Ринок землі в Україні: три можливі моделі запуску та їх наслідки

Максим Мартинюк 24 вересня 2016, 00:00
земля

Читайте також

В Україні вкотре наближається календарний дедлайн для вирішення питання продовження чи скасування мораторію на продаж земель сільгосппризначення. Традиційне для цього періоду пожвавлення політичної дискусії нинішнього року багаторазово посилене планованим на найближчий час внесенням законопроекту про обіг сільгоспземель, що робить теоретично можливим запуск ринку землі в Україні.

На жаль, при визначенні найкращої моделі реалізації земельної реформи народні депутати орієнтуються на власного виборця, а не на учасників земельних відносин — власників паїв, великих аграрних формувань, невеликих агровиробників (умовно — фермерів) і державу в особі органів місцевого самоврядування. Зараз вихідні позиції цих стейкхолдерів не рівні, а земельна галузь працює за часто неформальними правилами, які складно назвати цивілізованими.

У результаті 15-річної дії мораторію основна форма земельних відносин в Україні — це орендні договори з пайовиками, яких укладено 4,7 млн на загальну площу 16,6 млн га, тобто більш як на половину всіх земель приватної форми власності. Також діють близько 56 тис. договорів оренди державних сільгоспземель на загальну площу близько 2,5 млн га, що становить чверть усього державного земельного банку. Ринок оренди характеризується локальними монополіями, бо навіть якщо на території умовних сільради/району землю обробляють кілька орендарів, то їхні цінові пропозиції, як правило, ідентичні. Конкуренція має циклічний формат і шпилясто посилюється в момент переукладання договорів, але більшу частину часу ринок оренди — це ринок покупця, а не продавця.

Ситуація погіршилася після прийняття у квітні 2015 р. закону, яким було дозволено передавати землі особистих селянських господарств в оренду агрохолдингам, встановлено мінімальний строк оренди в сім років і скасовано еколого-економічні обґрунтування сівозмін. Похідна від цих новацій — лендлордизація й перенасичення сівозміни олійними культурами, питома вага яких у структурі посівів у деяких областях доходить до 40%. У масштабах країни посіви соняшника вже майже зрівнялися з площами під пшеницею і становлять 6 млн га, що на 900 тис. га більше, ніж роком раніше.

У такій системі координат орендна плата апріорі не може бути високою, і Україна доводить цю тезу. 862 грн, або менш як 40 дол. за гектар, — стільки в середньому, за даними Держгеокадастру, одержав власник паю в 2015 р. І немає підстав вважати, що за підсумками 2016-го показник значно збільшиться. Агрохолдинги — регіональні монополісти навряд чи ініціюють підвищення ставок, а тіньова оренда в дрібному бізнесі тим більше не може слугувати драйвером зростання в галузі.

Що одержує в такій моделі держава? З позитивного — рік у рік зростаючі обсяги експорту зернових (39 млн т за підсумками 2015/2016 маркетингового року і 39,8 млн т прогнозується за підсумками поточного сезону) і, відповідно, стабільні надходження валютної виручки в країну. 2015-го питома вага аграрної виручки в загальному обсязі експорту становила 28,5%, за підсумками першого півріччя — 31,4%.

Однак за цю стабільність Україна платить високу ціну у вигляді нерівномірної соціальної інфраструктури, стан якої залежить від доброї волі орендаря, відсутності кредитування в АПК, оскільки банки не сприймають ефемерного земельного банку як тверду заставу, і негативної динаміки інвестицій у довгі і/або інвестиційномісткі проекти, насамперед у тваринництві, в рамках яких могло б бути створено тисячі нових робочих місць.

Негатив полягає також у тому, що через сировинну структуру український АПК не генерує доданої вартості, а сировинна структура аграрного експорту робить валютну виручку принципово залежною від індексів цін на сільгосппродукцію на світових ринках.

Основними бенефіціарами діючої моделі є агрохолдинги, які користуються дешевим земельним ресурсом, і з тієї ж причини, але меншою мірою — фермери. При цьому порушено права 6,7 млн чоловік, які не можуть розпорядитися своєю власністю і не одержують за її використання третіми особами адекватної винагороди.

Держава при цьому перебуває за межами земельного ринку, не одержуючи призначених податків і зборів від операцій із землею і не маючи можливості забезпечити розвиток сільських територій та стимулювати розвиток стагнуючих зараз секторів в АПК, залучаючи в них інвесторів.

Як може розвиватися галузь надалі? Моделей кілька, але основних, виходячи зі змісту актуальної політичної дискусії, — три.

Модель 1.
Подовження мораторію на тривалий строк (до 2022 р. і далі)

Про необхідність подовжити мораторій мінімум на п'ять років активно говорять представники кількох політичних сил з метою "захисту прав сільських жителів". Крім цього дещо абстрактного заклику, я не чув чітких аргументів на користь збереження кріпосного права у XXI столітті в окремо взятій державі, та й навряд чи вони можливі в принципі. Але, навіть виносячи за дужки справжнє підґрунтя такої риторики, треба об'єктивно оцінити наслідки розвитку подій за першою моделлю.

