Переділ авторинку: митний чинник

В Україні, яка останні два тижні вирує революційними подіями, стає модним пояснювати все, що відбувається, Євромайданом. У тому числі в економіці. І коли в листопаді продажі автомобілів - один із важливих економічних індикаторів - упали, представники бізнесу, пов'язаного з торгівлею автомобілями, були змушені заявити, що причиною падіння був усе-таки не Євромайдан, який за фактом розпочався в грудні, а запроваджені впродовж 2013 р. імпортні мита та утилізаційний збір на автомобілі. І це продовжить чинити тиск на ринок. Песимізм дилерів поділяють не всі. У той час як продавці та покупці обурюються, українські виробники бадьоро рапортують про зростання виробництва та про плани збільшити його наступного року, перейшовши до активнішого експорту продукції.

Боротьба за запровадження імпортних мит і платежів в Україні має тривалу та непросту історію, відображаючи протиборство між внутрішніми виробниками й імпортерами. Останні кровно зацікавлені в тому, щоб не знижувався купівельний попит на продукцію, яку вони поставляють. А виробники домагалися й домагаються того, щоб за рахунок подорожчання імпортних авто після запровадження мит змусити споживачів купувати автомобілі, вироблені або складені в Україні.

У цій боротьбі кожній зі сторін час від часу по черзі вдавалося домогтися переваг. Так, у 2011 р. після активного лобіювання з боку імпортерів і споживачів, у тому числі сільгоспкомпаній, було скасоване 10-відсоткове мито на ввезення 45 тис. автомобілів з ЄС (кількість відповідала традиційному обсягу імпорту в 2005–2007 рр.).

До середини 2012 р. автовиробники відчули на собі наслідки такого кроку. Випуск автомобілів в Україні впав на 20–30% і більше. Після чого внутрішні виробники звернулися до влади з проханням про захист - пільговими кредитами та митами, оскільки споживачі недвозначно та масово голосували своїм гаманцем за імпортну техніку. Якщо з наданням пільгових кредитів було напружено, то мита таки запровадили, попри шалений опір імпортерів, що доходило до судових розглядів. З 1 квітня 2013 р. було запроваджено спеціальні мита на імпорт автомобілів у розмірі від 6,46 до 12,95% залежно від об'єму двигуна.

На додаток до мит з 1 вересня вступив у силу утилізаційний збір, який стягують з імпортних автомобілів у розмірі від 4,7 до 30,3 тис. грн за одиницю залежно від транспортного засобу. Українські виробники, які займаються складанням і фарбуванням машин, від сплати такого збору звільнялися. Таким чином, разом із митами торговельні бар'єри досягли близько 20% від вартості деяких автомобілів, що дало незаперечну фору в конкуренції в економ-сегменті, з огляду на відсутність економічного зростання в країні та складну ситуацію з кредитуванням.

У відповідь на запровадження таких заходів країни, в яких розташовані найбільші світові виробники автомобілів, поспішили заявити про свій протест. Наприклад, Японія та Туреччина відразу дали зрозуміти, що мають намір запроваджувати симетричні заходи проти української продукції в рамках процедур СОТ. Стурбованість, як і слід було очікувати в таких випадках, висловили ЄС, США та Південна Корея, компанії яких це зачепило. Скасування утилізаційного збору було одним із каменів спотикання під час переговорів між Україною та ЄС про підписання Угоди про асоціацію. ЄС тоді наполягав на скасуванні збору.

Тим часом у листопаді продажі автомобілів в Україні впали на 1,4% порівняно з жовтнем і на 42% порівняно з листопадом 2012 р. Основне падіння припало на вживані автомобілі - з
9,2 тис. штук у листопаді минулого року до майже 2 тис. штук у передостанньому місяці поточного року. Продажі нових авто також істотно знизилися - на 27% (до 15,4 тис.) порівняно з торішнім листопадом.

