу та домовленістю з урядом, що спецрежимні 4 млрд буде профінансовано за рахунок програми "Фінансова підтримка сільськогосподарських виробників", для чого збільшили видатки на її фінансування із 3,3 млрд грн до 4,7 млрд.

Уряд нещодавно схвалив постанови, затвердив порядки використання коштів за цією програмою, також порядок розподілу бюджетної дотації — пропорційно сумам сплаченого сільгоспвиробниками ПДВ. І окремим розпорядженням затвердив розподіл коштів обсягом 4 млрд грн для бюджетної дотації та 550 млн грн для здешевлення вартості придбаної виробниками сільгосптехніки. Допоки не відомо, як буде використано решту 220 млн грн із програми.

Такий розподіл бюджетної дотації не влаштував частину галузевих асоціацій. Невдоволені вимагають від міністра внести зміни до порядку розподілу бюджетної дотації, наполягаючи, що базою для розрахунку розміру дотації має слугувати не сума сплаченого ПДВ за всіма видами діяльності, а різниця між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом за дотаційними видами діяльності.

Проте і порядок розподілу бюджетної дотації, прописаний у постанові Кабінету міністрів, і пропозиції окремих об'єднань суперечать ст. 20 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік". Цитую: "Установити, що у 2017 році розподіл бюджетної дотації… здійснюється з урахуванням такого критерію: пропорційно сумі вартості реалізованої сільськогосподарським товаровиробником сільськогосподарської продукції". Зрозуміло, що такі маніпуляції спрямовані на змінусуми дотацій в окремих галузях АПК.

Я не пригадую із практики сучасної України, щоб для реалізації однієї бюджетної програми уряд приймав дві (!) постанови, а мільярдні суми коштів розподілялися не державним бюджетом, а розпорядженням (!) Кабміну. Лише в унікальній державі міг народитися такий "самобутній" механізм підтримки, за якого фіскальна служба збирає податки, розподіляє бюджетні дотації, веде їх реєстр та ще й контролює їх використання…

Принагідно нагадаю: діючий закон про державну підтримку села передбачає порядок надання дотацій виробникам продукції тваринництва — бюджетної дотації та спеціальної бюджетної дотації. Чітко визначено об'єкти та суб'єктів такої підтримки. Окрім того, відповідно до ст. 15.8, розрахунок розміру бюджетної дотації та спеціальної бюджетної дотації (за їх об'єктами та сумами) надається як додаток до проекту закону України про державний бюджет України на черговий рік. Статтею 17 також передбачено виділення бюджетних субсидій із розрахунку на гектар ріллі.

Саме цими положеннями діючого законодавства варто було б скористатися парламентаріям, а не руйнувати його, перетворюючибюджетно-податковий процес на "пробіг по бездоріжжю".

— Постанови, розпорядження, хитромудрі лазівки… А міністр називає цю плутанину "прозорим", "автоматичним механізмом розподілу дотацій". І все заради того, щоби 2 млрд бюджетних гривень подарувати одній із підгалузей тваринництва — птахівництву. Майже так, як в ЄС, куди ми рухаємося? Де кожний фермер на п'ятирічку наперед знає, скільки євро отримає і на що?

Із курми зрозуміло… А хто претендуватиме на другу половину дотацій?

— Формально десь більш як дві з половиною тисячі підприємств разом із переробними. Скільки фактично скористається? Важко сказати, але те, що частина виробників узагалі не захоче зв'язуватися із державою, — однозначно. Для порівняння, на спецрежимі ПДВ працювало понад 16 тис., із них близько третини фермерських господарств. Чи отримають вони дотацію? Можливо, одиниці.

Щодо "подарувати", то не зовсім так… Радості можуть дещо збавити ДФС і Держказначейство за умови, якщо дисципліновано дотримуватимуться вимог Бюджетного кодексу та п. 21 ст. 14 Державного бюджету України на 2017 р. Цими приписами передбачено джерела наповнення бюджету для фінансування програми "Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників". Зокрема, за рахунок джерел, визначених п. 10 і 12 ст. 11 цього закону: "14% єдиного податку, що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи" і "конфіскованих коштів та коштів від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду за вчинення корупційного правопорушення…". Останній передбачає прийняття закону про спецконфіскацію. А це — 3,3 млрд грн зі спеціального фонду бюджету, надходження яких під великим питанням.

— Яка доля інших програм підтримки із задекларованих 5,5 млрд грн? Чи будуть вони оперативно задіяні до початку весняно-польових робіт, які на носі, аби аграрії встигли купити найнеобхідніше? Бо в нас, як завжди, перед посівною аврал: на 20–30% подорожчали "супутні товари", проблеми із сертифікацією насіння, реєстрацією сільгосптехніки… Два місяці минуло з часу прийняття бюджету, а в Мінагрополітики й досі не готові порядки використання коштів

— За інформацією Міністерства фінансів станом на 15 лютого, із 29 бюджетних програм, що потребують затвердження паспортів, подано лише 15. Жоден паспорт не затверджений. Проти дев'яти, на які потрібно схвалення Кабміном порядків використання, — прочерки. Можна впевнено сказати, що, на жаль, до початку весняно-польових робіт аграрії державних коштів не отримають.