Отже, до 2022 р. ми вийдемо на ще більшу лендлордизацію сільського господарства. Кількість пайовиків продовжить зменшуватися, і їхніми неформальними спадкоємцями в значній частині випадків стануть органи місцевого самоврядування, які й будуть здавати паї в оренду агрохолдингам, не турбуючи цим бізнесом державу. Для інших власників паїв продовжать діяти мінімальні орендні ставки. Ситуація зі структурою посівів погіршуватиметься, а позиціонування тваринництва в Україні як інвестпривабливої галузі остаточно втратить актуальність. При цьому експорт продовжить збільшуватися, Україна збереже за собою друге місце в рейтингу світових постачальників зерна, урожаї продовжать бити рекорди — можливо, ми навіть вийдемо на легендарні 100 млн т валового збору. Тобто ми побачимо посилення всіх існуючих трендів, скориговане на можливі потрясіння у вигляді зміни системи оподаткування або падіння цін на сировинні товари.

Вважаю цей варіант найгіршим і готовий визнати його право на існування тільки за умови, що держава візьме на себе зобов'язання з викупу паїв у бажаючих їх продати. За дуже приблизними оцінками, таких майже 1 млн чоловік. Після цього можна закрити питання з мораторієм і працювати у визначеній системі координат. Але право громадян на розпоряджання своєю власністю має бути реалізоване, це навіть не обговорюється.

Модель 2.
Запуск ринку землі у форматі продажу прав оренди

Розроблений Міністерством агрополітики законопроект "Про обіг земель сільськогосподарського призначення" передбачає розблокування статус-кво через запуск права продажу оренди. Основна перевага цього проекту, на мою думку, — відсутність у його тексті слова "ринок", що вибиває ґрунт з-під ніг популістів і підвищує шанси на його проходження в парламенті. Сильним подразником для депутатів може стати тільки відсутність у законопроекті обмежень на участь в угодах юридичних осіб, а також іноземців, і лімітів на концентрацію в одних руках.

У рамках цієї моделі запускається обіг прав оренди, які, ставши активом, можуть бути використані як банківська застава. Від появи такого квазітовару виграють, знову ж таки, агрохолдинги, тому що фермери не будуть активними учасниками ринку купівлі-продажу таких прав. Для пайовиків мало що заміниться, крім того, що вони будуть одержувати невелику премію з кожного перепродажу прав оренди на свою земельну ділянку (якщо допустити, що такі угоди будуть суцільно легальними). Це збільшить їхні доходи, але пролонгує ситуацію з обмеженням їх прав у частині розпорядження власністю на невизначений строк. Для стейкхолдера-держави друга модель обіцяє незначне збільшення податкових надходжень від здійснених "у білу" угод і появу нової бізнес-ніші посередників та агентів з їх супроводу. Окремо стоїть ризик використання скуповування права оренди великих масивів у гібридній війні, знову ж таки, через відсутність обмежень на концентрацію й допуску до цього процесу юросіб.

Підсумовуючи: у разі реалізації цього сценарію відбудеться незначне косметичне пожвавлення в усіх сегментах земельного ринку, але глобального реформаторського ефекту для галузі ця модель не матиме. Річ у тім, що позиція банківського сектору стосовно цього активу залишається туманною. У найкращому разі фінустанови активно включаться в ринок оренди не раніше, ніж буде напрацьовано практику, у тому числі судову, а на це піде мінімум три роки. Доти на додачу до прав оренди банки вимагатимуть твердої застави — як це відбувається й зараз. Виходом зі становища може стати реалізація проекту зі створення спеціального фонду гарантування щодо таких кредитів, який ми обговорюємо з ЄБРР. Донор візьме на себе ризики неповернень, оперативно відшкодовуючи кредиторові збитки й самостійно вирішуючи питання з перепродажем застави. Відкрите питання при цьому, хай вибачать мене банкіри, — чи не зловживатимуть цим фінансисти, опинившись у ситуації win-win?

Модель 3.
Поетапний запуск ринку землі

Концепт запуску ринку землі в Україні в кілька етапів був запропонований експертною робочою групою, сформованою при Держгеокадастрі. У рамках цієї моделі на першому етапі, протягом двох років, на продаж виставляється частина державного земельного банку — до 1 млн га. Державні сільгоспземлі — і в цьому їхня перевага перед паями — як правило, становлять собою єдиний масив, що дає можливість розраховувати на інтерес до них з боку інвесторів. Критична маса угод дасть змогу визначити локальні цінові орієнтири в усіх регіонах України і сформувати мінімально допустиму ціну землі до моменту виходу на ринок приватних осіб.

Реалізація ділянок відбуватиметься через відкриті земельні аукціони, які планується проводити онлайн, щоб забезпечити доступ максимальній кількості учасників. Держгеокадастр розробив необхідну інфраструктуру для проведення таких електронних аукціонів із застосуванням найбільш прогресивної технології захисту даних block-chain, успішно апробував її та готовий передати на баланс будь-якому, визначеному Кабінетом міністрів відомству.

