Віктор Шендерович: "Путіну ніхто не заважав спокійно гнити"

Андрій Капустін 26 грудня 2014, 18:09
Шендерович

Читайте також

 

Відповідаючи DT.UA на запитання, як пройшов творчий вечір у Києві, Віктор Шендерович сказав, що Путін надовго забезпечив йому увагу київської публіки. Додав, що не пам'ятає, аби зал так слухав, що це був прийом людський, а не професійний. Щось схоже було в Тбілісі, куди він їздив напередодні війни. Тому що Путін примудряється ображати цілі народи. "У Києві я міг би взагалі нічого не читати. Просто вийти й постояти на сцені. І це було неймовірно зворушливо", — сказав письменник, оголошений у себе на батьківщині одним із головних націонал-зрадників, а недавно обвинувачений ще й у причетності до розкрадання бюджетних коштів… 

— Вікторе, скажіть чесно — скільки грошей ви вкрали в держави російської в рамках справи Шендеровича—Рубінштейна? До речі, це нова хвиля боротьби зі світовим сіонізмом чи все ж таки більш приземлена боротьба зі злодійством?

Це точно не сіоністська змова. У Росії бути євреєм зараз тимчасово безпечно. Кобзон і Хінштейн — яскраве того підтвердження. А ось товаришем або соратником Навального бути не рекомендується. 

— А що таке проект "Книги в парках", який вам шиють?

—Це великий гуманітарний проект, у якому брали участь
80 письменників.

— Дуже перспективна історія. Після "Справи лікарів" саме час запустити "Справу письменників"…

—Так, але діапазон письменників занадто широкий. Від Тетяни Толстої — до якихось глянцево-гламурних авторів… Вихідними в хорошу погоду письменники приїжджали в парк і читали свої твори. Абсолютно гуманітарна історія, покликана популяризувати книжку. Один раз за стільки-то років влада зробила щось хороше, виділивши гроші з міського бюджету. Ну й серед цих восьми десятків авторів були Лев Рубінштейн і я. А далі виявилася жахлива річ — керівниця фірми, яка виграла тендер на реалізацію цього проекту, стала громадянською дружиною виконавчого директора Фонду боротьби з корупцією Володимира Ашуркова і виїхала за ним до Лондона, коли той мусив тікати від цих ідіотів… Щойно з'ясувалося, що державні гроші одержала Олександрина Маркво, також моментально виявилися розкрадання. 

— Про які цифри йдеться?

—Про 17 млн. руб. (близько 420 тис. дол. за липневим курсом — А.К.). Але якби навіть Маркво вкрала всі гроші до копійки, все одно це на два порядки менше від будь-якої цифри з рядових розслідувань Навального.

— Тобто не шубосховище начальника РЗ Якуніна?

— Звісно, ні. Це рівень районного чиновника. Що казати, коли в нас недавно знайшовся будиночок Патрушева (Микола Патрушев — Герой Росії, колишній голова ФСБ, секретар Ради безпеки РФ. — А.К.) за мільярд (близько 28 млн. дол. — А.К.). І це в людини, котра не була в бізнесі жодного дня. Тобто в будиночок Патрушева вкладається 65 кошторисів проведення "Книги в парку". Але це ніби одна частина історії. Друга тема — те, що з вісімдесяти письменників на допит були викликані тільки двоє. Як у тому анекдоті — я і Рубінштейн… 

— Я ж кажу, що все-таки світові залаштунки…

—Ну немає там національного підґрунтя. Крім нас, були ще Тетяна Лазарєва і Борис Акунін. Отож спільний знаменник усе ж таки — білострічечник, опозиціонер. 

— І тому до Акуніна теж пішли опричники?

Так-Так… Катували кастеляншу, виясняючи, де він. А він із Франції ручкою помахав — хлопці, агов, я тут. Якщо є запитання, ви ставте, я відповім. Навіщо мучити кастеляншу?.. Все це було б весело, якби не було так огидно…

— Але ви на допиті вже були. Слідчий очі ховав?