Оскільки такі дані було опубліковано в розпал політичних подій на Євромайдані, деякі експерти побачили причинно-наслідковий зв'язок між підвищенням невизначеності на ринку через протестні акції та зниженням попиту на автомобільну продукцію. Всеукраїнська асоціація автоімпортерів і дилерів, зі свого боку, поспішила заявити, що головним чинником падіння продажів стала дія мит та утилізаційного збору. Також позначився відкладений попит на сільгосптехніку з боку аграріїв, які зіштовхнулися з падінням цін на продукцію у світовому масштабі. Крім того, відкладений попит сформувався, тому що частина споживачів розраховувала на скасування утилізаційного збору у разі підписання офіційним Києвом Угоди про асоціацію з ЄС. Оскільки надій на швидке вирішення цього питання зараз дедалі менше, а покупцям необхідно виконувати плани під кінець року, їм усе-таки доведеться затоварюватися технікою, що подорожчала.

І якщо покупці та дилери засмучені, то результати та плани виробників досить оптимістичні. У листопаді український автопром уперше цього року показав зростання порівняно з аналогічним місяцем минулого року. Поки що невелике - на 2% (до 5,8 тис. одиниць). Причому цей приріст поки не дозволив переломити падіння у виробництві з початку року, яке за підсумками 11 місяців становило 40%. Однак початок тенденції закладено, і, найшвидше, вона триватиме. Зростання спостерігалося по всіх сегментах техніки. Виробництво легкових автомобілів зросло на 1% порівняно з листопадом 2012 р. (до 5,2 тис. штук). Випуск автобусів збільшився на 36% (до 333 штук), а комерційних машин - на 29%.

Українські виробники зверстали оптимістичні плани на 2014 р. Кременчуцький автоскладальний завод (КрАСЗ, входить у групу АІС Дмитра Святаша та Василя Полякова) за 11 місяців 2013-го вже наростив випуск автомобілів більш як у 2,5 разу, а за підсумками року планує збільшити виробництво в 2,7 разу (до 9 тис. одиниць). Наступного року підприємство має намір подвоїти обсяги виробництва. Реалізації таких планів сприяло не лише запровадження мит і зборів, а й розширення лінійки, в основному за рахунок китайських моделей. З іншого боку, підприємству, як й іншим складальним виробництвам, доведеться підвищувати рівень локалізації виробництва, щоб довести її в перспективі до 50%.

Схожа динаміка очікується наступного року й в інших виробників. Наприклад, корпорація "Богдан" Олега Свинарчука планує збільшити випуск легкових автомобілів у 2,4 разу, до 21,5 тис. штук. До кінця поточного року компанія має намір запустити складання нових моделей, по яких локалізація відразу становитиме близько 30%, щоб у перспективі довести її до необхідного показника в 50%.

Оскільки учасники ринку не очікують зростання його обсягів наступного року (у найкращому разі збережеться на рівні 2013 р. - близько 200 тис. штук), то очевидно, що значну частину додатково вироблених автомобілів українські компанії експортуватимуть. І про свою готовність більш активно виходити на зовнішні ринки виробники вже заявляли.

Певний оптимізм щодо перспектив 2014 р. є і в "АвтоКрАЗу" Костянтина Жевага. Це викликано тим, що на російському ринку автомобілів (куди раніше поставлялася левова частка продукції, до 70%) буде зрівняно в економічних умовах і виробників, й імпортерів. А саме: російська влада вирішила поширити дію утилізаційного збору не тільки на імпортерів, а й на місцевих виробників. До цього "АвтоКрАЗ" пережив драматичне падіння обсягів відвантажень у Росію - на 80% порівняно з 2011 р. За дев'ять місяців 2013-го в РФ продано 114 автомобілів. У наступному році підприємство розраховує наростити продаж на російський ринок на 30%, що може бути першим кроком на шляху до відновлення позицій.

Таким чином, 2014-й стане для учасників ринку - споживачів, дилерів і виробників - роком, коли вони на практиці відчують, як працює модель захисту вітчизняного виробника. Найшвидше, на цьому баталії та дискусії не вщухнуть. Озброївшись цифрами та аргументами, сторони продовжать відстоювати свої позиції. От тільки чи знайдуть у цій суперечці істину?