На другому етапі ринок землі відкривається для приватних осіб. Маючи орієнтир ціни, вони можуть продати свої ділянки як приватному інвесторові, так і державі, яка через профільну структуру виступатиме "аварійним виходом" для пайовиків у разі тиску на них і примусу до продажу.

Іноземці не будуть учасниками ринку на жодному з його етапів, як і юридичні особи. Це звужує коло покупців і гальмує зростання ціни (хоч і не критично), однак забезпечує гарантії дотримання національних інтересів.

З погляду стейкхолдерів, ситуація має такий вигляд. Власники землі одержують, нарешті, альтернативу — як розпорядитися своєю власністю. З урахуванням досвіду країн Східної Європи і Балтії, ціна землі виростає на 25% у перші три роки після запуску ринку і на 8–10% — з 4-го по 11-й роки. Також з європейської практики відомо, що встановлення вільного ринку землі приводить до ефективнішого господарювання і збільшення врожайності зернових — у середньому на 30% у перші два роки.

Фермери одержують стимул для концентрації землі у власності і як наслідок — доступу до кредитних ресурсів. Агрохолдинги залишаються з нульовим балансом, тому що кошти, які вони зараз недоплачують, користуючись дешевими земельними ресурсами, буде переорієнтовано на викуп частини земельного банку. Держава одержує позитивний економічний ефект від появи нового ринку — за нашими оцінками, він становитиме 7–8 млрд дол. за підсумками вже першого етапу.

Не вважаю за потрібне приховувати, що є затятим прибічником третьої моделі, оскільки вона найбільш ліберальна з усіх можливих найближчим часом в Україні. Але я готовий підтримати будь-який варіант і будь-яку конфігурацію земельної реформи, який дасть можливість 7 млн чоловік реалізувати своє гарантоване не просто Конституцією, але самим здоровим глуздом право розпорядитися своєю приватною власністю.