—Ні… Все нормально… Я йому в душу, правда, не залазив, оскільки в Слідчий комітет психоаналітиком працювати не наймався. Отож наскільки цей слідчий розумів, що бере участь у підлості, я не знаю. Але він був дуже коректним, дуже ввічливим, і до нього жодних претензій бути не може. Крім, мабуть, однієї: цей коректний і ввічливий слідчий переплутав рік. Сказавши мені, що я виступав у парку 2012-го. А я його виправив, уточнивши, що це було 2014-го. І він засмутився. Бо Олександрина Маркво керувала цим проектом саме в
2012-му. А ось у 2014-му — вже не вона. А їм треба довести, що через нас відмивалися гроші для Навального. Такий точний і скрупульозний слідчий. Абсолютно без ознак "паркінсона" і "альцгеймера", але взяв і зсунув дату на два рочки. До речі, попередній випадок такої "недбалості" я спостерігав на власні очі 1995 р., коли слідчий з особливо важливих справ Костін, який допитував мене у справі про "Кукли", забував брати в лапки власні імена. І писав "Ельцин у треухе и обносках — оскорбление президента"… А я був змушений виправляти його, пояснюючи, що Єльцин у вушанці, а вже тим більше в обносках, мною ніколи не спостерігався. Бо це було 5 кіло гуми й поролону, які справді трошки скидалися на Єльцина, та аж ніяк не президент Російської Федерації. 

— А що це — страх? Паніка? Зрозуміло, що спочатку влада осідлала телебачення, потім — радіо й друковані ЗМІ, з Інтернетом ніби складніше, але письменники…

—У нас є корпорація, яка повністю захопила російську державу. Вона довго боролася за владу. Вона міцніла й крала, не даючи нікому говорити, що вона краде. Вона вигравала вибори й виганяла з країни або садила своїх противників. І нарешті вона сягнула вершини.
10 років тому вона скасувала вибори. Все. Абсолютна влада. Але тут назустріч їй пішов Бірнамський ліс. Бо раптом виясняється, що керівництво цієї корпорації все програє. Країна просідає. А вони своїми ідіотськими діями лише прискорюють процес. Путіну ж ніхто не заважав спокійно гнити. Але в чотирнадцятому році йому захотілося бути ще й царицею морською. Так, вони — влада. І всередині країни їм ніхто не загрожує: Навальний — під домашнім арештом, Ашурков — у Лондоні, решта опозиції забилася під плінтус. Ніяких акцій і протестів. Телебачення під повним контролем. ОМОНу — три мільйони осіб… А країна при цьому валиться. І кожен хід — це цугцванг. А не ходити вони не можуть…

— І вони, крім України, починають годувати натовп страшилками ще й про націонал-зрадників чи письменників-шкідників?

—Звісно. І в Путіна тепер головне завдання — пошук громовідводів. Як у літака, що випускає теплові кулі, аби уникнути ракет. І постійно — новий порядок денний. Тому при Путіні ніколи не закінчиться Донбас. Бо якщо він програє це, йому просто ні про що буде відкривати рот. І єдина номінація, в якій він ще має шанс, — це "русский мир", імперія, скріпи, священна Корсунь… І певний час, доки він цим жонглюватиме, це ще буде живити людей.

— Тобто сакрал замість хамону?

—Звісно. Сакрал замість хамону. Розкручувати саме цей порядок денний. І технологічно це легко можна пояснити й зрозуміти на прикладі історії Великого терору. Де є Сталін, де треба ліквідувати Кірова, очистити машину від старих більшовиків і залишитися при владі. Це конкретне адміністративне завдання. Запускається механізм, який далі починає працювати сам. Це ж не Путін сказав — а давайте-но Рубінштейна з Шендеровичем звинуватимо у крадіжці. Тому що серед депутатів призначеної у 2011 р. Державної думи є такий собі Євген Федоров. Хворий чоловік. Той самий, який відкрив, що Віктор Цой був агентом ЦРУ. Але цей хворий чоловік не сидить у гамівній сорочці, і його не колють галоперидолом. Він — законодавець, який має право депутатського запиту. І ось він робить депутатський запит з приводу розкрадання книжок у парках. У принципі, Слідчий комітет може зробити ввічливе обличчя і сказати — хіба мало хто й чого крав. Зрештою, провести формальну перевірку… Але Слідчим комітетом керує Бастрикін, у якого на прізвище Навальний червона лампочка спалахує, як у мавпи в Сухумському розпліднику на удар струмом. І коли слідчому кажуть: "проведи перевірку" — він починає думати: якщо я засміюся й одразу скажу, що не треба клеїти дурня, то відсутність запопадливості може бути розцінена як таємна підтримка Навального… 

— Ага. І він починає шукати, хто рив тунель до Бомбея…

—Саме так. І слідчий, завважте, з особливо важливих справ, який не має нічого проти мене, Рубінштейна чи навіть Навального, починає копати під собою землю. Тобто замість депутата — Федоров. Замість Слідчого комітету — Бастрикін. Замість Центрвиборчкому — Чуров. І над усім цим — Путін. Інша річ, якби була преса, що могла б про це написати. Якби були вибори… Але ж виборів немає. І ми спостерігаємо загальне зараження крові, яке закінчується тим, що Лев Семенович Рубінштейн іде в Слідчий комітет свідчити замість того, щоб писати вдома свої есе. Ось і все. 