Окрім того, існує інша проблема, що ставить під сумнів фінансування підтримки тваринництва — 170 млн грн, хмелярства, садівництва, виноградарства — 75 млн. Це — заборгованість за бюджетними програмами попередніх років (дотації за великовагову худобу, на розвиток садівництва і т.ін.), що, за різними оцінками, дотягує до
1 млрд грн. Мінагрополітики, хоч би як йому цього хотілося, доведеться коригувати цю цифру і заразом поінформувати виробників: повернуть борги цього року чи знову пролонгують.

Незрозуміле зволікання із фінансуванням програми здешевлення вартості кредитних ресурсів — 300 млн грн, яка діяла торік і не потребує розробки нового порядку використання коштів. Державному фонду підтримки фермерських господарств цього року з бюджету вділили 25 млн грн. Плюс 40 млн, які мають повернути позичальники. От і всі статки! Торік коштами скористалися 70 фермерських господарств із 36 тис. Максимум аж на… п'ять комбайнів!

Кабмін також розпорядився розподілити у рамках широко розрекламованої бюджетної програми 550 млн грн для здешевлення 20% вартості придбання виробниками вітчизняної сільськогосподарської техніки.

— Ми це вже проходили! Здешевлювали навіть на більше — на третину. Але черги не товпилися за нею… Від "локалізації", примусової прив'язки аграрія до української техніки її якість не поліпшиться, клас тяги трактора із 4 не зросте до 6, решета нашого комбайна все одно втрачатимуть зерна більше, ніж американські чи фінські.

Оптимальний варіант: купив фермер техніку — будь-чийого виробництва, компенсуйте йому, за змоги, частково витрати. Поки міністр розповідає, що у 2020 р., коли він уже не сидітиме у керівному кріслі, ступінь локалізації власними вузлами сягне 60%, американські компанії тим часом обіцяють українським аграріям відкрити доступ до високоякісної нової та вживаної техніки, запчастин, поширивши на них і заокеанське фінансування. Оце доступність!

— Спільна вада багатьох програм: виділені кошті вкотре розподілятимуть у ручному режимі. Хоча цей процес має відбуватися публічно, за чіткими критеріями, під контролем громадськості, із обов'язковим оприлюдненням узагальненої інформації по кожній.

Кошти, передбачені у держбюджеті на 2017 р. на пряму підтримку сільгоспвиробників, у розрахунку на гектар ріллі становлять менш як 10 дол. Таку мізерію сором навіть порівнювати із розміром дотацій у наших найближчих сусідів. Тому намарне говорити, що вони істотно вплинуть на фінансово-економічний стан виробників.

Загальний настрій аграріїв — стурбованість і невпевненість у завтрашньому дні через скасування спецрежиму та перехід на загальну систему оподаткування. Найбільше напружують відносини з бюджетом, чого у правовій державі за нормальної системи оподаткування апріорі не має бути. До уже існуючої "доброї" практики діяльності підприємств додаються ще кілька важливих факторів — сезонне виробництво та погода. Породжені ними ризики вимагають доступу до дешевого кредитування. За наших умов у найближчій перспективі це виглядає ілюзорно.

Запас міцності швидко вичерпається, і в зоні ризику найпершими опиняться невеликі сільгосппідприємства, які зіткнуться із системними проблемами вже наприкінці цього — на початку наступного року. Брак обігових коштів, неплатежі, зростання дебіторської та кредиторської заборгованості…

Я все-таки сподіваюся, що у влади вистачить здорового глузду відмовитися від експериментів над АПК. Натомість — перейти до розробки нової системи оподаткування для сільськогосподарських виробників. В її основу має бути покладено сучасний досвід передових країн світу, аналітика та глибокий аналіз фінансово-економічного стану в аграрній сфері. На базі розгорнутої мережі тестових господарств, різних за розміром та організаційно-правовою формою (від сімейних до агрохолдингів), слід змоделювати зміни до податкового законодавства. До речі, із такими пропозиціями аграрний комітет ТПП звертався до уряду ще на початку минулого року. Як варіант, пропонували також розглянути можливість запровадження занижених ставок ПДВ, що практикують багато країн, зокрема ЄС. Але…

Що залишається у цій ситуації аграріям? Розраховувати виключно на власні сили і молитися Богу!

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
1 коментар
  • Виктор Харламов 11 марта, 13:50 Прежде всего воруют у фермеров и ТОВ руководители Рай и Обл Советов и Администраций. Каждый из этих "товарищей" имеет землю из фонда запаса и обрабатывают им эту землю аграрники, отдавая наличными чистую прибыль... Прокуроры, судьи менты, прочие чиновники подобно разграблению украинского янтаря, леса, грабят земфонды и дотации аграников. Налоги платят только вредные аграрники, а прикормленные живут на мизерных платежах, прикарманивая и своё и чужое без расчётов с Госбюджетом. Вот так то товарищ Гройсман, навести порядок на земле, да и всудах, прокуратурах, всё равно что осудить бриллиантовых прокуроров! Все всё знают и никто бандитов не тронет. Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 27.06
EUR 29.18