Теги:
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
86 коментарів
  • Oleksandr Nahornyy 27 января, 00:10 Земля - це тіло НАЦІЇ! Хто торгує тілом нації!? Гімнюки! Більше читайте тут: http://gazeta.dt.ua/macrolevel/rinok-zemli-v-ukrayini-tri-mozhlivi-modeli-zapusku-ta-yih-naslidki-_.html#_. _Пане Княжицький! Політика, як і журналістика, - це є ФАХ, що цей вимагає спеціальної, специфічної вищої освіти й ідеологічної переконаності. Чому ж Ви не вимагаєте у інтерв'юантів (тіпа "політиків") ДИПЛОМ з відповідного фаху (кваліфікації) чи спеціалізації?
    F-Thirty-Five Lightning-Ii 3 февраля, 04:46
    Нация - не единое целое, это совокупность личностей, составляющих ее, а не гос. аппарат, который является лишь надстройкой. Передача в земли в собственность украинских фермеров - это и есть передача украинской земли в руки украинской нации. Или вам удобнее будет, если землей будет распоряжаться не тот, кто на ней всю жизнь работает или сдает ее в аренду другим фермерам, а какой-то чиновник?
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Oleksandr Nahornyy 27 января, 00:10 Не дивина, що сьогодні в Україні кожне чи то вищого, чи то середнього освітнього рівня, роду, виду, штибу й інтелекту пнеться в невгамовний кіш дилетантів-подлітиків, від чого українців увіпхано у прірву громадянської війни!!! Грядуть часи, коли в Україні ходити по чужій / НАШІЙ землі - це вже дорівнюватиме ЗЛОЧИНУ... Антиукраинская быдлармия! Тебе земля нужна для гроба или для продаж!? Воистину! Неуёмная нВОРмационная диверсия в формате пропагандонства никудышных дилетантов, внутренне / имплицитно настроенных против титульной нации, – это есть кормушка для для равносменных верхних «десяти тысяч» (für die oberen Zehntausend)!.. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Oleksandr Nahornyy 27 января, 00:09 Может, Вы таким образом рассчитываетесь со спонСОРами эфиров и каналов, через которые всем нам, национальным ЛИБЕРТАРИАНЦАМ, - ТРУБА!? НЕ ЦЕНОЙ ЛИ УКРАИНСКИХ ЗЕМЕЛЬ?! Поскольку гарантированные КАЖДОМУ законом ЗЕМЕЛЬНЫЕ БОНЫ ДО СИХ ПОР НЕ ПОЛУЧЕНЫ ГРАЖДАНАМИ УКРАИНЫ! А НЕКОТОРЫЕ ХИТРОВЫМАХАННЫЕ ГОРЯЧИЕ ГОЛОВЫ ТЩАТСЯ УСТРОИТЬ РЫНОК НАЦИОНАЛЬНОГО БОГАТСТВА - ЗЕМЛИ... Именно из-за земельки всегда здесь были войны не на жизнь, а на смерть. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Oleksandr Nahornyy 27 января, 00:08 Брехня! Суцільна демагогія привладних присьорбувачів! Рвуть и мечуть, аби зідрати останні копійки з національного малого бізнесу. Натомість, кожному школяреві видно, як Божий День: ВЛАСНЕ НАШИМ, ПІДПРИЄМНИЦЬКИМ КОШТОМ - А САМЕ: КОШТОМ ПДВ, ЯКИЙ НАМ НЕ ВІДШКОДОВУЄТЬСЯ, ДОТУЄТЬСЯ ПФУ, А В ЙОГО ОСОБІ ОТА НЕЗЛІЧЕННА КАМАРИЛІЯ ДЕРЖСЛУЖБОВЦІВ ТА БЮДЖЕТНИКІВ, ЩО ВОНИ ДОСІ СИДЯТЬ У СОВКОМІВСЬКИХ ХОРОМАХ, ЯКІ ІСНУВАЛИ ЗА ЧАСІВ, КОЛИ УКРАЇНЦІВ БУЛО 52 МІЛЬЙОНИ, А ЗАВОДИ / ФАБРИКИ ПРАЦЮВАЛИ НА ВСЮ ПОТУЖНІСТЬ.ТЕПЕР ЖЕ ЗНОВУ ПРЕТЕНЗІЇ ДО НАЙНЕЗАХИЩЕНІШИХ НАЦІОНАЛЬНИХ ПЛАТНИКІВ-ПІДПРИЄМЦІВ, ЯКІ ЩЕ ДОПОКИ НЕ УСВІДОМИЛИ СВОЮ ВЛАСНУ ПОЛІТИЧНУ МІСІЮ І МІЦЬ: Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Oleksandr Nahornyy 27 января, 00:08 ПОВАЛИТИ ЦЮ ОЛІГАРХУЮЧУ ВЕРХІВКУ Й РОЗПОДІЛИТИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ВВП НА КОРИСТЬ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ, А В ПЕРШУ ЧЕРГУ ПІДПРИЄМЦІВ-ПЕНСІОНЕРІВ, ЯКИМ НЕ ВІДШКОДОВУЮТЬ ПДВ! Люмпен з мільярдними статками заткнеться перед НАШОЮ ЛІБЕРТАРІАНСЬКО-ДЕМОКРАТИЧНОЮ ІДЕОЛОГІЄЮ! Вони "поділяться з бідними"!?. В. А. Ющенко... https://vk.com/doc107756497_440240542, https://vk.com/doc107756497_439473526, https://vk.com/doc107756497_439532195, https://vk.com/doc107756497_439685069... Віри, перемоги без адекватних ЗНАНЬ, без системних цивілізаційних ПОЛІТИЧНИХ (а не політ-тичних: пальцем в небо – собі в кишеню) діянь, як це має місце у валютно-фінансовій сфері) НЕ БУВАЄ! ВИХІД ЄДИНИЙ: ЛІКВІДАЦІЯ зовнішніх упливів та втручань в системний перебіг Української Національної Лібертаріансько-Демократичної Ревоюції! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Oleksandr Nahornyy 27 января, 00:04 Земля - це тіло НАЦІЇ! Хто торгує тілом нації!? Гімнюки! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Oleksandr Nahornyy 27 января, 00:03 Пане Княжицький! Політика, як і журналістика, - це є ФАХ, що цей вимагає спеціальної, специфічної вищої освіти й ідеологічної переконаності. Чому ж Ви не вимагаєте у інтерв'юантів (тіпа "політиків") ДИПЛОМ з відповідного фаху (кваліфікації) чи спеціалізації? Не дивина, що сьогодні в Україні кожне чи то вищого, чи то середнього освітнього рівня, роду, виду, штибу інтелекту пнеться в невгамовний кіш дилетантів-подлітиків, від чого українців увіпхано у прірву громадянської війни!!! Грядуть часи, коли в Україні ходити по чужій / НАШІЙ землі - це вже дорівнюватиме ЗЛОЧИНУ... Антиукраинская быдлармия! Тебе земля нужна для гроба или для продаж!? Воистину! Неуёмная нВОРмационная диверсия в формате пропагандонства нпкудышных дилетантов, внутренне / имплицитно настроенных против титульной нации – это есть кормушка для для равносменных верхних «десяти тысяч» (für die oberen Zehntausend)!.. Может, Вы таким образом рассчитываетесь со спонСОРами эфиров и каналов, через которые всем нам, национальн Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • aetes 2 октября, 13:45 Voynich: "Український народ не