— У квітні, коли ситуація на Донбасі ще не була такою кривавою, ви сказали, що навіть якщо з України піде в Росію потік вантажу-200, це Путіна не зупинить. Сьогодні вантаж-200 іде в Росію як по налагодженому конвеєру…

—Так, на жаль, я вгадав. Путіна це не зупинило.

— А що тоді може його зупинити? Адже Росія отримала вже все, що можна: дешеву нафту, обвал рубля, шалені санкції, які ніхто не планує скасовувати… Плюс наростання сепаратистських настроїв у Росії…

—Ви ж знаєте циганську манеру музи історії Кліо — описувати все в загальних рисах, уникаючи точних відповідей. Парадоксальність ситуації полягає в тому, що абсолютно все очевидно на великій дистанції і зовсім нічого не зрозуміло на короткій. Тобто сьогодні значно легше сказати, що буде через 20 років, ніж що буде через тиждень. Тим, хто ознайомлений навіть із загальними історичними процесами, не треба пояснювати, що ми йдемо до розпаду. 

— У тому сенсі, що Росія розпадеться, як прогнозують деякі аналітики, на 5—6 частин?

Це вже подробиці. Як? Коли? На скільки частин? Питання хоч і важливе, але ніби другорядне. Тому що країна, яка у XXI столітті управляється феодально-васальним способом, з таким розривом на століття XXI і XVIII довго не протягне…

— Як довго?

—Розпадатися це може скільки завгодно. Нам просто бракує фантазії подивитися за межі власного життя. Ті, хто трохи ознайомлений із підручником історії, мають пам'ятати: розпад Римської імперії тривав три століття. Там було сто імператорів, кожен із яких був великим, безсмертним і виключно божественного походження. Але жоден із них не читав майбутнього підручника історії й не знав, що бере участь у розпаді великої Римської імперії… Тому що прихід низьколобого Аттіли з його гунами, які раптом починають гидити на східцях Форуму, відбувається зненацька… І в цьому сенсі дуже важливе питання — на скільки Росія переживе Путіна. Чи знайдуться в неї ще раз сили… Адже в 2017-му виповниться 100 років з моменту початку розпаду. Хоча в рознос імперія пішла 1914-го. Коли тримався 85-відсотковий, що характерно, рейтинг Миколи Другого… Тож століття ми вже пройшли. Скільки лишилося? Не знаю. Може, століття, може — півстоліття… І якщо нам, як і раніше, розповідатимуть, що ми — імперія, то ми в розпаді. Бо імперія не може перемогти за жодних обставин. І якщо подивитися на цифри, то, слава Богу, можна побачити, що шансів у нас немає ніяких…

— А кнопка?

—Це так. Пустити наостанок усіх під укіс ми можемо. Але тут починається людський фактор. Бо технологічно одна людина цього зробити не може. Якісь системи захисту є. І людський фактор починає відігравати величезну роль. Значно більшу, ніж у Штатах. Навіть незважаючи на те, що улюблена забава аудиторії Михайла Задорнова і Володимира Путіна — повторювати, які американці ідіоти. Дебіли… Але вони зробили таку систему, що навіть коли до влади прийде дебіл, він не зможе пустити все під укіс. А в нас усі титани духу — і ніяких охоронних механізмів немає. І єдиний шанс Росії — виправити голову й полагодити в ній імперську парадигму. Бо якщо ми наполягаємо на тому, що ми — імперія, це означає, що ми гинемо. 

— А як, після продуктових автосанкцій і зростання цін на їжу, впливає на ремонт парадигми зростання кількості прибічників "партії холодильника"? Знову ж таки, у квітні ви казали, що все має спочатку пройти через шлунок, потім через зад…

— Через шлунок уже проходить. Холодильник повільно починає перемагати. Принаймні перші сигнали з живота в голову вже надходять. І березневої ейфорії "кримнаш" уже немає. За Крим пішли платіжки. Звісно, пояснити, що у відсутності гречки винен світовий сіонізм, ще можна. Нам не вперше. Але це спрацює ненадовго. Бо навіть закоренілий охотнорядець озирнеться і зрозуміє, що гречки немає і за відсутності євреїв. Усе йде, але дуже повільно. І ситуація погіршується нашим жертовним менталітетом, коли всі готові затягнути тугіше паски заради того, щоб пожаліти бідного Путіна… Традиційно щире єднання з паном… Адже нам 15 років вбивали в голову, що коли з Путіним щось станеться, Росія одразу загине…

— Повторю традиційне запитання, яке я щоразу ставлю під час наших зустрічей ось уже п'ятий рік: це вже диктатура?