заспокоїться, поки не знайде собі такий сумлінний та професійний, як компанія Ротшильдів, Кабінет Міністрів." Цілковито погоджуюсь. Але чим допоможуть трасти? Треба навести порядок в Кабміні, а не довірити цю справу трастам, які куплять цей самий Кабмін з потрохами. Президент, уряд -- це не месія, який звідкись з'явиться й вирішить наші проблеми, а чиновник, якого треба контролювати і підштовхувати. Ви чомусь вирішили, що трасти -- це месія, який вирішить всі проблеми, й навіть взялись розписувати для них регламент. Нікому Ваш регламент не знадобиться, регламент для них буде писати Кабмін, перекуплений цими ж трастами. Що з цього вийде, гадаю, уявляєте. Те ж з землею. Якщо передати її в довірче управління трастам, селяни й цілі громади стануть у них кріпаками. Мета трастів -- отримання прибутку, а не справедливість, вони вичавлять з селян і навіть агрофірм весь прибуток, всю ренту, підкуплять сільських голів, чиновників і суддів, і управи на них не буде.
    aetes 2 октября, 13:48
    І київських чиновників вони підгодують, після чого розпишуть бухгалтерію так, щоб показати прибуток мінімальний, достатній щоб не закрили, і державі з нього перерахують крихти. Стосовно того, хто з нас адвокат диявола. Роздавати гроші з бюджету всім підряд -- божевільна ідея, гіпер-популізм, до такого навіть Тимошенко і Ляшко не додумались. Країна в смертельній небезпеці, й не тільки від зовнішнього ворога. Сам по собі охлос не становить загрози, бо він тупий, як пробка, але коли на сцені з'являється ось такий "теоретик шари", й теоретично доводить, що кожний може отримати купу грошей, виникає вибухонебезпечна ситуація. Біг стада баранів до прірви таки буде. І в ВР політики почнуть змагатись, хто більше шари пообіцяє. Втім, якщо справді задумаєте з'явитись на політичній сцені, ті ж Ляшко й Тимошенко легким копняком викинуть Вас з неї. Ніша популізму зайнята. Звиняйте, що так різко, та коли бачу популізм, не можу стриматись.
    aetes 2 октября, 18:03
    Ага! Я зрозумів, чому Ви вирішили, що трасти -- це месія, який врятує економіку України. Вас надихає приклад Порошенка. Якщо він зумів улаштувати свою компанію в хороший траст, то чому б не зробити так зі всією економікою. Але це хибна думка. Він довго шукав підходящий траст і більше року торгувався за умови договору передачі. І не спроста. Траст -- небезпечна штука. Він зацікавлений у своєму прибутку, а не довірителя. Якщо хоч малесенька дірочка буде, через неї витіче весь кеш і довіритель залишиться з носом. Ви впевнені, що Порошенко так же ретельно поставиться до передачі в трасти всієї економіки? Той, хто буде це робити, буде діяти в інтересах України, чи в інтересах трастів? Відповідь на це питання мені видається очевидною. І не тіштесь ілюзіями, що це буде робитись відкрито в судах зі змагальністю сторін. Представники народу купуються просто й дешево, а представники трастів -- хижі акули бізнесу, це буде не змагальність, а побиття дитини.
    Voynich 4 октября, 08:39
    Если отношения траста такие страшные, то как же отношения полной собственности? Вся экономика общереспубликанского значения (объектов малого и среднего бизнеса написанное ниже не касается) уже незаконно продана или передана от имени народа в полную собственность, с той разницей, что небольшая часть предприятий и земля пока ещё находятся у технических собственников-посредников: субъекта под названием держава и собственников паёв. Отношения траста, где в договоре управления прописана обязанность управителя быть эффективным, установлена плата за управление в виде части прибыли, а не всей прибыли как у полного собственника, прописана обязанность перечисления (в дополнение к налогам) другой части прибыли установителю управления (на счет народа или в бюджет) – эти договора, выходит, страшные и ужасные, а действующие сейчас договора продажи в полную собственность, т.е. в управление без обязательств и исключительно в интересах самого управителя за все 100 процентов прибыли – они не страшные?
    aetes 4 октября, 11:17
    Класична схема ринку (власник розпоряджається і володіє) відточувалась і вдосконалювалась століттями, саме тому економіка Заходу досягла високої ефективності. Класична схема найбільш проста й прямолінійна, тому в ній найменші корупційні ризики. Власник змушений виконувати корисні функції автоматично. Якщо не буде платити зарплату, робіткики підуть від нього. Якщо продукція неякісна, її не будуть купувати. Якщо виробництво нерентабельне, конкуренти витіснять з ринку. Все це не потребує нагляду держави, тому корупційні ризики мінімальні. Державі залишається тільки навчитись ефективно збирати податки (навіть на це вона неспроможна). Те, що прибуток забирає власник, майже не шкодить суспільним інтересам, бо згідно статистики власники використовують на особисте споживання менше 10% прибутку, останнє вкладають в справу.
    aetes 4 октября, 11:18
    Крім того, ваша пропозиція -- надто радикальна ломка всієї економічної системи. Власники не погодяться віддати свої заводи, можливості у них величезні, тому ріки крові неминучі. Погоджуюсь, що в якості експеримента можна попробувати на 1-2 заводах, але сумніваюсь, що результат буде надихаючий. Що означає "в договоре управления прописана обязанность управителя быть эффективным"? Зараз директори державних підприємств теж зобов'язані бути ефективними, ну й що з цього? Ви надто спрощено бачите цю систему. Чому директорів не звільняють? Тому що вони підкуповують чиновників. Управителі будуть робити те саме, щоб не розривали договори з ними. Виправдань неефективності вони знайдуть скільки завгодно: несприятлива кон'юнктура, стихійне лихо, зломалась домна, подорожчала електрика і т.д. Я ще недостатньо страшнющу картину намалював. При спробі впровадити цю систему тільки почнуть виявлятись її недоліки, зараз не всі ризики видно. Включіть свою уяву і зніміть рожеві окуляри.
    aetes 4 октября, 11:34
    Маю іншу пропозицію: включити в трудовий договір з директором пункт, згідно якого він отримує певну частку прибутку. Чим ця пропозиція відрізняється від Вашої? Фактично нічим, всього лиш слово "управляюча компанія" замінили на слово "директор". Управляюча компанія, точно так же як директор подумає, що їй вигідніше, отримувати частку прибутку, чи виводити кошти через фіктивні фірми й тіньові схеми з підприємства у власну кишеню. Корінь зла -- схема "розпоряджається але не володіє". Як би детально Ви не розписали договір з УК, вона знайде, як викачувати кошти з підприємства (тим більше, що розписувати будете не Ви, а корумповані чиновники). Це схоже на вічний двигун: як не комбінуйте, все одно нічого не вийде.
    Voynich 5 октября, 19:34
    Маю іншу пропозицію: включити в трудовий договір з директором пункт, згідно якого він отримує певну частку прибутку. Чим ця пропозиція відрізняється від Вашої? Фактично нічим, всього лиш слово "управляюча компанія" замінили на слово "директор". Класична схема ринку (власник розпоряджається і володіє) відточувалась і вдосконалювалась століттями, саме тому економіка Заходу досягла високої ефективності. Класична схема найбільш проста й прямолінійна… Согласен, что не следует изобретать велосипед. Есть успешные многопрофильные транснациональные корпорации с капиталами в сотни миллиардов долларов (во много раз превышающими бюджет Украины), владеющие десятками и сотнями разных заводов, предприятий и даже концернов, работающих в условиях свободного рынка во всех отраслях экономики. Какие в этих корпорациях договора между генеральными правлениями (советами директоров) корпораций и правлениями отдельных заводов (предприятий, концернов), входящих в состав этих корпораций?
    aetes 5 октября, 21:16
    1) Нобелівський лауреат з економіки Самуельсон пише, що в корпораціях найскладніша проблема -- правильна мотивація топ-менеджменту. Ця проблема не має стандартного вирішення, хоч і написано на цю тему безліч книг. В кожній корпорації вона вирішується по-своєму, в залежності від обставин, спираючись на інтуіцію, талановитість, чи, як хочте, геніальність принципала. Головна відмінність в тому, що в корпораціях директори не можуть підкупати власників по визначенню. Не можна дати власнику взятку, щоб він віддав частину своїх грошей, це абсурд. 2) В світі експериментально перепробувано безліч різноманітних схем, наприклад, югославська схема Тито, в якій власником виступає колектив підприємства, або фашистська схема Мусоліні, де суб'єктом виступають гільдії, чи китайська схема (ринок без демократії), не кажучи вже про різноманітні соціалістичні схеми (хозрасчет, неп, чучхе в півн. Кореї). Гадаю, обговорювану тут схему теж десь пробували, а нічого не чутно про це, бо результати невтішні.
    Voynich 6 октября, 07:59
    Если посмотреть на ситуацию в юридическом свете (аналогия с рентгеном), то чётко видно, что в период обретения независимости (16.07.90 – 01.12.91) в Украине на уровне документов, текст которых утверждён референдумом, возникли (и существуют до сих пор) правоотношения не самой крупной (средних мировых размеров) многопрофильной корпорации, акционерами которой являются все граждане. В собственности акционеров оказался (и находится до сих пор!!) весь крупный экономический и научно-технический потенциал, созданный на территории Украины, составляющий материальную основу её суверенитета, включая все земли сельскохозяйственного назначения и все производственные капиталы банков Украины. Единственное отличие – схема управления была чисто административная (на правах полного хозяйственного ведения и, для казенных предприятий - оперативного управления). Можно ли себе вообразить, что где-то в мире возможно такое, что совет директоров в сотни раз более крупной и с намного большими капиталами,
    Voynich 6 октября, 08:16
    чем возникла в независимой Украине корпорации, и её генеральные директора (по аналогии - Кравчук, Кучма, Ющенко, Янукович, Порошенко) смогут 25 лет подряд разводить акционеров корпорации (периодически выбирающих и переизбирающих этот совет директоров) КАК ПОЛНЫХ ЛОХОВ, открыто! говоря буквально следующее: что, поскольку совет директоров абсолютно не умеет управлять!?, то, чтобы сама корпорация и её акционеры стали богаче!?, имущество корпорации нужно раздать или распродать другим собственникам или корпорациям!? А на вопросы, почему в результате такой политики руководства корпорации сама "корпорация Украина" и её акционеры становятся не богаче, а всё беднее и беднее, совету директоров уже 25 лет подряд удаётся оправдываться перед лохами-акционерами, что это результат не их умышленных и буквально идиотских действий, а мировых кризисов и трудностей развития экономики. Думаю, весь вопрос в том, сколько ещё времени граждане Украины (акционеры Украины) намерены прикидываться полными лохами.