—А я традиційно щоразу відповідаю: ще ні. Бо в нас усе йде по синусоїді. Скажімо, зараз дихається трохи вільніше, ніж у червні. Коли в ефірі федерального телеканалу на мою адресу було вимовлено слово "покидьок". Але розвитку тема не набула. Почали розкривати єврейські псевдоніми, але й ця тема не пішла. Підняли на щит Стрєлкова як нову російську еліту, але, як ми бачимо, зливають і це. Тобто синусоїда з боротьбою кількох структур усередині системи. Трифонов казав, що історія — це багатожильний дріт. Ось вони там і борються і за близькість до тіла, і за величезні бюджетні кошти, які йдуть на ідеологію, на війну, і так далі. Але хто кого з'їв — це вже малозначущі подробиці.

— Тобто хто накине на обридлу царську шию шарфик і підніме над скронею табакерку — неважливо?

—Важливо, коли це станеться. А хто саме це зробить — абсолютно не важливо. Боротьба бульдогів під килимом другорядна. А ось глибина ями, з якої нам доведеться вибиратися, — дуже важлива. Бо сьогодні кожен день перебування Путіна при владі цю яму поглиблює. Адже за неповний рік ми вже проїли половину накопиченої за 15 років немислимої халяви. 

— До речі, про ментальність. Що це за дивне явище, коли після колективної підтримки анексії Криму діячами, вибачте, культури почалися сольні виступи. Кобзон у Донецьку співає гімн Новоросії, Порєченков стріляє з кулемета в Донецькому аеропорту, Охлобистін цілується з терористом Моторолою, а Нетребко в обнімку з Царьовим жертвує мільйон на терористичні потреби…

—Ментально це все дуже різні випадки. Порєченков просто не дуже розумна людина, але ми акторів не за це любимо. Якщо говорити про Нетребко, слід пам'ятати, що у співаків голова слугує резонатором голосу. Охлобистін, на відміну від Порєченкова, людина дуже ідеологічно заточена. Тобто тут — випадок клінічний. А Кобзон — просто абсолютно цинічна кінчена людина. 

— А що зараз відбувається, як казали в СРСР, у колах творчої інтелігенції?

—Інтелігенції як класу, котрий може на щось впливати, як у шістдесяті роки минулого століття, вже давно немає. Окремі інтелігенти — так, ще є. Є дещиця людей, котрі сповідують гуманістичні ліберальні цінності і готові про це говорити і відстоювати їх. Але за знищення та деградацію інтелігенції, коли частина виїхала, частина маргіналізувалась, а частина — зсучилася, Росія теж платить. 

— Наприкінці серпня ви вийшли в Москві на одиночний пікет проти війни в Україні. Запитання риторичне, та все ж таки… Що вас штовхнуло на цей крок? Ну не піар же?

—Такі речі робляться тільки для себе. Просто спочатку з одиночним пікетом на Красну площу вийшов юнак. Написав про це у Фейсбуці, вийшов і був негайно арештований. І мені стало соромно, що він вийшов, а я — ні. На це треба просто психологічно наважитися. Бо це — акція прямої дії. А я хоч і публічна людина, але, за Бабелем, — скандалю на папері. І щоразу, коли відбуваються якісь акції, я вимушений себе підштовхувати, тому що я затишно почуваюся за письмовим столом або в студії. А тут якась побутова незручність. Тому що — неділя. Люди йдуть у своїх недільних справах. Гуляють по Тверській. А я їх дратую. Б'ю по щоках. Заважаю їм жити. 

— Як у фільмі "Кін-Дза-Дза": "Брати, пацаки, скажіть номер вашої планети в Тентурі або хоча б номер галактики у Спіралі"...