    Voynich 6 октября, 09:18
    По действующим в Украине документам высшей юридической силы, по всем существующим в цивилизованном мире законам защиты прав собственности и современным правилам управления крупной собственностью, Украина – это средних мировых размеров многопрофильная корпорация, акционерами которой являются все граждане Украины, а советом директоров во главе с председателем (гендиректором) – Кабинет Министров и Президент Украины (Верховная Рада – наблюдательный совет). Действие коммунистических транквилизаторов с каждым годом слабеет. Чтобы граждане Украины не догадались о том, что они - акционеры корпорации Украина и что проводимая советом директоров этой корпорации экономическая политика не укладывается с точки зрения логики даже в рамки действий полных идиотов и даунов, в Украине для отвлечения внимания граждан развернута борьба с коррупцией, которая напоминает начатую в Китае при Мао-Цзэдуне борьбу с воробьями «как основными виновниками голода». Как выяснилось позже, воробьи были не при делах.
    aetes 6 октября, 13:46
    В цілому, сенс у цьому є, як одна з можливих інтерпретацій (хіба що стосовно корупції не погоджусь, вона все ж відіграє суттєву роль). Не слід перетворювати інтерпретацію на базову теорію. Наприклад, часом кажуть, що життя -- це театр. Сенс у цьому є, але це не означає, що треба білетерів на вулицях поставити. Якщо сприймати інтерпретацію надто буквально, весь її сенс губиться. Україна дійсно -- щось на кшталт багатопрофільної корпорації, але правильніше буде сказати, що це держава, і у всіх вищих юридичних документах написано, що це держава, а не корпорація. За допомогою тонкої інтерпретації Ви намагаєтесь наштовхнути на якусь думку, незрозуміло яку. Тому залишається тільки знову прямо Вас спитати: так що Ви, власне, пропонуєте? Якщо те ж саме, передати заводи в довірче управління трастам, то можна закривати дискусію, наговорено про це вже достатньо.
    Voynich 6 октября, 18:00
    То, что я сказал, это не теория (интерпретация теории), а установленные действующим конституционным строем отношения собственности, которым сейчас явно не соответствуют реальные отношения собственности, закреплённые на уровне законов и кодексов. Я не предлагаю, а знаю, что граждане Украины через суды и народ через осуществление власти непосредственно восстановят эти отношения, но не заводы будут переданы в траст, а существующие частные собственники всех крупных предприятий, заводов и земель сельскохозяйственного назначения будут признаны доверительными собственниками (управителями не только в собственных интересах, но и в интересах выгодополучателей – всех граждан Украины). Но главное, будут оформлены законом отношения доверительной собственности между Украинским народом как отдельным субъектом права собственности и системой органов государственной власти (державой). Надо будет, чтобы стояли билетеры, будут стоять на всех улицах – в вечное экономическое рабство народ Украины не пойдёт
    aetes 6 октября, 19:22
    Класичну схему Ви таки хочете скасувати. Тому все, що маю заперечити, написано вище. Добавити мені нічого.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Voynich 1 октября, 20:44 Усі питання будуть вирішуватися не натовпом на площі, який вигукує гасла, а виключно судами за умови присутності юристів з обох боків, із залученням експертів тощо. Процедура банкрутства не має ніякого відношення до заміни власником управителя, який може бути замінений за відсутності боргів виключно через недостатню прибутковість підприємства. Йдеться про відносини, що застосував, наприклад, президент Порошенко, передавши свою фабрику в управління (у траст) компанії Ротшильдів. Ротшильди управляють, отримують за управління частину прибутку, визначену договором управління, а решту прибутку перераховують вказаному у договорі вигодонабувачу. Саме передача підприємств та земель сільгоспризначення в траст за плату із зобов’язанням перерахування решти доходу на рахунок народу, а не їх повний продаж мали бути запроваджені замість приватизації, яка є юридично нікчемною. Правильна економічна теорія і правильна теорія грошей, звісно, у США, державний борг яких складає 20 трильйонів доларів.
    Voynich 1 октября, 21:10
    Лиш така деталь: чому фонд державного майна продав свого часу належну Українському народу фабрику імені К. Маркса пану Порошенко, а не передав її у траст компанії Ротшильдів із зобов’язанням перерахування ними грошової вигоди (гадаю, 90% прибутку) на рахунок Українського народу та на іменні рахунки громадян. Чому зараз Порошенко (Гройсман), відмовившись продавати свою фабрику, спокійно продає належний народу Одеський припортовий завод, а не передає його у траст тим же Ротшильдам із зобов’язанням перерахування прибутку якщо не на рахунок народу, то принаймні в держаний бюджет? Що більше, тільки податки, чи і податки і значна частина прибутку з правом та обов’язком заміни управителя (з правом контролю ефективності управління), якщо управитель, не дай Боже, виявиться неефективним (не зможе забезпечити максимальної прибутковості підприємства)?
    Voynich 1 октября, 21:37
    Ще одна деталь: щоб наздогнати і перегнати Сполучені Штати Америки, враховуючи поточну фінансову ситуацію, Україні треба примудритися отримати від МВФ кредитів на суму 25 – 30 трильйонів доларів, або, принаймні, одержати ліцензію на відкриття в Києві українського філіалу Федеральної Резервної Системи.
    aetes 1 октября, 21:45
    1) Усі питання будуть вирішуватись таки натовпом, але не на площі, а в Сесійній Залі ВР, де Тимошенко і Ляшко будуть вигукувати гасла, ігноруючи думку експертів і маючи єдину мету -- продемонструвати народові, хто більше шари відстібне. 2) Управляючі компанії -- не чарівна паличка-виручалочка. Подивіться, що зараз на біржі UX робиться. УК розікрали гроші клієнтів- дрібних інвесторів і ринок сертифікатів завмер близько нуля. Якщо передати завод в розпорядження УК, вона його витисне як лимон і поверне суху шкірку. Будь-яка компанія, яка розпоряджаєтья майном, але не володіє їм, сильно зацікавлена в тому, щоб витиснути з нього кеш і викинути залишок у сміття. Таких компаній як Ротшильда у всьому світі одиниці, і всю економіку вони взяти в своє управління не можуть. Ви надто просто описали пакет правил управління (не дає прибутку -- повертає), і думаєте це все? Порошенко з Ротшильдами роками торгувався про умови передачі, та й контроль за своїми активами, гадаю, зберіг, якщо не повний лох.
    aetes 1 октября, 21:50
    Висновок: для передачі державних активів цей метод аж ніяк не годиться. Тим більше земельних активів. Це буде ще один монопольний посередник, який буде викачувати з держави і селян все, що зможе, і поняття справедливості буде йому смішним. Just businness.
    aetes 1 октября, 22:07
    Ви пропонуєте розділити рахунок народу і державний бюджет. Але бюджет -- це і є рахунок народу. Це гроші, які повинні використовуватись в інтересах народу, і якщо влада розкрадає його, то ніякогісінької гарантії нема, що точно так же не розкраде запропонований Вами "рахунок народу". Тому рішення не в тому, щоб ще один рахунок створити, а в тому, щоб контролювати існуючий. Крім того, грошей завжди не вистачає, чому Ви думаєте, що справедливіше і доцільніше буде роздати всім п'яницям і ледарям по 1000 грн, ніж на медицину чи освіту, де вони вкрай потрібні. Чи на підвищення пенсій, адже пенсіонери не можуть заробляти. Держава повинна допомагати тим, хто не може заробляти, а не роздавати все, що зможе, п'яницям і ледарям.
    Voynich 2 октября, 11:45
    Дуже слушні зауваження. У меня складывается впечатление, что один из нас – адвокат дьявола. Економіка України поділяється на економіку Українського народу і економіки територіальних громад. Економіка Українського народу знаходиться в управлінні Кабінету Міністрів України. Чинний КМ, як і попередні, ставиться до цього управління як згадана вище компанія (УК), яка розпоряджається майном Українського народу, але не володіє ним та сильно зацікавлена в тому, щоб витиснути з нього кеш і викинути залишок у сміття. А Українському народу потрібен Кабінет Міністрів, який буде ставитися до управління його багатствами (економікою) так, як компанія Ротшильдів ставиться до управління фабрикою Порошенко, і забезпечить надходження громадянам України як вигодонабувачам (як власникам) доходу від управління, незалежно від того (Україна – вільна країна), ледарі вони чи п’яниці. Цей дохід не йде на грошове утримання ледарів і п’яниць, якщо ледар і п’яниця не пенсіонер.
    Voynich 2 октября, 11:56
    Цей дохід має виключно цільове призначення матеріальних гарантій майнових конституційних прав громадян, тобто, може витрачатись на оплату медичної страховки з найвищим рівнем покриття, придбання житла, оплату освіти, включаючи першу вищу, та на базову пенсію в розмірі реального прожиткового мінімуму. Зараз все це «фінансується» (незаконно переведено на фінансування) із заробітних плат громадян і податків на заробітні плати, що порушує права власності Українського народу як суб’єкта права власності, і має наслідком економічний геноцид народу. А національний дохід України (дельту між ринковою вартістю управління великими підприємствами і розміром прибутку великих підприємств) поцупили і ділять між собою чиновники (хабарі та відкати) і приватні олігархи. Український народ не заспокоїться, поки не знайде собі такий сумлінний та професійний, як компанія Ротшильдів, Кабінет Міністрів.
    Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • aetes 1 октября, 18:31 Пане Voynich! Я зараз не берусь глибоко аналізувати Вашу економічну теорію. На перший погляд -- дивний гібрид капіталізму й соціалізму, дуже схожий на жонглювання поняттями й фокуси з витягування кроликів з циліндра. Лиш така деталь: "Если доверительный собственник неэффективен... договор управления автоматически расторгается в судебном порядке" Ця норма вже існує: коли підприємство не в змозі звести кінці з кінцями, кредитори подають в суд і суд оголошує процедуру банкрутства. Проблема в тому, що в існуючій системі ця норма не діє, власник шукає політичну підтримку, купує політиків, журналістів і суддів, починаються розмови про "підтримку вітчизняного виробника" й банкрутство відкладається до нескінченості. І в Вашій системі буде те саме. Мені здається, легше налагодити існуючу систему, ніж запровадити нову. Спроба кардинально змінити систему викличе багато несподіваних ефектів, які неможливо передбачити, та Ви й не намагаєтесь. Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 26.55
EUR 28.89