—Саме так. І безліч охочих натиснути на кнопочку, щоб відправити мене назад у мою галактику… А ось коли ти вже встав і роззирнувся, то починаєш оцінювати ситуацію. Я відчув себе на роботі. Коли я відстояв, у мене нагромадилося стільки вражень, що я забіг за ріг і став швидко все записувати, аби не забути. Хто що сказав, як показували середній палець. Тобто це були справжні польові дослідження. Зате мені стало легше. 

— Але ж вас не пов'язали?

—Ні. Мент, правда, підійшов. Дуже коректно переписав текст плаката і мої паспортні дані. Потім з'явилася група в цивільному, які спостерігали за мною з боку, переговорюючись по рації. Потім повз мене повільно проїхала міліцейська машина з трьома великими чинами, які дуже уважно мене розглядали. Одне слово, в них була дуже велика робота.

— Ви непогано знаєте, у тому числі і з власного досвіду, що таке путінський пропагандистський молох. У нас в Україні зараз затівають історію зі створенням Міністерства інформаційної політики, одним із головних завдань якого озвучують відбивання путінської інформаційної агресії. Це, на ваш погляд, реально?

—Спостереження мого київського друга Олександра Володарського таке — 80% українських новин — про те, як погано живеться в Росії. І він хотів би, щоб в українського народу з'явилися інші радощі. І я його побажання в цьому сенсі цілком поділяю. Те, що в Росії погано, це — добре. Але в питанні інформаційної війни ви нас не переженете. Геббельс у труні від заздрощів уже просто втомився перевертатися. Отож вам у цьому виді спорту навіть не треба брати участі. Тим більше що своїми незграбними спробами позмагатися ви даєте їм чудові козирі. Тому моя вам порада — просто зніміть себе з цієї номінації. Тому що для майбутнього трибуналу потрібна акуратна фіксація всієї злочинної брехні, яка йде з боку Росії. Причому слово "злочинної" тут несе абсолютно реальне навантаження. Тому що є руандійський прецедент, де було "Вільне радіо і телебачення тисячі пагорбів", і трибунал у Руанді зафіксував прямий зв'язок між місцями, де мовило це ЗМІ, і рівнем насильства. Який був вдесятеро вищий саме в місцях мовлення. І люди, які відповідали за це мовлення, покарані. Те, що робить сьогодні російське федеральне телебачення, це — злочин без жодних метафор. Це прямий зв'язок між брехнею Першого каналу і тим хлопчиком із російської глибинки, який після цього пішов воювати на Донбас і там загинув. Тому — жорстка фіксація цих злочинів, правдива інформація і припинення спроб на хвилі військової ейфорії узурпувати патріотичну тему.

— Після оголошення вас націонал-зрадником ви відчули звуження кола друзів, знайомих?

—На жаль, коло трошки звузилося. Тому що кримсько-українська тема виявила людей як лакмусовий папірець. І кілька людей мене чесно засмутили. Але я людина безкінна. Їжджу в метро. І люди, котрі мене впізнають, частіше демонструють мені свою симпатію. Хоча з ворожістю теж зіштовхуюся. Коли я стояв у пікеті, середній палець мені показало людей 6, а десь 12 висловили свою підтримку. Але це статистика по Москві. У Воронежі я ще на вулицю не виходив…

— У мережі зараз з'явився прямо жахливий термін — "повангувати". Що в перекладі загальнодоступною мовою означає — займатися пророцтвами. Ви не можете повангувати стосовно наступного року?

—Це неможливо. Та й безглуздо. Досить подивитися наші прогнози, які робилися наприкінці тринадцятого року. Адже ніхто нічого не вгадав. Хто міг припустити, що буде Крим, Донбас або малайзійський "Боїнг"? Зрозуміло, що ризик від ефекту мавпи з гранатою існує. Але коли вона вибухне, не знає ніхто. 

Можна говорити хіба що про тенденцію — при Путіні нічого принципово нового бути вже не може. Коридор можливостей дуже вузький. Економіка руйнується, і вихід назовні можливий тільки після Путіна. При Путіні Росія продовжуватиме гинути…

Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
24 коментаря
  • volga 19 января, 01:47 Жалко, что больше говорит о Путине, а не о русском национал-фашизме, как самом страшном явлении. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • volga 19 января, 01:45 Много говорят о Путине, а не о русском интернационал-фашизме, самом страшном фашизме, который почти уже 100 лет процветает в 3-м русском рейхе. Как мелко! Страшен был не Гитлер, а немецкий национал-фашизм. Так само страшен не Путин, а русский интернационал-фашизм, где под "интернационал" всегда подразумевался национал. Немецкий и русский национал-фашизм тождественны во многом: в ненависти до демократии, у надменности доминантных немецкой или русской наций, у наличии олигархий, у социал-демагогии, у гебельсизме. Оба фашистских народа топтались по Кровавым землям Прибалтики, Польши, Украины по нескольку раз. Страшные народы! Только немцы отвергли фашизм и покаялись, а русские... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Ваня Гаврюшин 17 января, 13:34 Очень трудно рабам ощутить свободу... И страшно без хозяина жить... Он ведь и конуру потеплее устроит, и косточку подаст, и цепь покрасивше на шею натянет.... А вот когда косточки закончатся, на кого лаять придётся? Если на "пиндосов" и "бандеровцев", то это - клиника, если же на хозяина - то а вас есть ещё шанс... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Шевченко Андрій 13 января, 13:49 Талантливый и мудрый человек. Он прав - вариантов у России всего два: идти на дно в обнимку с путлером или начать всплывать без него... Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Vladimir Gordenko 11 января, 18:58 на знамени этого "коптильника демократии"- Бабло и только бабло! Посмотрите выпуск программы "Розыгрыш" с его участием.Так нечаянно и красиво высветили нутрецо этого чела.Многое станет понятно. Відповісти Цитувати
  • VM1946 11 января, 17:18 Шендеровича помню c начала 2000-ных. Талантливый обсиратель всего российского. Такая у него работа. Відповісти Цитувати
  • Djadja Vanja 8 января, 08:44 Маловероятно, чтобы Запад (вся Западная Европа, США, Канада, Австралия и Япония), 1/3 территории Земного шара за 1 год в результате экономических санкций не смог бы “завалить“ российский коррупционный режим. Даже если теоретически представить, что у Путина в закромах 500 миллиардов баксов, все равно за один год этот режим бы был разрушен существенно. Значит одно из двух: либо экономические санкции были недостаточны, либо Западу выгодно последующее нахождение Путина у власти, чтобы влиять именно на него и вести переговоры о судьбе Украины именно с ним. Путин выгоден Западу, поскольку в его руках сосредоточена вся власть, а значит, все рычаги влияния. Действительно, трудно поверить, что какому-либо руководителю государства США и НАТО простили бы замаскированную вооруженную агрессию другого государства, тем более в Европе. Ни одному бы не простили перекраивание карты Европы. А с Путиным даже продолжают вести какие-то "мирные" переговоры, хотя всем очевидно, что Путин мирным путем Крым не оставит. Действительно, чтобы нанести существенный урон режим Путина нужно было ограничить все банковские платежи через систему SWIFT всех российских организаций и компаний, всех физических и юридических лиц (хотя бы на 1 год) и далее ограничить международное обращение русского рубля (хотя бы на 1 год). Тогда бы результат экономических санкций не заставил бы себя долго ждать. Но Западные стратеги пошли по другому пути – по пути продолжения безполезных мирных переговоров с Путиным и уменьшения цены на нефть. Но как сказал и сам Путин, Россия может и подождать 2, 3, 4 года, 5 лет, 10 лет (у Путина много в запасе времени), пока цены на нефть вновь станут высокими и это, увы, реалии. А, следовательно, независимо от цен на нефть нужно реализовывать другие механизмы влияния, одно из которых – ограничение SWIFT платежей для всех российских организаций за рубежом и ограничение международного обращения рубля (хотя бы на год). В противном случае результат этих санкций - комариный укус в попу слона. Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Иван Петров 7 января, 18:44 Шедерович великолепен! Впрочем,как всегда! Всецело разделяю его мысли! Путин- исключительная мразь! Відповісти Цитувати Поскаржитись
  • Александр Голубев 7 января, 06:41 Чтобы жить в счастье и радости надо знать прекрасный: Закон Божественной Духовной Любви!!! Мы всё человечество земли, живём по закону, который называется конституция. А никто из нас не когда не задумывался, что любая конституция как и любая проституция, похожа и схожа во всех своих параметрах. Пригласите меня в студию и я удивлю всё население планеты! Почему мы все так плохо живём. Потому что не живём по прекрасному: Закону Божественной Духовной Любви! Александр миротворец!!! Відповісти Цитувати
  • Grygoriy Veda 31 декабря, 08:38 А он с Большой Буквы человеком всегда был. Читать или слушать его одно удовольствие. Философия, история география и политика в сочетании с юмором и даже сарказмом в литературном жанре, это - класс. Відповісти Цитувати Поскаржитись
Реклама
Останні новини
USD 26.02
EUR 27.92